Ухвала

від 19.02.2024 по справі 120/1730/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

19 лютого 2024 р. Справа № 120/1730/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришена Руслана Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправними, на думку позивача, діями відповідача щодо обчислення та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2023 роки, щомісячної премії за особливий внесок у загальні результати служби у розмірі 390% посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років по 29 серпня 2023 року, окладу за військове званням, надбавки за вислугу років по 29 серпня 2023 року, грошової компенсації за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу по 29 серпня 2023 року, та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення з 29.01.2020 року по день виключення зі списків особового складу, окладу за військове звання, встановленого за моїм військовим званням з 29.01.2020 року по день виключення зі списків особового складу, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.

Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Так, ч. 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Вказана норма кореспондує із ч. 1 ст. 123 КАС України, у якій йдеться про те, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Так, у позовній заяві позивач вказує, що ним строки не пропущені з огляду на те, що оплата праці (грошового забезпечення) - це право, яке гарантоване Законом.

Оцінюючи такі доводи, суд зважає на таке.

Особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Положення ст. 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про виплату їм грошового забезпечення (чи його складових) у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі відносини врегульовано Кодексом законів про працю України, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 233 якого у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом із тим Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинність 19 липня 2022 року, до Кодексу законів про працю України внесено зміни.

Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які стосуються стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).

Таким чином, починаючи з 19 липня 2022 року, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Тобто, після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України встановлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

За висновками Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України, які суд застосовує у цій справі.

У позовній заяві позивач оскаржує дії відповідача щодо обчислення та виплати йому грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020 - 2023 роки, щомісячної премії за особливий внесок у загальні результати служби у розмірі 390% посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років по 29 серпня 2023 року, окладу за військове званням, надбавки за вислугу років по 29 серпня 2023 року, грошової компенсації за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу по 29 серпня 2023 року, та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення з 29.01.2020 року по день виключення зі списків особового складу, окладу за військове звання, встановленого за моїм військовим званням з 29.01.2020 року по день виключення зі списків особового складу, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.

Тобто спір стосується невірного обрахунку відповідачем грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 29.08.2023.

При цьому наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2023 № 189 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 29.08.2023.

Отже, в цьому випадку тримісячний строк звернення до адміністративного суду має обраховуватися з 30.08.2023, адже з 29.08.2023 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відтак, тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 30.11.2023.

Разом із тим слід врахувати те, що відповідно до пункту першого глави XIX Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, наведеною нормою визначено імперативний припис щодо продовження строків, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), без будь-яких винятків.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

В ухвалі від 29.11.2023 у справі №990/233/23 Верховний Суд вказав, що у пункті 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України мовиться саме про продовження строків, які визначені статтею 233 КЗпП України. У вимірі обставин цієї справи це має означати, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був «прив`язаний» до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору. Для його поновлення - як умову для відкриття провадження у справі - заявник має пояснити, обґрунтувати причини його пропуску.

Отже, позаяк позивач звернувся до адміністративного суду більш ніж через два місяці після того, як закінчився строк для звернення з цим позовом, а його доводи в цій частині ґрунтуються на хибному застосуванні статті 233 КЗпП України до спірних правовідносин, це дає суду підстави вважати, що цей позов поданий з пропуском визначеного для такої категорії спорів тримісячного строку звернення до суду (частина перша статті 233 КЗпП України у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-IX).

Беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку, але не заявив клопотання про його поновлення - адже помилково вважав, що дотримався його, суд дійшов висновку, що позовну заяву потрібно залишити без руху й надати позивачу можливість подати клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з урахуванням мотивів, які написані в цій ухвалі.

Окремо суд наголошує, що звернення до відповідача із заявою про надання інформації щодо виплаченого грошового забезпечення у січні 2024 року не змінює встановлений початок перебігу процесуального строку.

В постанові від 21.09.2023 року у справі №340/341/23 Верховним Судом зазначено, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

2. Запропонувати позивачу у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

3. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна