Ухвала

від 19.02.2024 по справі 520/2725/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 лютого 2024 р. Справа № 520/2725/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Подобайло З.Г.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Бартош Н.С. ,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці Державної митної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 року по справі № 520/2725/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ"

до Одеської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" до Одеської митниці Державної митної служби України, Одеська митниця Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

На зазначене рішення суду Одеська митниця Державної митної служби України подала апеляційну скаргу, до якої додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Одеської митниці Державної митної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків шляхом подання безпосередньо до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 року апелянтом подано до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява відповідача про поновлення строку не підлягає задоволенню з таких підстав.

Одеською митницею Державної митної служби України отримано копію ухвали про апеляційної скарги без руху 30.01.2024 року о 20:34 (в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа в електронний кабінет системи "Електронний Суд").

Таким чином, з урахуванням положень ст. 251 КАС України останній день на усунення недоліків поданої апеляційної скарги 12.02.2024 року.

07.02.2024 року Одеської митниці Державної митної служби України направлено до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Дослідивши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу - протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з ч. 3 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З матеріалів справи встановлено, що 18.04.2023 року у порядку спрощеного провадження було винесено оскаржуване рішення.

На зазначене рішення Одеською митницею Державної митної служби України вперше подано апеляційну скаргу 17.05.2023 року.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2023 року апеляційна скарга залишена без руху та наданий строк строк для усунення недоліків шляхом подання безпосередньо оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 року задоволено клопотання про продовження строку на усунення недоліків, продовжено строк на 10 днів з моменту отримання ухвали.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2023 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Згідно матеріалів справи, ухвалу про повернення апеляційної скарги апелянтом отримано 03.08.2023 року о 17:25, про що свідчить довідка про доставку електронного листа в кабінет апелянта.

Апеляційна скарга подана до суду вдруге 22.12.2023 року, тобто після закінчення процесуального строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування заяви про поновлення строку та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення заявник посилається на те, що первина апеляційна скарга була подана в рамках строку на апеляційне оскарження, і момент повернення апеляційної скарги у Одеської митниці були відсутні кошти для сплати судового збору.Вказує, що на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 року надає виписки з рахунків КЕКВ 2800.

Колегія суддів зауважує, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено процесуальні строки, у межах яких учасники справи та усі зацікавлені особи можуть реалізувати право на апеляційний перегляд справи, гарантоване статтею 13 цього Кодексу та статтею 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Встановлення законом таких процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поряд із цим процесуальним законом, зокрема й частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження в разі його пропуску з поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу, зокрема позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Визначаючи зміст поняття «поважні причини», колегія суддів бере до уваги й висновки щодо застосування норм права, викладені у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04, де зазначено, що поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі, гарантує стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У абзацах другому, третьому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права охарактеризовано як панування права в суспільстві. Верховенство права, за позицією Суду, вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, у пункті 40 справи «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Сутність цього принципу полягає у тому, що в разі винесення судом рішення, що набрало законної сили, воно не може бути піддане сумніву.

Окрім цього 20.09.2022 ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Завалій та інші проти України» (заяви № 23342/14, 42968/15, 1686/17, 64516/17; далі також Рішення), у якому зазначив, що вже встановлював порушення принципу юридичної визначеності за подібних обставин у рішеннях у справах «Пономарьов проти України» (заява №3236/03, від 03.04.2008) та «Устименко проти України» (заява №32053/13, від 29.10.2015). І, беручи до уваги обставини заяв, Суд не вбачає підстав для іншого висновку в цій справі. Суди, порушуючи принцип юридичної визначеності, приймали до розгляду за відсутності достатніх підстав і задовольняли скарги, подані поза межами встановленого законодавством десятиденного строку для апеляційного оскарження.

За висновком Суду, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції щодо всіх заявників.

Водночас у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілхан проти Туреччини» ((В.П.), №22277/93, 27.06.2000, параграф 59) зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Тому, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Цей висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №520/109/20.

Верховний Суд звертає увагу й на практику Європейського суду з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.06.2006 у справі «Каменівська проти України» (заява №18941/04), у якій наголошено, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. Guйrin v. France, рішення від 29.07.1998, п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998-VIII, с. 3255, п. 45).

Колегія суддів також відзначає, що питання поновлення процесуального строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, є процедурним і вирішується шляхом постановлення судом апеляційної інстанції відповідної ухвали, яка повинна бути належним чином мотивована й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу.

Питання належної мотивації судом свого висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження досліджувалось Верховним Судом й у постанові від 14.12.2020 у справі №521/2816/15, у якій колегія суддів, здійснивши аналіз норм процесуального права, якими регламентовано строки апеляційного оскарження, та врахувавши усталену практику Європейського суду з прав людини, навела такі правові позиції: - «…апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».

Вищевикладене дає колегії суддів підстави для висновку про те, що апеляційний перегляд справи належить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Право на апеляційний перегляд справи гарантується, однак його реалізація повинна відбуватись з дотриманням встановлених процесуальним законом вимог, зокрема, в межах визначеного строку апеляційного оскарження.

Це право повинно реалізовуватись зацікавленими особами добросовісно, без зайвих зволікань, а строк апеляційного оскарження може бути поновлено лише за наявності поважних причин, які обумовлюються існуванням об`єктивних обставин, підтверджених доказами.Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суди повинні навести належні мотиви, які б вказували на наявність достатніх підстав для такого висновку та засвідчували, що поновлення строку не порушує принципів верховенства права та одних з його основних елементів: правової визначеності; остаточності рішень суду.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ. Виконання апелянтом покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків не повинно ставитись в залежність від правовідносин, у які скаржник вступає в інших сферах його діяльності.

Суд зазначає, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Відповідно на висновків Верховного Суду викладених у постанові від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.

Колегія суддів у вищевказаній постанові вважала за доцільне звернути увагу й на те, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. У цій же постанові Верховний Суд визнав слушними висновки суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів стосовно того, що строк було пропущено з поважних причин через відсутність коштів для сплати судового збору при первинному зверненні з апеляційною скаргою, оскільки відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною причиною пропуску цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №804/2979/17 від 15.05.2018 та №822/276/17 від 07.06.2018.

За схожих обставин Верховним Судом у касаційному порядку було переглянуто справу №640/9792/20 й прийнято постанову від 22.03.2023, у якій наведено такі висновки щодо застосування норм права.

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 зазначено наступне : " Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним.

Також скаржник повинен довести, що повернення попередньо поданих касаційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Водночас, Суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Колегія суддів не вбачає перешкод для поширення такої правозастосовчої практики Верховного Суду й у випадку про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки норми процесуального закону, якими це питання регламентовано на стадії апеляційного чи касаційного оскарження судових рішень є близькими за змістом і однаково врегульовують це питання."

Зважаючи на зміст, викладених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, Верховний Суд дійшов до висновку, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Колегія суддів зазначає, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішніх процедур (бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору тощо). Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Сама собою затримка бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є автоматичною, достатньою і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також проігнорував відсутність будь яких доказів на підтвердження цих обставин.

Аналогічні висновки і мотиви викладені в постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21.

Таким чином, обставини звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, не можуть вважатися поважними причинами, оскільки невиконання вимог процесуального законодавства не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 07.02.2018 року у справі справа №804/3801/16 (К/9901/2670/17).

Щодо посилання апелянта на введення в Україні воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Слід наголосити, що посилання скаржника на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до апеляційного суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу суб`єкта владних повноважень, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

Введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв`язок. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою. Суд зазначає, що з клопотання апелянта не вбачається, що неможливість подання скарги у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з введенням воєнного стану. Апелянтом будь-яких доказів в підтвердження того, що пропущення процесуальних строків зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з введенням воєнного стану, не надано.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 320/3537/19, від 17 жовтня 2022 року у справі №640/32298/20, від 17 жовтня 2022 року у справі №990/134/22, від 13 жовтня 2022 року у справі №200/7905/20-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 520/6082/21, від 12 жовтня 2022 року у справі №420/22078/21.

Крім того, слід зауважити, що після затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022 про введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо процесуальних строків, зокрема на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносились.

Крім того, вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Колегія суддів зазначає, що при первинному поданні апеляційної скарги судом апеляційної інстанції було забезпечено відповідачу можливість сплатити судовий збір та реалізувати право на апеляційне оскарження, шляхом залишення апеляційної скарги без руху та продовженням строку для усунення недоліків, однак, це не призвело до сплати судового збору та усунення недоліків апеляційної скарги.

Суд враховує, що загальний строк, що сплинув після ухвалення рішення суду першої інстанції (18.04.2023) і до дня повторного подання апеляційної скарги становить більше ніж 8 місяців, що не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на звернення до суду з апеляційною скаргою.

Відповідачем у цій справі не дотримано одночасно всіх перерахованих вище умов коли процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги, може бути поновлено.

Відповідач не повідомив суд про тривалість і характер обставин, які унеможливлювали виконання вимог процесуального закону щодо оформлення апеляційної скарги в частині своєчасного надання документа про сплату судового збору, не надав жодних доказів на підтвердження наведених ним аргументів в обґрунтування поважності причин пропуску строку.

Колегія суддів зазначає, що надані виписки не підтверджують майновий стан апелянта, оскільки стосуються певних днів, а не відповідного періоду.

Не надано таких доказів податковим органом і під час повторного подання апеляційної скарги, враховуючи те, що судовий збір сплачено 29.11.2023 згідно платіжної інструкції № 2376.

Таким чином, оцінивши доводи заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначені апелянтом обставини не є об`єктивними, не пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення особою процесуальних дій в конкретній справі.

За таких обставин, в задоволенні Одеської митниці Державної митної служби України про поновлення строку апеляційного оскарження слід відмовити.

Згідно з ч.3 ст.299 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні Одеської митниці Державної митної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці Державної митної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 року по справі № 520/2725/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк Н.С. Бартош