Рішення

від 06.02.2024 по справі 917/1340/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024 Справа № 917/1340/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Громадської організації «Сльози милосердя України», вул. Соборності, буд. 77 А, м. Полтава, 36000

до відповідачів

Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», вул. Пилипа Орлика, 40-а, м. Полтава, Полтавська область, 36020,

Управління майном обласної ради, вул. Пушкіна, 115, м. Полтава, Полтавська область, 36014

про:

- визнання наявним в Громадської організації «Сльози милосердя України» (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 77 А; код ЄДРПОУ: 43087252) права оренди на орендоване нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 283,8 кв. м., яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул. Пилипа Орлика, 10, починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, у зв`язку із автоматичним продовженням Договору оренди №557 від 19.07.2019 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», яка набрала законної сили 01.06.2022.

- зобов`язання Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» (місцезнаходження: 36020, м.Полтава, вул. Пилипа Орлика, буд. 40-а; код ЄДРПОУ: 03361661), Управління майном обласної ради (місцезнаходження: 36014, м.Полтава, вул. Пушкіна, буд.115; код ЄДРПОУ: 24386961) усунути Громадській організації «Сльози милосердя України» (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 77 А; код ЄДРПОУ 43087252) перешкоди в користуванні орендованим майном шляхом надання систематичного, безперервного та безперешкодного доступу до нежитлового приміщення загальною площею 283, 8 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 10 та перебуває в користуванні на умовах Договору №557 від 19.07.2019, строк дії якого продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін: відповідно протоколу судового засідання,

установив:

1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Громадська організація «Сльози милосердя України» просить суд визнати наявним право оренди на орендоване нерухоме майно та зобов`язати Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», Управління майном обласної ради усунути Громадській організації «Сльози милосердя України» перешкоди в користуванні орендованим майном шляхом надання систематичного, безперервного та безперешкодного доступу до нежитлового приміщення загальною площею 283, 8 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 10 та перебуває в користуванні на умовах Договору №557 від 19.07.2019, строк дії якого продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення його законного права на користування нежитловим приміщенням загальною площею 283,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 10, оскільки відповідачі не визнають наявне в Громадської організації «Сльози милосердя України» право оренди на підставі Договору №557 від 19.07.2019, який є таким, що продовжився на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (надалі постанова КМУ від 27.05.2022 №634) та чинять перешкоди позивачеві у користуванні орендованим майном.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ГО «Сльози милосердя України» від 19.05.2022; копію договору №557 оренди нерухомого майна з додатками від 19.07.2019; копію листа КП ПОР «Полтававодоканал» №юр/861 від 31.03.2022 про відсутність намірів продовжувати термін дії договору оренди №557 від 19.07.2019; копію листа-претензії ГО «Сльози милосердя України» про усунення перешкод в користуванні орендованим майном від 08.03.2023 за вих. №3; копію постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 12.04.2023 по справі №917/565/22; копію листа-претензії ГО «Сльози милосердя України» про усунення перешкод в користуванні орендованим майном від 15.05.2023 за вих. №6; копію адвокатського запиту, скерованого Управлінню майном обласної ради від 20.06.2023 вих. №22.06-2023; копію відповіді на адвокатський запит від 21.06.2023 вих. №1350/05-04 з додатком; копію адвокатського запиту, скерованого Комунальному підприємству Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» від 20.06.2023 вих. №21.06-2023; копію відповіді КП ПОР «Полтававодоканал» від 23.06.2023 вих. №юр./2692 на адвокатський запит; копію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.06.2023 та копію пояснень ОСОБА_1 від 29.06.2023; копію акту від 29.06.2023 про встановлення факту недопуску до орендованого приміщення, що знаходиться за адресою: м.Полтава, вул. Пилипа Орлика, 10 з додатками довіреностями на представників; копію акту від 10.11.2021 щодо недопуску до орендованого приміщення; копію акту від 25.11.2021 щодо недопуску до орендованого приміщення; копію акту від 03.12.2021 щодо недопуску до орендованого приміщення; копію листа ГО «Сльози милосердя України» про усунення перешкод в користуванні орендованим майном від 06.01.2022 за вих. №1; копію листа КП ПОР «Полтававодоканал» №юр/369 від 02.02.2022 про результати розгляду листа від 06.01.2022 за вих. №1; копію листа ГО «Сльози милосердя України» щодо погодження окремого безперешкодного доступу до орендованого майна від 12.01.2022 за вих.№3; копію листа КП ПОР «Полтававодоканал» №юр/1513 від 16.06.2022 з додатком; копію листа КП ПОР «Полтававодоканал» №юр/1807 від 12.07.2022.

Крім того, позивач повідомляє суд за текстом позовної заяви про орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи: 5 368, 00 грн витрат по сплаті судового збору та 23 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

До закінчення судових дебатів позивач надав суду заяву вх № 16731 від 27.12.2023 року (том справи 2, а.с. 26) про розподіл судових витрат, відповідно до якої просить суд за результатами розгляду справи вирішити питання розподілу судових витрату у зазначеному вище розмірі, в додатки до якої залучено копію Договору б/н від 20.05.2023 року про надання професійної правничої допомоги, укладеного між ГО «Сльози милосердя України» та адвокатом Титаренко Ю.Д., акт приймання-передачі наданих послуг від 26.12.2023 року та розрахунок судових витрат (том справи 2, а.с. 27-29).

Відповідач-1 Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» проти позову заперечує за мотивами відзиву вх. №9619 від 04.08.2023 року (том справи 1, а. с. 90-97) та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, стверджуючи наступне:

- майно підприємства є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області і закріплено за ним на праві господарського відання;

- термін дії вказаного договору сплив 19 червня 2022 року;

- відповідач-1 до прийняття Постанови КМУ від 27.05.2022 №634 листами від 31.03.2022 №юр/861 та від 26.05.2022 №юр/1320 повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати дію договору та про те, що має наміри у подальшому використовувати нерухоме майно для безпосереднього здійснення своєї статутної діяльності;

- листом від 12.07.2022 № юр/1807, на виконання приписів ст.764 Цивільного кодексу України та ст. 284 Господарського кодексу України відповідач-1 в черговий раз повідомив позивача, що не має наміру продовжувати термін дії договору;

- відповідач-1 виконав всі необхідні юридично значимі дії щодо своєчасного сповіщення позивача про відсутність бажання продовжувати договірні відносини. Позивачем було допущено порушення умов спірного договору в частині своєчасності оплати, в частині обладнання орендованого майна протипожежними та технічними засобами захисту згідно п. 4.1.7 Договору оренди та в частині своєчасності страхування орендованого майна відповідно до п. 4.1.8 Договору оренди. Такі дії позивача призвели до втрати довіри до нього зі сторони відповідача-1 та спровокували відсутність подальшої волі па продовження договірних відносин з позивачем;

- позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права;

- позивачем документально не доведено, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу у сумі 23 000,00 грн.

На підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову відповідач-1 надав наступні докази: копію статуту КП ПОР «Полтававодоканал»; копію листа відповідача-1 від 31.03.2022 за вихідним номером юр/861; копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за вихідним номером юр/861; копію листа відповідача-1 від 26.05.2022 за вихідним номером юр/1320; копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за вихідним номером юр/1320; копію листа відповідача-1 від 12.07.2022 № юр/1807 та докази його направлення позивачу; копію витягу з наказу № 139/К/тр від 17.07.2023 на підтвердження повноважень особи, що підписала відзив.

Позивач у відповіді на відзив КП ПОР «Полтававодоканал» вх. № 10125 від 17.08.2023 року (том справи 1, а.с. 163-168) вважає доводи відповідача-1 необґрунтованими та безпідставними.

На підтвердження обґрунтованості заперечень проти доводів відповідача-1 надав наступні докази: копію адвокатського запиту, скерованого Полтавському відділу поліції в м.Полтава від 19.07.2023 вих. №19.07-2023; копію відповіді Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області від 24.07.2023 вих. №65 Аз з усіма додатками; витяг з ЄДРСР (рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2021 по справі №917/349/21); копію постанови Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 по справі №917/349/21; копію Порядку передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області, затвердженого рішенням сесії Полтавської обласної ради від 28.09.2011 (зі змінами, внесеними рішенням від 29.09.2016 року № 230); копію рішення Полтавської обласної ради від 29.09.2016 №230; копію листа Управління майном обласної ради від 20.10.2021 за №01-26/19; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Титаренко Ю.Д.; оригінал ордеру Титаренко Ю.Д.

Позивач за вх № 10124 від 17.08.2023 року подав суду заяву про уточнення позовних вимог (том справи 1, а.с. 160-162), відповідно до якої просить вважати прохальну частину позовної заяви від 21.07.2023 за вих. №8 викладеною в наступній редакції:

« 1. Визнати наявним в Громадської організації «Сльози милосердя України» (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 77 А; код ЄДРПОУ: 43087252) права оренди на орендоване нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 283,8 кв. м., яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул. Пилипа Орлика, 10, починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, у зв`язку із автоматичним продовженням Договору оренди №557 від 19.07.2019 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», яка набрала законної сили 01.06.2022.

2. Зобов`язати Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» (місцезнаходження: 36020, м.Полтава, вул. Пилипа Орлика, буд. 40-а; код ЄДРПОУ: 03361661), Управління майном обласної ради (місцезнаходження: 36014, м.Полтава, вул. Пушкіна, буд.115; код ЄДРПОУ: 24386961) усунути Громадській організації «Сльози милосердя України» (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 77 А; код ЄДРПОУ 43087252) перешкоди в користуванні орендованим майном шляхом надання систематичного, безперервного та безперешкодного доступу до нежитлового приміщення загальною площею 283, 8 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 10 та перебуває в користуванні на умовах Договору №557 від 19.07.2019, строк дії якого продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану».

Відповідач-2 Управління майном обласної ради у відзиві вх. №10044 від 15.08.2023 року (том справи 1, а. с. 125-130) проти позову заперечує, посилається на те, що:

- сторони договору узгодили, що термін його дії складає 2 роки та 11 місяців, починається 19.07.2019 та закінчується 19.06.2022 (п.7.1 Договору);

- однією з умов укладання договору є те, що позивач зобов`язується використовувати орендоване майно під розміщення благодійної організації (п. 8.1. Договору); позивач не надав документів, що він використовує орендоване майно під розміщення благодійної організації; позивач недобросовісно користується переданим йому майном;

- позивачем для підтвердження понесених витрат не надано належних та допустимих доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у відповіді на відзив Управління майном обласної ради за вх. № 10522 від 28.08.2023 року (том справи 1, а. с. 217-219) вважає доводи відповідача-2 такими, що з вимогами законодавства не узгоджуються, є необґрунтованими та безпідставними.

На підтвердження обґрунтованості заперечень проти доводів відповідача-2 надав наступні докази: копію адвокатського запиту, скерованого Полтавському відділу поліції в м.Полтава від 19.07.2023 вих. №19.07-2023; копію відповіді Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області від 24.07.2023 вих. №65 Аз з усіма додатками; витяг з ЄДРСР (рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2021 по справі №917/349/21); копію постанови Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 по справі №917/349/21; копію Порядку передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області, затвердженого рішенням сесії Полтавської обласної ради від 28.09.2011 (зі змінами, внесеними рішенням від 29.09.2016 року № 230); копію рішення Полтавської обласної ради від 29.09.2016 №230; копію листа Управління майном обласної ради від 20.10.2021 за №01-26/19; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Титаренко Ю.Д.; оригінал ордеру Титаренко Ю.Д.

Відповідач-1 Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» подав заперечення на відповідь на відзив позивача вх. №10343 від 22.08.2023 року (том справи 1, а.с. 211-214), в якому повністю підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Відповідач -2 Управління майном обласної ради надав суду заперечення вх № 398 від 11.01.2024 року на заяву про розподіл судових витрат, відповідно до якої просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про розподіл судових втрат в частині їх стягнення з Управління майном обласної ради.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2.Процесуальні питання, вирішені судом.

24.07.2023 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Громадської організації «Сльози милосердя України» до відповідачів Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», Управління майном обласної ради про визнання наявним у Громадської організації «Сльози милосердя України» права оренди на орендоване нерухоме майно нежитлове приміщення загальною площею 283,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул. Пилипа Орлика, 10, починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, у зв`язку із автоматичним продовженням Договору оренди № 557 від 19.07.2019 на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 27.05.2022 № 643 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», яка набрала законної сили 01.06.2022 та зобов`язання Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» усунути Громадській організації «Сльози милосердя України» перешкоди в користуванні орендованим майном шляхом надання систематичного, безперервного та безперешкодного доступу до нежитлового приміщення загальною площею 283,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 10 та яке перебуває в користуванні на умовах Договору №557 від 19.07.2019, строк дії якого продовжено на період воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 справу №917/1340/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 25.07.2023 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив справу розглядати у порядку загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі на 24.08.2023 на 09:00; встановив відповідачам строк для подання суду оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України відзиву на позов з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України 15 днів з дня вручення даної ухвали, після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення (стаття 167 ГПК України), копії заперечень надати (направити) позивачу; встановив відповідачам строк для подання суду заперечень 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; визначив позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, направити відповідь на відзив з додатками відповідачам, докази направлення надати суду.

У зв`язку з перебуванням судді Ківшик О.В. у відпустці засідання суду 24.08.2023 не відбулося.

Суд ухвалою від 11.09.2023 року призначив дату підготовчого судового засідання на 24.10.2023 року на 10:30.

Судове засідання, призначене на 24.10.2023, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Ківшик О.В. на лікарняному.

Суд ухвалою від 22.11.2023 року призначив дату підготовчого судового засідання на 14.12.2023 року на 09:00.

У судовому засіданні 14.12.2023 року суд прийняв заяву позивача про зміну предмету позову, з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 917/1340/23 та за згодою представників сторін розпочав розгляд справи по суті, за наслідками судового засідання суд оголосив про закінчення з`ясування фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, оголосив перерву в судовому засіданні для підготовки сторін до судових дебатів до 18.01.2024 року до 11:00.

Під час розгляду справи по суті представники сторін підтримали правові позиції, викладені у заявах по суті спору: представник позивача на позовних вимогах наполягав, представники відповідачів проти позову заперечували.

У судовому засіданні 18.01.2024 року суд оголосив протокольну ухвалу про перерву до 06.02.2024 року до 09:30.

