Рішення

від 19.02.2024 по справі 460/25066/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2024 року м. Рівне№460/25066/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод металевих виробів»звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №599617000702 від 12.07.2023 про застосування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 592429,13 грн.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 21.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/25066/23. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з позовною заявою та відповіддю на відзив, вимоги ТОВ «Завод металевих виробів» ґрунтуються на тому, що податкове повідомлення-рішення №599617000702 від 12.07.2023, яким позивачу нараховано пеню за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків в іноземній валюті при виконанні зовнішньоекономічного експортного контракту не ґрунтується на вимогах законності і обґрунтованості. Так, згідно із п.112.1 ст.112 Податкового кодексу України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Стороною позивача вказано на здійснення заходів досудового врегулювання спору, шляхом пред`явлення претензії щодо стягнення заборгованості за договором, проведення переговорів стосовно необхідності оплатити борг, що свідчить про відсутність його вини і відповідно до ч.7 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» є підставою для ненарахування пені. Крім цього, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №53З-IX від 17.03.2020, який набрав чинності 18.03.2020, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-1, який в подальшому змінено згідно із Законом №591-IX від 13.05.2020, передбачено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. З 12.03.2020 карантин не переривався і діяв до 30.06.2023. За наведеного, нарахування ТОВ «Завод металевих виробів»пені за період 01.09.2022 по 30.04.2023 є протиправним заходом.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов проти задоволення адміністративного позову заперечив, мотивуючи свою позицію тим, що правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII від 21.06.2018. Згідно з преамбулою зазначеного Закону, його метою є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України. Частиною 3 ст.3 Закону №2473-VIII визначено, що у разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовують положення цього Закону. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №2473-VIII питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону. Наразі відсутні норми, якими вносить би зміни до Закону №2473-VIII, яким змінювались би положення порядку застосування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті в період дії карантину, тобто в порядку застосування відповідальності за порушення порядку здійснення валютних операцій з врахуванням приписів ч. 2 ст. 3 Закону України Закону № 2473-VIII. Частиною 5 ст. 13 Закону №2473-VIIІ передбачено, що порушення нерезидентами строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті, або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Відповідно до ч.8 ст.13 Закону №2473-VIIІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті. Зазначене свідчить, що Податковий кодекс України не регламентує порядок здійснення валютних операцій та не встановлює ні відповідальність за його порушення, ні звільнення від такої відповідальності. Натомість, склад правопорушення та санкції (розмір та прядок обчислення) визначені саме в Законі України «Про валюту і валютні операції». А Податковий кодекс України, в даному випадку, регламентує лише порядок прийняття податкового повідомлення-рішення, а не нарахування пені. При цьому, пп.14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, на який посилається позивач, наводить визначення поняття пені, яке вживається саме в Податковому кодексі України. Однак позивачем не враховано, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні пеня нараховується відповідно до п. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», отже ніякого відношення до визначеного в Податковому кодексі України поняття пені - немає. Таким чином, із системного аналізу зазначених вище норм слідує, що на пеню, нараховану відповідно до Закону №2473-VIIІ, не поширюються положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України. Враховуючи вищевикладене, підстави застосовувати норми Податкового кодексу України в частині не нарахування пені за Законом №2473-VIIІ потягом дії карантину відсутні.

Дослідженням по справі письмових доказів суд встановив таке.

На підставі наказу №767-п від 18.05.2023 з 22 по 26 травня 2023 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Завод металевих виробів» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків по зовнішньоекономічному експортному контракту № Е0220- EF від 12.03.2020, укладеного з фірмою нерезидентом «HЕР Steel GmbH», Австрія за період з 01.09.2022 по 30.04.2023.

Результати перевірки оформлені Актом №5135/Ж5/17-00-07-02/36697006 від 02.06.2023 (а.с.15-19).

За висновками Акту перевірки встановлено порушення: частини 1 та частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII від 21.06.2018, пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, пункту 14-2 Постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022, а саме: порушення законодавчо встановлених строків надходження валютних коштів в сумі 53675,24 євро при виконанні зовнішньоекономічного експортного контракту №Е0220-EF від 12.03.2020, укладеного з фірмою - нерезидентом «HЕР Steel GmbH», Австрія.

