Рішення

від 19.02.2024 по справі 520/35656/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

19 лютого 2024 р. справа № 520/35656/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3" (вул. Мироносицька, буд. 30,Харків,61002, код ЄДРПОУ 01270405) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51,м. Київ,03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про накладення адміністративно господарського штрафу № 034751 від 03.10.2023, № 034752 від 03.10.2023 та № 034826 від 12.10.2023, винесеними Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позову позивач наполягає на відсутності порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки стверджує, що зупинені під час перевірки транспортні засоби передані в оренду іншому підприємству, яке і здійснювало перевезення.

Позивач наполягає, що він не є суб`єктом відповідальності у розумінні вищевказаного закону за інкриміновані йому порушення.

У відзиві відповідач вказав, що за твердженням позивача, транспортні засоби КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та МАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 передано в оренду ТОВ «Спецбуд-3», відтак під час проведення рейдової перевірки позивач не був автомобільним перевізником. Однак, із таким твердження погодитись не можна, оскільки примірник договору оренди та акту прийому-передача були відсутні у водія (або ним не пред`явлено). Відповідач зазначає, що необхідно враховувати правову позицію Верховного Суду у справі № 340/4637/22, викладену у постанові від 23.11.2023, за змістом якої основну інформацію для притягнення особи до відповідальності несуть саме ті документи, які пред`являються водієм під час перевірки.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що він не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт у межах спірних правовідносин, що виключає застосування до нього адміністративно господарських санкцій.

Відповідно до товарнотранспортних накладних № 4 від 14.09.2023 року та № 4 від 22.09.2023 року, автомобільним перевізником є саме ТОВ «Спецбуд 3» (код ЄДРПОУ 39752258), тобто Орендар за договором оренди рухомого майна від 01.09.2023 року, а не позивач, який є Орендодавцем. Вказані товарно транспортні накладні були надані водієм на місці перевірки, наявні в матеріалах справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та матеріалах судової справи, перевізником зазначено саме орендаря ТОВ «Спецбуд 3», що давало Укртрансбезпеці змогу правильно визначити перевізника на етапі як перевірки так і розгляду справи, чого зроблено не було.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях та направлення на перевірку № НР 000937 від 08.09.2023, 14.09.2023 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на 471 км а/д М-03, під час якої зупинений транспортний засіб марки КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким перевозився вантаж за товарно-транспортною накладною № 4 від 14.09.2023, встановлено, що: здійснення ТЗ перевезення вантажу загальною масою 33,25 т при нормативно допустимій 26,0 т (перенавантаження складає 27,8%).

У зв`язку з виявленням вищезазначених порушень державними інспекторами було складено акт № АР 026163 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.09.2023, в якому зафіксовано вказане правопорушення.

Крім того, під час рейдової перевірки 14.09.2023 у водія було відсутнє водійське посвідчення.

Водій зі змістом акту № АР 026163 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.09.2023, від підпису відмовився.

На підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях та направлення на перевірку № НР 000938 від 15.09.2023, 22.09.2023 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на 471 км а/д М-03, під час якої зупинений транспортний засіб марки МАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким перевозився вантаж за товарнотранспортною накладною № 4 від 22.09.2023, встановлено, що здійснення ТЗ перевезення вантажу загальною масою 33,430 т при нормативно допустимій 26,0 т (перенавантаження складає 28,5%), навантаження на здвоєну вісь склало 27,590 при нормативно допустимій 18,0 т (перенавантаження складає 53,2%).

У зв`язку з виявленням вищезазначених порушень державними інспекторами було складено акт № АР 026191 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.09.2023, в якому зафіксовано вказане правопорушення.

Водій зі змістом акту № АР 026191 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.09.2023 був ознайомлений, підписав без заперечень.

Вимірювання здійснювалось на вагах 20ВА-Д № 2053, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 2361 від 22.08.2023, відомості про що було зазначено у довідці № 0052670.

Повідомленнями № 72201/38/24-23 від 21.09.2023 позивача було викликано для розгляду справи на 03.10.2023 з 9.00 до 12.00. Указане повідомлення отримано позивачем.

За результатами розгляду акту № АР 026163 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.09.2023 винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 034751 та № 034752 від 03.10.2023 (за кожне правопорушення: перенавантаження ТЗ, відсутність на момент перевірки посвідчення водія).

Копії постанов № 034751 та № 034752 від 03.10.2023 направлено 03.10.2023 позивачу, разом із супровідним листом № 75638/38/24-23 від 03.10.2023.

Повідомленнями № 74039/38/24-23 від 27.09.2023 позивача було викликано для розгляду справи на 05.10.2023 з 9.00 до 12.00. Указане повідомлення отримано позивачем.

05.10.2023 відкладено розгляд справи на 12.10.2023.

За результатами розгляду акту № АР 026191 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.09.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 034826 від 12.10.2023, копію постанови № 034826 від 12.10.2023 направлено 13.10.2023 позивачу разом із супровідним листом № 79031/38/24-23 від 12.10.2023.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи правомірність прийнятих постанов про застосування адміністративно - господарського штрафу, суд зазначає таке.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

На підставі частини 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону № 2344-ІІІ визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги. За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно - господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Статтею 48 Закону № 2344-ІП обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, відповідно до частини другої статті 49 Закону № 2344-ІІІ, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документи.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов`язковими для власників транспорту.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України № 1007/1207 від 10.12.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі Порядок № 1007/1207).

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями, та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі Правила № 30).

Пунктом 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначає про те, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Перевіряючи правомірність винесення спірних постанов, суд враховує таке.

До суду надано докази того, що між товариством з додатковою відповідальністю «Спецбуд 3» (Код ЄДРПОУ: 01270405), в особі директора Ганжи Віталія Степановича, діючого на підставі Статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбуд 3» (Код ЄДРПОУ: 39752258), в особі директора Губанова Олексія Сергійовича, діючого на підставі Статуту, було укладено договір оренди рухомого майна від « 01» вересня 2023 року (далі «Договір»), за умовами якого ТДВ «Спецбуд 3» є Наймодавцем, а ТОВ «Спецбуд 3» - Наймачем.

Відповідно до Розділу 1. «Визначення понять» Договору, «Оренда» означає передачу об`єкта у платне строкове користування та володіння Наймачеві з метою задоволення цілей Оренди, які викладені у тексті Договору нижче і не суперечать цільовому призначенню Об`єкта.

Відповідно до абзацу третього цього ж Розділу Договору, «Об`єкт» означає наступний перелік рухомого майна: 1) Автомобіль КАМАЗ 6520-029, 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 ; 2) Автомобіль МАЗ 551605-271, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 . Згідно абзацу останнього цього ж Розділу, Об`єкт передається в Оренду, зокрема, для використання у господарській діяльності Наймача.

Виходячи з п.п. 3.1.1. пункту 3.1. Розділу 3 Договору, Наймодавець фактично передає Наймачеві Об`єкт в Дату підписання, що вказана вище, за відповідним Актом приймання передачі.

Датою підписання, згідно визначення, наведеного в Розділі 1 Договору, є 01 вересня 2023 року.

Наймодавець передав Наймачеві Об`єкт оренди 01.09.2023 року, що підтверджується Актом приймання передачі об`єкта оренди від 01.09.2023 за договором оренди нерухомого майна від 01.09.2023 року.

Відповідно до п.п. 5.1.1. п. 5.1. Розділу 5 Договору, за Оренду Наймач сплачує оренду плату у розмірі 26000.00 грн. з ПДВ за три місяці Оренди.

Згідно з п. п. 5.1.2 цього ж пункту, вказана сума Орендної плати має бути сплачена не пізніше останнього числа третього місяця Оренди.

Підпунктом 6.1.1. пункту 6.1. Розділу 6 Договору передбачено, що Об`єкт передається в Оренду на строк в 3 місяці.

В останню календарну дату Строку оренди Наймач зобов`язується передати Наймодавцеві Об`єкт за Актом приймання передачі, а Наймодавець зобов`язується оглянути такий об`єкт та прийняти його назад (за умови відсутності недоліків).

23 листопада 2023 року Наймач сплатив орендну плату за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 1363 від 23.11.2023 року на суму 26000.00 грн.

30 листопада 2023 року сторонами складено Акт прийому передачі послуг оренди № 1 від 30.11.2023 за вересень листопад 2023 року, яким засвідчується виконання Договору сторонами.

Тобто, у період з 01.09.2023 по 30.11.2023 включно, транспортні засоби КАМАЗ 6520-029, 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 та МАЗ 551605-271, 2012 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , належні ТДВ «Спецбуд 3» на праві власності згідно зі свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів № САА 233662 та № САР 897600 відповідно, перебували у володінні та користуванні ТОВ «Спецбуд 3» на підставі договору оренди від 01.09.2023 та використовувались у господарській діяльності Наймача.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт адміністративно господарські штрафи застосовуються саме до автомобільних перевізників, яким у межах спірних правовідносин є ТОВ «Спецбуд 3» на підставі договору оренди від 01.09.2023.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідач у відзиві наголошує на тому, що позивач мав об`єктивну (реальну) можливість подати до Відділу усі документи, на підставі яких можна було встановити інші відомості ніж ті, які мались у наявності при прийнятті оскаржуваних постанов, що свідчить, як мінімум, про сумнівність укладеного договору.

Суд зазначає, що доказів нікчемності вказаного договору до суду не надано, а сумніви щодо його укладення є суб`єктивними судженнями відповідача.

Суд зауважує на неприйнятності посилань відповідача на правову позицію щодо того, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності несуть саме ті документи, які пред`являються водієм під час перевірки, а оскільки примірник договору оренди та акту прийому-передача були відсутні у водія (або ним не пред`явлено), то до позивача правомірно застосовано санкції.

Такі аргументи відповідача нівелюються пред`явленням на момент перевірки товарнотранспортних накладних № 4 від 14.09.2023 та № 4 від 22.09.2023, відповідно до змісту яких автомобільним перевізником є саме ТОВ «Спецбуд 3» (код ЄДРПОУ: 39752258), а не позивач.

Так, відповідно до приписів пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно- транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну можна оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізниката/абоекспедитора,замовника,вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 (далі - Постанова № 207).

Пунктом 2 Постанови № 207 визначено, що особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до вимог Постанови № 207 наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Отже, чинне законодавство зобов`язує мати товарно-транспортну накладну на перевезення автотранспортом на договірних умовах, такі ТТН під час перевірки пред`являлись водіями та були наявні у відповідача на момент винесення спірних рішень.

У ТТН чітко зазначено автомобільного перевізника, при цьому також як замовника і вантажоодержувача - ТОВ "Спецбуд-3", який у значенні частини першої статті 60 Закону № 2344-III є суб`єктом відповідальності за правопорушення щодо перевищення транспортним засобом габаритно-вагових норм.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування.

Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відтак, оскаржувані постанови підлягають скасуванню з урахуванням того, що визначені у них адміністративно-господарські санкції до позивача застосовано помилково, оскільки він не є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, при цьому посадові особи, які розглядали цю справу, не звернули уваги на обставини, які мали б щонайменше дати підстави засумніватися у тому, що саме позивач є (чи може бути) автомобільним перевізником, який має нести відповідальність, а саме не надали оцінку наданим водіями ТТН.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін, зокрема, щодо підстав для застосування санкцій та їх розміру, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують та по суті на них не впливають.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3" (вул. Мироносицька, буд. 30,Харків,61002, код ЄДРПОУ 01270405) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51,м. Київ,03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов.

Визнати протиправними та скасувати постанови про накладення адміністративно господарського штрафу № 034751 від 03.10.2023, № 034752 від 03.10.2023 та № 034826 від 12.10.2023, винесені Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51,м. Київ,03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Спецбуд-3" (вул. Мироносицька, буд. 30,Харків,61002, код ЄДРПОУ 01270405) судовий збір у сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 19 лютого 2024 року.

СуддяОлексій КОТЕНЬОВ