Рішення

від 19.02.2024 по справі 320/47706/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 року № 320/47706/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТО» до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов,

у с т а н о в и в:

16.12.2023 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТО» до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві № 012645 від 18.07.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ТОВ «ПРЕСТО» (код ЄДРПОУ 31268469) у сумі 17000,00 гривень;

- стягнути з Відповідача на користь ТОВ «ПРЕСТО» (код ЄДРПОУ 31286469) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві понесені судові витрати (судовий збір) у розмірі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень;

- стягнути з Відповідача на користь ТОВ «ПРЕСТО» (код ЄДРПОУ 31286469) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9500,00 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень, згідно детального опису робіт (наданих послуг) та доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що будуть надані додатково з урахуванням вимог ч. 4 ст. 134 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що обов`язок ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, та відповідальність за недотримання вказаних вимог покладені на водіїв, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення. Вказує, що позивач зареєстрований на території України та перевезення вантажу здійснювалося в межах території України, без перетину державного кордону, а отже ним не здійснювалось міжнародне перевезення, тому вважає, що за таких обставин позивачем не було допущено порушень законодавства про автомобільний транспорт. Також, позивач зазначає, що зміст порушення, встановленого Постановою, суперечить змісту виявленого порушення, викладеного органом перевірки в Акті: Актом, на відміну від Постанови, не встановлювався факт відсутності у водія на момент перевірки «бланків підтвердження діяльності водія». На думку позивача, посадова особа органу контролю, яка виносила Постанову, вийшла за межі розгляду справи (Акту перевірки, яким було визначено зміст виявленого порушення), перевищила свої повноваження, самовільно, на власний розсуд встановила факт відсутності бланку, який не було виявлено інспектором під час перевірки і не зазначено останнім у Акті, кваліфікувала як ненадання водієм документів, передбачених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність За які ніби то передбачена абз. 3 частини 1 ст.60 цього Закону, та винесла незаконну Постанову.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/47706/23 передана 22.12.2023 до розгляду судді Парненко В.С.

У зв`язку з перебуванням судді Парненко В.С. у відпустці, у період з 27.12.2023 по 05.01.2024 (включно), питання про відкриття провадження у справі вирішено у перший робочий день, після виходу з відпустки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Так, посадовими особами Укртрансбезпеки було зупинено транспортний засіб, який належить Товариству та встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ, здійснення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ: а саме: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або бланк підтвердження діяльності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області, відповідно до направлення на перевірку №006993 від 16.06.2023 на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Так, 22.06.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області, були зупинено транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , автомобільний перевізник ТОВ «ПРЕСТО».

За результатами перевірки складено акт №032987 відповідно до якого виявлено порушення, а саме: «при перевезенні вантажу згідно ТТН№ 220623-15655509-00019 від 24.06.2023 року у водія на момент перевірки відсутні документи, визначені ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пн.3.3. «Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті» наказу Міністерства транспорту України № 385 від 24.06.2010 року, а саме тахокарти за 22.06.2023 року та попередні 28 днів, які передбачені ЄУТР». Водій з актом був ознайомлений, від надання пояснень відмовився та отримав його копію.

Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві запрошенням від 03.07.2023 за №49278/28/24-23 запрошено позивача для розгляду справи на 18 липня 2023 року, яке отримане Товариством 17.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

18.07.2023, заступником начальника Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті, винесено постанову №012645 про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно до ТОВ «ПРЕСТО», за порушення: відсутні на момент проведення перевірки заповнені тахокарти у кількості, що передбачає ЄУТР, відповідальність за яке передбачена ч.1, абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 гривень.

Не погодившись із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері автомобільного транспорту, дорожнього руху, безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух», Закон України «Про транспорт» № 232/94-ВР, Закон України «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон № 2344-ІІІ).

Згідно статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Згідно з частинами 1, 2 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Так, 07.09.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11.10.2005 (далі - Закон №2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01.07.1970 в м. Женева.

На виконання вимог Закону №2819-ІV було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11.07.2007 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Надалі Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385 (надалі - Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (надалі - Положення № 340).

За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340), вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340).

За умовами пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія .

Водночас, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 40, передбачено, що пункт 6.1. Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01.06.2015.

Отже, з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

Суд звертає увагу, що даний підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21.

Також у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд вже зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності, як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.

З аналізу норм прав суд доходить висновку, що для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за відсутність на момент перевірки перевезень, зокрема, вантажів документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищезазначених норм права, суд доходить висновку, що автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити транспортний засіб, який здійснює вантажні перевезення, діючим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Судом встановлено, що 22.06.2023 позивач здійснював перевезення вантажу з пункту навантаження: с. Колонщина, вул. Київська, 23 до пункту розвантаження: м. Чернігів, вул.77-ї Гвардійської Дівізії, 1 -В транспортним засобом, що підтверджується ним в адміністративному позові.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у водія вказаного документа (тахокарти за 22.06.2023 року та попередні 28 днів), а тому суд вважає, що висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог Закону №2344-ІІІ, Положення №34 та Інструкції №385 є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що за відсутності документів, у даному випадку тахокарти за 22.06.2023 року та попередні 28 днів, до позивача, який здійснював перевезення вантажу транспортними засобами, правомірно застосовано адміністративно-господарські санкції (штраф).

Аналогічний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.02.2020 по справі 820/4624/17, від 14 грудня 2023 року справа № 340/5660/22.

Непред`явлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Твердження позивача щодо обов`язку ведення реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв тахокарт, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу водіями, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, спростовуються висновками суду щодо наявності підстав для застосування адміністративно-господарських штрафів за відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу у перевізників.

Щодо посилання позивача на те, що посадова особа органу контролю, яка виносила Постанову, вийшла за межі розгляду справи (Акту перевірки, яким було визначено зміст виявленого порушення), перевищила свої повноваження, самовільно, на власний розсуд встановила факт відсутності бланку, який не було виявлено інспектором під час перевірки і не зазначено останнім у Акт, суд не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з Акту перевірки та спірної Постанови до позивача застосовано адміністративного-господарскі санкції саме за відсутність у водія тахокарти за 22.06.2023 року та попередні 28 днів.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 статті 74 КАС України установлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що під час прийняття оскаржуваних постанов, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги стосовно визнання протиправним та скасування постанов задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що відповідачем доведена правомірність винесення у відношенні позивача оскаржуваних наказів з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, а отже, позовні вимоги позивача не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат не верішується, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТО» - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.