Рішення

від 07.02.2024 по справі 927/1120/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1120/23

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.,

розглянувши в порядку загального провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС",

бульв. Лесі Українки, 7Б, секція Д, оф.33, м. Київ, 01133,

адреса для листування: вул. Юрківська,буд.28, оф.3, м. Київ, 04080;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс",

вул. Гонча,65, м. Чернігів,14000;

про стягнення 5949183,99 грн та зобов`язання вчинити певні дії;

за участю представників сторін:

від позивача: Обертинська-Єніч А.О., Ситник В.О.

від відповідача: не з`явився;

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс" про стягнення 5949183,99 грн, а саме: 5806325,82 грн суборендної плати, 123280,87 грн пені, 7618,02 грн 3% річних, 11959,28 грн інфляційних, а також позивач просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" рухомий склад, а саме: залізничні вагони за номерами 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 54331533, 94523016, 94523073, 9452230, 54754759, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 57258436, 76739077, 59232868, танк контейнери з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042 на залізничну станцію за наданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансекспрес" (код 30522310) інструкціями (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.09.2023, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

27.09.2023 суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, про відкладення підготовчого засідання до 31.10.2023.

У підготовчому засіданні 31.10.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.11.2023.

У підготовчому засіданні 06.11.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали, відповідно до якої, зокрема, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2023.

05.12.2023 судом у судовому засіданні оголошено перерву до 12.12.2023.

12.12.2023 у зв`язку з поданням спільного клопотання сторін, судом оголошено перерву до 17.01.2024.

17.01.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 31.01.2024.

31.01.2024 через оголошену масштабну повітряну тривогу на території України судове засідання було перервано.

Ухвалою суду від 01.02.2024 сторін повідомлено про те, що судове засідання відбудеться 07.02.2024.

07.02.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.240 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції, довідками про доставку електронного листа.

Позиції учасників справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням договору суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018.

15.09.2023 відповідачем подана заява про продовження встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.09.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс" про продовження строку для надання відзиву задоволено. Продовжено строк для надання відзиву на позов до 09.10.2023.

10.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, який прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до поданого відзиву на позов відповідач проти позовних вимог заперечив та зазначив, що ТОВ «Агрохімресурс» позбавлене можливості використовувати орендований рухомий склад, а отже, підлягає звільненню від сплати орендної плати, відповідно, до нього не можуть бути застосовані фінансово-господарські санкції через несплату орендних платежів.

Крім того, відповідач посилається на те, що на даний час відсутнє будь-яке залізничне сполучення між Україною та республікою Білорусь, що унеможливлює вивезення ТОВ «Агрохімресурс» вагонів та контейнерів з території республіки Білорусь безпосередньо на територію України.

20.10.2023 позивачем подано відповідь на відзив, яку прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що відповідачем не доведено неможливість використання рухомого складу, наданого позивачем за спірним договором.

Щодо відсутності залізничного сполучення з республікою Білорусь позивач зазначає те, що залізничний рухомий склад за інструкціями позивача підлягав поверненню на станцію Даугавпілс, що знаходиться в Латвійській Республіці.

09.10.2023 позивачем подана заява про збільшення позовних вимог.

Відповідно до поданої заяви позивач просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" рухомий склад, а саме: залізничні вагони за номерами 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 54331533, 94523016, 94523073, 9452230, 54754759, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 57258436, 76739077, 59232868, танк контейнери з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042 на залізничну станцію за наданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансекспрес" (код 30522310) інструкціями, а також стягнути з відповідача на користь позивача 5949183,99 грн, а саме: 5806325,82 грн суборендної плати, 123280,87 грн пені, 7618,02 грн 3% річних, 11959,28 грн інфляційних.

Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням того, що заява про збільшення позовних вимог позивачем подана у строки та у порядку, встановленому процесуальним законодавством, суд доходить висновку про задоволення останньої.

У підготовчому засіданні 31.10.2023 суд прийняв заяву до розгляду.

Справа розглядається з урахуванням поданої заяви.

09.10.2023 позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копію повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0407142550485, який підтверджує отримання відповідачем Акту №7 виконаних робіт (послуг) від 31.07.2023 та рахунку на оплату № 113 від 31.07.2023.

При цьому, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку для подання доказу.

Відповідно до ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У позовній заяві зазначалось про направлення Акту № 7 на адресу відповідача, а також про те, що при надходженні оригіналу про вручення дане повідомлення буде надане до суду.

Статтею 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на вищевикладене, суд, з урахуванням ст. 80,119 ГПК України, задовольняє клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів та долучає його до матеріалів справи.

31.10.2023 відповідачем подана заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропратнер".

Свою заяву відповідач обґрунтовує тим, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки ТОВ "Агропартнер".

Так, відповідач зазначає, що ТОВ "Агропартнер" є Клієнтом по договору № ЖД-442-АХ від 01.01.2022.

Відповідно до умов даного договору Експедитор (ТОВ "Агрохімресурс") надавав письмові інструкції для відправлення вагонів з вантажем в інтересах Клієнта ТОВ "Агропартнер". Переадресування порожніх вагонів Експедитора здійснюється останнім за письмовим зверненням та за рахунок Клієнта.

Згідно зі ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви, суд протокольно відмовив у залученні Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки обставини справи 927/1120/23, а також рішення у даній справі не вплине на права та обов`язки останнього. Протокольну ухвалу було ухвалено у підготовчому засіданні 31.10.2023.

06.11.2023 відповідачем подано відзив на позов (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог). Суд долучив відзив до матеріалів справи.

Крім того, у відзиві на позов (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) відповідачем в порядку ст. 90 ГПК заявлено про свій намір здійснити опитування Позивача як свідка, поставивши йому наступні питання: Чи було відомо Позивачу про місцеперебування рухомого складу після 24.02.2022? Якщо так, то з якого джерела Позивач мав можливість отримувати інформацію про дислокацію (місцеперебування вагонів) після 24.02.2022?

Чи намагався Позивач повернути рухомий склад після 24.02.2023 в Україну? Чи сприяв Відповідачу у поверненні рухомого складу в Україну?

Чи відомо Позивачу причини, через які Відповідач не використовував рухомий склад після 24.02.2022?

У підготовчому засіданні 06.11.2023 представник відповідача заявив усне клопотання про долучення документів до матеріалів справи до наступного засідання. Суд відхилив клопотання відповідача з урахуванням наступного.

