Рішення

від 19.02.2024 по справі 520/35507/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 р. №520/35507/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (вул. Пушкінська, буд. 61, літера Д-1,м. Харків,61024, код ЄДРПОУ 41185028) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79007, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної служби України про коригування №UA209000/2023/100625/2 від 09.10.2023.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002606 від 09.10.2023.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002611 від 09.10.2023.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці Державної митної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Партнер Плюс» попесені судові витрати в справі, зокрема витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 10000 гривень 00 копійок та суму сплаченого судового збору - 8052 гривень 00 копійок.

В обґрунтування позову зазначено, що товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення, картки відмови.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Від Львівської митниці Державної митної служби України, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Представник відповідача зазначив, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Зазначено, що відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 №UM/22/001404 зазначено що митне оформлення товару у країні експорту, отримання ветеринарного сертифікату здійснюється за рахунок Продавця. Однак вищезазначені витрати не вказані у рахунку фактурі від 04.10.2023 № PL/000437228/23/0246.

Також вказано, що відповідно до вимог п. 3.5 зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 №UM/22/001404 передбачено надання Заявки на поставку товару в якій має зазначатись асортимент товару та його вартість, проте даний документ не надано до митного оформлення;

Зазначено, що специфікації UA - 23/2023 від 28.09.23 та UA - 23/2023 від 04.10.23 містяться різні печатки та підписи.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про правомірність оскаржуваного рішення та необґрунтованість позовних вимог.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому не погоджується з обґрунтуванням відповідача щодо підстав прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, обґрунтовуючи відсутністю аргументів у відзиві на позовну заяву щодо правомірності дій відповідача.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Судом з матеріалів справи встановлено, що між позивачем та «Spуіdzielnia Towarowego» укладений договір купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022 .за умовами якого позивач придбав молочні продукти (а.с. 56).

За умовами Договору Продавець продає, а Покупець покупає «Товар» в асортименті, кількості і цінам згідно з Специфікаціями, які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.1. Договору).

Асортимент і ціна товару відображені у Специфікаціях до цього Договору (п. 2.1. Договору).

Відповідно до специфікацій № UA-23/2023 від 28.09.2023 та № UA-23/2023 від 04.10.2023 (а.с. 57-58).

На виконання вказаного контракту позивачу було надіслано рахунок-проформа № UA-23/2023 від 28.09.2023 та рахунок-фактура (інвойсом) № PL/000437228/23/0246 від 04.10.2023 (а.с. 30-32).

Позивач 04.10.2023 здійснив 100% оплату Товару за проформою-інвойсом відповідно до умов п. 2.3. Договору в сумі 71 000 Євро, що підтверджується платіжним дорученням № 64 (а.с. 46).

09.10.2023 з метою митного оформлення товару, позивач подав митну декларацію № 23UA209230107119U2 , митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору заявлений до декларування у розмірі 3 155 203,02 грн. (79 429,26 євро за курсом НБУ) (а.с. 26-29).

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією позивачем подано: -Рахунок-проформа № UA-23/2023 від 28.09.2023; - Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial) PL/000437228/23/0246 від 04.10.2023; - Автотранспортна накладна (Road) № 127706 від 04.10.2023; - Міжнародний ветеринарний сертифікат (Veterinary) 2002/00217/23/04/UA від 04.10.2023; - Книжка МДП (TIR Carnet) ХВ.85367962 від 04.10.2023; - Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement EUR.1) № PL/MF/AS 0386032 від 04.10.2023; - Заявка № 17 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 27.09.2023; - Платіжне доручення № 64 від 04.10.2023; - Рахунок на оплату № 143 від 27.09.2023 (транспортні послуги); -Довідка про транспортні витрати № № 27/09 від 27.09.2023; - Прайс-лист № б/н від 28.09.2023; - Договір купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022; - Специфікація UA-23/2023 від 28.09.2023; - Специфікація № № UA-23/2023 від 04.10.2023; - Договір про надання послуг митного брокера № Б-0701/20 від 01.07.2020; - Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 26/04 від 26.04.2023; - Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 09.10.2023; - Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 10563946 від 09.10.2023; - Заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 09.10.2023; - Копія митної декларація країни відправлення № 23PL311010Е0473069 від 04.10.2023.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

Декларант у відповідь на це повідомлення надіслав лист № 09/01 від 09.10.2023, у якому повідомив, що до митного оформлення були надані всі наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Також зазначив, що протягом 10 днів додаткові документи надаватися не будуть, а тому Декларант попросив Відповідача визнати заявлену митну вартість та завершити митне оформлення МД № 23UA209230107119U2.

09.10.2023 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UA209230/2023/002606 та прийнято про коригування митної вартості товарів №209000/2023/100625/2 від 09.10.2023 ,відповідно до відповідач застосував (резервним) методом визначення митної вартості, а саме: для товару № 1: МД № 23UA209140025135U7 від 11.09.2023, де вартість такого товару становить 1,50 дол.США/кг; для товару № 2: МД № 23UA205140077249U9 від 21.09.2023, де вартість такого товару становить 8,28 дол.США/кг (а.с. 69-73).

З урахуванням корегувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100625/2 від 09.10.2023, Позивачем було подано скореговану МД № 23UA209230107329U1 від 09.10.2023 (а.с. 74-77).

Позивачу було повторно відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002611 від 09.10.2023 (а.с. 78-80).

Відмову було обґрунтовано відсутністю інформації про прибуття вантажу до митниці призначення, що є порушенням вимог п. 3.11. наказу Міністерства фінансів України № 1066 від 09.10.2012 та неподанням письмового звернення декларанта щодо відкликання МД. Також було роз`яснено, що декларанту необхідно подати нову митну декларацію з дотриманням вимог п. 3.11. наказу Міністерства фінансів № 1066 від 09.10.2012.

Декларантом оформлено товар під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України оформивши товар за митною декларацією: № 23UA209230107400U8 від 09.10.2023 та додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом (а.с. 81-85).

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Суд вказує, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом визначення митної вартості (ціною договору).

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100625/2 від 09.10.2023.

У графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах:

1. відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 №UM/22/001404 зазначено що митне оформлення товару у країні експорту, отримання ветеринарного сертифікату здійснюється за рахунок Продавця. Однак вищезазначені витрати не вказані у рахунку фактурі від 04.10.2023 № PL/000437228/23/0246;

2. відповідно до вимог п. 3.5 зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 №UM/22/001404 передбачено надання Заявки на поставку товару в якій має зазначатись асортимент товару та його вартість, проте даний документ не надано до митного оформлення.

3. у специфікації UA - 23/2023 від 28.09.23 та UA - 23/2023 від 04.10.23 містяться різні печатки та підписи.

Таким чином не зрозуміло як сформована ціна товару при відповідних умовах поставки, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару. Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року Nє4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала для товару № 1 МД 23UA2091400251357 від 11.09.2023, де вартість такого товару становить 1,50 дол за кг. Для товару № 2 МД 23UA205140077249U9 від 21.09.2023, де вартість такого товару становить 8.28 дол за кг.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Дослідивши документи, подані позивачем до митного оформлення суд дійшов висновку, що подані документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Щодо не зазначення у рахунку фактурі від 04.10.2023 № PL/000437228/23/0246 витрат продавця на митне оформлення товару у країні експорту, отримання ветеринарного сертифікату здійснюється за рахунок, суд зазначає наступне.

Поставка товару, щодо митного оформлення якого виник спір, здійснювалася на умовах FCA (Інкотермс 2010). Зазначені умови поставки підтверджуються наступними документами: - договором купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022; - специфікацією № UA-23/2023 від 28.09.2023; - специфікацією № UA-23/2023 від 04.10.2023; - рахунком-проформою № UA-23/2023 від 28.09.2023; - рахунком-фактурою (інвойсом) № PL/000437228/23/0246 від 04.10.2023.

Відповідно до застосованих за Договором Правил тлумачення Інкотермс Термін «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Відповідно до умов поставки FCA Продавець несе всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.

Враховуючи наведене, за відсутності будь-яких спеціальних домовленостей між сторонами Договору щодо покладення на Покупця окремих витрат, що несе Продавець за умовами поставки, визначеними п. 3.1 Договору № UM/22/001404 від 30.12.2022, Позивач не мав обов`язку надавати документів на підтвердження тих витрат, які він не повинен був нести за Договором.

Отже, доводи відповідача в цій частині є безпідставними. Щодо ненадання Заявки на поставку товару в якій має зазначатись асортимент товару та його вартість, проте даний документ не надано до митного оформлення.

Щодо ненадання позивачем заявки на поставку товару в якій має зазначатись асортимент товару та його вартість, що передбачено вимогами п. 3.5 зовнішньоекономічного контракту, суд зазначає наступне.

Дослідивши п. 3.5 Договору зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 №UM/22/001404 встановлено, що покупець надає продавцю Заявку на поставку Товару. На підставі отриманої Продавцем Заявки Покупця на поставку партії Товару Сторони погоджують дату навантаження, асортимент, ціни та кількість кожної окремої партії Товару шляхом підписання Специфікації. На підставі Заявки Продавця і укладеної Сторонами Специфікації Продавець зобов`язується виставити Invoice Проформа для здійснення попередньої оплати Покупцем за цю партію Товару.

Таким чином, твердження Відповідача про те, що в Заявці має зазначатися асортимент товару та його вартість, спростовується змістом зовнішньоекономічного контракту .

Суд зазначає, що погодження цих параметрів відбувається шляхом укладення Специфікації як двостороннього документа. Заявка є одностороннім бажанням Покупця придбати певний товар.

Отже, оскільки зміст п. 3.5 зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 №UM/22/001404 засвідчує, що погоджений асортимент і ціни партії Товару вказуються у специфікації та проформа-інвойсі, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача в цій частині.

Крім того, суд наголошує, що заявка не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів.

Щодо доводів відповідача, що у специфікації UA - 23/2023 від 28.09.23 та UA - 23/2023 від 04.10.23 містяться різні печатки та підписи, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, поставка товару здійснювалася за договором купівлі-продажу №/22/001404 від 30.12.2022, укладеного між ТОВ «ТК «Партнер Плюс» та Spуіdzielnia Towarowego.

Відповідно до п. 8.1. договору купівлі-продажу усі додатки, доповнення та специфікації до цього Договору є чинними за умови підписання їх уповноваженими особами або уповноваженими на це представниками Сторін.

В позовній заяві позивач пояснив, що компанія «Spуіdzielnia Obrotu Towarowego» є великим виробником молочної продукції на території Республіки Польщі, наявність декількох підписантів у такої юридичної особи відповідає звичайній діловій практиці. Тому підписання різних документів з різним проміжком часу різними особами цілком може мати місце у діловій практиці великих компаній. І це жодним чином не може ставити під сумнів дійсність того чи іншого документу.

Судом досліджено специфікацію № UA-23/2023 від 04.10.2023, та встановлено наявність підпису президента компанії Продавця ОСОБА_1 , чий підпис наявний і у договорі купівлі-продажу №/22/001404 від 30.12.2022. З боку Позивача усі вищезазначені документи підписувалися однією особою директором Григорієм Живолупом.

Також Відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів № 209000/2023/100625/2 від 09.10.2023 зазначив, що у специфікаціях наявні різні печатки сторін.

Однак такі твердження є безпідставними та такими, що не відповідають наданим до митного оформлення документам, оскільки і у специфікації № UA-23/2023 від 28.09.2023, і у специфікації № UA-23/2023 від 04.10.2023 наявні відбитки печаток сторін, які відповідають відбиткам печаток юридичних осіб, наявних у договорі купівлі-продажу №/22/001404 від 30.12.2022.

Разом із тим суд зауважує, що відповідач під час консультації жодним чином не висловив сумнівів щодо того, що документи підписані неуповноваженими особами, та не запросив у Позивача документи на підтвердження повноважень осіб, які підписували специфікації.

Щодо доводів відповідача висловлених в відзиві на позовну заяву, що здійснення 100% передоплати не підтверджено документально та не піддається перевірці, суд зазначає, що вказані зауваження не були висловлені митним органом під час здійснення митного оформлення, що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України позбавляє права відповідача як суб`єкта владних повноважень посилатися на них.

Водночас, фактична вартість товару підтверджені позивачем належним чином, що свідчить про правильність обрання позивачем першого методу визначення вартості товару і що не було враховано митним органом та свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а. Підстав для відступу від цього висновку колегія суддів не знаходить.

Суд також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.

Крім того, суд зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом методом, не довів наявність підстав для коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення №UA209000/2023/100625/2 від 09.10.2023 про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, підлягає скасуванню і спірні картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.

Щодо позовних вимог про відшкодування позивачу витрат на надання професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз долучених позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що Позивач звернувся за правовою допомогою до Адвокатського об`єднання «Роланд».

Між сторонами укладено додаткову угоду № 13 від 30.11.2023 до Договору про надання правової допомоги № 2021/03/06 від 25.03.2021. На підставі зазначеного Договору було видано ордер: серія АХ № 1161769 від 07.12.2023 адвокату АО «Роланд» Сільченку Сергію Олександровичу.

Пунктом 2 Додаткової угоди визначається обсяг послуг, що надаються. Сторони у пункті 5.1. Додаткової угоди визначили суму винагороди (гонорару) в розмірі 10?000,00 грн. яка сплачується протягом 5 календарних днів з моменту підписання Додаткової угоди на підставі рахунку Адвокатського об`єднання.

Позивач сплатив винагороди (гонорару) у розмірі 10000, 00 грн. за платіжною інструкцією від 07.12.2023 № 560 на підставі рахунку на оплату № 109 від 30.11.2023.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.Відповідачем по справі надано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами яке викладено в відзиві на позовну заяву.

Разом з тим, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи надане відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, суд зазначає, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, такі послуги не є послугами значного обсягу, суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (вул. Пушкінська, буд. 61, літера Д-1,м. Харків,61024, код ЄДРПОУ 41185028) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79007, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100625/2 від 09.10.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002606 від 09.10.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002611 від 09.10.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці Державної митної служби (код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Партнер Плюс» (код ЄДРПОУ 41185028) витрати зі сплати судового збору у сумі 8052,00 грн. (вісім тисяч п`ятдесят дві гривні 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці Державної митної служби (код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Партнер Плюс» (код ЄДРПОУ 41185028) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст рішення складено 19.02.2024 року.

Суддя Бідонько А.В.