У судовому засіданні 06.02.2024 року представники сторін під час судових дебатів оголосили заключне слово.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що суд створив усім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, суд вжив усіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи

В судовому засіданні 06.02.2024 року відповідно до ст. 240 ГПК України суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив про дату виготовлення повного тексту судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти них, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

З огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, предметом доказування у даній справі є питання встановлення наявності чи відсутності права позивача на оренду майна з огляду на продовження дії Договору внаслідок застосування до спірних правовідносин зворотної дії (ретроактивної форми) Постанови КМУ № 634, факту порушення прав позивача, які б підлягали судовому захисту в обраний позивачем спосіб, в тому числі встановлення факту протиправності дій відповідачів щодо вчиненні перешкод позивачеві у користуванні орендованим майном, ефективність обраного способу захисту порушеного права (права, яке не визнається) та осіб, які порушили (не визнають) право позивача, і, як наслідок цього - наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

19.07.2019 між Комунальним підприємством Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» (далі по тексту КП ПОР «Полтававодоканал»/Орендодавець, відповідач-1) та Громадською організацією «Сльози милосердя України» (далі по тексту ГО «Сльози милосердя України»/Орендар) за погодженням з Управління майном обласної ради (надалі відповідач-2, УМ ПОР), укладено Договір №557 оренди нерухомого майна (том справи 1, а.с. 17-20, надалі Договір), відповідно до якого сторони узгодили, зокрема, наступне:

- Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених Договором, нежитлове приміщення загальною площею 283,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 10 (п. 1.1 Договору);

- термін дії Договору 2 роки 11 місяців, починаючи з 19.07.2019 по 19.06.2022 (п. 7.1 Договору);

- дія Договору оренди припиняється в разі закінчення терміну дії, на який його було укладено, загибелі об`єкта, банкрутства орендаря та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та умовами Договору (п. 7.5 Договору).

Згідно з актом приймання-передачі в оренду майна нежитлове приміщення загальною площею 283,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул. Пилипа Орлика, 10 передано Орендарю 19.07.2019 (том справи 1, а.с. 21).

ГО «Сльози милосердя України» отримано листи КП ПОР «Полтававодоканал» від 16.06.2022 за вих. №юр/1513 (том справи 1, а.с. 23) та від 12.07.2022 за вих. №юр/1807 (том справи 1, а.с.78), з яких вбачається, що відповідач-1 наполягає на поверненні йому позивачем об`єкта оренди, підписанні трьох примірників акта приймання-передачі (повернення) орендованого майна, у зв`язку із закінченням терміну дії спірного Договору.

У червні 2022 року Громадська організація "Сльози милосердя України" звернулась до господарського суду з позовом до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" та Управління майном обласної ради про визнання укладеною додаткової угоди до Договору № 558 від 19.07.2019 щодо продовження строку дії цього Договору.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до вимог закону за три місяці до закінчення строку оренди Позивач звернувся до Орендодавця - КП "Полтававодоканал" із заявою про продовження Договору оренди на тих самих умовах та на той самий строк, на який він був укладений, але Орендодавцем, а також власником об`єкта оренди - Управлінням, у граничний строк не було прийнято рішення про продовження Договору оренди або про відмову у його продовженні з підстав, встановлених статтею 19 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна". Водночас, Орендодавець листами повідомив Орендаря про відсутність намірів продовжити строк дії договору без належного мотивування та без надання відомостей щодо погодження такої відмови власником об`єкта оренди. 19.05.2022 Орендар повторно звернувся до Відповідачів із заявою про продовження Договору оренди, до якої додав проект відповідної Додаткової угоди, проте отримав відмову від Відповідачів щодо продовження Договору оренди.

Господарський суд Полтавської області рішенням від 27.09.2022 у справі № 917/565/22 у позові відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що відмова Орендодавця у продовженні Договору оренди прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки після отримання від Орендаря листа від 18.03.2022 про продовження строку дії Договору оренди, у встановлений частиною п`ятою статті 18 Закону № 157-ІХ строк, Відповідач-1 як Орендодавець прийняв та направив Позивачу як Орендарю лист з рішенням про відмову у продовженні Договору оренди з підстав, передбачених абзацом 2 частини першої статті 19 вказаного Закону, зокрема, необхідності використання орендованого майна для власних потреб балансоутримувача. Відповідач-2 листами від 08.04.2022 та від 07.06.2022 також повідомив про відсутність підстав для продовження договірних відносин.