Відповідачем 15.09.2023 заявлялось клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов. З наявних у матеріалах справи доказах, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 30.08.2023. Суд, враховуючи обґрунтування, викладені відповідачем у клопотанні про продовження строку для подання відзиву, продовжив строк до 09.10.2023. З урахуванням вищевикладеного, у відповідача було достатньо часу для підготовки доказової бази в обґрунтування своїх заперечень.

Крім того, клопотання про письмове опитування учасників справи відповідно до ст.90 ГПК України, сторона зобов`язана поставити в першій заяві по суті або у додатку до неї.

Тобто, Відповідач повинен був подати вказані заяви з відзивом на позов до 09.10.2023.

Відповідачем не викладено причин неможливості подання доказів та клопотання про опитування відповідача у строк, встановлений судом.

Крім того, заяву відповідача «відзив на позов (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог)» суд розцінює не як відзив на позов, а як додаткові пояснення/заперечення.

Відтак, суд відхиляє клопотання Відповідача з врахуванням положень ст. ст. 80 та 90 ГПК України.

У підготовчому засіданні 06.11.2023 представник позивача зазначив про необхідність подання до суду клопотання про долучення доказів. Суд клопотання задовольнив.

Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

У позовній заяві позивачем в порядку ст. 90 ГПК України поставлені запитання відповідачу як свідку щодо обставин, які мають значення для справи.

Так, позивачем поставлені відповідачу наступні питання:

1. Чи було здійснено відповідачем повернення позивачу рухомого складу - залізничних вагонів за номерами: 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 54331533, 94523016, 94523073, 9452230, 54754759, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 57258436, 76739077, 59232868, танк контейнерів з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042 на залізничну станцію Даугавпілс, Латвійська залізниця, код 11003, відповідно до листа позивача від 04.05.2023 вих№53?

2. Де знаходиться рухомий склад - залізничні вагони за номерами 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 54331533, 94523016, 94523073, 9452230, 54754759, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 57258436, 76739077, 59232868, танк контейнери з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042?

3. Чи знаходяться у користуванні відповідача залізничні вагони з номерами 59914119, 54331533, 54754759, 90981028?

4. Чи знаходились у користуванні відповідача залізничні вагони з номерами 59914119, 54331533, 54754759, 90981028 протягом квітня-липня 2023 року?

Ухвалою суду від 06.11.2023 зобов`язано відповідача надати відповіді на поставлені позивачем питання та встановлено строк для надання відповіді - до 17.11.2023.

13.11.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме доказів вручення рахунку на оплату № 130 від 01.09.2023 та акту виконаних робіт (послуг) від 01.09.2023.

Суд долучив докази до матеріалів справи.

13.11.2023 від позивача надійшла заява про вирішення питання про судові витрати. Суд долучив заяву до матеріалів справи.

20.11.2023 до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшли відповіді на поставлені питання в порядку ст. 90 ГПК України, які судом долучені до матеріалів справи.

23.11.2023 від позивача надійшли письмові пояснення, які долучені судом до матеріалів справи.

05.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Белфест Україна» подана заява про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Своє клопотання ТОВ з ІІ «Белфкст Україна» обґрунтовує тим, що між ним та ТОВ «Агропартнер» існують договірні відносини. Відповідно до яких ним постачались мінеральні добрива з використанням вагонів щодо яких триває спір.

Отже, як зазначає заявник, якщо суд задовольнить позов і стягне кошти із ТОВ «Агрохімресурс», останнє може звернутися із позовом до ТОВ з І «Белфест Україна» про стягнення заподіяних збитків.

05.12.2023 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідністю «Агропартнер» про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Свою заяву ТОВ «Агропартнер» обґрунтовує тим, що відповідно до Договору № ЖД-442-АХ від 01.01.2022, укладеного між ТОВ «Агропартнер» та відповідачем останнім використовувались вагони щодо яких подано позов, для поставки мінеральних добрив із республіки білдорусь на виконання договору із ТОВ з ІІ «Белфест Україна».

У разі задоволення позову і стягнення відповідних коштів із ТОВ «Агрохімресурс» не виключено, що ТОВ «Агрохімресурс» звернеться із позовними вимогами про стягнення коштів на підставі розділу 4 Договору № ЖД-442-АХ від 01.01.2022.

05.12.2023 представником відповідача подана заява про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Так, представник відповідача просить суд залучити до участі у справі власників вагонів: ТОВ «Теслар Транс», ТОВ «ОТП Лізинг», ТОВ «Дослідно-механічний завод «Карпати», ТОВ «Азовєвротранс», ТОВ «Укртранссервіс».

Свою заяву представник відповідача обґрунтовує тим, що однією з позовних вимог позивача є повернення рухомого складу, який належить різним юридичним особам, то рішення у цій справі можу вплинути на права вказаних юридичних осіб - власників цього рухомого складу.

05.12.2023 представником відповідача подано заяву про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Гродно Азот», Відкрите акціонерне товариство «Гомельський хімічний завод».

Свою заяву представник обґрунтовує тим, що у разі задоволення судом даного позову Відповідач набуде права на звернення з вимогами до ВАТ «Гродно Азот» та ВАТ «Гомельський хімічний завод», оскільки, як зазначає представник відповідача, з великою вірогідністю, залізничний рухомий склад, що є предметом даного позову, перебуває у володінні останніх, крім того зазначені юридичні особи не виконують інструкцій відповідача та інших юридичних осіб щодо переміщення залізничних вагонів з метою їх повернення позивачу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб та відсутність необхідності залучення до участі у справі даних товариств, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки вони не є стороною спірного Договору та вирішення даного господарського спору не вплине на їх права та обов`язки, у тому числі, як сторін за вказаним вище правочином.

Протокольну ухвалу було ухвалено у підготовчому засіданні 06.11.2023.

Крім того, вирішуючи питання відмови у задоволенні клопотань суд виходив з наступного.

У постанові від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. Не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права та обов`язки цих третіх осіб (пункти 7.23 - 7.24. постанови).

Суд зазначає, що предметом спору даної справи є стягнення заборгованості по орендним платежам та повернення орендованого майна з суборенди виключно з боку відповідача. При цьому майном виступає виключно рухомий залізничний склад, переданий на підставі спірного Договору. Будь-які самостійні юридичні особи не є сторонами спірного Договору та учасниками правовідносин із належного виконання умов договору суборенди.

Крім того, позивач не заявляв у межах господарського провадження окремих вимог до конкретних юридичних осіб як таких, що саме вони чинять додаткові перешкоди у поверненні майна, що перебуває в суборенді відповідача.

Суд враховує, що позов пред`явлений виключно до відповідача як юридичної особи, що увесь період дії Договору виступав одноосібним користувачем майна та взяв на себе обов`язок щодо повернення майна відповідно до умов Договору.

12.12.2023 відповідачем подано клопотання про поновлення строку для подання клопотання та про витребування доказів в Акціонерного товариства «Українська залізниця», а саме: копій всіх документів, як відображають місцеперебування (дислокацію) спірних залізничних вагонів, копії всіх документів (листи, заявки, запити, звернення тощо), як містять інформацію про звернення ТОВ «Агропартнер» та/або «ТОВ «Агрохімресурс» до АТ «Укрзалізниця» про переміщення спірних залізничних вагонів, копії всіх перевізних документів щодо переміщення спірних залізничних вагонів, копії накладних СМГС (дублікати, листи отримання вантажу, дорожні відомості) щодо переміщення спірних вагонів, на підставі яких ТОВ «Агропартнер» (відправник) та/або ТОВ «Агрохімресурс» (відправник) здійснювало відправку спірного рухомого складу.

Клопотання обґрунтовано тим, що дані докази можуть підтвердити, що спірний залізничний рухомий склад станом на 24.02.2022 і по сьогодні перебуває на території республіки Білорусь. Відповідач був позбавлений можливості будь-яким чином переміщати (використовувати) спірний залізничний рухомий склад з підстав, за які він не відповідає.

Суд, з урахуванням пояснень представника позивача та враховуючи ту обставину, що останній не заперечує факту знаходження частини спірних вагонів на території республіки Білорусь, не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку для подання клопотання про витребування доказів, у зв`язку з чим у судовому засіданні 12.12.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання клопотання та про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів.

16.01.2024 представником позивача подані додаткові письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи.

17.01.2024 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/18791/23 Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ «Агрохімресурс» до ТОВ «Трансекспрес» про визнання припиненим з 01.07.2022 зобов`язань сторін за Договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018 та стягнення з відповідача на користь позивача 7729377,14 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати за період з липня 2022 року по квітень 2023 року за договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018.

У судовому засіданні 17.01.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки на стадії розгляду справи по суті зупинення провадження у справі з підстав, визначених відповідачем, не входить до переліку підстав, визначених ч. 3 ст. 195 ГПК України.

29.01.2024 представником відповідача подані додаткові письмові пояснення щодо неможливості користування рухомим складом, які долучені судом до матеріалів справи.

31.01.2024 представником відповідача подано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження.

Так, представник відповідача зазначає, що враховуючи об`єктивну неможливість встановлення Господарським судом Чернігівської області обставин щодо припинення з 01.07.2022 зобов`язань сторін за Договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018, укладеним між ТОВ «Трансекспрес» і ТОВ «Агрохімресурс», в частині виведених з оренди вагонів з номерами 94523230, 94523016, 94411030, 54754759, 59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 та 6 танк-контейнерів з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042, а також щодо неможливості користування спірними вагонами за період, починаючи з лютого 2022 року, який не охоплюються позовними вимогами і предметом доказування у даній справі, зважаючи на межі заявлених позовних вимог, предмети позовів, а також наявні у справі докази, ТОВ «Агрохімресурс» просить суд зупинити провадження у справі № 927/1120/23 до завершення розгляду справи № 910/18791/23 Господарським судом м. Києва.

Також представник відповідача зазначає, що вказані обставини також підтверджують необхідність повернення до стадії підготовчого провадження та подальшого зупинення провадження у цій справі.

Суд у судовому засіданні 07.02.2024 постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, оскільки відповідно до презумпції правомірності правочину, суд не позбавлений можливості досліджувати обставини та оцінювати докази у даній справі, має право та зобов`язаний надати правову оцінку наданим письмовим доказам, зокрема договору та самостійно встановити факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги в даній справі, зокрема, факту припинення зобов`язання по Договору № 10718.

07.02.2024 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з триваючою повітряною тривогою та ракетною небезпекою.

Судом відхилено клопотання представника відповідача.

При цьому, суд при вирішенні даного клопотання враховував наступне.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах ФПК ГРОСС проти України, Лагун проти України, Буряк проти України, ТОВ Гержик проти України) суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 ГПК України.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції, Смірнова проти України).

Згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, враховуючи те, що сторонами подані всі заяви, клопотання та заперечення з приводу предмету спору, суд вислухав вступне слово як позивача так і відповідача, представниками сторін на стадії з`ясування справи і дослідження доказів надані пояснення по суті спору, клопотання представника позивача не підлягає задоволенню. Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що явка представників сторін була визнана не обов`язковою.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно - правове обґрунтування.

01.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансекспрес» (далі - Суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімресурс» (далі - Суборендар) укладено договір суборенди залізничного рухомого складу № 010718 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (з урахуванням укладених додаткових угод):

п.1.1. Суборендодавець зобов`язується передати, а Суборендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад Суборендодавця (далі - РС), придатний до перевезень в технічному і комерційному стані, очищений від залишків вантажу, що раніше перевозився, і підготовлений для перевезення вантажу вказаного у листі - заявці Суборендаря.

Частина Друга Договору передбачає порядок прийому та повернення рухомого складу.

п.2.1. Передача рухомого складу в оренду оформлюється актом приймання-передачі, який підписується на станції прийому-передачі, яка знаходиться на території України, або на станції прикордонного переходу у випадках першого навантаження за межами митної території України. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками Сторін. Датою передачі рухомого складу в оренду є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на вказану Суборендарем станцію прийому - передачі, або на прикордонну станцію згідно інформації ГІОЦ ПАТ «Укрзалізниця». В актах приймання-передачі фіксуються номери вагонів, моделі, вид РС, дата побудови, дата та рік проходження наступного планового виду ремонту кожної одиниці РС.

п.2.4. Після закінчення терміну оренди та у випадках дострокового припинення дії цього Договору або часткового повернення рухомого складу з ініціативи Суборендодавця/Суборендаря, Суборендар зобов`язаний повернути рухомий склад Суборендодавцю протягом 30 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення від Суборендодавця, по акту прийому-передачі, який підписується на станції прийому-передачі, вказаній Суборендодавцем. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на станцію прийому-передачі, вказану Суборендодавцем (згідно інформації ГЮЦ ПАТ «Укрзалізниця»).

Частиною 3.1 Договору передбачено обов`язки суборендодавця.

п.3.1.5.Суборендодавець оформляє зі своєї сторони та направляє на адресу Суборендаря Акт приймання-передачі наданих послуг не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за звітним.

п. 3.1.7. Не пізніше, ніж за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення терміну дії Договору (його дострокового розірвання) направляє Суборендареві транспортні інструкції на виведення РС з оренди.

