Постанова

від 15.02.2024 по справі 908/2538/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 908/2538/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ТОВ "Оавра Плюс": не з`явився,

ТОВ "Лемітом": не з`явився,

ГУ ДПС у Запорізькій області: Діхтяр А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 (колегія суддів у складі: Коваль Л.А. - головуючий, Мороз В.Ф., Чередко А.Є)

та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 (суддя Юлдашев О.О.)

у справі №908/2538/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оавра Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемітом"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.01.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемітом" (далі - Боржник), визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оавра Плюс" до Боржника у розмірі 750000,00 грн основного боргу, введено процедуру розпорядження майном Боржника.

2. Постановою Господарського суду Запорізької області від 23.03.2023 припинено процедуру розпорядження майном Боржника, визнано Боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.06.2023 визнано кредиторські вимоги Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - Податковий орган) у розмірі 1174,00 грн основного боргу з другою чергою задоволення.

Стислий зміст клопотання

4. Податковий орган 10.04.2023 подав клопотання про зобов`язання ліквідатора Боржника провести аналіз фінансового становища Боржника на предмет наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, зокрема, перевірити реальність вимог кредитора; закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, які підтверджують інформацію, надану в балансі (у тому числі, що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів тощо, надати документи фінансово-господарської діяльності за період з 07.02.2020 по дату їх надання до контролюючого органу; врахувати надану інформацію та документи при вирішенні питання про ліквідацію банкрута; до отримання від ліквідатора документів та проведення перевірки працівниками Податкового органу не затверджувати ліквідаційний баланс банкрута та не приймати рішення про припинення провадження у справі про банкрутство Боржника (далі - Клопотання).

5. Клопотання мотивовано посиланням на положення підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України та обставини ненадання ліквідатором Боржника документів фінансово-господарської діяльності, що є перешкодою для реалізації контролюючим органом функцій здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів та платежів, повної схеми фінансово-господарських відносин шляхом проведення перевірки, а також викликає сумніви у реальності кредиторських вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. Відповідно до наказу Податкового органу №314-п від 16.03.2023 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Боржника визначено провести перевірку товариства з 16.03.2023 тривалістю 5 робочих днів за період з 07.02.2020 до 22.03.2023 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.02.2020 до 22.03.2023.

7. Однак Податковий орган зафіксував відсутність 16.03.2023 посадових осіб Боржника за податковою адресою, про що складено акт №263/08-01-07-04/43500139.

8. За змістом вказаного акта, представники Податкового органу з`явилися 16.03.2023 за адресою Боржника з метою вручення наказу на перевірку №314-п від 16.03.2023, пред`явлення направлення на перевірку та проведення перевірки, втім вручення наказу не відбулось за відсутності посадових осіб боржника.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

9. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023, у задоволенні Клопотання відмовлено, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено, банкрута - Боржника ліквідовано, провадження у справі закрито, вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) строк або були відхилені господарським судом, ухвалено вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню.

10. Судові рішення в частині відхилення Клопотання мотивовано тим, що ліквідатор діє в межах КУзПБ, який не передбачає ані складання ліквідаційного балансу на вимогу податкового органу, ані надання ліквідаційного балансу на вимогу податкового органу до завершення ліквідаційної процедури боржника. Податковий орган мав можливість самостійно своєчасно звернутися до ліквідатора з приводу надання документів фінансово-господарської діяльності Боржника для проведення перевірки боржника, але вказаною можливістю не скористався. Наказу про призначення податкової перевірки боржника ліквідатору не було вручено, доказів зазначеного суду не надано. Будь-яких додаткових доказів, які б свідчили про вжиття Податковим органом інших заходів з приводу організації податкової перевірки боржника суду не надано. Окрім того суд звернув увагу, що до компетенції суду не входить зобов`язання ліквідатора надавати податковим органам документи щодо діяльності підприємства, яке ліквідується, при цьому вимоги клопотання заявника мають узагальнюючий характер, а звернення до суду із викладеними у такій формі вимогами чинним Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) та КУзПБ не передбачено.

11. Водночас, розглянувши звіт ліквідатора та матеріали ліквідаційної процедури, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор ужив усі, встановлені КУзПБ, заходи по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури, а оскільки за результатами ліквідаційної процедури у банкрута не виявлено майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог, підприємницьку діяльність Боржника припинено, тому вирішив ліквідувати юридичну особу - банкрута та закрити провадження у справі.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

12. Податковий орган подав касаційну скаргу, в якій (з урахуванням заяви від 21.12.2023 №51261/6/08-01-13-03-04) просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

13. Касаційну скаргу мотивовано наявністю підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

14. Зокрема, Податковий орган вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України в сукупності з приписами статей 59-61, 65 КУзПБ у подібних правовідносинах.

15. Податковий орган наголошує, що він згідно з приписами наведених норм Податкового кодексу України для проведення позапланової документальної перевірки Боржника з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 07.02.2020 по теперішній час направив запити на адресу ліквідатора та на адресу керівника Боржника, але відповіді на ці запити не отримав, а суди попередніх інстанцій ці обставини залишили поза увагою.

16. Стосовно вручення керівництву Боржника наказу керівника контролюючого органу про проведення перевірки Податковий орган посилається на акт №263/08-01-07-04/43500139 від 16.03.2023.

17. Також посилаючись на усталену правову позицію Верховного Суду щодо принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, Податковий орган зазначає, що через незадоволення Клопотання дії ліквідатора виконано не в повному обсязі, порушено норми податкового законодавства, що призвело до несправедливого розгляду судової справи.

18. Водночас Податковий орган вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №908/2414/21, від 06.12.2023 у справі №908/2502/22.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

19. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.

Позиція Верховного Суду

20. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

21. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду, зокрема, Клопотання Податкового органу про зобов`язання ліквідатора Боржника провести аналіз фінансового становища Боржника, закрити рахунки, надати інформацію та документи.

22. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

23. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).

24. Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

25. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

26. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

27. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

28. У рішенні від 21.07.2021 №5-р(ІІ)/2021 (справа №3-173/2018(1186/18, 77/19) Конституційний Суд України зауважив, що із набранням чинності Законом №1401 до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Тобто за чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. №3524), ухваленого як Закон №1401, де зазначено, що "встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення".

29. Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Використання відповідного процесуального фільтру, закріпленого у частині 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

30. Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

31. Згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 - КУзПБ).

32. Частиною 1 статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

33. Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.

34. При цьому за вимогами частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

35. Провадження у справі про банкрутство поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням такого провадження, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

36. Судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: 1) перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо; 2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України (такий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17).

37. Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 КУзПБ (перша група судових рішень), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ - статтями 255, 287 Господарського процесуального кодексу України.

38. Зокрема, відповідно до частини 3 статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

39. Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг у справі про банкрутство на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

40. Оскаржені Податковим органом постанова Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2023 та ухвала Господарського суду Запорізької області від 15.09.2022 належать до першої групи судових рішень, можливість/неможливість оскарження яких визначена приписами статті 9 КУзПБ. Однак в частині розгляду Клопотання Податкового органу зазначені судові рішення не входять до визначеного частиною 3 вказаної статті переліку судових рішень, на які може бути подано касаційну скаргу в справі про банкрутство, а отже є судовими рішеннями, які не підлягають касаційному оскарженню в розумінні пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

41. Положення статей 287 та 296 Господарського процесуального кодексу України не передбачають закриття касаційного провадження з наведених підстав, але в разі здійснення касаційного перегляду зазначених постанови та ухвали в частині розгляду Клопотання суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ.

42. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду неодноразово, зокрема в ухвалі від 27.11.2018 у справі №910/4647/18 та постанові від 10.12.2018 у справі №910/9883/17, викладав висновки щодо необхідності закриття касаційного провадження у випадку відкриття касаційного провадження за скаргою на рішення, яке не підлягає перегляду в касаційному порядку.

43. З огляду на викладене, з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Податкового органу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 в частині розгляду судами Клопотання, оскільки судові рішення в зазначеній частині не підлягають касаційному оскарженню відповідно до вимог частини 3 статті 9 КУзПБ.

44. Разом з тим Верховний Суд приймає до уваги, що оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду, окрім розгляду Клопотання, також затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, прийнято рішення про ліквідацію Боржника, провадження у справі закрито. Звертаючись із касаційною скаргою на зазначену ухвалу та прийняту за наслідками її апеляційного перегляду постанову, Податковий орган, який також є стороною (кредитором) у цій справі про банкрутство Боржника, зокрема, доводить порушення принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Розглянувши доводи Податкового органу в зазначеній частині, Верховний Суд вважає їх слушними з огляду на таке.

45. Ліквідація банкрута є однією із судових процедур, які застосовуються щодо боржника (ст. 6 КУзПБ). За своєю суттю ліквідація є припиненням існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного банкрутом. Прядок проведення цієї процедури врегульований у розділі IV КУзПБ.

46. Зокрема, положеннями статті 62 та частин 1, 2 статті 65 КУзПБ передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинно виникати обґрунтованих сумнівів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

47. Розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов'язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника. Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

48. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен надати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, в тому числі додержання порядку продажу майна банкрута, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству складеного ліквідаційного балансу та всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.

49. Висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу. Подібний за змістом висновок Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постановах, зокрема, в постанові від 12.09.2019 у справі №914/3812/15.

50. Зазначаючи про принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, Верховний Суд (зокрема у постанові від 02.09.2021 у справі №910/3438/13) також звертав увагу на критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, з урахуванням чого на кредитора або іншу особу, яка оспорює дотримання цього принципу, покладений обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси.

51. Натомість ліквідатор у звіті, в силу покладених на нього КУзПБ завдань у ліквідаційні процедурі, має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута. Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси.

52. Повноваження ліквідатора визначені статтею 61 КУзПБ, зокрема, згідно з частиною 2 якої під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

53. Верховний Суд неодноразово (зокрема у постанові від 07.10.2021 у справі №914/3812/15) зауважував, що невід`ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі є з`ясування усіх необхідних обставин для вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника через доведення його до банкрутства.

54. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

55. Притягнення винних у доведенні до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб, пов`язаних з боржником, і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

56. Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.

57. У постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 Верховний Суд вказав, що за відсутності у диспозиції частини другої статті 61 КУзПБ конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

- вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

- прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

- прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій на користь інших юридичних осіб чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

58. Тобто саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20)).

59. Отже, поданий на затвердження звіт ліквідатора з додатками має включати обґрунтовані висновки щодо наявності/відсутності підстав покладення на відповідних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства, підтверджені як аналізом фінансового становища банкрута, так і безпосереднім дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під впливом винних осіб, а також їх бездіяльності, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

60. Під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу висновки ліквідатора щодо відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на пов`язаних з боржником осіб підлягають перевірці господарським судом на предмет їх правомірності, повноти та обґрунтованості, із наведенням відповідної мотивованої оцінки в ухвалі суду за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

61. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №908/2414/21, на яку посилається Податковий орган у касаційній скарзі.

62. Крім того, Верховний Суд неодноразово зауважував, що звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі №904/9631/15, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012, від 06.12.2023 у справі №908/2502/22).

63. Проте, за змістом оскаржуваних у цій справі судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій при їх ухваленні не врахували викладені висновки Верховного Суду щодо необхідності здійснення під час розгляду ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора ретельної перевірки повноти дій ліквідатора, зокрема щодо здійснення ним аналізу бухгалтерської документації, виявлення майна банкрута, а також обґрунтованості висновків про відсутність підстав покладення субсидіарної відповідальності на керівників та засновників боржника.

64. Так, у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відсутні зазначення про наявність чи відсутність у звіті ліквідатора певних висновків із наведених питань, а отже, і про правову оцінку таких висновків щодо їх обґрунтованості та повноти з урахуванням вимог законодавства, що регулює відповідні правовідносини.

65. Місцевий господарський суд обмежився констатацією того, що в ліквідаційному балансі Боржника відображено відсутність майнових активів, зокрема, рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки за Боржником не зареєстровані, виконавчі документи на виконанні в органах ДВС не перебувають, підприємницька діяльність Боржника припинена.

66. Тобто суд дійшов висновку про вжиття ліквідатором всіх встановлених КУзПБ заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури, виходячи лише з невиявлення майна Боржника, за рахунок якого можливо було б погасити кредиторську заборгованість, з огляду на надані ліквідатором запити та отримані відповіді. При цьому в оскаржуваній ухвалі не зазначено про проведення ліквідатором аналізу фінансового становища Боржника, зокрема, щодо з`ясування підстав виникнення заборгованості перед кредиторами в цій справі, наявності чи відсутності ознак доведення до банкрутства, виведення активів тощо.

67. Апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові наведене порушення суду першої інстанції не усунув, не здійснивши перевірку в цій частині висновків, наведених в ухвалі, яка була оскаржена в апеляційному порядку в повному обсязі.

68. Отже, суди як першої, так і апеляційної інстанцій не з`ясували наведення у звіті ліквідатора висновку про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на його керівника чи засновників тощо з огляду на дослідження обставин щодо підстав виникнення заборгованості Боржника перед кредиторами у справі про банкрутство; аналізі правочинів, що завдали збитків Боржнику чи призвели до збільшення кредиторської заборгованості, набуття майна за відсутності активів для розрахунку за нього, а також дій суб`єктів відповідальності щодо вчинення таких правочинів та захисту майнових інтересів Боржника; перевірці дійсного відображення у первинних документах та на балансі Боржника руху коштів, майна тощо.

69. Тобто суди на виконання функцій судового контролю не перевірили, чи здійснив ліквідатор Боржника детальне та повне дослідження підстав та причин виникнення кризової ситуації, що призвела до його банкрутства, а також не надали оцінки повноті та обґрунтованості такого дослідження, відповідності фактичним обставинам.

70. Зважаючи на таке, Верховний Суд вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію Боржника із наступними процесуальними наслідками, закриття провадження у справі, адже він не ґрунтується на належному виконанні вимог статей 79, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, через неврахування судами усталеної правової позиції Верховного Суду щодо застосування принципів безсумнівності повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

71. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. Виходячи з викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою Податкового органу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 в частині розгляду Клопотання підлягає закриттю.

73. У іншій частині касаційна скарга підлягає задоволенню.

74. Відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідації Боржника, закриття провадження у справі, визнання погашеними вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або були відхилені господарським судом, а виконавчих документів за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню. Справу в зазначеній частині слід передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

75. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку повноті дій ліквідатора з аналізу фінансово-господарського стану боржника та виявлення його активів тощо.

Розподіл судових витрат

Оскільки справа направляється до суду першої інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізької області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі №908/2538/22 в частині розгляду клопотання Головного управління Державної податкової служби у Запорізької області закрити.

2. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області в іншій частині задовольнити.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2023 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.06.2023 у справі №908/2538/22 скасувати в частині затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідації Боржника, закриття провадження у справі, визнання погашеними вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або були відхилені господарським судом, а виконавчих документів за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню. Справу передати до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді В. Пєсков

В. Погребняк