Постанова

від 14.02.2024 по справі 816/3588/14

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 р.Справа № 816/3588/14Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2023, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 816/3588/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан"

про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі №816/3588/14 вирішено адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій задовольнити. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" (код ЄДРПОУ 03770945, місцезнаходження: с. Нижня Ланна, Карлівський район, Полтавська область) на користь Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 22534587) заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за списком №2, за період з травня по серпень 2014 року в розмірі 4 207,21 грн (чотири тисячі двісті сім гривень двадцять одна копійка).

Вказана постанова набрала законної сили, 17.10.2014 видано виконавчий лист.

06 листопада 2023 року надійшла заява представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про заміну сторони у виконавчому листі у справі № 816/3588/14.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року заяву представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про заміну сторони у виконавчому листі у справі № 816/3588/14 - повернуто заявнику без розгляду.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 р. та прийняти рішення, яким задовольнити заяву про заміну сторони у виконавчому листі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтка посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 08.11.2023 заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повернув заявнику без розгляду з огляду на те, що позивач не надав суду допустимих доказів щодо належного уповноваження представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області чи його правонаступника Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в розумінні статті 55 КАС України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України №1055 від 16 грудня 2015 року "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі та управління Пенсійного фонду України в Машівському районі утворено Карлівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

Відомостей про заміну управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі його правонаступником - Карлівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області матеріали справи не містять.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" №628 від 22 серпня 2018 року реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком.

Так, згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України №628 від 22 серпня 2018 року Карлівське об`єднане управління Пенсійного фонду України реорганізується шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке є його правонаступником.

Наказом ГУ ПФ України в Полтавській області №324 від 31 травня 2019 року визначено, що після завершення процедури реорганізації шляхом приєднання територіальних органів Пенсійного фонду України Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області є правонаступником, зокрема, Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з встановленого судом процесу реорганізації органів пенсійного фонду, вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не є прямим правонаступником управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі (позивача у справі та стягувача у виконавчому листі).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що зі змісту заяви про заміну сторони у виконавчому листі, вбачається, що заявником не обґрунтовано необхідності такої заміни та не зазначено дійсний процес реорганізацій пенсійних органів та поважності причини не звернення із заявою про заміну сторони з моменту початку реорганізації. Також, до заяви не долучено доказів, які можуть свідчити про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області є правонаступником саме управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі.

Правонаступником сторони (управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі) у виконавчому листі згідно інформації з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було Карлівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, яке до дати його ліквідації не зверталося до суду про заміну сторони у виконавчому листі у зв`язку із правонаступництвом.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області є правонаступником Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, яке у встановлений законом спосіб, а саме через рішення суду не було в свій час замінено стягувачем у вказаному виконавчому листі замість управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі. Відтак ГУ ПФУ в Полтавській області не може стати правонаступником стягувача у такому виконавчому листі, оскільки ГУ ПФУ в Полтавській області є правонаступником лише Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, тобто особи, яка не визначена судом як правонаступник управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі у вказаному виконавчому листі.

Судом встановлено, що відповідний орган Пенсійного фонду України тривалий час та без будь-яких поважних причин не звертався до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому листі.

Крім того, процеси реорганізації стягувача не можуть бути поважними підставами несвоєчасного виконання позивачем судового рішення суду та своїх обов`язків, адже вищевказані органи Пенсійного фонду України є рівними у своїх правах і здійснюють свої повноваження безперервно, незважаючи на будь-які організаційні перетворення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що орган Пенсійного фонду України у даному випадку не дотримався вимог принципу "належного урядування", оскільки не діяв вчасно і послідовно, не реалізував свого права пред`явити у встановлений строк виконавчий лист до виконання, не вживав заходів належного виконання рішення суду та незважаючи на власну недбалість й допущені помилки, через 8 років продовжує вживати заходів щодо стягнення заборгованості з відповідача, шляхом звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження по виконавчому листі, строк пред`явлення якого вже закінчився.

Згідно з частинами першою, третьою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII, відповідно до якого розділ XV «Перехідні положення» Конституції України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту).

Крім того, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18.12.2019 № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені», а також визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: «відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)».

Так, з наведеного вище вбачається, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, потрібно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Судовим розглядом встановлено, що заява підписана електронним підписом представником за довіреністю, головним спеціалістом-юрисконсультом відділу представництва інтересів в судах та інших органах №2 юридичного управління Н.Козченко.

Однак до заяви не долучений документ, що підтверджував право Н.Козченко на здійснення представництва інтересів стягувача у даній справі, а саме - управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області чи його правонаступника - Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

Згідно з ч.2 ст. 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що заява Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про заміну сторони у виконавчому листі не обґрунтована, оскільки позивач не надав суду допустимих доказів щодо належного уповноваження представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області чи його правонаступника Карлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в розумінні статті 55 КАС України, а тому підлягає поверненню без розгляду заявнику.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 по справі № 816/3588/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 19.02.2024 року