Частиною 3.2 Договору передбачені обов`язки Суборендаря.

п. 3.2.1 Суборендар приймає рухомий склад Суборендодавця для перевезень по маршрутах, погоджених з Суборендодавцем.

п.3.2.2. Суборендар здійснює платежі Суборендодавців в сумах і термінах, визначених цим Договором.

п.3.2.10. Після припинення дії цього Договору оренди або на вимоги Суборендодавця, Суборендар повертає Суборендодавцю рухомий склад, у тому стані, в якому він його отримав в оренду, з урахуванням нормального зносу, включаючи знос, який утворюється (що утворився) при усуненні несправностей в процесі поточного обслуговування, заздалегідь очищений (при необхідності промитий) від залишків вантажів, що перевозяться, при цьому складається акт приймання-передачі вагонів, який підписується представниками Сторін на станції прийому - передачі, вказаної Суборендарем.

п.3.2.11. Суборендар підписує зі свого боку Акт наданих послуг та Акт приймання-передачі (повернення з оренди) вагонів протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати його отримання від Суборендодавця. А в разі виникнення зауважень по Акту наданих послуг чи Акту приймання-передачі (повернення з оренди) вагонів, в цей же термін направляє письмові зауваження Суборендодавцю. У випадку ненадходження від Суборендаря підписаного Акту наданих послуг або Акту приймання-передачі (повернення з оренди) вагонів чи письмового зауваження у термін, зазначений в даному пункті, з урахуванням строку його пересилання, отриманий Суборендарем Акт вважається прийнятим в редакції, в якій був отриманий.

п.4.1. Орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, який був переданий в оренду відповідно до п. 1.1. і п.4.4. цього Договору.

п. 4.2. Розмір суборендної плати з 15.10.2022:

однієї цистерни №№ 51250017, 51137073, 51243277, 51243277, 51250157 моделі 15-1542 за добу складає 1150,02 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 191,67 грн;

однієї цистерни №№ 57258618, 57258436 моделі 15-1613 за добу складає 1150,02 грн, в т.ч. ПДВ20% - 191,67 грн;

однієї цистерни №№ 76739077, 76739044, 76739051, 76739069, 76739085 моделі 15-1613-05 за добу складає 1150,02 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 191,67 грн;

однієї платформи фітингової №№ 54334008, 59911479, 59913277, 59913285, 59914119, 54331533, 59913665, 54340963, 54340989, 54356936 моделі 13-401М2 за добу складає 1050,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 175,00 грн;

однієї платформи фітингової №№ 94523073, 94523016, 94523230 моделі 13-9589 за добу складає 1050,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 175,00 грн;

однієї платформи фітингової №№ 90981028, 94411030, 94411063 моделі 13-4085-01 за добу складає 1050,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 175,00 грн;

однієї платформи фітингової № 54754759 моделі 13-4012-51 за добу складає 1050,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 175,00 грн;

одного контейнера КХЦ 24 № DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042 за добу складає 300,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 50,00 грн (п. 4.2. в редакції Додаткової угоди № 27 від 20.09.2022).

п.4.3. Орендна плата сплачується Суборендарем у вигляді попередньої 100% оплати за перший та останній місяць оренди протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення Суборендарем рахунку. Передоплата за останній місяць оренди не може бути зарахована в рахунок поточного місяця оренди, але це не стосується випадку, якщо останній місяць оренди збігається з поточним місяцем. У випадках, якщо за попередній місяць оренди виникає переплата, то сума цієї переплати автоматично вважається оплатою на наступний місяць оренди. Орендна плата за подальші місяці здійснюється Суборендарем на підставі виставленого Суборендодавцем рахунка в розмірі 100% попередньої оплати до 7-го числа місяця оренди. Розрахунки здійснюються в національній валюті України.

п. 4.6. Суборендодавець направляє Акт наданих послуг Суборендарю до 5-го числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди. Суборендар протягом п`яти робочих днів з моменту отримання оригіналу акту надання послуг повинен прийняти, підписати та завірити його зі свого боку печаткою та направити його Суборендодоавцю.

У разі неотримання Суборендодавцем від Суборендря підписаних Актів наданих послуг або документів з запереченням Суборендаря за Актом наданих послуг в термін, більше як п`ять робочих днів з моменту отримання оригіналу актів надання послуг Суборендарем, послуги вважаються наданими Суборендадавцем належним чином і прийнятими Суборендарем у повному обсязі.

п.5.1. За невиконання або неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і цього Договору.

п.5.2. В разі порушення Суборендарем термінів перерахування орендної плати згідно з п.4.2. Договору, Суборендар зобов`язаний сплатити Суборендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченої орендної плати. Пеня за порушення строків оплати нараховується за весь час порушення.

п.5.6. У разі порушення Суборендарем термінів повернення РС (встановлених п. 2.4. даного Договору) розмір орендної плати подвоюється. Орендна палата у підвищеному розмірі нараховується а кожну добу оренди РС понад встановлений термін додати фактичного повернення вагонів.

п.8.1. Цей Договір набирає чинності від дати його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення (п. 8.1. в редакції Додаткової угоди № 28 від 29.12.2022).

п. 8.3.Дія цього Договору припиняється у випадку:

- закінчення терміну, на який він був укладений;

- на письмову вимогу Суборендаря про виведення вагонів з оренди, яка має бути направлена Суборендодавцеві в строк не менше, ніж за 30 діб до дня припинення договору;

- достроково, в разі розірвання на підставах, передбачених цим Договором і чинним законодавством України;

- на письмову вимогу Суборендодавця про виведення вагонів з оренди, яке має бути направлене Суборендарю в строк не менше, ніж за 30 діб до дня припинення договору.

Відповідно до Актів приймання-передавання вагонів в оренду позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування:

№ 45 від 05.12.2018 вагон № 76739077,

№48 від 19.02.2019 вагон №59911479, контейнери №№ DMZU0000374, DMZU0000380,

№ 50 від 28.01.2020 вагони №№ 59913277, 59913285, 94411030, № 94411063,

№ 1 від 11.01.2021 вагон № 57258436,

№ 11 від 08.06.2021 вагон № 94523073,

№ 12 від 26.06.2021 вагони №№ 94523230, 94523016,

№ 13 від 26.06.2021 контейнери КХЦ-24 за номерами 39, 40,41,42,

№ б/н від 06.09.2021 вагон № 54334008,

№ 8 від 28.11.2021 вагон № 59232868,

№ б/н від 10.01.2022 вагони №№ 54340963, 54340989, 54356936,

№ б/н від 14.01.2022 вагон № 59913665,

№ б/н від 15.01.2022 вагон № 51250157.

