Рішення

від 19.02.2024 по справі 580/11506/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року справа № 580/11506/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Карбон-Плюс до відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ Карбон-Плюс (18002, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 73/1, оф. 208) з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223), Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51) в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №031878 від 14.11.2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач приймаючи спірне рішення щодо застосування адміністративно-господарського штрафу застосував невідповідну норму матеріального права, а саме: абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в той час як мав би застосувати іншу норму, а саме абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього ж Закону.

Представник відповідача надав до суду відзив, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що 26.09.2023 перевіркою виявлено, що водій ОСОБА_1 , не користувався своєю особистою карткою водія, у зв`язку з чим не міг надати інформації про режим праці та відпочинку роздрукованій на паперовому носії, що є підставою до застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі частини 1 абзацу 6 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідач просить звернути увагу, що на момент перевірки водієм позивача пред`являлась CMR №777506 від 24.09.2023 в якій відмітка про одержання вантажу 25.09.2023, про що зазначає позивач ще не стояла (доказ додається). ТТН №296 від 26.09.2023, яку позивач долучає до позову на момент, перевірки також не пред`являлась - підтверджується відеофіксацією проведення перевірки. За таких обставин відповідечем провамірно застосовано норми права та надано кваліфікацію порушення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Карбон-Плюс зареєстроване 24.09.2015 за видом діяльності, зокрема Вантажний автомобільний транспорт.

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки МАN TGX 18/400, д/н НОМЕР_1 - належить ТОВ Карбон-Плюс.

21.09.2023 на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 21.09.2023 №39/В/2023 відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області видано направлення на рейдову перевірку №39/В на а/д М-15 «Одеса-Рені-Бухарест» км. 12+125 (праворуч), з 25.09.2023 по 10.10.2023.

26.09.2023 року державним інспекторам ВДН у Одеській області проведено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та було виявлено, що о 10 год. 03 хв. на а/д М-15 Одеса-Рені-Бухарест 12км. + 125м. ТОВ «КАРБОН-ПЛЮС» за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки MAN д/н. НОМЕР_1 з напівпричепом WILLIG д.н. НОМЕР_2 , здійснював міжнародне перевезення небезпечного вантажу (згідно наданої CMR №777506 від 24.09.2023) без документів, визначених ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт, а саме відсутня роздруківка до цифрового тахографа інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 за 26.09.2023., картка водія відсутня в цифровому тахографі, про що складено акт проведення перевірки №017267 від 26.09.2023 року.

Листом №82625/41/24-23 від 25.10.2023 позивача повідомлено про розгляд справи на 14.11.2023 (з 09-30 год. до 12.00 год.), який у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600055708247 отримано представником позивача за довіреністю 31.10.2023 року.

Позивачем надано письмові пояснення від 06.11.2023 №06/11-23, з поясненнями, що 25.09.2023 міжнародне перевезенім вантажу було завершено, вантаж було доставлено у м. Рені, Одеської області по домовленості сторін відмітка на CMR №777506 від 24.09.2023. 26.09.2023 TOB Карбон-Плюс здійснювалося вже не міжнародне перевезення, а внутрішнє перевезення вантажу з міста Рені, Одеської області до м. Черкаси на підставі товарно - транспортної накладної №296 від 26.09.2023 і також пояснив, що водій випадково надав міжнародну накладну, оскільки він був разом з усіма іншими документами.

14.11.2023 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесено постанову №031878 про застосування до TOB Карбон-Плюс адміністративно-господарської санкції в розмірі 34000грн. за порушення абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду.

Суд звернув увагу, що позивач не заперечував відсутності на час перевірки роздруківки даних роботи цифрового тахографа.

Також суд звернув увагу, що на момент перевірки водієм пред`являлась CMR №777506 від 24.09.2023 в якій відмітка про одержання вантажу 25.09.2023, про що зазначає позивач ще не стояла - підтверджується копією ТТН та відеофіксацією проведення перевірки.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі Закон №2344-III) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи.

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: - наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; -додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; - додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); - відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; -оснащення таксі справним таксометром; - відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; - додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; - наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; - додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; - виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст. 34 Закону № 2344-ІІІ передбачено зокрема, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих та нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Згідно ст. 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Приписами ч. 1 ст. 53 Закону №2344-III встановлено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.

При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.( ч. 3 ст. 53 Закону №2344-III).

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв. ( ч. 8 ст. 53 Закону №2344-III).

Згідно ст. 18 Закону №2344, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, ця інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Відповідно до п. 3.5. Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно п. 3.6 Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Згідно з п. 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні.

Отже, в даному випадку транспортний засіб повинен бути обладнаний тахографом, а водій здійснювати його використання.

Як встановлено судом, на момент перевірки наявність визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснювалося вантажне перевезення автомобільним транспортом та дотримання водіями режиму їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України не надано, що і не заперечується позивачем.

При цьому, позивач повинен був забезпечити водія працюючим тахографом, щоденними реєстраційними листами праці та відпочинку водія (тахокартами), а водій зобов`язаний був на момент перевірки пред`явити їх працівнику Укртрансбезпеки, з метою перевірки державним інспектором дотримання водієм режиму праці та відпочинку.

Перевіркою було виявлено, що водій ОСОБА_1 , не користувався своєю особистою карткою водія, у зв`язку з чим не міг надати інформації про режим праці та відпочинку роздрукованій на паперовому носії (як зазначено в ч. 8 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Інші доводи позивача не спростовують встановлених порушень.

Щодо пояснень позивача про завершення операції з перевезення міжнародних вантажів, то суд зазначає, що відповідно до наданої водієм міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №777506 від 24.09.23 здійснювалося міжнародне перевезення вантажу по маршруту «Республіка Молдова-Україна» і станом на 26.09.2023 відмітка про одержання вантажу 25.09.2023 про що зазначає позивач ще не стояла.

За таких обставин відповідачем правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф згідно абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Абзацом 6 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III встановлено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Що стосується допущеної технічної описки в постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №031878 від 14.11.2023, то такий дефект ніяким чином не спростовує факт вчинення позивачем порушення законодавства та не може бути єдиною підставою для визнання винесеної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу незаконною.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами відповідача, що він при накладенні на позивача штрафу діяв у спосіб та у межах повноважень визначених Законами України та відповідними підзаконними актами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В контексті перелічених положень КАС України в ході судового розгляду спору відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафу.

Відповідно до ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Петро ПАЛАМАР