Висновки перевірки сформовані за рахунок аналізу первинних документів, копії яких долучені до справи, а саме: зовнішньоекономічного експортного контракту № Е0220-EF від 12.03.2020, укладеного з фірмою - нерезидентом «HЕР Steel GmbH», Австрія, митної декларації UA 205030/2022/001773 від 02.02.2022, CRM №800218 від 02.02.2022, ТТН 17/02 від 02.02.2022, пакувального листа від 01.02.2022, інвойса №0045010222т від 01.02.2022, митної декларації UA 205030/2022/000297 від 11.01.2022, CRM № 03 8152 від 11.01.2022, ТТН 01/01 від 11.01.2022, пакувального листа від 10.01.2022, інвойса №0044100122т від 10.01.2022, претензії №1485/1 від 14.12.2022 з накладною про відправлення; банківського документа про отримання валютної виручки від 17.05.2023 (а.с.40-95).

ТОВ «Завод металевих виробів» подало письмові заперечення на акт перевірки (а.с.23-26), розгляд яких було призначено 04.07.2023.

За результатами розгляду заперечень відповідач перерахував розмір пені в сторону зменшення та виклав додаток №17 до акту перевірки в новій редакції (а.с.28-31).

При цьому, відповідачем констатовано, що на початок перевіряємого періоду, тобто станом на 01.09.2022 по зовнішньоекономічному експортному контракту №Е0220-EF від 12.03.2020, укладеному з фірмою - нерезидентом «HЕР Steel GmbH», Австрія, за даними бухгалтерського обліку позивача, рахується поточна дебіторська заборгованість в сумі 164252,44 євро / 5040112,61 грн., де граничні строки надходження валютної виручки відображено в додатку №15 до акту перевірки. На виконання умов контракту ТОВ «Завод металевих виробів» експортовано фірмі - нерезиденту «HЕР Steel GmbH», товар, а саме металоконструкції з чорних металів на загальну фактурну вартість 4801,36 євро/173884,61 грн., згідно МД №UA205030/2022/027364 від 06.10.2022, де граничний строк надходження валютної виручки 03.04.2023. Актом зарахування зустрічних однорідних вимог №б/н від 31.08.2022 зараховані зустрічні однорідні вимоги в сумі 115378,56 євро, які виникли по МД №UA205030/2021/024986 від 12.10.2021 на суму 4222,4 євро/128788,27 грн. (граничний термін надходження валютної виручки 11.10.2022); № UA205030/2021/026626 від 30.10.2021 на суму 44819,73 євро / 1367145,19 грн. (граничний термін надходження валютної виручки 29.10.2022); №UA205030/2021/027222 від 04.11.2021 на суму 32857,14 євро /997693,91 грн. (граничний термін надходження валютної виручки 03.11.2022); №UA205030/2021/027934 від 12.11.2021 на суму 32857,14 євро/982901,63 грн. (граничний термін надходження валютної виручки 11.11.2022); №UA205030/2022/000297 від 11.01.2022 на суму 622,15 євро/19358,82 грн. (граничний термін надходження валютної виручки 10.01.2023). Станом на 30.04.2023 документи, що підтверджують надходження валютних коштів в погашення заборгованості не надані по таких МД: №UA205030/2022/000297 від 11.01.2022 на суму 32445,31 євро/ 1009568,27 грн. (граничний термін надходження валютної виручки 10.01.2023); №UA205030/2022/001773 від 02.02.2022 на суму 16428,57 євро/523866,03 грн. (граничний термін надходження валютної виручки 01.02.2023); №UA205030/2022/027364 від 06.10.2022 на суму 4801,36 євро/173884,61 грн. (граничний термін надходження валютної виручки 03.04.2023). Відповідно констатовано, що станом на початок періоду, що підлягав перевірці - 01.09.2022 заборгованість фірми - нерезидента «HЕР Steel GmbH», Австрія, перед ТОВ «Завод металевих виробів» по контракту №Е0220-EF від 12.03.2020 становила 164252,44 євро. Після зарахування зустрічних однорідних вимог по акту зарахування зустрічних однорідних вимог №б/н від 31.08.2022 в сумі 115378,56 євро та відвантаження по МД №UA205030/2022/027364 від 06.10.2022 на суму 4801,36 євро, дебіторська заборгованість станом на кінець періоду, що підлягав перевірці - 30.04.2023 склала 53675,24 євро. Визначено період порушення граничних строків розрахунків з 11.01.2023 по 20.04.2023 110 днів, з 02.02.2023 по 30.04.2023 - 88 днів.

Відповідно до цього, 12 липня 2023 року на підставі акта перевірки №5135/Ж5/17-00-07-02/36697006 від 02.06.2023 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №599617000702 про застосування до позивача пені за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 592429,13 грн.(а.с.13-14).

Вказане податкове повідомлення-рішення №599617000702 від 12.07.2023 оскаржувалось в адміністративному порядку (а.с.32-36), однак рішенням ДПС № 28443/6/99-00-06-01-02-06 від 25.09.2023 скаргу платника залишено без задоволення (ас.с.37-38).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII від 21.06.2018.

Відповідно до статті 3 Закону №2473-VIII відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону. Закони України та інші нормативно-правові акти валютного законодавства, що встановлюють нові обов`язки для суб`єктів валютних операцій або погіршують їхнє становище, не мають зворотної сили. У разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України. Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною п`ятою статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

В силу положень частини восьмої цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Суд звертає увагу, що позивач не заперечує факт порушення приписів Закону №2473-VIII, проте вказує на протиправність рішення контролюючого органу щодо нарахування пені в період дії карантину.

Перевіряючи обґрунтованість вказаних доводів позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення, визначені в абзацах другому дев`ятому цього пункту.

Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» № 466-IX від 16.01.2020, в редакції від 01.01.2021, підпункт 14.1.162 Податкового кодексу країни викладено в наступній редакції: «14.1.162. пеня це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Відповідно до норм підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності; є контролюючий орган.

З наведеного слідує, що Податковим кодексом України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог Податкового кодексу України, з 01 січня 2021 року є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту14.1.162 пункту 14.1. ст.14 Податкового кодексу України, та, відповідно, нарахування пені у період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 року суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

За правилами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 лютого 2024 року по справі №420/1538/23 сформульовано такий правовий висновок: «Пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абз.11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.»

Застосовуючи наведений правовий висновок до правовідносин, які виникли у цій справі, суд вказує на відсутність у Головного управління ДПС у Рівненській області підстав для нарахування ТОВ «Завод металевих виробів»у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме з 11.01.2023 та з 02.02.2023 по 30.04.2023, пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що податковий орган неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, як наслідок податкове повідомлення - рішення №599617000702 від 12.07.2023 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

За наведеного, позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За наведеного, підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 8886,44 грн.

Що ж стосується судових витрат на правову допомогу, які заявлені в орієнтовному розмірі 22250 грн., то суд зауважує на тому, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не може погодитися із розміром адвокатських послуг на рівні 22250,00 грн., нарахованих за 16 годин витраченого адвокатом часу, в тому числі: 2 години попередня консультація, 4 години правовий аналіз і збір доказів, 3 години пошук судової практики, 7 годин складання позовної заяви, позаяк складання позовної заяви, включає в себе усі ті підготовчі дії, які зазначені у описі юридичних послуг як окремі види послуг.

З огляду на вказане та з урахуванням заперечень сторони відповідача щодо розміру адвокатських витрат суд вважає, що розрахунок вартості витрат на правову допомогу не є співмірним ні з часом, витраченим адвокатом на супроводження справи, ні з самою складністю справи.

За наведеного, суд приходить до висновку, що присудженню позивачу підлягають витрати на правову допомогу, обґрунтована сума яких складає: 9843,75 грн. (тобто вартість послуг саме по складанню позовної заяви: 7х1406,25).

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих виробів» до Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №599617000702 від 12.07.2023 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих виробів» пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 592429,13 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих виробів» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 8886,44 грн. та у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9843,75 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 лютого 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів" (вул.Соборна, 21,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34504, ЄДРПОУ/РНОКПП 36697006)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя Н.В. Друзенко