Без підписання Акту приймання-передачі позивачем передано, а відповідачем прийнято вагони №№ 59914119, 54331533, 54754759, 90981028.

Позивачем складались наступні акти виконаних робіт (послуг) та виставлялись рахунки на оплату:

№ 4 від 30.04.2023 на суму 906905,52 грн, рахунок № 50 від 30.04.2023 (направлені відповідачу на адресу: м. Чернігів, вул. Гонча,65, цінним листом з описом № 0407142288403, отримані - 31.05.2023; направлені цінним листом з описом № 0407142286885 на адресу: м. Чернігів, вул. Красносільського, 25Б, отримані 24.05.2023);

№ 5 від 31.05.2023 на суму 896655,00 грн, рахунок № 71 від 31.05.2023 (направлені відповідачу на адресу: м. Чернігів, вул. Гонча,65, цінним листом з описом № 0407142515701; направлені цінним листом з описом № 0407142255882 на адресу: м. Чернігів, вул. Красносільського,25Б, отримані 05.06.2023);

№ 6 від 30.06.2023 на суму 1304405,94 грн, рахунок на оплату № 96 від 30.06.2023 (направлені відповідачу на адресу: м. Чернігів, вул. Гонча,65, цінним листом з описом № 0407142544965; направлені цінним листом з описом № 0407142544973 на адресу: м. Чернігів, вул. Красносільського,25Б, отримані 06.07.2023);

№ 7 від 31.07.2023 на суму 1573656,18 грн, рахунок на оплату № 113 від 31.07.2023 (направлені відповідачу на адресу: м. Чернігів, вул. Гонча,65, цінним листом з описом № 0407142550477; направлені цінним листом з описом №0407142550485 на адресу: м. Чернігів, вул. Красносільського,25Б);

№8 від 01.09.2023 на суму 1433353,74 грн, рахунок на оплату №130 від 01.09.2023 (направлені відповідачу на адресу: м. Чернігів, вул. Гонча,65, цінним листом з описом № 0407142685500, повернуті відділенням зв`язку з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання»; направлені цінним листом з описом № 0407142685518 на адресу: м. Чернігів, вул. Красносільського,25Б, отримані 24.09.2023).

Листом № 0106 від 01.06.2022 позивач повідомив відповідача реквізити для виведення вагонів з оренди в 30 денний термін.

По білоруській ЗД в кількості:

21 вагон №№ 94523230, 94523016, 94411030, 54754759,59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119;

6 танк - контейнерів №№ DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042.

Станция назначения Даугавпилс, код 110003 Латвийская ЖД;

Получатель и плательщик: по ЛДЗ LDZ Cargo ООО, Пиеркрастер 33А-34, Даугавпилс, LV-5422, Латвия, тел.27734045, г. Рига, Латвия.

Уплата провозных платежей - LDZ Cargo - Балтик ЛК ООО 8122.

8ЦС№№ 51137073, 51243277, 51250017,57258618,76739044, 76739051, 76739069, 76739085.

Листом № 0410 від 04.10.2022 позивач повідомив реквізити для виведення вагонів з оренди в 30-ти денний термін: по білоруській ЗД в кількості 12 вагонів №№59232868, 94523073, 94411030, 94411063, 54754759, 94523016, 90981028, 54331533, 94523230, 57258436, 51250157, 76739077.

6 танк-контейнерів №№ DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042.

Станция назначения Даугавпилс, код 110003 Латвийская ЖД.

Получатель и плательщик: по ЛДЗ LDZ Cargo ООО, Пиеркрастер 33А-34, Даугавпилс, LV-5422, Латвия, тел.27734045, г. Рига,Латвия.

Уплата провозных платежей - LDZ Cargo - Балтик ЛК ООО 8122.

Листом № 2002 від 20.02.2023 позивач повідомив реквізити про виведення вагонів з оренди в 30 денний термін.

№ 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119.

АО «ЛДЗ Ритоша састава сервис» - ж.д.код7367

Даугавпилсский центр ремонта вагонов

Ул. Варшавас 49 LV-5404, Даугавпилс, Латвия

Ст. назначения Даугавпилс Лат. Ж.д., код 110003

Уплата провозных платежей - АО «ЛДЗ Ритоша Састава Сервисс» - д.д. код 7367.

Листом № 53 від 04.05.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про часткове повернення Суборендарем рухомого складу, а саме 21 вагона та 6 танк контейнерів, а саме:

№ № 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 54331533, 94523016, 94523073, 94523230, 54754759, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 57258436, 76739077, 59232868, контейнери №№ DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042.

Зазначений рухомий склад має бути повернутий за наступними реквізитами: ст. назначения - Даугавпилс Лат. Ж.д., код 110003 , получатель: АО «ЛДЗ Ритоша Састава Сервисс» - д.д. код 7367, Даугавпилсский центр ремонта вагонов ул. Варшавас 49 LV-5404, Даугавпилс, Латвия, Графа №3 Заявление отправителя: по договору OU NESLAR Trans, 10149 ул. Палдински мнт 14-1,г. Таллин, Эстония.

Лист отримано відповідачем 09.05.2023 (повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції № 0407142248878).

Позивачем пред`явлено до стягнення 5806325,82 грн заборгованості по сплаті суборендних платежів за період з квітня 2023 року по серпень 2023 року, у тому числі: по акту № 4 від 30.04.2023 на суму 598254,96 грн (з урахуванням часткової оплати 250000 грн платіжною інструкцією від 04.04.2023 № 9642 та попередньої оплати в сумі 58650,56 грн), по акту № 5 від 31.05.2023 на суму 896655,00 грн, по акту № 6 від 30.06.2023 на суму 1304405,94 грн, по акту № 7 від 31.07.2023 на суму 1573656,18 грн, по акту № 8 від 01.09.2023 на суму 1433353,74 грн.

Докази оплати суборендних платежів в сумі 5806325,82 грн у матеріалах справи відсутні.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 123280,87 грн пені за період з 08.06.2023 по 11.08.2023, 7618,02 грн 3% річних за період з 08.06.2023 по 11.08.2023, 11959,28 грн інфляційних за червень 2023 року.

Нарахуванням пені, інфляційних та 3% річних позивачем здійснювалось за прострочення виконання зобов`язань по оплаті суборенних платежів за актами № 4 від 30.04.2023, № 5 від 31.05.2023.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Щодо правового режиму користування майном під час дії та у разі припинення договору найму (оренди)

Спір виник за Договором суборенди Майна (вагонами), а саме стосовно прострочки оплати послуг оренди, які підлягають сплаті Відповідачем як Суборендарем через, зокрема, несвоєчасне виконання ним обов`язку повернути орендоване Майно Позивачу як Суборендодавцю, як під час дії, так і після припинення дії Договору оренди в частині спірного рухомого складу.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу III "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та статей 283- 291 ГК України.

Згідно із частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до умов Договору (п.4.2) та підписаних сторонами Додаткових угод, зокрема додаткової угоди №27 від 20.09.2022, що є невід`ємними частинами Договору, сторони погодили наступну вартість суборендної плати з 15.10.2022:

однієї цистерни за добу складає 1150,02 грн з ПДВ20%;

однієї платформи фітингової за добу складає 1050,00 грн з ПДВ 20%;

одного контейнера за добу складає 300,00 грн з ПДВ 20% (п. 4.2. в редакції Додаткової угоди № 27 від 20.09.2022).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Так, в матеріалах справи наявні докази передачі Відповідачу в суборенду наступних цистерн:

№57258618 (п/н25 у актах виконаних робіт арк.спр.42, 60 т.1),

№76739044 (п/н 26 у актах виконаних робіт)(арк.спр.49,60т.1),

№76739051 (п/н 27 у актах виконаних робіт)(арк.спр.49,т.1),

№76739069 (п/н 28 у актах виконаних робіт №4№5)(арк.спр.49,т.1),

№76739085 (п/н 30 у актах виконаних робіт №4№5)(арк.спр.49,т.1),

№51250017 (п/н 32 у актах виконаних робіт№4№5)(арк.спр.55, т.1),

№51243277(п/н 33 у акті виконаних робіт№4)(акр.спр.42,58, 60 т.1).

Відповідач заперечень щодо нарахування орендної плати за вказані цистерни не надав, контррозрахунок в матеріалах справи відсутній, докази повернення вказаних цистерн також відсутні.

Виходячи з викладеного, Позивачем правомірно, на підставі умов Договору на норм чинного законодавства нараховано орендну плату по наступним цистернам:

№57258618 (п/н25 у актах виконаних робіт №4 та №5) у сумі 36800,64 грн,

№76739044 (п/н 26 у актах виконаних робіт №4,№5) у сумі 131102,28грн,

№76739051 (п/н 27 у актах виконаних робіт №4,№5) у сумі 131102,28грн,

№76739069 (п/н 28 у актах виконаних робіт №4,№5) у сумі 131102,28грн,

№76739085 (п/н 30 у актах виконаних робіт №4,№5) у сумі 131102,28грн,

№51250017 (п/н 32 у актах виконаних робіт №4,№5) у сумі 141452,46 грн,

№51243277(п/н 33 у акті виконаних робіт №4) у сумі 6900,12грн.

Що стосується нарахувань орендної плати по іншим вагонам, платформам фітинговим та контейнерам, суд зазначає наступне.

Контейнери :

DMZU0000374 (п/н1 у актах виконаних робіт), DMZU0000380 (п/н 2 у актах виконаних робіт) та вагон №59911479 ( п/н 7 у актах виконаних робіт) передані Відповідачу на підставі акту №48 від 19.02.2019 (арк.спр.45 т.1).

Контейнери: №00000039 (п/н 3 у актах виконаних робіт), №00000040 (п/н 4 у актах виконаних робіт), №00000041 (п/н 5 у актах виконаних робіт), №00000042 (п/н 6 у актах виконаних робіт) передані Відповідачу на підставі акту №13 від 26.06.2021 (арк.спр.50).

Вагони: №59913277(п/н 8 у актах виконаних робіт), №59913285(п/н 9 у актах виконаних робіт), №94411030(п/н 14 у актах виконаних робіт), № 94411063 (п/н 15 у актах виконаних робіт), передані Відповідачу на підставі акту №50 від 28.01.2020 (арк.спр.46 т.1)

Вагон № 57258436 (п/н 24 у актах виконаних робіт) переданий Відповідачу на підставі акту № 1 від 11.01.2021.

Вагон № 94523073 (п/н17 у актах виконаних робіт) переданий Відповідачу на підставі акта № 11 від 08.06.2021.

Вагони №94523230 (п/н 19 у актах виконаних робіт), №94523016 (п/н 18 у актах виконаних робіт) переданий Відповідачу на підставі акта № 12 від 26.06.2021.

Вагон № 54334008 (п/н 16 у актах виконаних робіт) переданий Відповідачу на підставі акту № б/н від 06.09.2021.

Вагони №54340963 (п/н 21 у актах виконаних робіт), №54340989 (п/н 22 у актах виконаних робіт), №54356936 (п/н 23 у актах виконаних робіт) передані Відповідачу на підставі акту № б/н від 10.01.2022.

Платформа № 59913665 (п/н 20 у актах виконаних робіт) передана Відповідачу на підставі Акту № б/н від 14.01.2022.

В матеріалах справи відсутні Акти приймання-передачі Відповідачем платформ, проте останнім використовуються наступні платформи: № 59914119 (п/н 10 у актах виконаних робіт), № 54331533(п/н 11 у актах виконаних робіт), №54754759 (п/н 12 у актах виконаних робіт), № 90981028 (п/н13 у актах виконаних робіт).

У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

Відповідно до п. 8.3 Договору, дія цього Договору припиняється (щодо кожного вагону окремо) на письмову вимогу Суборендаря про виведення вагонів з оренди, яка має бути направлена Суборендодавцеві в строк не менше, ніж за 30 діб до дня припинення договору.

Суд не приймає до уваги наступні листи в частині припинення зобов`язань щодо оспорюваних вагонів, перелік яких є в актах виконаних робіт №1,№2,№3, виходячи з наступного.

Листом № 0106 від 01.06.2022 позивач повідомив відповідача реквізити для виведення вагонів з оренди в 30 денний термін.

Листом № 0410 від 04.10.2022 позивач повідомив реквізити для виведення вагонів з оренди в 30-ти денний термін: по білоруській ЗД в кількості 12 вагонів №№59232868, 94523073, 94411030, 94411063, 54754759, 94523016, 90981028, 54331533, 94523230, 57258436, 51250157, 76739077 та 6 танк-контейнерів №№ DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042.

Листом № 2002 від 20.02.2023 позивач повідомив реквізити про виведення вагонів з оренди в 30 денний термін.

№ 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119.

Проте, після надсилання зазначених листів сторони уклали Додаткову угоду №28 від 29.12.2022 до Договору суборенди та підписали акти виконаних робіт/наданих послуг №1, №2, та №3 від 31.03.2023 де своїми діями визнали факт надання-отримання послуг по 31.03.2023 включно.

Відповідно до частини першої статті 764 ЦК України, в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що правовідносини щодо спірних вагонів не припинились на підставі вищезазначених листів Позивача.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди) (далі - Договір), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов`язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Листом № 53 від 04.05.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про часткове повернення Суборендарем рухомого складу, а саме 21 вагона та 6 танк контейнерів, а саме:

№ № 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 54331533, 94523016, 94523073, 94523230, 54754759, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 57258436, 76739077, 59232868, контейнери №№ DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042.

Зазначений рухомий склад має бути повернутий за наступними реквізитами: ст. назначения - Даугавпилс Лат. Ж.д., код 110003 , получатель: АО «ЛДЗ Ритоша Састава Сервисс» - д.д. код 7367, Даугавпилсский центр ремонта вагонов ул. Варшавас 49 LV-5404, Даугавпилс, Латвия, Графа №3 Заявление отправителя: по договору OU NESLAR Trans, 10149 ул. Палдински мнт 14-1,г. Таллин, Эстония.

Лист отримано відповідачем 09.05.2023 (повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції № 0407142248878).

Отже, враховуючи положення п.8.3 Договору, Відповідач зобов`язаний був до 03.06.2023 повернути рухомий склад, а з 04.06.2023 Договір припинив дію в частині оренди рухомого складу, а саме 21 вагона та 6 танк контейнерів за № № 54334008 (п/н16), 54340963 (п/н21), 54340989 (п/н22), 54356936 (п/н23), 59911479 (п/н7), 59913277 (п/н 8), 59913285 (п/н9), 59913665 (п/н20), 59914119 (п/н10), 54331533 (п/н11), 94523016 (п/н18), 94523073 (п/н17), 94523230 (п/н19), 54754759 (п/н12), 51250157 (п/н 31), 90981028 (п/н13), 94411030 (п/н14), 94411063 (п/н15), 57258436 (п/н24), 76739077 (п/н29), 59232868, контейнери №№ DMZU0000374 (п/н1), DMZU0000380 (п/н2), 00000039 (п/н3), 00000040 (п/н4), 00000041 (п/н5), 00000042 (п/н6).

Разом з тим, у Позивача, відповідно до п.8.3. Договору, наявне право на нарахування орендної плати по вищезазначеному рухомому складу до 03.06.2023.

Отже, нарахування орендної плати в сумі 906 905,52 грн, що здійснені Позивачем у акті №4 від 30.04.2023 за період з 01 по 30 квітня 2023 року та нарахування в сумі 896 655грн, здійснені Позивачем у акті №5 від 31.05.2023 за період з 01 по 31 травня є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Крім того, у Відповідача залишаються в користуванні цистерни, по яким Позивачем вірно нараховано орендну плату по актам №6 від 30.06.203, №7 від 31.07.2023, №8 від 01.09.2023, про що зазначено вище.

Щодо заперечень Відповідача щодо неможливості використання спірних вагонів з 24.02.2022, оскільки останні знаходяться в Республіці Білорусь на під`їзних коліях підприємств ВАТ «Гродно Азот» та ВАТ «Гомельський хімічний завод» і на вимоги Позивача не повертаються на станцію в Даугавпилс, Латвія, а відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.6 ст.762 ЦК України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до цієї частини, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Разом з тим, суд звертає увагу Відповідача на наступне.

Так, стаття 3 ЦК України зазначає як одну з засад цивільного законодавства - це принцип добросовісності.

Принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Так, матеріали справи містять докази, що Відповідач включно до 31.03.2023, тобто на протязі року, без зауважень, підписував акти виконаних робіт (послуг). Не надсилав жодних заперечень Позивачу щодо нарахування орендної плати по спірним вагонам до подачі позову останнім до суду. Не звертався з заявою до Позивача про наявність форс-мажорних обставин щодо неможливості використання вагонів. Проте, під час розгляду справи наполягає на неможливості використання вагонів з 24.02.2022.

Відтак, враховуючи принцип добросовісності, суд критично ставиться до доводів Відповідача щодо неможливості використання спірного рухомого складу що знаходиться на території Білорусь з 24.02.2022 та не приймає їх до уваги.

Виходячи з викладеного, стягненню підлягає заборгованість за актами № 4 від 30.04.2023, № 5 від 31.05.2023, №6 від 30.06.2023, №7 від 31.07.2023, №8 від 01.09.2023 в повному обсязі по рухомому складу, що не виведений з оренди, а також заборгованість по рухомому складу (21 вагон та 6 танк контейнерів за № № 54334008 (п/н16), 54340963 (п/н21), 54340989 (п/н22), 54356936 (п/н23), 59911479 (п/н7), 59913277 (п/н 8), 59913285 (п/н9), 59913665 (п/н20), 59914119 (п/н10), 54331533 (п/н11), 94523016 (п/н18), 94523073 (п/н17), 94523230 (п/н19), 54754759 (п/н12), 51250157 (п/н 31), 90981028 (п/н13), 94411030 (п/н14), 94411063 (п/н15), 57258436 (п/н24), 76739077 (п/н29), 59232868 контейнери №№ DMZU0000374 (п/н1), DMZU0000380 (п/н2), 00000039 (п/н3), 00000040 (п/н4), 00000041 (п/н5), 00000042 (п/н6), що виведений з оренди листом від 04.05.2023 за період до 03.06.2023 включно.

Загальна сума становить 2187964,34 грн.

Щодо нарахувань саме орендної плати, на якій наполягав представник Позивача в судових засіданнях, здійсненої після 03.06.2023 на рухомий склад, що виведений з оренди на підставі листа Позивача від 04.05.2023 і Договір припинено по кожному вагону окремо в цій частині, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За змістом наведених норм, Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.

Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного Суд доходить висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії Договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Щодо правової природи неустойки за невиконання (несвоєчасне виконання) наймачем обов`язку щодо поверненні речі з найму (оренди) у разі припинення договору найму (оренди)

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Правові наслідки порушення умов договору оренди державного майна визначені відповідними нормами Закону про оренду, ЦК України та ГК України.

У питанні відповідальності сторін за невиконання зобов`язань за Договором норми статті 29 Закону про оренду відсилають до інших законодавчих актів України та умов договору.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду України у постанові від 02.09.2014 у справі N 3-85гс14, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 11.04.2018 у справі N 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі N 910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі N 910/16362/18 (пункт 51), від якої Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не відступив при розгляді справи N 910/20370/17 (пункт 24 постанови від 13.12.2019).

Положеннями статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), Суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, зазначає про таке.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).

Позивач наполягав на стягненні саме орендної плати за спірним Договором суборенди після припинення дії Договору щодо окремих вагонів.

Відтак, нарахування позивачем подвійної орендної плати здійсненої після 03.06.2023 на рухомий склад, що виведений з оренди 04.05.2023 не відповідають наведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому частиною другою статті 785 ЦК України.

Отже, вимоги Позивача в частині стягнення 3618361,48 грн суборендної плати, нарахованої після 03.06.2023 на 21 вагон та 6 танк контейнерів, що виведені з суборенди є необгрунтованими.

Щодо заявлених позивачем вимог по стягненню пені, 3% річних та інфляційних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 123280,87 грн пені за період з 08.06.2023 по 11.08.2023, 7618,02 грн 3% річних за період з 08.06.2023 по 11.08.2023, 11959,28 грн інфляційних за червень 2023 року.

Нарахуванням пені, інфляційних та 3% річних позивачем здійснювалось за прострочення виконання зобов`язань по оплаті суборенних платежів за актами № 4 від 30.04.2023, № 5 від 31.05.2023.

З урахуванням умов Договору, а саме п. 4.6., строк оплати суборендних платежів становить:

По акту № 4 від 30.04.2023 (отриманий відповідачем 31.05.2023) - до 07.06.2023,

По акту № 5 від 31.05.2023 (отриманий відповідачем 05.06.2023) - до 12.06.2023.

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем сум та встановлено, що останні нараховані правомірно, з урахуванням умов Договору, відповідно до норм законодавства.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути залізничні вагони та танк контейнери суд зазначає наступне.

Відповідно до умов Договору, а саме п. 2.4. після закінчення терміну оренди та у випадках дострокового припинення дії цього Договору або часткового повернення рухомого складу з ініціативи Суборендодавця/Суборендаря, Суборендар зобов`язаний повернути рухомий склад Суборендодавцю протягом 30 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення від Суборендодавця, по акту прийому-передачі, який підписується на станції прийому-передачі, вказаній Суборендодавцем. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на станцію прийому-передачі, вказану Суборендодавцем (згідно інформації ГЮЦ ПАТ «Укрзалізниця»).

Крім того, обов`язок повернення рухомого складу відповідачем позивачу також передбачений п.3.2.10., відповідно до якого після припинення дії цього Договору оренди або на вимоги Суборендодавця, Суборендар повертає Суборендодавцю рухомий склад, у тому стані, в якому він його отримав в оренду, з урахуванням нормального зносу, включаючи знос, який утворюється (що утворився) при усуненні несправностей в процесі поточного обслуговування, заздалегідь очищений (при необхідності промитий) від залишків вантажів, що перевозяться, при цьому складається акт приймання-передачі вагонів, який підписується представниками Сторін на станції прийому - передачі, вказаної Суборендарем.

Матеріали справи містять лист позивача відповідачу № 53 від 04.05.2023, відповідно до якого ТОВ «ТрансЕкспрес» повідомив відповідача про необхідність повернення рухомого складу.

Зазначений лист отримано відповідачем 09.05.2023, але станом на день винесення рішення судом рухомий склад, перелічений в листі №53 від 04.05.2023 не повернутий останнім позивачу.

Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що уклавши спірний Договір, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами, зокрема, щодо також механізму повернення вагонів з оренди, і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.

Крім того, відповідно до статей 42, 44 ГК підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

За змістом цих правових норм у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Умови спірного Договору передбачають передання у відання відповідача (в оплатне користування та під відповідальність відповідача) вагонів за межами України, надають відповідачу необхідний обсяг повноважень та покладають на відповідача відповідальність за вагони за межами України.

Таким чином, відповідний Договір для відповідача також передбачає виникнення майнових прав власника/користувача щодо вагонів в період їх перебування за межами України.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено загальні умови виконання господарських зобов`язань та передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2).

Щодо посилань відповідача на відсутність його вини в неповерненні вагонів, які, за його твердженням, знаходяться на території республіки Білорусь та існування незалежних від нього обставин, суд зазначає, що відсутність вини може звільнити Відповідача від сплати штрафних санкцій та неустойки, проте не звільняє останнього від виконання умов Договору та повернення орендованого майна (вагонів).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як убачається з матеріалів справи, пояснень відповідача, наявної переписки, спірні вагони перебувають на території республіки Білорусь.

За твердженням відповідача, після початку повномасштабного вторгнення російської федерації, у зв`язку з введенням військового стану на території України, співробітництво між Україною та республікою Білорусь припинено.

В той же час, спірні вагони на території республіки Білорусь перебувають внаслідок дій відповідача.

Крім того, сторони підтверджують той факт, що Позивач просив повернути спірні вагони на територію Латвії, а не України. Крім того, відповідачем в ході розгляду спору доведено лише повідомлення позивача про неможливість і причини неповернення вагонів останньому, що, за переконанням суду, є недостатнім.

З наявної у справі переписки сторін вбачається перекладення відповідачем відповідальності за неповернення спірних вагонів на підприємства ВАТ «Гродно Азот» та ВАТ «Гомельський хімічний завод».

З огляду на особливості фактичних правовідносин, враховуючи спрямування вагонів за межі України саме за ініціативою відповідача, позовна вимога про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімресурс» повернути рухомий залізничний склад позивачу правомірна, обґрунтована і підлягає задоволенню.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2187964,34 грн заборгованості з суборендної плати, 123280,87 грн пені, 7618,02 грн 3% річних, 11959,28 грн інфляційних.

В решті вимог в частині стягнення 3618361,48 грн суборендної плати позов задоволенню не підлягає.

Крім того, вимоги позивача в частині повернення рухомого залізничного складу підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно з п.5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 37646,34 грн покладається на відповідача.

Судовий збір в сумі 54275,42 грн покладається на позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що оскільки сторонами не надані докази станом на день винесення рішення судом, підстави для розподілу - відсутні.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" рухомий склад, а саме: залізничні вагони за номерами 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 54331533, 94523016, 94523073, 9452230, 54754759, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 57258436, 76739077, 59232868, танк контейнери з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042 на залізничну станцію за наданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансекспрес" (код 30522310) інструкціями.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімресурс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" 2187964,34грн заборгованості з суборендної плати, 123280,87 грн пені, 7618,02 грн 3% річних, 11959,28 грн інфляційних, судовий збір в сумі 36013,90 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2024.

Суддя М.П. Ноувен