Рішення

від 08.02.2024 по справі 916/3998/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3998/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Храпенко С.В.,

від відповідача: Булгаров О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства ПАРКИ ОДЕСИ до відповідача: Фізичної особи-підприємця Назарова Олександра Сергійовича про розірвання договору оренди і виселення, та зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Назарова Олександра Сергійовича до відповідача: Комунального підприємства ПАРКИ ОДЕСИ про розірвання договору та стягнення,

встановив:

Комунальне підприємство ПАРКИ ОДЕСИ звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить:

припинити правовідносини за договором оренди № 22-15-ІІІ нежилого приміщення від 06.11.2015 р., укладеного між Комунальним підприємством ПАРКИ ОДЕСИ та Фізичною особою-підприємцем Назаровим Олександром Сергійовичем, шляхом розірвання договору;

виселити Фізичну особу-підприємця Назарова Олександра Сергійовича з об`єкту оренди нежилої окремо розташованої будівлі, загальною площею 30,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, Центральний парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевчека, вул. Маразліївська, 1/10, балансоутримувачем якої є Комунальне підприємство ПАРКИ ОДЕСИ.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду Комунальне підприємство ПАРКИ ОДЕСИ (далі КП ПАРКИ ОДЕСИ, Позивач) посилається на те, що Фізичною особою-підприємцем Назаровим Олександром Сергійовичем (далі ФОП Назаров О.С., Відповідач) порушено умови укладеного 06.11.2015 р. договору оренди нежилого приміщення № 22-15-ІІІ в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати, у зв`язку із чим КП ПАРКИ ОДЕСИ не отримує вигоду, передбачену умовами договору та не може здійснити ремонтні роботи орендованого приміщення, у зв`язку із чим наявні правові підстави для розірвання договору та виселення із переданого в оренду приміщення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 08.09.2023 р. позовній заяві КП ПАРКИ ОДЕСИ присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/3998/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2023 р. прийнято позовну заяву КП ПАРКИ ОДЕСИ до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3998/23; ухвалено розглядати справу № 916/3998/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.10.2023 р.

04.10.2023 р. ФОП Назаров О.С. звернувся до господарського суду із зустрічною позовною заявою до КП ПАРКИ ОДЕСИ, в якій просить:

розірвати договір оренди № 22-15-ІІІ від 06.11.2015 р. нежилого приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/10, який укладено між ФОП Назаровим О.С. та КП ПАРКИ ОДЕСИ;

стягнути з КП ПАРКИ ОДЕСИ 136184,88 грн заборгованості, з яких 87083,33 грн основного боргу, 41258,65 грн інфляційних нарахувань та 7842,90 грн 3% річних.

Обґрунтовуючи звернення із зустрічним позовом ФОП Назаров О.С. посилається на те, що після укладення 06.11.2015 р. договору оренди ним не отримано нежитлових приміщень за актом приймання-передачі, не дивлячись на це протягом 06.11.2015 28.09.2018 р. вносилась оренда плата загальним розміром 87083,33 грн, у зв`язку із чим просить відповідним договір розірвати, а сплачені кошти стягнути на його користь; додатково посилається на встановленні судовими рішеннями у справах № 916/806/19, № 916/5002/15, № 916/3042/16 та № 916/1872/19 обставини.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 р. прийнято зустрічну позовну заяву ФОП Назарова О.С. до розгляду та об`єднано її в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/3998/23; призначено підготовче засідання на 17.10.2023 р.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 17.10.2023 р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 07.11.2023 р. та встановлено строк КП ПАРКИ ОДЕСИ для подачі відзиву на зустрічну позовну заяву до 04.11.2023 р.

30.10.2023 р. від КП ПАРКИ ОДЕСИ надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову, КП ПАРКИ ОДЕСИ посилається на те, що ФОП Назаров О.С. підтверджує підписання 06.11.2015 р. договору оренди та акту приймання-передачі об`єкту оренди, при цьому останнім вносилась орендна плата, не дивлячись на його посилання про неотримання об`єкту оренди; на те, що у КП ПАРКИ ОДЕСИ відсутні грошові зобов`язання перед ФОП Назаров О.С., у той же час заявляючи про застосування строку позовної давності стосовно стягнення грошових коштів.

02.11.2023 р. від ФОП Назарова О.С. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що факт отримання об`єкту оренди за підписаним актом-приймання передачі спростовується обставинами, встановленими судовими рішеннями у справах № 916/806/19, № 916/5002/15 та 916/3042/16; внесення орендної плати здійснювалось з метою подальшого зарахування за фактичний період користування об`єктом; КП ПАРКИ ОДЕСИ проігноровано приписи частини 6 статті 762 ЦК України в контексті відсутності доступу до об`єкта оренди та неможливістю його використання. Додатково зазначає про зловживання КП ПАРКИ ОДЕСИ своїми правами та відсутності спливу строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2023 р. відкладено підготовче засідання н 30.11.2023 р.

Призначене на 30.11.2023 р. підготовче засідання не відбулось у зв`язку із несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) комунікаційних мереж, ресурсів суду та призупиненням роботи автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області внаслідок чого до 15.12.2023 р. тривали відновлювальні роботи та судові засідання не проводилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2023 р. призначено підготовче засідання на 21.12.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.01.2024 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 08.02.2024 р.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, а також з метою надання можливості сторонам реалізувати права на викладення позиції у справі, господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку.

В процесі розгляду справи представник КП ПАРКИ ОДЕСИ підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, заперечуючи проти заявлених вимог зустрічного позову, представник ФОП Назарова О.С. натомість підтримував заявлені вимоги зустрічного позову та наполягав на їх задоволенні, заперечуючи проти заявлених вимог первісного позову.

08.02.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

06.11.2015 р. між КП ПАРКИ ОДЕСИ (Орендодавець) та ФОП Назаровим О.С. (Орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 22-15-ІІІ (Договір), за умовами пункту 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилу окремо розташовану будівлю загальною площею 30,2 (тридцять цілих та дві десятих) кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, Центральний парк культури та відпочинку ім. Шевченка, вул. Маразліївська, 1/10 (об`єкт оренди).

Термін дії договору оренди (два роки одинадцять місяців): з 06.11.2015 р. до 06.10.2018 р. (пункт 1.3 Договору).

За орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 5500,00 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (пункт 2.2 Договору).

Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (пункт 2.4 Договору).

Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в оренду нежилого приміщення згідно з п. 1.1. цього Договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами (пункт 3.4 Договору).

Вказані у п. 1.1. приміщення Орендодавцем передаються Орендарю виключно для використання під розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи (пункт 4.1 Договору).

Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди (пункт 4.7 Договору).

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства (пункт 5.1 Договору).

У разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди, у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови Орендодавця від договору оренди, Договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору (пункт 5.3 Договору).

Питання, не врегульовані цим Договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України (пункт 7.1 Договору).

При тривалому, більше трьох місяців, невикористанні Орендарем наданих йому приміщень за цим Договором, приміщення вважаються неосвоєними і договір підлягає розірванню відповідно до чинного законодавства (пункт 7.3 Договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором (пункт 7.8 Договору).

06.11.2015 р. між КП ПАРКИ ОДЕСИ як Орендодавцем та ФОП Назаровим О.С. як Орендарем складено акт приймання-передачі нежитлового приміщення.

Договір разом із актом приймання-передачі підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

Відповідно до представленої виписки по банківському рахунку ФОП Назарова О.С. протягом 06.11.2015 р. 06.10.2028 р. останнім перераховано КП ПАРКИ ОДЕСИ 87083,33 грн, а саме 27.11.2015 р. 4583,33 грн, 07.07.2027 р., 10.08.2017 р., 15.09.2027 р., 11.10.2017 р., 14.11.2017 р., 13.12.2027 р., 11.01.2018 р., 12.02.2018 р., 14.03.2018 р., 13.04.2018 р., 14.05.2028 р., 13.06.2018 р., 13.07.2018 р., 15.08.2018 р. та 28.09.2018 р. по 5500,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 р. у справі № 916/3042/16 встановлено, що 06.11.2015 р. між ФОП Назаровим О.С. та КП ПАРКИ ОДЕСИ укладено договір оренди № 22-12-ІІІ, відповідно до якого позивач отримав в оренду нежилу, окремо розташовану будівлю площею 30,2 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/10.

Того ж дня між ФОП Назаровим О.С. та КП ПАРКИ ОДЕСИ підписано акт приймання передачі нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/10.

04.02.2016 р. представниками КП ПАРКИ ОДЕСИ та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради складено акт комісійного огляду приміщення за адресою м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/10, яким встановлено, що вказаним приміщенням користується Мале приватне підприємство "ДРУГ" м. Одеса під розміщення ветеринарної клініки "ДРУГ".

З комісійного акту обстеження від 04.02.2016 р. в нежилій окремо розташованій будівлі площею 30,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/10 здійснює підприємницьку діяльність інший суб`єкт господарювання, а саме Мале приватне підприємство "ДРУГ" м. Одеса.

КП ПАРКИ ОДЕСИ передаючи ФОП Назарову О.С. спірне приміщення не пересвідчилося, що зазначене приміщення звільнене попереднім орендарем, тобто Малим приватним підприємством "ДРУГ" м. Одеса.

Крім того, матеріали справи свідчать, що 15.07.2016 р. адміністрацією КП ПАРКИ ОДЕСИ направлено директору Малого приватного підприємства "ДРУГ" м. Одеса припис про необхідність звільнення зайнятого приміщення у строк до 25.07.2016 р.

Викладені вище обставини справи свідчать проте, що ФОП Назаров О.С. був позбавлений можливості користуватися орендованим приміщенням відповідно до умов укладеного між ним та КП ПАРКИ ОДЕСИ договору оренди від 06.11.2015 р. № 22-15-ІІІ з причин, які не залежали від нього.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази розірвання договору оренди від 06.11.2015 р. № 22-12-ІІІ, укладеного між ФОП Назаровим О.С. та КП ПАРКИ ОДЕСИ, останній є дійсним.

Постановою Одеського апеляційного Господарського суду від 14.03.2017 р. у справі № 916/3042/16 залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2017 р., яким зобов`язано Мале приватне підприємство "ДРУГ" (Код ЄДРПОУ 20950608) усунути перешкоди у користуванні приміщеннями шляхом звільнення безпідставно зайнятих нежитлових приміщень загальною площею 30,2 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/10.

Позивачем у справі № 916/3042/16 був ФОП Назаров О.С., відповідачами Мале приватне підприємств "ДРУГ" та КП ПАРКИ ОДЕСИ.

28.08.2019 р. КП ПАРКИ ОДЕСИ складено повідомлення до ФОП Назарова О.С. № П/20-87 стосовно припинення укладеного Договору оренди.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 р. у справі № 916/809/19 встановлено, що позивачем (Департаментом комунальної власності Одеської міської ради) не доведено належними та допустимими доказами припинення у ФОП Назарова О.С. орендних відносин за договором від 06.11.2015 № 22-15-Ш, відповідно відсутні підстави для його виселення із орендованого приміщення.

Скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 04.09.2019 р., яким виселено ФОП Назарова О.С. з нежилої окремо розташованої будівлі, загальною площею 30,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, Центральний парк культури та відпочинку ім. Шевченка, вул. Маразлїївська, 1/10.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП Назарова О.С. про зобов`язання Департамент комунальної власності Одеської міської передати не пізніше 7-ми робочих днів ФОП Назарову О.С. за актом приймання-передачі нежитлове приміщення за адресою м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/10, відповідно до умов договору оренди № 22-15-Ш від 06.11.2015 року.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 р. змінено мотивувальну частину рішення, виклавши в редакції постанови суду апеляційної інстанції. Постановою встановлено, що відповідно до Договору оренди від 06.11.2015 р. № 22-12-ІІІ орендодавцем є КП ПАРКИ ОДЕСИ, яке є самостійною юридичною особою і яке взяло на себе зобов`язання за договором, у той час як ФОП Назаровим О.С. пред`явлено позов до неналежного відповідача.

Постановою Верховного Суду від 03.03.2020 р. постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 р. у справі № 916/1872/19 залишити без змін.

26.08.2020 р. ФОП Назаровим О.С. складено до КП ПАРКИ ОДЕСИ лист, в якому із посиланням на постанову Одеського апеляційного господарського суду у справі № 916/806/19, надсилає КП ПАРКИ ОДЕСИ додаткову угоду до Договору, акт приймання-передачі, акт звірки взаєморозрахунків та просить зарахувати сплачені платежі в рахунок оплати наступних періодів з моменту підписання акту приймання-передачі. Додана додаткова угоди стосується зміни пункту 1.3 Договору, а саме «Строк дій Договору з 06.10.2018 р. до 06.09.2021 р.». Заяву надіслано до КП ПАРКИ ОДЕСИ 27.08.2020 р.

09.09.2021 р. КП ПАРКИ ОДЕСИ складено до ФОП Назарова О.С. заяву № 21/п-147, в якій із посиланням на судові рішення у справах № 916/806/19 та 916/1872/19, повідомляє про припинення укладеного Договору оренди та просить звільнити займане орендоване приміщення та передати його за актом приймання-передачі.

08.08.2023 р. КП ПАРКИ ОДЕСИ складено до ФОП Назарова О.С. заяву про припинення Договору оренди, в якій із посиланням на судові рішення у справах № 916/806/19 та 916/1872/19, повідомляє про припинення укладеного Договору оренди та просить звільнити займане орендоване приміщення та передати його за актом приймання-передачі. До заяви додано складений 08.08.2023 р. акт приймання-передачі нежитлового приміщення, підписаний КП ПАРКИ ОДЕСИ. Відповідно до розписки, залишеної на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, 14.08.2023 р. ФОП Назаровим О.С. отримано певну кореспонденцію від КП ПАРКИ ОДЕСИ, проте опису вкладення у цінний лист стосовно надісланої кореспонденції до матеріалів справи не представлено.

Відповідно до представленого КП ПАРКИ ОДЕСИ розрахунку заборгованості ФОП Назарова О.С. по Договору оренди, розмір останньої становить 297851,61 грн у зв`язку із відсутністю внесення орендної плати протягом листопада 2019 серпня 2023 р.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 908/288/20).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 р. № 2269-XII (тут і далі в редакції Закону станом на дату укладання Договору оренди) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із частиною 4 статті 10 Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-XII умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Приписи статті 17 Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-XII передбачають, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін (частина 1). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 2). Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін (частина 3).

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір оренди від 06.11.2015 р. № 22-15-ІІІ, за яким КП ПАРКИ ОДЕСИ взяло на себе зобов`язання із передачі у строкове платне користування нежилу окремо розташовану будівлю загальною площею 30,2 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/10, для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи, а ФОП Назарова О.С. прийняти відповідне приміщення та сплачувати оренду плату за його використання.

Статтею 13 Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-XII встановлено, що передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (частина 1).

Приписи статті 765 ЦК України (в редакції чинній на час укладання Договору оренди) передбачають, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Так в матеріалах справи наявний підписаний 06.11.2015 р. між КП ПАРКИ ОДЕСИ та ФОП Назаровим О.С. акт прийому-передачі нежитлового приміщення.

У той же час, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 р. у справі № 916/3042/16 встановлено, що 04.02.2016 р. представниками КП ПАРКИ ОДЕСИ та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради складено акт комісійного огляду приміщення за адресою м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/10, яким встановлено, що вказане приміщення використовує Мале приватне підприємство "ДРУГ" (здійснює підприємницьку діяльність) під розміщення ветеринарної клініки "ДРУГ", а 15.07.2016 р. адміністрацією КП ПАРКИ ОДЕСИ направлено директору Малого приватного підприємства "ДРУГ" припис про необхідність звільнення зайнятого приміщення у строк до 25.07.2016 р., та, окрім того, зазначено, що КП ПАРКИ ОДЕСИ передаючи ФОП Назарову О.С. м. Одеса спірне приміщення не пересвідчилося, що зазначене приміщення звільнене попереднім орендарем, тобто Малим приватним підприємством "ДРУГ" м. Одеса.

Враховуючи вищенаведені обставини, Одеським апеляційним господарським судом зазначено, що ФОП Назаров О.С. був позбавлений можливості користуватися орендованим приміщенням відповідно до умов укладеного між ним та КП ПАРКИ ОДЕСИ Договору оренди від 06.11.2015 р. № 22-15-ІІІ з причин, які не залежали від нього. При цьому в матеріалах справи відсутні докази розірвання Договору оренди від 06.11.2015 р. № 22-12-ІІІ, укладеного між ФОП Назаровим О.С. та КП ПАРКИ ОДЕСИ, відтак останній є дійсним.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, за змістом частини 4 статті 75 ГПК України учасники господарського процесу звільненні від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляд іншої господарської, цивільної чи адміністративної справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді іншої справи.

У постанові Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 761/29966/16-ц вказано, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Відповідно до частини 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Частина 6 статті 762 ЦК України визначає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Враховуючи викладене, те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 р. у справі № 916/3042/16 встановлено, що після укладання Договору оренди та підписання між Орендодавцем та Орендарем акту приймання-передачі, ФОП Назаровим О.С. не отримано відповідного об`єкту оренди у користування, а складеним 04.02.2016 р. представниками КП ПАРКИ ОДЕСИ та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради актом комісійного огляду встановлено факт використання об`єкту оренди іншою юридичною особою для розміщення ветеринарної клініки "ДРУГ", те, що матеріали справи не містять доказів виконання рішення суду у справі № 916/3042/16, тобто КП ПАРКИ ОДЕСИ пред`являючи позовну заяву у цій справи не представлено належних та допустимих доказів, на підставі яких суд має можливість встановити факти не тільки використання ФОП Назаровим О.С. об`єкту оренди після укладання Договору, а також отримання останнім відповідного об`єкту оренди. У той же час, внесення коштів за Договором оренди за відсутності належних доказів передачі та використання Орендарем об`єкту оренди не підтверджує факт використання відповідного об`єкту, оскільки Орендар в даному випадку реалізує право на внесення коштів на власний розсуд.

Відтак, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для звільнення ФОП Назарова О.С. від внесення плати за Договором оренди, оскільки до матеріалів справи не представлено належних доказів як отримання, так і використання ним відповідного об`єкту оренди, що в контексті заявлених підстав позовних вимог КП ПАРКИ ОДЕСИ свідчить про відсутність істотних порушень умов Договору (тривалий час не отримання вигоди), тобто в господарського суду відсутні правові підстави для задоволення первісного позову. При цьому за відсутності факт отримання ФОП Назаровим О.С. об`єкту оренди відсутня можливість виселення з об`єкту.

Приписи частини 3 статті 13 Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-XII передбачають, якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди, не передасть орендареві об`єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об`єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди (частина 3).

Окрім того, стаття 766 ЦК України передбачає, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 статті 651 ЦК України).

Враховуючи те, що в процесі розгляду справи господарським судом встановлено відсутність належних доказів отримання ФОП Назаровим О.С. та використання об`єкту оренди з незалежних від нього підстав, господарський суд вважає наявними правові підстави для розірвання укладеного між КП ПАРКИ ОДЕСИ та ФОП Назаровим О.С. Договору оренди нежилого приміщення від 06.11.2015 р. № 22-15-ІІІ, оскільки Орендодавцем не передано Орендарю об`єкту оренди.

Положення статті 653 ЦК України передбачають, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 4). Проте, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (частина 5).

Пред`являючи зустрічний ФОП Назаровим О.С. не визначено сплачені КП ПАРКИ ОДЕСИ кошти як збитків та не наведено відповідних правових підстав для стягнення сплачених коштів як відшкодування збитків, відтак господарський суд доходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову в цій частині.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства ПАРКИ ОДЕСИ до відповідача: Фізичної особи-підприємця Назарова Олександра Сергійовича про розірвання договору оренди і виселення відмовити.

Витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на Комунальне підприємство ПАРКИ ОДЕСИ.

Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Назарова Олександра Сергійовича до відповідача: Комунального підприємства ПАРКИ ОДЕСИ про розірвання договору та стягнення задовольнити частково.

Розірвати договір оренди № 22-15-ІІІ від 06.11.2015 р. нежилого приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/10, який укладено між Фізичною особою-підприємцем Назаровим Олександром Сергійовичем ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Комунальним підприємством ПАРКИ ОДЕСИ (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1, Код ЄДРПОУ 37947061).

Стягнути з Комунального підприємства ПАРКИ ОДЕСИ (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1, Код ЄДРПОУ 37947061) на користь Фізичної особи-підприємця Назарова Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2684/дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.

Повний текст складено 19 лютого 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут