Рішення

від 02.02.2024 по справі 500/35/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/35/24

02 лютого 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:

визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №192650006925 від 27.06.2023 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити з 18.04.2023 ОСОБА_1 пенсію із зниженням Пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування позову вказано, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач 1) з заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), подавши необхідні документи. Однак, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, останнім рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (екстериторіальний розподіл) (відповідач 2) за № 192650006925 від 27.06.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, за відсутністю правових підстав для зниження пенсійного віку з обставин роботи чи проживання на території зони посиленого радіологічного станом на 01.01.1993 не менше 4-х років.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки він належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, на підтвердження чого надав відповідне посвідчення, та документи щодо необхідного страхового стажу. Тому має право на пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом.

З огляду на викладене, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

22.01.2024 року від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому, зокрема, вказано, що обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01.01.1993 необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993.

При зверненні із заявою про призначення пенсії позивачем було надано довідку №20-10/609 від 28.05.2023, видану Чортківською міською радою, щодо місця проживання заявника за адресою АДРЕСА_1 , у період з 05.02.1988 по 08.10.2018. Проте згідно формуляру, що підтверджує періоди роботи за кордоном, а саме в Республіці Польщі, позивач з 2008 року по 2010 рік та з 2015 року по 2020 рік працював та перебував за кордоном. Наданий позивачем акт про встановлення факту проживання у період з лютого 1988 по липень 2008 та з червня 2010 по серпень 2015 не є належним документом, оскільки даний документ не передбачений вищезазначеним Порядком.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 14.11.2023.

З огляду на вказане просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.

Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Особа позивача стверджується згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 від 25.02.2005, та досягнення ним пенсійного віку не менше 55 років на час звернення до місцевого територіального органу за призначенням пенсії.

Доказами постійного проживання чи/або роботи позивача в м. Чорткові Тернопільської області (в спірний період часу) є документ про надання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (п.4 ч.І ст.11 Закону №796-ХІІ) шляхом видачі 03.05.1997 Тернопільською обласною державною адміністрацією посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) серія НОМЕР_2 .

Наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідачем не оспорюється, посвідчення є чинним, про що свідчить і повідомлення Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації за №04-03-09/3864 від 29.11.2023, та вказує на те, що він згідно положень Закону №796-ХІІта Порядку №51 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Як видно з довідки відділу «ЦНАП» Чортківської міської ради від 28.05.2023 № 20- 10/609 позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 05.02.1988 по 08.10.2018.

Постійна робота позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю (м. Чортків, Тернопільська область) випливає з записів трудової книжки серія НОМЕР_3 , заповненої 09.02.1988, у відповідності з якими позивач перебував у трудових відносинах з підприємствами на зазначеній території з 10.02.1988 по 25.05.1999 (пункти 2-9).

Також з акту про встановлення факту проживання, складеним органом місцевого самоврядування вбачається те, що ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 з лютого 1988 по липень 2008, з червня 2010 по серпень 2015.

Як слідує з листа Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації №04-03-09/3864 від 29.11.2023 дійсність посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що видавалося ОСОБА_2 , жителю м. Чорткова недійсним чи незаконним не приймалося.

Згідно зі свідоцтвом серія НОМЕР_4 від 23.02.2005 про переміну прізвища, імені, по батькові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перемінив прізвище на ОСОБА_1 , актовий запис № 16.

Як видно з трудової книжки серія НОМЕР_3 позивач з 10.02.1988 по 25.05.1999 працював у м. Чорткові Тернопільської області (запис з 2 -го по 9 -й).

Позивач первинно 18.04.2023 звернувся до Головного управління ПФУ в Тернопільській області про призначення пенсії, за результатами розгляду якої останнім рішенням, прийнятим 27.06.2023 Головним управлінням ПФУ в Харківській області за принципом екстериторіального розподілу, йому було відмовлено у призначенні спірної пенсії із зниженням віку згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з посиланням на відсутність правових Підстав, оскільки загалом період з 1988 по 1999 складає 11 років 00 місяців 06 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 3 роки. При цьому відповідачем підтверджено страховий стаж позивача 23 роки 00 місяців 29 днів.

Позивач вважає такі дії відповідача щодо відмови йому у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

За змістом статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону № 796-ХІІ визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз наведених положень Закону свідчить, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійного проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання/роботи.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і цього Закону (частини друга та третя статті 55 Закону №796-XII).

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років. Положення Закону №796-ХІІ за дотриманням умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше 5 років, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального закону Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).

Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 наведено перелік документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Судом встановлено, що всупереч вищевказаному рішенню, позивач додав до матеріалів справи посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_5 (Категорія 4), яке видане на ім`я - ОСОБА_3 . Дане посвідчення є доказом того, що я являюсь особою, яка постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Як видно з матеріалів справи, позивачу Тернопільською обласною державною адміністрацією 03.05.1997 видано посвідчення (Категорія 4) серії НОМЕР_2 як громадянину, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Відповідно до зазначеного посвідчення позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом № 796-ХІІ, з урахуванням зниження пенсійного віку.

Листом Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації від 29.11.2023 підтверджено, що рішення з приводу визнання недійсним чи незаконним вищезазначеного посвідчення нею не приймалося.

Наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи є належним і допустимим доказом обставини постійного проживання або роботи позивача в м. Чорткові Тернопільської області в період з 26.04.1986 року по 31.12.1992 року не менше 4-х років. Інші докази з даного приводу є додатковими і не можуть замінити такий документ, що видавався уповноваженим органом згідно вимог Закону №796-ХІІ.