При цьому суд відхилив посилання Позивача на те, що спірний Договір оренди вважається продовженим без прийняття окремого рішення Орендодавця відповідно до положень пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі - Постанова № 634 від 27.05.2022), пославшись на те, що вказана Постанова набрала чинність 01.06.2022, в той час як Орендодавець на вказану дату вже реалізував своє право на відмову у продовженні Договору оренди, надіславши Орендареві у встановлений строк відповідне рішення про відмову; при цьому Орендодавець об`єктивно не міг реалізувати вимоги цієї Постанови щодо необхідності повідомлення Орендаря про не продовження договору оренди за 30 календарних днів до дати його закінчення (до 20.05.2022), оскільки ця Постанова на той час не існувала та не набрала чинності.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 19.01.2023 змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду Полтавської області від 27.09.2022, шляхом викладення мотивів відмови у позові в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що положеннями пункту 16 Постанови № 634 від 27.05.2022 щодо продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї Постанови, починаючи з 24.02.2022 встановлено зворотну силу такого нормативно-правового акту в часі (ретроактивна дія). Тому у спірних правовідносинах, які підпадають під дію цієї Постанови, спірний Договір оренди є таким, що продовжився з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану автоматично, в силу прямої норми закону, що не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до договору. Такі обставини вказують на те, що предмет спору, спірні матеріальні правовідносини сторін щодо продовження строку Договору оренди, перестав існувати ще до відкриття провадження у даній справі ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.06.2021, оскільки з 01.06.2022 - дати набрання чинності Постановою № 634 від 27.05.2022 спірний Договір оренди є продовженим в силу прямої вказівки закону, що є підставою для відмови у позові саме з цих підстав, а не для припинення провадження у справі, як про те просив Позивач.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 12 квітня 2023 року у cправі № 917/565/22 касаційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" залишив без задоволення, постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі № 917/565/22 залишив без змін.

09.03.2023 року позивач на адресу відповідача 1 направив лист-претензію від 08.03.2023 року за вих. №3 (том справи 1, а.с. 24-26) про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням та надання до нього доступу, який відповідачем-1 залишений без розгляду та надання відповіді.

15.05.2023 року позивач на адресу відповідача 1 та відповідача 2 направив лист-претензію від 15.05.2023 року за вих. №6 (том справи 1, а.с. 44-50) про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням та надання до нього доступу, які відповідачами залишені без розгляду та надання відповіді.

Направлення відповідачам даних листів та їх отримання підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачами.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 20.06.2023 року вих №21.06-2023 (том справи 1, а.с. 56-57) КП ПОР «Полтававодоканал» листом від 23.06.2023 вих. №юр./2692 (том справи 1, а.с. 58-59) підтвердило факт невизнання автоматичної пролонгації спірного договору та зазначило про те, що не вбачає підстав для продовження листування з даного питання, оскільки вважає Договір №557 від 19.07.2019 припиненим у зв`язку з закінченням терміну його дії, продовжувати який підприємство не має намірів.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 20.06.2023 року вих №22.06-2023 (том справи 1, а.с. 51-52) Управління майном обласної ради листом від 21.06.2023 року вих № 1350/05-04 (том справи 1, а.с. 53-55) надало копію відповіді Управління майном обласної ради на лист-претензію від 15.05.2023 за вих. №6 (том справи 1, а.с. 53-55), відповідно до якої стверджує про надання погодження Управлінням майном обласної ради під час укладення Договору оренди, невстановлення факту порушення з боку Управління майном обласної ради прав ГО «Сльози милосердя України» під час розгляду справи № 917/565/22 частині користування позивачем комунальним майном, відсутність факту вчинення перешкод з боку Управління майном обласної ради в межах укладеного сторонами Договору.

29.06.2023 працівником служби охорони КП ПОР «Полтававодоканал» ОСОБА_2 на підставі розпорядження керівництва заборонено представникам ГО «Сльози милосердя України» Кольвах Юлії Петрівні, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 прохід на територію орендованого позивачем майна, що підтверджується відповідним актом від 29.06.2023 року (том справи 1, а.с. 63).

Відповідач 1 дану обставину не спростовує.

Про даний факт було повідомлено Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, про що складено протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.06.2023 (том справи 1, а.с. 60-61), до якого додаються пояснення ОСОБА_1 від 29.06.2023 (том справи 1, а.с. 62).

За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що поведінка відповідачів, яка полягає в невизнанні наявного в ГО «Сльози милосердя України» права оренди за спірним Договором №557 від 19.07.2019 попри те, що цей Договір автоматично продовжився починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пунктів 5, 16 Постанови КМУ від 27.05.2022 №634, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця, та ненадання КП ПОР «Полтававодоканал», Управління майном обласної ради доступу позивачеві як законному орендареві до приміщення є недобросовісною, з вимогами чинного законодавства не узгоджується та порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом положень статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 Цивільного кодексу України, та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

При цьому співвідношення між нормами Цивільного кодексу України і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми Цивільного кодексу України або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм Цивільного кодексу України, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту (Рішення Конституційного Суду України від 10.12.2009 у справі № 1-46/2009).

Суд встановив, що об`єктом оренди є майно, яке належить до комунальної власності та обліковується на балансі КП ПОР «Полтававодоканал» на праві господарського відання, тому на спірні правовідносини поширюються також положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Під час укладення договору оренди сторони керувалися Законом України від 10.04.1992 № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна».

27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна», який введено в дію 01.02.2020, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 поширюється дія саме цього Закону.

Враховуючи те, що спірний Договір оренди укладено сторонами на термін з 19.07.2019 по 19.06.2022, тому до спірних правовідносин при вирішенні питання продовження договору оренди підлягають застосуванню норми Закону №157-ІХ.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України (№133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023).

Отже, закінчення строку спірного Договору оренди (19.06.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні.

Водночас, у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховна Рада Законом від 01.04.2022 № 2181-IX внесла зміни до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №157-ІХ та доповнила пунктом 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», яка набрала законної сили 01.06.2022.

У пункті 5 Постанови № 634 від 27.05.2022 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

У разі коли граничний строк для подання заяви про продовження договору оренди припадає на період воєнного стану, цей строк продовжується на строк воєнного стану та три місяці з дати його припинення чи скасування (абзац 6 пункту 5 Постанови № 634 від 27.05.2022).

Відповідно до пункту 16 Постанови № 634 від 27.05.2022 орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї Постанови, починаючи з 24.02.2022.

Правовий аналіз наведених нормативних приписів вказаної Постанови дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за таких умов:

- строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;

- відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону № 157-ІХ.

З матеріалів справи вбачається та сторонами визнається, що завершення строку дії Договору (19.06.2022 року) припадає на період воєнного стану.

Посилання відповідача -1 на листи від 31.03.2022 року № юр/861 та від 26.05.2022 року № юр/1320, якими він повідомив позивача (орендаря) про відсутність намірів на продовження терміну дії Договору та наявність намірів у подальшому використовувати нерухоме майно для безпосереднього здійснення своєї статутного діяльності, суд не оцінює як правомірне, оскільки останні не є рішенням орендодавця про відмову в продовженні Договору оренди, прийнятим в порядку, передбаченому статтею 18 Закону 03.10.2019 №157-ІХ, через те, що не містять погодження уповноваженого органу власника об`єкта оренди - другого відповідача та посилання на інші передбачені ч. 1 статті 19 Закону виключні підстави прийняття відповідного рішення.

Так, відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

З наведених випадків 1-й відповідач, який є одночасно орендодавцем та балансоутримувачем об`єкта оренди, послався на необхідність використання орендованого майна для власних потреб, водночас доказів наявності протягом спірних правовідносин у 1-го відповідача наміру для відмови у продовженні Договору оренди інших підстав, передбачених ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", матеріали справи не містять.

Рішення про продовження Договору оренди комунального майна, про відмову в його продовженні, так само як і повідомлення балансоутримувача за 30 календарних днів до дати закінчення Договору про його непродовження з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в силу законодавства та відповідно до положень Статуту 1-го відповідача, як орендодавця-балансоутримувача, має бути погоджене з Управлінням майном обласної ради як уповноваженим органом власника об`єкта оренди.

Проте, такого повідомлення матеріали справи не містять, а адресований позивачу лист КП ПОР "Полтававодоканал" від 31.03.2021 № юр/861 містить лише повідомлення про відсутність у орендодавця наміру продовжувати термін дії Договору оренди та про необхідність повернення орендованого майна без зазначення передбачених ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підстав та без відповідного погодження Управління майном обласної ради.

З огляду на викладене та враховуючи вимоги пункту 16 Постанови № 634 від 27.05.2022, вказаними положеннями нормативно-правового акта, який набув чинності 01.06.2022, на орендодавця державного та комунального майна покладено обов`язок забезпечити продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї Постанови, починаючи з 24.02.2022, така ретроактивна дія вказаної Постанови уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану, який запроваджено в Україні з 24.02.2022.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, у спірних правовідносинах відсутні передумови для припинення договору оренди під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5 вказаної Постанови, оскільки такий Договір вважається продовженим починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пунктів 5, 16 цієї Постанови, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця.

Суд відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час вирішення даної справи також враховує аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №917/565/22 в частині застосування постанови КМУ від 27.05.2022 №634, які є релевантними до спірних правовідносин.

Отже, Договір №557 від 19.07.2019 є таким, що продовжився з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану автоматично, в силу прямої норми закону, що не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права та примусове виконання обов`язку в натурі (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, ч. 2 ст. 5 ГПК України).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16).

Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018р. у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019р. у справі № 569/17272/15-ц.

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 8, 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях також виходить з того, що принцип верховенства права розкривається і в таких його складових, як ефективність мети і засобів правового регулювання, розумність та логічність закону (Рішення Конституційного Суду України від 8 грудня 2011 р. № 16- рп/2011).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, ЄСПЛ виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

Оскільки відповідач 1 не визнає право позивача на оренду майна за вказаним Договором з 19.06.2022 року, позовна вимога про визнання наявним права оренди знімає правову невизначеність у спірних правовідносинах та є ефективним способом захисту права, яке не визнається.

За ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Засадами захисту права власності відповідно до ст. 386 ЦК України глави 29 цього Кодексу є забезпечення державою рівного захисту прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Право користування майном, яке належить орендареві, захищається законом на рівні з правами власника.

Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Захист права власності це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Титульне володіння це володіння річчю, засноване на будь-якому праві (правовій підставі, або титулі), що випливає з відповідного юридичного факту.

З урахуванням наведених положень законодавства, власник та орендар майна (титульний володілець) мають право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає їм користуватися майном, тобто може звертатися до суду з позовом, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування річчю.

Проте, вказана вище конструкція не передбачає захисту прав орендаря у випадку, коли перешкоди у користуванні орендованим майном чинить орендодавець, що саме по собі суперечить меті договору оренди. При наявності права титульного володіння позивач позбавлений фактичного володіння орендованим майном.

Укладений між сторонами Договір оренди не містить обов`язків орендодавця, проте з приписів ч. 1 ст. 759 Цивільного Кодексу України та ч. 1 ст. 283 Господарського Кодексу України основним обов`язком орендодавця за договором оренди (найму) є передання орендарю (наймачеві) майна у володіння та користування за плату на певний строк.

Отже, з аналізу наведених норм права договір найму (оренди) є двостороннім, оскільки в ньому існують два зустрічних обов`язки: обов`язок наймодавця передати майно у користування наймачу та обов`язок наймача вносити орендну плату, які взаємно обумовлюють один одного.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положення частини 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його.

Оскільки судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем 1 зобов`язання щодо надання доступу позивачу до приміщення, право оренди на яке було набуте позивачем відповідно до умов Договору, обраний позивачем у спірних зобов`язально - правових відносинах спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, в контексті спірних правовідносин є єдиним належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який забезпечує реальне його поновлення.

Право на звернення до господарського суду відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (п. 41), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (п. 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (п. 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (п. 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (п.71)).

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ч. 4 ст. 45 ГПК України).

Отже, неналежними сторонами в господарському процесі будуть ті особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку. Неналежним відповідачем є та особа, що не повинна відповідати по пред`явленому до неї в суді позову.

З підстав позову та встановлених обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем 1 - Комунальним підприємством Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» (орендодавцем), яке не визнає право позивача на оренду майна після 19.06.2022 року за укладеним між ними Договором та чинить позивачеві перешкоди у користуванні орендованим майном, що є предметом спору у даній справі.

Оскільки матеріалами справи не доведено порушення/невизнання відповідачем 2 Управлінням майном обласної ради прав позивача, останній не є суб`єктом спірних матеріальних правовідносин та є неналежним відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд дослідив всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідачі суду не надали.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що пред`явлені до відповідача -1 позовні вимоги щодо визнання наявним права оренди та усунення перешкод у користуванні орендованим майном підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. В частині позовних вимог до відповідача-2 суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено порушення чи невизнання права саме Управлінням майном обласної ради, тому у позові до відповідача-2 слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

На підставі Договору б/н про надання професійної правничої допомоги від 20.05.2023, укладеного між Громадською організацією «Сльози милосердя України» (далі - Клієнт) з адвокатом Титаренко Юлією Дмитрівною (далі - Адвокат, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3472 від 09.06.2020, том справи 1, а.с. 86-87) була надана правова допомога клієнту, у тому числі консультаційні та правничі (правові) послуги щодо захисту та представництва інтересів клієнта у справі про визнання наявним права оренди за договором № 557 від 19.07.2019 року, надання доступу до орендованого майна (нежитлового приміщення), за позовом до КП ПОР «Полтававодоканал», Управління майном обласної ради (том справи 2, а.с. 27).

Представництво Громадської організації «Сльози милосердя України» у даній справі адвокатом Титаренко Ю.Д. здійснювалось на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги №1154415 від 25.07.2023 (копія наявна у матеріалах справи, том справи 1, а.с. 85).

У вказаному Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

-послуги, які зазначені у цьому договорі, надаються клієнту шляхом, але не виключно: усного та письмового консультування з юридичних питань, надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів клієнта в органах судової влади, підготовка документі, в тому числі процесуальних, особистої участі та представництва клієнта в судах першої інстанції України (п. 2.1 Договору);

-термін виконання зобов`язань адвокатом : початок виконання робіт визначається з моменту набрання цим Договором чинності; закінчення робіт з питання представництва в судах України моментом винесення рішення відповідного органу судової влади першої інстанції, але не пізніше ніж 31.12.2024 (п. 2.2 Договору);

-за настання обставин, передбачених у ч. 2 п. 2.2 даного Договору, адвокат вважається таким, що повністю виконав свої обов`язки перед клієнтом (п. 2.3 Договору);

-за послуги, визначені розділами 1 та 2 цього Договору, клієнт сплачу адвокату винагород (гонорар) у розмірі 23 000,00 грн, що становить гонорар за проведену роботу адвоката та не підлягає поверненню в будь-якому випадку. Оплата здійснюється до 31.12.2024. Об`єм наданих послуг згідно умов договору оформлюється відповідним актом (актами) приймання-передачі наданих послуг (п. 4.1 Договору);

-сума гонорару, зазначена у п. 4.1 Договору, є фіксованою. Розмір винагороди, який виплачується клієнтом адвокатові за надання правової допомоги, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. До таких послуг адвоката входить наступне, але не виключно: надання консультацій та аналіз нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо надання доступу до орендованого майна та судово практики; здійснення заходів зі збору доказів, подання адвокатських запитів, витребування необхідної інформації; представництво клієнта в суді першої інстанції; систематизація матеріалів, формування правової позиції; підготовка позовної заяви о суду та інших процесуальних документів, участь в судових засіданнях (п. 4.2 Договору).

26.12.2023 року сторони Договору б/н про надання професійної правничої допомоги від 20.05.2023 склали акт приймання-передачі наданих послуг (том справи 2, а.с. 28), відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги, пов`язані із наданням професійної (правничої) допомоги, втому числі гонорар адвоката за представництво в Господарському суді Полтавської області по справі № 917/1340/23 та іншу правничу допомогу, пов`язану з цією справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а саме: з 20.05.2023 по 26.12.2023 надання консультацій та аналіз нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо визнання наявним права оренди, надання доступу до орендованого майна; здійснення заходів зі збору доказів; формування правової позиції; підготовка та подання позовної заяви у справі; відповіді на відзив КП ПОР «Полтававодоканал»; відповіді на відзив Управління майном обласної ради; заяви про уточнення позовних вимог (витрачено 15 год часу). Участь в судових засіданнях (витрачено 3 год часу).

Загальна вартість послуг згідно з цим актом за послуги адвоката складає 23 000,00 грн, підписанням цього акту клієнт підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до договору.

Аналогічні відомості вказано у розрахунку судових витрат, наданих суду (том справи 2, а.с. 29).

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела дозатягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Відповідач 1 не надав суду ні заперечення щодо неспівмірності витрат, ні клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

При цьому, Відповідач 1 надав суду заперечення щодо стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу позивача та просить суд відмовити позивачу у стягненні на його користь витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заперечень відповідач 1 посилається на те, що надані позивачем акт прийняття-передачі наданих послуг та розрахунок судових витрат містять лише загальну вартість наданих послуг без детальної розшифровки. Крім того, відповідач 1 наголошує, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, що підтверджують оплату наданих адвокатом послуг.

Суд не оцінює як обґрунтовані та правомірні доводи відповідача, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтверджені належними доказами, за наведеного нижче мотивування.

Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові Постановою від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 відмітив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Надаючи оцінку наведеному заявником розрахунку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих ним доказів на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді першої інстанції, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, що узгоджується з процесуальними нормами права, суд дійшов висновку, що про обґрунтованість заявленої суми витрат на правничу допомогу.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на надані докази, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 23 000,00 грн є підтверджений матеріалами справи, співрозмірним наданому об`єму адвокатських послуг. Оскільки позов задоволено щодо позовних вимог до першого відповідача, тому витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням приписів п. 4 ст. 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 11 500,00 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів у розмірі 2 684,00 грн.

Керуючись статтями 126, 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Громадської організації "Сльози милосердя України" до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" задовольнити.

2. Визнати наявним у Громадської організації "Сльози милосердя України" (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 77А; код ЄДРПОУ 43087252) право оренди на орендоване нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 283,8 кв.м., яке розташоване за адресою : м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 10, починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, у зв`язку із автоматичним продовженням Договору оренди № 557 від 19.07.2019 на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 27.05.2022 № 643 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала законної сили 01.06.2022.

3. Зобов`язати Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (місцезнаходження: 36020, м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 40-а; код ЄДРПОУ 03361661) усунути Громадській організації "Сльози милосердя України" (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 77А; код ЄДРПОУ 43087252) перешкоди в користуванні орендованим майном шляхом надання систематичного, безперервного та безперешкодного доступу до нежитлового приміщення загальною площею 283,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Полтава, вул. Пилипа Орлика, 10 та перебуває в користуванні на умовах Договору №557 від 19.07.2019, строк дії якого продовжено на період воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

4. Стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (місцезнаходження: 36020, м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 40-а; код ЄДРПОУ 03361661) на користь Громадській організації "Сльози милосердя України" (місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 77А; код ЄДРПОУ 43087252) 2 684,00 витрат по сплаті судового збору та 11 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

5. У позові Громадської організації "Сльози милосердя України" до Управління майном обласної ради відмовити.

6. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення складене (після проходження суддею з 12.02.2024 по 16.02.2024 підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів в дистанційному режимі) 19.02.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик