Рішення

від 07.02.2024 по справі 916/4387/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4387/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/4387/23

за позовом Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Обімет" /Підприємство з іноземними інвестиціями/ (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13, код ЄДРПОУ 14291863)

за участь третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, Одеська обл., місто Одеса, вул.Успенська, будинок 83/85, код ЄДРПОУ 44162529).

про стягнення 1 436 163,87грн.

Представник:

Від позивача: Садардінова І.В. самопредставництво;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: Ярошенко Г.Ю. самопредставництво;

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обімет" /Підприємство з іноземними інвестиціями/ про стягнення 1 436 163,87грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2023р. було відкрито провадження по справі №916/4387/23. Розгляд справи призначено за загального позовного провадження. Крім того. Відповідною ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

13.11.2023р. за вх. №41260/23 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, згідно яких третя особа позовні вимоги Одеської міської ради підтримує та просить їх задовольнити.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Обімет" /Підприємство з іноземними інвестиціями/ з 29.12.2004 є власником будівель та споруд майнового комплексу загальною площею 16 240,1кв.м, зареєстрованих за адерсою: Одеська область, Лиманський р-н, с/рада. Красносільська, Старокиївське шосе 21 км. 46.

Вказані будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці площею 3,500 га за адресою: м. Одеса, вул. 21 км. Старокиївської дороги (територія промислового вузла «Куліндорово»), кадастровий номер 5110137600:01:001:0009, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.03.2023р. №НВ-5100319602023 вказану земельну ділянку сформовано та зареєстровано 03.12.2021р.

Позивач вказує, що договір оренди землі між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Обімет" /Підприємство з іноземними інвестиціями/ укладено та зареєстровано не було.

Отже, як зазначає позивач у період з 03.12.2021р. по 31.05.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Обімет" /Підприємство з іноземними інвестиціями/ як власник нежитлових будівель та споруд загальною площею 16 240,1 кв.м, за адресою: м. Одеса вул. 21 км. Старокиївської дороги, 46 здійснювало безоплатне користування земельною ділянкою за вказаною адресою без укладання договору оренди землі, тобто без належної правової підстави для її використання, що має наслідком неотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, чим порушено право територіальної громади міста Одеса в особі Одеської міської ради як власника відповідної земельної ділянки.

За посилання позивача, Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради направлялась до Товариство з обмеженою відповідальністю "Обімет" /Підприємство з іноземними інвестиціями/ вимога від 28.07.2022 № 01-13/1600 щодо необхідності сплати безпідставно збережених коштів територіальної громади м. Одеси за користування відповідною земельною ділянкою. Втім, станом на теперішній час зазначені кошти не перераховано до місцевого бюджету.

Таким чином, на думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Обімет" /Підприємство з іноземними інвестиціями/ у період 03.12.2021р. по 31.05.2023р. було фактичним користувачем земельної ділянки за адресою: м. Одеса вул. 21 км. Старокиївської дороги, 46, кадастровий номер 5110137600:01:001:0009, який без достатньої правової підстави, за рахунок власника вказаної ділянки - Одеської міської ради, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, та які зобов`язаний повернути власнику земельної ділянки, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування розміру безпідставно збережених коштів, позивач зазначив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Одеса вул. 21 км. Старокиївської дороги, 46, кадастровий номер 5110137600:01:001:0009, складає 22 509 978,02 грн. Водночас ставка орендної плати за земельні ділянки з цільовим використанням «Промисловість», становить 3 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.

Позивач вважає, що розмір безпідставно збережених Товариством з обмеженою відповідальністю "Обімет" /Підприємство з іноземними інвестиціями/ коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137600:01:001:0009 у період з 03.12.2021 по 30.09.2023 складає 1 436 163,87 грн.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідними позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, тоді як підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч.ч 1-4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

За ч.ч. 1-4, 9 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а)усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б)земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в)землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч.11 ст. 120 ЗК України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Згідно з п.п.14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За п.271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з п.289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

За ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц було зроблено висновок, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічну позицію було викладено також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.09.2021 у справі №922/3524/19.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, спірну земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі 03.12.2021 та на спірній земельній ділянці розташовані будівлі та споруди, які зареєстровані на праві власності за відповідачем.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що відповідач, як користувач земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:01:001:0009 розташованої за адресою: м. Одеса вул. 21 км. Старокиївської дороги, 46, та на якій розміщено зареєстровані за ним об`єкти нерухомого майна, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки - позивача зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, а тому суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний повернути ці кошти позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, зазначає, обґрунтованість вказаного розрахунку підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідачем не спростовано,

Отже, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку що позовні вимоги Одеської міської ради щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 1 436 163,87грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обімет" /Підприємство з іноземними інвестиціями/ (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13, код ЄДРПОУ 14291863) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Обімет" /Підприємство з іноземними інвестиціями/ (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13, код ЄДРПОУ 14291863) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) а користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) на рахунок: населений пункт - Одеська міська ТГ, отримувач - ГУК в Одеській області/м. Одеса/, код отримувача 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA 278999980314080544000015744, код класифікації доходів бюджету - 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету - «Інші надходження») безпідставно збережені кошти в сумі 1 436 163 (один мільйон чотириста тридцять шість тисяч сто шістдесят три)грн. 87коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Обімет" /Підприємство з іноземними інвестиціями/ (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13, код ЄДРПОУ 14291863) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) судовий збір в сумі 21 542 (двадцять одна тисяча п`ятсот сорок дві)грн. 46коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний рішення складено та підписано 19 лютого 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна