Рішення

від 16.02.2024 по справі 240/28872/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2024 року м. Житомир справа № 240/28872/23

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Багатопрофільного приватного підприємства "Фаворит-Люкс" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Багатопрофільне приватне підприємство "Фаворит-Люкс" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №007175 від 18.07.2023 Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з Багатопрофільного приватного підприємства "Фаворит-Люкс" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що є автомобільним перевізником, а під час рейдової перевірки відповідачем складено акт, у якому зафіксовано наступне порушення: під час перевірки у водія відсутній витяг з дозволу з відправлення о 11:00 з м. Києва, АС "Київ, чим порушені вимоги ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Заперечуючи щодо оскаржуваної постанови, позивач зазначає, що під час рейдової перевірки водій мав при собі та надав посадовим особам відповідача Витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування Житомир - Київ серії НМ №000049, у якому зазначено час відправлення з АС "Київ" о 11:00, термін дії з 03.08.2018 по 12.12.2022. Зауважує, що відповідно до змін, внесених постановою КМУ №512 від 29.04.2022, дозвіл на перевезення вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування. Однак відповідачем не взято до увагу зазначені норми. Окрім того, звертаючись до суду з позовом позивач вважає протиправним застосування до нього норм абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки послуга з перевезення розпочинається безпосередньо у момент перевезення пасажирів, однак автобус позивача на момент перевірки не перевозив пасажирів. Вважає оскаржувану постанову протиправною та просить її скасувати.

Суддя своєю ухвалою від 09.10.2023 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи. Зобов`язала Відділ державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті надати до суду у термін, протягом п`ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірену копію Акта №010707 від 06.06.2023 у якості, придатній для сприйняття її змісту (має містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 20.10.2023. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що статтею 39 Закону № 2344-III обумовлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення Відповідно до пункту 30 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 18 лютого 1997 року № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 1184), перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі. Зауважує, що з вище наведеної норми права випливає, що у водія повинен бути саме оригінал витягу з дозволу, форма бланку якого встановлена Порядком №279, а не його копія чи електронна форма в додатках у телефоні. Отже, з системного аналізу діючого законодавства слідує, що дозвіл на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному маршрутах загального користування повинен перебувати у перевізника, тоді як витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі. Таким чином, витяг з дозволу є «іншим документом, передбаченим законодавством», оскільки його наявність в автобусі передбачена нормативно - правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України. Отже, під час здійснення перевезення водій повинен мати при собі витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування затвердженого зразка, тобто, оригінал документу, виконаний на фірмовому бланку. Тобто на кожен рейс у водія, що здійснює регулярні перевезення пасажирів повинен бути в наявності саме один оригінал витягу з дозволу, а не копії всіх витягів з дозволів, які отримував Перевізник, з переліку яких сам же водій не знає, відповідно до якого з нього ним виконується рейс по маршруту. Натомість, при проведенні перевірки водієм не було надано витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування з відправленням о 11 год.00 хв. з м. Києва (а/с) Київ). Відсутність необхідних документів (в даному випадку витягу з дозволу з відправленням о 11 год. 00 хв. з м. Києва (а/с) Київ),), визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 06.06.2023 № 010707. Під час здійснення перевірки 06.06.2023, належного позивачу, транспортного засобу, водієм ОСОБА_1 посадовим особам Укртрансбезпеки було надано документи для здійснення регулярних пасажирських перевезень за маршрутом «Житомир-Київ», окрім витягу з дозволу з відправленням об 11 год. 00 хв. Про здійснення перевезень пасажирів за міжміським маршрутом «ЖИТОМИР-КИЇВ», також свідчив трафарет на вітровому склі ТЗ, а також, надані водієм, документи, для здійснення регулярних пасажирських перевезень, окрім витягу з дозволу з відправленням о 11 год. 00 хв. з м. Києва (а/с) Київ). Отже, при наявності передбачених законодавством документів суб`єкт господарювання є перевізником, який здійснює перевезення пасажирів у розумінні положень статті 29 Закону № 2344-ІІІ. Згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону. Просить відмовити у задоволенні позову.

До відзиву відповідач надав копію Акті №010707 від 06.06.2023 та копії інших документів, що стосуються спору.

У період із 12.12.2023 по 25.12.2023 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці, а із 01.02.2024 по 09.02.2024 - на лікарняному.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що Багатопрофільне приватне підприємство "Фаворит-Люкс" є суб`єктом господарювання, основний вид діяльності за КВЕД 49.39 інший пасажирський наземнний транспорт.

Сторонами визнається, що Підприємство має Дозвіл на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування серії НМ №000049, виданого Державною службою України з безпеки на транспорті 19.12.2018 який має право на надання послуг з перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування.

Термін дії з 03 серпня 2018 року по 12 грудня 2022 року, назва маршруту Житомир - Київ, номер рейсів 965/966.

На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 01.06.2023 № 000461 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За наслідками перевірки складено акт від 06.06.2023 № 010707, в якому зафіксовано, що БПП "Фаворит - Люкс" (водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки Mercedec-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 ) здійснювало надання послуг з регулярних пасажирських перевезень за маршрутом Київ- Житомир, про що свідчить трафарет на вітровому склі. Під час перевірки у водія відсутній Витяг з дозволу з відправлення о 11:00 з м. Києва (АС Київ), чим порушено вимоги ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт ", відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону № 2344-III, абз 3 ч. 1, а саме: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і 49 цього Закону. Водій з актом ознайомився, про що свідчить його підпис та запис "Ознайомлений".

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 18.07.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 007175, якою за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», з позивача стягнуто штраф в сумі 17000,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом позивач вважає оскаржувану постанові протиправною, а тому просить її скасувати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), який відповідно до статті 3 регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2344-III у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою та вісімнадцятою статті 6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567).

За приписами пунктів 4, 12, 13, 15, 19 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 39 Закону № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 31 Закону № 2344-III відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.

В абзаці 2 ч. 2 ст. 40 Закону №2344-III визначено, що водій автобуса зобов`язаний мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

Процедуру видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути) (далі - міжміські та приміські маршрути), крім автобусного маршруту загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт «Бориспіль», організатором пасажирських перевезень на якому є Київська міська державна адміністрація визначає Порядок видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 № 279 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 р. за № 409/17704, який розроблений відповідно до статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Порядок № 279).

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 279 дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування (далі - дозвіл на перевезення) видається автомобільному перевізнику, який: а) за результатами конкурсу визнаний переможцем; б) за результатами конкурсу посів друге місце, у разі якщо перевізник-претендент, який став переможцем конкурсу, надав письмову відмову від одержання дозволу на перевезення; в) за результатами конкурсу посів друге місце, у разі дострокового анулювання дозволу суб`єкта господарювання, який був визнаний переможцем конкурсу; г) є тимчасовим, у разі анулювання дозволу на перевезення за відсутності суб`єкта господарювання, який за результатами конкурсу посів друге місце, або при його письмовій відмові від отримання дозволу на перевезення; ґ) є тимчасовим, у разі відкриття нового автобусного маршруту або нового рейсу для вивчення доцільності його функціонування; д) є тимчасовим, у разі визнання недійсним чи скасування судом рішення конкурсного комітету; е) є тимчасовим, у разі зупинення судом рішення конкурсного комітету.

Відповідно до п.2.3. Порядку №279 дозвіл на перевезення видається, зокрема, на п`ять років - у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2.1 цього Порядку, у разі відповідності рухомого складу, запропонованого автомобільним перевізником, якого визнано переможцем, умовам конкурсу та у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2.1 цього Порядку, у разі відповідності умов обслуговування, запропонованих автомобільним перевізником, який посів друге місце, умовам конкурсу.

До кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу (пункт 3.3 розділу ІІІ Порядку № 279).

Відповідно до пункту 30 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 1184), перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.

Отже, з системного аналізу діючого законодавства слідує, що дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування повинен перебувати у перевізника, тоді як витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі, який здійснює такі перевезення

Дозвіл на здійснення перевезень НМ №000049, виданий Державною службою України з безпеки на транспорті та Витяг з нього має термін дії з 03.08.2018 -12.12.2022.

Відповідно до постанови КМУ від 29 квітня 2022 р. № 512, до Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176, доповнено пунктом 14-1 такого змісту: договір про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (або дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування), строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжувася Указом Президента України та діє на даний час.

З огляду на те, що на разі в Україні триває період воєнного стану, дозвіл на здійснення перевезень №000049 та витяг з такого дозволу не втратили чинність.

Таким чином, витяг з дозволу є «іншим документом, передбаченим законодавством», оскільки його наявність в автобусі передбачена нормативно - правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України №176.

Отже, під час здійснення перевезення водій повинен мати при собі Витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування затвердженого зразка.

До матеріалів позовної заяви позивачем додано, зокрема, копію Витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування серія НМ №000049, виданого Державною службою України з безпеки на транспорті та зазначено, що водій надав зазначений Витяг під час перевірки.

Разом з тим, як вбачається з Акта №010707, підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стала відсутність (ненадання) під час перевірки водієм Витягу з дозволу на перевезення, передбаченого ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" за маршрутом "Київ -Житомир", наявність якого передбачено п. 30 Постанови № 176 .

Суд звертає увагу на відсутність у Акті від 06.06.2023 інформації про надання водієм Витягу, термін дії якого закінчився чи надання ним копії Витягу, а не оригіналу.

Водій ОСОБА_1 підписуючи акт №010707 від 06.06.2023 у рядку "пояснення водія про причини порушень" не зазначив про наявність у нього копії Витягу, а тому доводи позивача про наявність у водія на час проведення перевірки такого Витягу та надання його особам, що здійснювали перевірку є, на думку суду, безпідставними.

Отже, зазначене вище та надані відповідачем письмові докази в повній мірі спростовують твердження позивача, на підтвердження яких не надано жодного належного доказу.

Суд вважає помилковим тверджень позивача, що є безпідставним притягнення його до відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки на момент перевірки транспортний засіб не здійснював перевезення пасажирів, а лише стояв на автостанції, а перевірка проведена за 30 хвилин до можливого запланованого відправлення, з огляду на наступне.

Позивач має Дозвіл на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування.

У позовній заяві позивачем визнається, що він є автомобільним перевізником, а 06.06.2023 автобус марки Mercedec - Benz д.н. НОМЕР_1 перебував на АС Київ у м. Києві, куди був поданий з метою подальшого перевезення пасажирів у режимі "регулярні перевезення" на міжміському автобусному маршруті "Житомир-Київ".

Отже, мета перебування автобуса на АС Київ - надання послуг по перевезенню пасажирів.

За приписами ст. 1 Закону № 2344-ІІІ, послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, визначальним є відсутність саме на момент перевірки, а не виключно під час перевезення пасажирів, документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону

За таких обставин, постанова Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Житомирській області від 18.07.2023 № ПШ 007175, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн є правомірною та скасуванню не підлягає.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову Багатопрофільного приватного підприємства "Фаворит-Люкс" (вул. Гоголівська, 4,м. Житомир, 10012, ЄДРПОУ: 33555147) до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (пл. Корольова, 12,м. Житомир,10014, ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 18.07.2023 №007175.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук