Постанова

від 19.02.2024 по справі 640/33361/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/33361/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Текстранс" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстранс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0739900401 від 13.08.2020 в частині визначення суми грошового зобов`язання в розмірі 170,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.07.2020 відповідачем складено акт про результати камеральної перевірки з податку на додану вартість №2564/26-15-04-01-21/32453506, зі змісту якого податковим органом було виявлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Текстранс» приписів підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, а саме граничних термінів подання звіту про суми податкових пільг (ф. 1-ПП) за І квартал 2019 року, які сплили 10.05.2019.

13.08.2020 відповідач прийняв на підставі акта перевірки №2564/26-15-04-01-21/32453506 від 23.07.2020 та пункту 120.1 статті 120, підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0739900401, яким застосував до позивача штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 340,00 грн.

20.08.2020 позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0739900401 від 13.08.2020.

03.09.2020 позивачем було подано до Державної податкової служби України його скаргу на прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення за вих. №0309/20-02 від 03.09.2020 (вх. №35038/6 від 08.09.2020 за даними Державної податкової служби України), відповідно до якої позивач просив Державну податкову службу визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0739900401 від 13.08.2020.

20.11.2020 Державна податкова служба України своїм рішенням про результати розгляду скарги №33103/6/99-00-06-02-05-06 залишила без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0739900401 від 13.08.2020, а скаргу позивача №0309/20-02 від 03.09.2020 - без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у м. Києві №0739900401 від 13.08.2020 в частині визначення суми грошового зобов`язання в розмірі 170,00 грн., позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У силу приписів пунктів 49.1 та 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

За змістом пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункти 54.3.1 та 54.3.3 пункту 54.3 ПК України).

Згідно з підпунктом 16.1.6 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Таким чином, приписами чинного податкового законодавства встановлено обов`язок платника податків подавати суб`єктам владних повноважень відомості щодо отриманих ним податкових пільг.

Так, пунктом 46.1 статті 46 ПК України закріплено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У силу положень пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Системний аналіз вказаних вище положень дає підстави для висновку, що звіт про суми податкових пільг входить до змісту податкової декларації, оскільки наведені в пункті 30.1 статті 30 ПК України ознаки податкової пільги підпадають під вказане в пункті 46.1 статті 46 ПК України визначення податкової декларації, а саме - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору.

Суд вважає за необхідне зауважити, що встановлена вище належність звіту про суми податкових пільг до податкової декларації вказує на те, що перевірка своєчасності його подання на підставі даних податкових декларацій платника податків охоплюється предметом камеральної перевірки, який визначено підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Пунктом 76.3 статті 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Водночас, згідно з положеннями пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Зміст наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, крім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов`язані із поданням, своєчасним поданням чи неподання звіту про суми податкових пільг, а тому, з урахуванням положень статті 102 ПК України, така перевірка може бути проведена протягом 1095 днів за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що повноваження щодо визначення грошових зобов`язань податковий орган може реалізувати не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

За приписами пункту 120.1 статті 120 ПК України (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останнім не було подано до контролюючого органу звіту про суми податкових пільг (ф. 1-ПП) за І квартал 2019 року, строк подання якого в силу підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України сплив 10.05.2019.

За приписами частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Ураховуючи вищезазначене, суд визнає встановленою ту обставину, що позивачем не було подано до контролюючого органу звіту про суми податкових пільг (ф. 1-ПП) за І квартал 2019 року, тобто вчинено податкове правопорушення, відповідальність за яке передбачена пунктом 120.1 статті 120 ПК України, з приводу чого суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» №466-ІХ від 16.01.2020 (далі - Закон №466-ІХ) було, зокрема, доповнено та змінено пункт 120.1 статті 120 ПК України, відповідно до якого неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Вказані доповнення та зміни пункту 120.1 статті 120 ПК України набрали чинності з 23.05.2020, а тому й повинні застосовуватися до правовідносин (податкових правопорушень), які виникли (вчинені) після 23.05.2020.

Судом встановлено, що податковим органом за неподання позивачем звіту про суми податкових пільг (ф. 1-ПП) за І квартал 2019 року застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 340,00 грн., а не 170,00 грн., тобто в розмірі, визначеному пунктом 120.1 статті 120 ПК України в редакції Закону №466-ІХ, що підтверджується наявним у матеріалах справи податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у м. Києві №0739900401 від 13.08.2020.

Суд звертає увагу, що статтею 58 Конституції України прямо передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України №1/99-рп від 09.02.1999 Конституційний Суд України зазначив, що принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі, треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому згідно з правилом «закон зворотної сили не має» дія закону чи іншого нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акту, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Суд зазначає, що доповненнями та змінами до пункту 120.1 статті 120 ПК України, передбаченими Законом №466-ІХ, було посилено відповідальність за податкові правопорушення, передбачені пунктом 120.1 статті 120 ПК України, а тому відповідач при нарахуванні штрафних санкцій за неподання позивачем звіту про суми податкових пільг (ф. 1-ПП) за І квартал 2019 року повинен був керуватися приписами абзацу другого пункту 120.1 статті 120 ПК України, чинних на 11.05.2019, а не доповненнями та змінами, внесеними Законом №466-ІХ, які набули чинності 23.05.2020.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване повідомлення-рішення №0739900401 від 13.08.2020, протиправно застосував до позивача штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 340,00 грн., а не 170,00 грн., тобто протиправно визначив позивачу штрафну санкцію на 170,00 грн. більше, ніж передбачено законом.

За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0739900401 від 13.08.2020 в частині визначення суми грошового зобов`язання в розмірі 170,00 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк