Постанова

від 19.02.2024 по справі 420/27327/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27327/23

Головуючий І інстанції: Аракелян М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 08.12.2023р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транком Укр» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

06.10.2023р. ТОВ «Транком Укр» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2023р. №12152/15-32-04-06 про накладення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним податковим повідомленням-рішенням до ТОВ «Транком Укр» було застосовано штрафні санкції за порушення «граничних» строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач, не заперечуючи перевищення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, категорично не згоден із застосованими відповідачем штрафними санкціями. Зокрема, позивач вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято в період дії «карантину» та «воєнного стану», а також після набуття чинності змінами до розділу XX «Перехідні положення» ПК України, внесеними Законом України від 12.01.2023р. №2876-ІХ, які фактично пом`якшили відповідальність платника на період дії воєнного стану за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних. Водночас, контролюючий орган застосував штрафні санкції, що передбачені у п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, з порушенням вимог п.11 підрозділу 10 та пп.90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Представник відповідача, у свою чергу, надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2023р. позов ТОВ «Транком Укр» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 31.05.2023р. №12152/15-32-04-06 про накладення на TOB «Транком Укр» штрафу у розмірі - 1756286,94 грн. Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі - 26344,30 грн.

Однак, при винесенні даного рішення судом першої інстанції не було вирішено питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

23.11.2023р. представником ТОВ «Транком Укр» було подано до суду 1-ї інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі №420/27327/23, а саме стягнення з ГУ ДПС в Одеській області на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 20000 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року (ухваленим у відкритому судовому засіданні) стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 17000 грн. витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 04.01.2024р. та 11.01.2024р. подав апеляційні скарги, в яких зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваних судових рішень, було порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати як основне, так і додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2023р. та від 30.11.2023р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні як заявлених позовних вимог, так і у задоволенні вимог поданої заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

24.01.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024р. (постановленою у відкритому судовому засіданні) апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2023р. - без змін.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області на додаткове рішення суду 1-ї інстанції від 30.11.2023р. та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходь висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви представника позивача, суд 1-ї інстанції виходив із того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є досить «співмірним» зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу, у цьому випадку, підлягає стягненню у розмірі - 17000 грн.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції вірними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 16 КАС України регламентовано, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За приписами ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено положеннями ч.ч.1,7 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Окрім того, варто зазначити, що у відповідності до п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00), суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Тобто, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Відсутність же документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є окремою підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16 та, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18.

Слід звернути увагу на те, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовано Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 вищевказаного Закону, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст.ст.27,30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати та умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення, а саме: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

У п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів та звернень, довідок, заяв, скарг, а також здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Як встановлено судами обох інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 11.01.2023р. між Адвокатським об`єднанням «Грищенко та партнери Одеса» та ТОВ «Транком Укр» укладений договір надання правової допомоги, у відповідності до п.п.1.1, 1.2 якого, Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором, а позивач зобов`язується оплатити надану правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених в цьому Договорі.

Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2023р. за №12152/15-32-04-06 про накладення на ТОВ «Транком Укр» штрафу у розмірі 1756286,94 грн. в наступному обсязі: надавати Клієнтові усні і письмові юридичні консультації з будь-яких питань цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та іншого законодавства України; представляти інтереси Клієнта в усіх судах будь-якої інстанції та юрисдикції, державних органах, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, в усіх підприємствах, установах та організаціях та перед будь-якими третіми особами; складати та підписувати, подавати необхідні процесуальні документи, складати та аналізувати договори, претензії, скарги, приймати участь у перемовинах.

Згідно з п.п.4.1,4.2 Договору, сторони погодили, що розмір гонорару становить 20000 грн. за представництво інтересів в суді 1-ї інстанції, 30000 грн. за представництво інтересів в апеляційній інстанції та 30000 грн. за представництво інтересів в касаційній інстанції. Під час визначення розміру гонорару були враховані складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та значення справи для клієнта. Оплата наданих послуг здійснюється на підставі актів виконаних робіт та рахунків.

Акти виконаних робіт і рахунки складаються Адвокатським об`єднанням та надаються Клієнту за результатом наданих послуг.

Відповідно до доручення від 08.02.2023р. №65, адвокату Бойко А.В. було доручено надавати правову допомогу та здійснювати представництво інтересів ТОВ «Транком Укр».

23.11.2023р. сторонами Договору від 11.01.2023р. був підписаний Акт про надання послуг, відповідно до якого Адвокатське об`єднання «Грищенко та партнери Одеса» надало професійну правову допомогу у вигляді юридичних послуг, а ТОВ «Транком Укр» - її прийняло, на підставі Договору від 11.01.2023р. в межах справи №420/27327/23, а саме:

- проведення усної консультацій стосовно визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2023р. за №12152/15-32-04-06 про накладення на ТОВ «Транком Укр» штрафу у розмірі - 1756286,94 грн. (2 год. роботи адвоката);

- аналіз та збір доказової бази для підготовки правової позиції у справі №420/27327/23 (2 год. роботи адвоката);

- підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2023р. №12152/15-32-04-06 про накладення на ТОВ «Транком Укр» штрафу у розмірі 1756286,94 грн. (6 год. роботи адвоката);

- підготовка до судових засідань та прийняття участі у проведенні двох судових засідань (2 год. роботи адвоката);

- підготовка та подання до суду заяви про розподіл судових витрат суду (1 год. роботи адвоката);

Загальна вартість наданих юридичних послуг склала - 20000 грн.

Сторони договору свідчать, що юридичні послуги надані вчасно, кваліфіковане та у повному обсязі.

На переконання колегії суддів, надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх загальну вартість.

Так, судом першої інстанції проаналізовано зміст наданих представником позивача документів щодо підтвердження обґрунтованості заявленого розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу і цілком обґрунтовано зауважено, що надані докази свідчать про відповідність заявленої до стягнення суми витрат встановленим ст.134 КАС України критеріям, з огляду на їх дійсність та необхідність.

Погоджуючись із висновком суду 1-ї інстанції про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 17000 грн., колегія суддів зазначає про те, що зазначена сума витрат на правничу допомогу є співмірною із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, значенням справи для сторони, ціни позову - 1756286,94 грн., та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Доводи апелянта про відсутність доказів в підтвердження використаного адвокатом часу на виконання послуг, колегія суддів вважає необґрунтованими та помилковими.

При цьому, як під час розгляду справи у суді 1-ї інстанції, так і під час апеляційного розгляду, апелянтом чітко не зазначено у чому ж саме полягає неспівмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу та не надано будь-яких доказів на обґрунтування своїх доводів.

Так, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.12.2018р. у справі № 816/2096/17 та від 16.05.2019р. у справі № 823/2638/18, колегія суддів зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або 3-ю особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що ж стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм закону можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Висновки ж щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020р. у справі №201/14495/16-ц.

Суд апеляційної інстанції, при прийнятті цього судового рішення, також врахує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються та не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).

Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні даної справи не допустив та, відповідно, прийняв вірне рішення про здійснення розподілу витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 19.02.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко