Ухвала

від 01.02.2024 по справі 757/56263/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2023 задоволено клопотання прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на нерухоме майно, а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0188, що на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГЕН РЕЗОРТ» (ЄДРПОУ 43991705), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2090441126110;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0240, що на праві власності належить ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2805491726110;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0242, що на праві власності належить ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2825850126110;

---

Справа 757/56263/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/1308/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0226, що на праві власності належить ОСОБА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621703026120;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:18:001:0064, що на праві власності належить ОСОБА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621663826120;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0230, що на праві власності належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2635221126120, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеними земельними ділянками, в тому числі користування шляхом забудови.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельну з кадастровим номером 2611093001:16:002:0230, що на праві власності належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2635221126120, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування земельною ділянкою, в тому числі користування шляхом забудови, та відмовити у задоволенні клопотання прокурора в цій частині.

Посилаючись на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, апелянт зазначав, що ухвалу слідчого судді постановлено без його виклику та участі, а копію ухвали ухвалу власник майна отримав 27.12.2023 від працівника поліції.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що на належній ОСОБА_6 на праві власності земельній ділянці з кадастровим номером 2611093001:16:002:0230 не здійснюється будівництво, а в клопотанні прокурора наведено помилкові відомості про те, що на всіх перерахованих земельних ділянках здійснюється будівництво котеджного містечка (резиденцій) «YUGEN» без дозвільних документів.

Прокурор не надав належних та достатніх доказів на підтвердження ведення чи планування будівництва саме на ділянці апелянта.

Слідчий суддя не вказав в ухвалі, яку мету з виключного переліку, встановленого частиною 2 статті 170 КПК, дозволить досягти арешт земельної ділянки саме у цьому кримінальному провадженні.

ОСОБА_6 не порушував закон при отриманні у власність земельної ділянки, та набув право власності на арештовану земельну ділянку на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2022, а відтак є добросовісним володільцем даного майна.

Крім того, апелянт посилався на допущені слідчим суддею процесуальні порушення вимог ч. 7 ст. 173 КПК України, які полягають в тому, що ухвалу слідчого судді не було надіслано власнику арештованого майна на наступний робочий день після її постановления.

Прокурор, власник майна ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_5 у судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Прокурор про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.

Від представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 31.01.2024 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, без обгрунтування поважності причин для такого відкладення та причин неможливості прибуття в судове засідання.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання без поважних причин.

Дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власників майна або його представників.

Дані про направлення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали, у справі відсутні.

Як зазначив апелянт, копію ухвали слідчого судді ОСОБА_6 отримав від працівника поліції 27.12.2023, та відомості на спростування вказаних обставин матеріали справи не містять. Апеляційну скаргу подано представником ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 29.12.2023, тобто в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки ухвала слідчого судді оскаржена в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0230, що на праві власності належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2635221126120, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеною земельною ділянкою, в тому числі користування шляхом забудови, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо арешту вказаної земельної ділянки.

Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інші земельні ділянки колегією суддів не перевіряється.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 62020140000001195 від 06.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно даних клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що службові особи Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, діючи за попередньою змовою групою осіб з посадовими особами органу місцевого самоврядування, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, всупереч інтересам служби, здійснили неправомірні дії, пов`язані з приватизацією земельних ділянок у межах лісового фонду ДП «Надвірнянське ЛГ» та ДП «Ворохтянське ЛГ». Також співробітники ряду органів місцевого самоврядування Надвірнянському районі Івано-Франківської області, діючи за попередньою змовою з працівниками правоохоронних органів, зловживаючи владою та службовим становищем, у порушення вимог земельного законодавства України, сприяють в одержанні дозволів та виділенні земельних ділянок.

Зокрема, встановлено, що ОСОБА_12 , діючи спільно з довіреною особою - ОСОБА_13 (фізична особа-підприємець, основний вид діяльності: у сфері архітектури (основний), підконтрольними суб`єктами господарської діяльності та фізичними особами здійснює будівництво котеджного містечка (резиденцій) « YUGEN » на площі 2 га в туристично привабливій зоні с. Яблуниця Надвірнянського району Івано-Франківської області з порушенням вимог законодавства України. Будівництво стосується комплексу унікальних резиденцій неподалік курортної зони «Буковель» під інвестицію, які після запуску функціонуватимуть, як RESORT з власною інфраструктурою.

Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Натомість зазначене будівництво здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 2611093001:16:002:0188, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГЕН РЕЗОРТ» (ЄДРПОУ 43991705), зареєстровано за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, буд. 15-Б (ТОВ «ЮГЕН РЕЗОРТ») та на земельних ділянках сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 2611093001:16:002:0223 (наразі розділена на земельні ділянки з кадастровим номером 2611093001:16:002:0240 та 2611093001:16:002:0241); 2611093001:16:002:0224 (наразі об`єднана із земельною ділянкою 2611093001:16:002:0241, внаслідок чого утворено земельну ділянку з кадастровим номером 2611093001:16:002:0242); 2611093001:16:002:0226, які на праві власності належать ОСОБА_14 , 2611093001:18:001:0064, яка на праві власності належить ОСОБА_11 , а також 2611093001:16:002:0230, що на праві власності належить ОСОБА_6 ..

Як зазначено в клопотанні, зазначені котеджі вже поступили у продаж та продаються від 9.95 млн. грн. - котеджі 1 типу та від 19.22 млн. грн. - котеджі 2 типу. Крім того, у розділі «Моніторинг будівництва» містяться фотографії, датовані липнем 2023 року, на яких зафіксовано стан будівництва комплексу «YUGEN» та підтвердження проведення активної фази спорудження комплексу.

З метою легалізації проведення будівництва та отримання всіх необхідних дозвільних документів, ОСОБА_12 , діючи в інтересах ТОВ «ЮГЕН РЕЗОРТ», доручив ОСОБА_13 підготувати документи для зміни детального плану територій с. Яблуниця, а також зміни цільового призначення вищевказаних земельних ділянок. Зокрема, ОСОБА_13 має вирішити питання з начальником відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області ОСОБА_15 , щоб він у свою чергу завізував «заднім числом» детальний план територій с. Яблуниця.

Також прокурор вказує, що обставини щодо здійснення будівництва без будь-яких дозвільних документів підтверджуються також листами Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 04.12.2023 та від 30.11.2023.

Постановою прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 від 06.12.2023 вищевказані земельні ділянки, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0230, що на праві власності належить ОСОБА_6 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 62020140000001195.

07.12.2023 прокурор другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0188, що на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГЕН РЕЗОРТ» (ЄДРПОУ 43991705), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2090441126110;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0240, що на праві власності належить ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2805491726110;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0242, що на праві власності належить ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2825850126110;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0226, що на праві власності належить ОСОБА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621703026120;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:18:001:0064, що на праві власності належить ОСОБА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2621663826120;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0230, що на праві власності належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2635221126120, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеними земельними ділянками, в тому числі користування шляхом забудови.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.12.2023 задоволено клопотання та накладено арешт на вищевказані земельні ділянки, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0230, що на праві власності належить ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2635221126120, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеними земельними ділянками, в тому числі користування шляхом забудови.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 2611093001:16:002:0230, що на праві власності належить ОСОБА_6 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування нею, в тому числі користування шляхом забудови, з тих підстав, що вказана земельна ділянка у встановленому законом порядку визнана речовим доказом у межах кримінального провадження № 62020140000001195, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначену земельну ділянку, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені в апеляційній скарзі представника власника майна доводи про те, що арештована земельна ділянка належить ОСОБА_6 на законних підставах та придбана на підставі договору купівлі-продажу, а також про те, що на вказаній ділянці не здійснюється будівництво, на даному етапі досудового розслідування не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки такі доводи апелянта і є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020140000001195. Разом з тим, питання законності набуття права власності на земельну ділянку, та доводи про відсутність на ній будівництва, підлягають встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах ОСОБА_6 , колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що слідчим суддею, в порушення вимог ч. 7 ст. 173 КПК України, не надіслано копію ухвали власнику майна на наступний робочий день після її постановлення, не є передбаченою КПК безумовною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційні скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3