Ухвала

від 19.02.2024 по справі 500/848/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

Справа № 500/848/24

19 лютого 2024 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Баб`юк П.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Бучацької міської ради Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Бучацької міської ради Тернопільської області, в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Бучацької міської ради Тернопільської області стосовно не розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6121281200:01:001:1514 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Осівецької сільської ради за межами населеного пункту Бучацького району Тернопільської області, яка мала місце після набрання законної сили рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі № 500/8026/21 і триває надалі;

зобов`язати Бучацьку міську раду Тернопільської області розглянути заяву ОСОБА_1 і прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6121281200:01:001:1514 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Осівецької сільської ради за межами населеного пункту Бучацького району Тернопільської області, у місячний строк після закінчення в Україні воєнного стану.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №500/8026/21, яке набрало законної сили 21.02.2022 позов задовольнити повністю. Визнано протиправною бездіяльність Бучацької міської ради Тернопільської області стосовно не розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Осівецької сільської ради за межами населеного пункту Бучацького району Тернопільської області.

Зобов`язано Бучацьку міську раду Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Осівецької сільської ради за межами населеного пункту Бучацького району Тернопільської області.

Проте, станом на даним час заява ОСОБА_1 не розглянута та відповідного рішення відповідачем не прийнято.

У відповідь на неодноразові звернення як позивачки та і її представника Бучацька міська рада Тернопільської області листами повідомляла, що рішення суду від 19.01.2022 у справі №500/8026/21 виконано, оскільки проект рішення сесії "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 " було повторно винесено на розгляд 2 пленарного засідання 9 сесії 8 скликання Бучацької міської ради 23.02.2022. За результатами голосування проект рішення щодо затвердження проекту землеустрою, у відповідності до ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування", не набрав достатньої кількості голосів. Оскільки внаслідок незатвердження проекту землеустрою та ненадання земельної ділянки у власність не відбувається змін у правах та обов`язках, то Бучацька міська рада не приймала рішення про незатвердження проекту землеустрою.

Проте позивач не погоджується з такою позицією Бучацької міської ради про те, що рішення суду виконане, адже з моменту набрання законної сили рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 500/8026/21 від 19.01.2022 і до сьогодні Бучацька міська рада Тернопільської області не розглянула заяву ОСОБА_1 та не прийняла рішення про затвердження чи відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6121281200:01:001:1514 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Осівецької сільської ради за межами населеного пункту Бучацького району Тернопільської області.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач звернулася із даним позовом до суду.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: 1) позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; 2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; 3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб`єктом владних повноважень, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позовну заяву, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 4) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З`ясувавши питання окреслені в приписах статей 170, 171 КАС Україна, суд зазначає наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.

Пунктом 2 частини 1 статті 170 КАС України, визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо "у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі".

Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 120/8307/22).

Тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18).

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі, на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України, є одночасна сукупність наступних умов:

тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають);

наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи;

набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 120/8307/22).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" визначено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

У постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 520/14220/19 Верховний Суд наголосив, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.

Принцип правової (юридичної) визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила "res judicata", тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні.

Тобто, за вказаним принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового до виконання рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового судового рішення. "Res judicata", є способом запобігання повторному розгляду справи та несправедливому відношенню до інших учасників судового процесу.

Верховний Суд в правозастосовчій практиці неодноразово наголошував на тому, що не вважаються зміною підстав позову, доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або інше наведення іншого праворозуміння таких (позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2023 у справі № 160/3599/20, від 06.02.2023 у справі № 140/559/20 тощо).

Суд зазначає, що позивач у даній справі просить зобов`язати Бучацьку міську раду Тернопільської області розглянути заяву ОСОБА_1 і прийняти відповідне рішення.

Однак, суд наголошує на тому, що юридичний конфлікт з приводу не розгляду вказаної заяви, є вирішеним.

Положеннями частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною п`ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

За частиною 1 статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа (правова позиція, викладена постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22).

Конституційний Суд України в рішенні від 01.03.2023 у справі № 2-(ІІ)/2023 у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 294 , частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (справа щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення), зазначив, що судовий захист та поновлення прав, свобод, інтересів особи, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, неможливий без забезпечення виконання судового рішення, ухваленого на користь особи.

Конституційний Суд України зазначив, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом в юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення, особливо в разі, коли таке судове рішення ухвалено на користь особи в юридичному спорі супроти органів публічної влади, їх посадових і службових осіб.

Згідно із положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із бездіяльністю відповідача під час виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №500/8026/21.

Суд звертає увагу, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, в даному випадку позовні вимоги у справі № 500/8026/21 та № 500/848/24 за своєю суттю, є однаковими та покликані вирішити один і той же спір, але на стадії виконання судового рішення. Перегляд справи за цих умов та за наявності зазначених судових рішень, якими цей спір вже вирішено по суті, порушить імперативні положення статей 129, 129-1 Конституції України, згідно яких судове рішення є обов`язковим до виконання.

Наявність спеціальних правових норм КАС України (статті 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі.

Частиною 5 статті 170 КАС України, передбачено, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 171, 170, 241, 248, 256, 293-295, 297, 370, 382, 383 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Бучацької міської ради Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Згідно із частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБаб`юк П.М.