Відповідно до змісту ч.ч.3.4 ст.65 Закону №796 XII посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно абз.9 п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).

Згідно Додатку №7 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, довідка є підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 4, відповідно до статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і дає право на пільги, передбачені цим Законом. Довідка дійсна з пред`явленням документа, що посвідчує особу.

Таким чином, видача згаданого посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженим органом є очевидним фактом часу постійного проживання/роботи позивача на території зони посиленого радіоекологічного контрою, оскільки в протилежному документ не видається, отже, дає право для призначення спірної пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21.11.2006 № 21-1048во06 та від 04.09.2015 № 690/23/15-а. Верховний Суд підтримав таку позицію у своїх постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17 (2а/333/122/17) та від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17, висновки якого, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку застосується у випадку проживання /навчання (перебування) або роботи особи на територіях зони посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії - 26.04.1986 по 31.07.1986, незалежно від часу.

За таких обставин, суд має підстави дійти до висновку, що зазначеним посвідченням підтверджується те, що позивач відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи як такий, що станом на 01.01.1993 проживав або постійно працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років, а тому на підставі Закону № 796-ХІІ має право на пільги і компенсації, в тому числі на призначення пенсії зі зниженням віку на 5 років.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.02.2019 року у справі №357/10239/16-а.

Зазначені доводи позивача узгоджуються з судовою практикою у даній категорії справ, яка є усталеною, що вбачається з постанов Верховного Суду у справах №588/538/16-а від 22.03.2018, №333/2072/17 від 28.03.2018, №398/3509/16-а від 23.05.2018, №802/465/18-а від 18.09.2018, №190/359/17 від 05.10.2018, №283/2537/16-а від 31.01.2019, №357/10239/16-а від 28.02.2019.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як не заперечується сторонами, до заяви про призначення зазначеної пенсії позивач надав відповідачу, зокрема, посвідчення постраждалого від ЧАЕС (Категорія 4) серії НОМЕР_2 .

Відповідно до Довідки місцевого органу ЦНАП №20-10/609 від 28.05.2023 місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 з 05.02.1988 по 08.10.2018.

Також, актом про встановлення факту проживання (номер і дата не вказано) стверджується те, що ОСОБА_1 у період з лютого 1988 по липень 2008, з червня 2010 по серпень 2015 був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 .

Наведеним доказами стверджується та обставина, що позивач проживав/працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-хроків та після 31.07.1986 більше 9 років. Отже, є підставою для зниження пенсійного віку на 1 рік за кожних 3 роки проживання/роботи, а в загальному не більше 5 років.

Таким чином, суд має підстави дійти до переконання, що не безумовне спів падання інформації відносно проживання/роботи позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю свідчить на його користь, оскільки загалом підтверджується не менше 4-х років проживання чи/або роботи в даній зоні станом на 01.01.1993, в тому числі в період з моменту аварії на ЧАЕС - з 26.04.1986 по 31.07.1986 (незалежно від тривалості) та станом на 01.01.2015, що дає право на призначення ОСОБА_1 пенсії із зниженням пенсійного віку на 5 років згідно положення ст.55 Закону №796-ХІІ.

Сторонами не оспорюється те, що позивач 13.11.1966 року народження, 18.04.2023 звернувся до відповідача із заявою та про призначення пенсії за віком, із зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

27.06.2023, прийнятим рішенням Головного управління ПФУ в Харківській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно норми ст.55 Закону №796-ХІІ за відсутністю підстав, водночас підтверджено страховий стаж 23 роки 00 місяців 29 днів.

Разом з тим, факт постійного проживання і роботи позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років підтверджують довідка органу ЦНАП № 20-10/609 від 28.05.2023, паспорт громадянина України серія НОМЕР_6 , а також акт про встановлення факту (дата складення не зазначена) про періоди його проживання на радіоактивно забрудненій території.

Більше того, Тернопільською обласною державною адміністрацією позивачу видано посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, серія НОМЕР_2 .

Як не заперечується сторонами, до заяви про призначення зазначеної пенсії позивач надав відповідачу, зокрема посвідчення постраждалого від ЧАЕС (Категорія 4) серії НОМЕР_2 .

Також слід врахувати, що відповідачем не заперечується факт проживання (робота) позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 та становить 4 роки 6 місяців 11 днів.

Відповідачем підтверджено те, що страховий стаж позивача становить 23 роки 00 місяців 29 днів, відтак є достатнім для призначення спірної пенсії, що випливає з норми ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058) де визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років (зменшення на 5 років)

Відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Тобто, не менше 23 років у випадку позивача.

Отже, з урахуванням доводів та позиції відповідача, в сукупності наданих суду доказів позивач проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 року не менше 4-х років. Відтак, суд має підстави прийти до висновку, що позивач набув право на зменшення пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ як особа, яка в установленому законом порядку набула статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківський області від 27.06.2023 № 192650006925 про відмову в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку не відповідає передбаченим частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірності, є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, щодо позовних вимог про «зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку, то суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження ГУ ПФУ у Тернопільській області та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Однак, зважаючи на те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності в частині оскаржуваного рішення, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2023 про призначення пенсії з 18.04.2023 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні.

За наведених обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 536,80 грн, сплачений відповідно до квитанції від 29.12.2023 року.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №192650006925 від 27.06.2023 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" від 19.06.2023 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок, відповідно до квитанції від 29.12.2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

- Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Свободи, 5,Держпром, 3 під.,2 пов.,м. Харків,61022 код ЄДРПОУ 14099344).

Головуючий суддяПодлісна І.М.