Постанова

від 16.02.2024 по справі 910/10309/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10309/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Мельник В.І.)

від 02.06.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Михальська Ю.Б., судді - Скрипка І.М., Тищенко А.І.)

від 24.10.2023

за заявою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про поворот виконання рішення суду

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз"

до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про стягнення 3 155 086,81 грн,

Короткий зміст заяви про поворот виконання рішення

1. 29.03.2023 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі №910/10309/21, в якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Укрбудтрансгаз" (далі - Товариство), стягнуті у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/10309/21, кошти у сумі 3 202 413,13 грн.

2. Заява мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022, за яким було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 та яке виконане шляхом примусового стягнення з Підприємства 3 522 904,64 грн (з них за рішенням суду - 3 202 413,13 грн, виконавчий збір - 320 241,33 грн, мінімальні втрати виконавчого провадження - 250,00 грн), в подальшому було скасоване постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у цій справі, що є підставою для здійснення повороту виконання рішення суду згідно зі статтею 333 ГПК України.

Фактичні обставини справи, установлені судами

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 17.01.2022 позов Товариства задовольнив. Стягнув з Підприємства заборгованість в розмірі 3 155 086, 81 грн і судовий збір - 47 326,50 грн.

4. 21.02.2022 суд першої інстанції, на виконання вказаного рішення від 17.01.2022, видав наказ.

5. Старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - державний виконавець) постановою від 31.08.2022 відкрив виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/10309/21 від 21.02.2022 щодо стягнення з Підприємства заборгованості.

6. Державний виконавець постановами від 31.08.2022 ухвалив стягнути з Підприємства на користь Відділу ДВС виконавчий збір у розмірі 320 241,33 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 250,00 грн, що разом із сумою основної заборгованості складає 3 522 904,64 грн (3 202 413,31 грн + 320 241,33 грн + 250,00 грн).

7. 10.08.2022 державний виконавець відкрив виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення з Підприємства на користь АТ "Українська залізниця" заборгованості за наказом Господарського суду Одеської області №916/3184/21 від 17.01.2022 у розмірі 2 466,22 грн.

8. 10.08.2022 державний виконавець ухвалив постанови у ВП НОМЕР_2 про стягнення з Підприємства на користь Відділу ДВС виконавчого збору у розмірі 246,62 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 250,00 грн, що разом із сумою основної заборгованості складає 2 962,84 грн.

9. 30.08.2022 державний виконавець відкрив виконавче провадження НОМЕР_3 про стягнення з Підприємства на користь Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради заборгованості за постановою №0000644495 від 23.12.2021 штрафу у розмірі 680,00 грн.

10. Державний виконавець постановами від 30.08.2022 у ВП НОМЕР_3 ухвалив стягнути з Підприємства на користь Відділу ДВС виконавчий збір у розмірі 68,00 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 250,00 грн, що разом із сумою основної заборгованості складає 998,00 грн.

11. 30.08.2022 державний виконавець об`єднав виконавчі провадження НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4.

12. Державний виконавець постановою від 31.08.2022 приєднав виконавче провадження № НОМЕР_5 до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4.

13. Загальна сума 3 526 865,48 грн (3 522 904,64 грн за ВП НОМЕР_1; 2 962,84 грн за ВП НОМЕР_2; 998,00 грн за ВП НОМЕР_3) була примусово стягнута з рахунків Підприємства.

14. 09.09.2022 Відділ ДВС отримав лист приватного виконавця Д'яченка Євгенія Станіславовича від 07.09.2022 № 1850 з вимогою про перерахування стягнутої на користь стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 (за наказом у справі № 910/10309/21) суми в рахунок погашення заборгованості у ВП НОМЕР_6, в якому стягувач у ВП НОМЕР_1 є одночасно боржником у ВП НОМЕР_6 з виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/12243/19 від 11.06.2020. Загальна сума стягнення у ВП НОМЕР_6 з урахуванням суми основної винагороди приватного виконавця, витрат у виконавчому провадженні - 2 762 804,96 грн.

15. Відділ ДВС перерахував на рахунок приватного виконавця Д`яченка Євгенія Станіславовича грошові кошти в загальній сумі 2 760 118,00 грн (платіжна інструкції №5977 від 13.09.2022 на суму 1 683 639,45 грн та платіжне доручення №27934 від 12.09.2022 на суму 1 076 478,55 грн).

16. Приватний виконавець Д`яченко Євгеній Станіславович повернув на рахунок Відділу ДВС 4 404,00 грн (призначення платежу: "повернення надлишково стягнутих коштів за наказом ГС м. Києва № 910/12243/19 від 11.06.2020, розпорядження НОМЕР_6 від 07.10.2022, НОМЕР_5 (ДВС)").

17. Також на депозитний рахунок Відділу ДВС при примусовому виконанні вищевказаних виконавчих документів було стягнуто у межах зведеного виконавчого провадження суми 182 407,25 грн та 23 281,20 грн, з призначенням платежу: "наказ №916/3184/21 від 17.01.2022".

18. 15.09.2022 на адресу Відділу ДВС надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 910/10309/21 про поновлення Підприємству строку на апеляційне оскарження рішення суду від 17.01.2022, у зв`язку з чим державний виконавець виніс постанову про зупинення виконавчого провадження № НОМЕР_5.

19. Північний апеляційний господарський суд постановою від 31.01.2023 у справі №910/10309/21 апеляційну скаргу Підприємства задовольнив, рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 скасував та ухвалив нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

20. Державний виконавець постановою від 06.04.2023 закінчив ВП НОМЕР_1 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню).

21. Наведені обставини стали підставою для звернення Підприємства із заявою про поворот виконання рішення з вимогою про стягнення з Товариства коштів у сумі 3 202 413,13 грн, які стягнуті у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/10309/21.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

22. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023, заяву про поворот виконання рішення задоволено.

23. У поворот виконання рішення присуджено до стягнення з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Підприємства грошові кошти у розмірі 3 202 413,31 грн.

24. Суди виходили з того, що стягнення в межах ВП № НОМЕР_5 з виконання рішення суду від 17.01.2022 у справі № 910/10309/21 не було здійснене на користь Товариства, а грошові кошти у розмірі 3 202 413,31 грн стягнуті за скасованим рішенням суду на користь Відділу ДВС, тому, на підставі статті 333 ГПК України, у поворот виконання рішення слід стягнути перераховані кошти з останнього.

25. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що ВП № НОМЕР_5 було закінчено згідно з постановою державного виконавця від 06.04.2023 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку зі скасуванням рішення, на підставі якого було видано виконавчий документ, а не у зв`язку з його виконанням на користь стягувача - Товариства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу

26. 07.12.2023 Відділ ДВС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про поворот виконання рішення.

27. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини першої статті 5, частин першої та другої статті 15, частини п`ятої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", частини п`ятої, дев`ятої статті 333 ГПК України тому що:

- Відділ ДВС не є стороною у виконавчому провадженні № НОМЕР_5;

- дії державного виконавця щодо розподілу грошових коштів, виконання зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4, та зокрема, виконавчого провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання наказу № 910/10309/21 від 21.02.2022 про стягнення з Підприємства на користь Товариства боргу у сумі 3 202 413,31 грн, не оскаржувались та незаконними не визнавались;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що стягувач у цій справі, є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні, тому кошти були перераховані на розрахунковий рахунок приватного виконавця Д`яченка Є.С., якого не залучено до участі у справі;

- суд апеляційної інстанції не взяв до уваги платіжну інструкцію №3950 від 30.05.2023 про повернення надмірно стягнутих коштів у розмірі 351 806,71 грн, які були повернуті на рахунок боржника;

- мотиви оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій суперечать висновкам рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 у справі № 1-25/2011.

28. 17.01.2024 Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечувало проти вимог касаційної скарги.

29. Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:

- Кошти, отримані державним виконавцем в процесі примусового виконання рішення у цій справі, не були перераховані на рахунки Товариства, тому Підприємство має право на їх повернення у порядку здійснення повороту виконання рішення шляхом стягнення відповідної суми з Відділу ДВС;

- державний виконавець в ході здійснення виконавчих дій за ВП НОМЕР_1 вчиняв дії з порушенням законодавства (кошти, отримані від Підприємства, не перерахував Товариству; не запобіг безпідставному перерахуванню коштів на користь приватного виконавця Д`яченка Є.С. після того, як довідався про відкриття апеляційного провадження з оскарження рішення суду, за яким видано наказ; лише після звернення зі скаргою державний виконавець закінчив виконавче провадження у зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції, на підставі якого було видано наказ).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

30. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

31. Відповідно до частини першої статті 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

32. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (частина п`ята статті 333 ГПК України).

33. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина дев`ята статті 333 ГПК України).

34. Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

35. Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 569/15646/16-ц).

36. Отже, зміст інституту повороту виконання рішення полягає у поновленні сторін виконавчого провадження у попередньому становищі шляхом повернення стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням відповідачу (боржнику). Тобто повернення має відбуватися за рахунок коштів стягувача (сторони виконавчого провадження).

37. Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

38. Державний (приватний) виконавець є учасником виконавчого провадження (частина перша статті 14 Закону України "Про виконавче провадження"), діяльність якого полягає у вжитті передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

39. Згідно з частинами першою, третьою статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

40. Тобто зарахування коштів на рахунок виконавчої служби або приватного виконавця має тимчасової характер, після чого зараховані кошти підлягають перерахуванню на рахунок стягувача, який набуває право власності на відповідне майно.

41. Виконавча служба не набуває майно під час примусового виконання рішень, окрім стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження (стаття 42 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно, виконавча служба не є набувачем коштів, які стягуються під час примусового виконання судового рішення (крім зазначених витрат).

42. Отже, поворот виконання рішення не може бути допущено за рахунок виконавця (за винятком випадків, коли він є стороною виконавчого провадження), оскільки, по-перше, поворот виконання рішення може бути здійснено за рахунок повернення стягувачем одержаного за скасованим рішенням; по-друге, виконавець не набуває права власності на майно (кошти), яке стягується під час вчинення виконавчих дій.

43. Неповернення виконавцем стягнутих з боржника коштів, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами у порядку частини шостої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для оскарження відповідних дій / бездіяльності виконавця на підставі статті 74 вказаного Закону, а не допущення повороту виконання рішення.

44. Тому висновок судів попередніх інстанцій щодо можливості допущення повороту виконання рішення шляхом стягнення коштів з виконавчої служби є помилковим, а тому доводи скаржника визнаються обґрунтованими.

45. Крім того, Підприємство зверталось до суду із заявою про поворот виконання рішення шляхом повернення коштів Товариством, а не виконавчою службою, однак суди попередніх інстанцій, в порушення принципу диспозитивності, розглянули заяву поза межами заявлених вимог.

46. Щодо висновку судів стосовно неможливості здійснення повороту виконання рішення, оскільки стягнуті кошти не були зараховані на рахунок Товариства, то Верховний Суд вважає його необґрунтованим з огляду на таке.

47. Відповідно до частини шостої статті 333 ГПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

48. Тобто норма процесуального права не встановлює обмеження щодо неможливості повернення стягнутих грошових сум у разі відсутності доказів зарахування відповідних сум на рахунок стягувача. Наведена норма вимагає надання доказів, які підтверджують те, що кошти списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

49. Суди попередніх інстанцій встановили, що державний виконавець на підставі частини п`ятої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" здійснив перерахування частини коштів і стягнутих в межах ВП № НОМЕР_5 на рахунок приватного виконавця за його вимогою про перерахування стягнутої на користь стягувача у ВП № НОМЕР_5 (за наказом у справі № 910/10309/21) суми в рахунок погашення заборгованості у ВП НОМЕР_6, в якому Підприємство є одночасно боржником.

50. Відповідно до частини п`ятої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

51. Тобто за загальним правилом виконавцю забороняється використовувати стягнуті кошти для виплати іншим особам, окрім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні.

52. Указана можливість була реалізована виконавцем 12.09.2022, 13.09.2022 у межах примусового виконання рішення у цій справі до відкриття апеляційного провадження (14.09.2022) і зупинення виконання рішення суду першої інстанції від 17.01.2022.

53. При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що не зарахування стягнутих коштів на рахунок Товариства і допущення повороту виконання рішення не буде порушенням майнових прав (майнової сфери) позивача (стягувача у цій справі і боржника в іншій), адже стягнуті кошти у цій справі зараховуються в рахунок виконання рішення у іншій справі, де він є боржником, тобто відбувається погашення його боргу.

54. Відповідно, суд має встановити точну суму коштів, яка була перерахована виконавцем на погашення боргу Підприємства у межах іншого виконавчого провадження, де останнє є боржником для вирішення питання щодо повного чи часткового задоволення заяви про поворот виконання рішення.

55. Верховний Суд у силу приписів частини другої статті 300 ГПК України обмежений в праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

56. Суд касаційної інстанції відхиляє заперечення Підприємства щодо порушень державного виконавця під час вчинення виконавчих дій, оскільки такі обставини можуть бути підставою для оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби на підставі статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а не доводом на підтвердження правомірності допущення повороту виконання рішення шляхом стягнення коштів з виконавчої служби.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

58. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

59. Суди попередніх інстанцій порушили положення статті 333 ГПК України, оскільки дійшли помилкового висновку щодо можливості допущення повороту виконання рішення за рахунок стягнення коштів з виконавчої служби, що призвело до порушення вказаної норми і до ухвалення помилкових рішень у справі.

Розподіл судових витрат

60. У зв`язку із скасуванням судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304 пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2023 у справі №910/10309/21 скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко