Постанова

від 07.02.2024 по справі 761/1956/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 року

справа № 761/1956/20

провадження № 22-ц/824/2605/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.

при секретарі: Вакуленко А.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «КрісталЕссет Менеджмент»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року, постановлене під головуванням судді Притули Н.Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «КрісталЕссет Менеджмент» про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому з врахуванням заяви від 10.02.2021 року просила:

- визнати за позивачем право особистої власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідача на користь позивача різницю вартості майна в розмірі 51 414,61 грн. (різниця між вартістю квартири АДРЕСА_1 та вартістю сплачених коштів забезпечувального платежу за новозбудовану квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.05.2010 року між сторонами був укладений шлюб. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_4 , який проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.07.2020 року (справа №761/47109/19) шлюб між сторонами було розірвано.

Як зазначає позивач, за час шлюбу, за спільні кошти було набуте наступне майно: 06.08.2011 року двокімнатна квартира площею 43,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , яка зареєстрована на праві власності за відповідачем; спільні грошові кошти передані у рахунок забезпечувального платежу при укладанні попереднього договору купівлі-продажу двокімнатної квартири із забудовником ТОВ «КУА «КрісталЕссет Менеджмент» за будівельною адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 1 328 749,73 грн. та за переведення зазначених коштів було сплачено 66 437,49 грн, а всього 1 395 187,22 грн.

Позивач вказує, що станом на 08.02.2021 року об`єкт будівництва - АДРЕСА_2 є збудованою та право власності зареєстроване за ТОВ «КУА «КрісталЕссет Менеджмент». Тобто є всі підстави для укладення відповідачем основного договору купівлі-продажу квартири.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «КрісталЕссет Менеджмент» про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.

В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності частину квартири АДРЕСА_1 .

В позові ОСОБА_1 про стягнення різниці вартості майна відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.04.2020 року, а саме: скасовано арешт двокімнатної квартири в будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 скасувати, постановити в цій частині нове рішення, яким в прядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_1 спільних грошових коштів у сумі 663 374, 86 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що на підтвердження припинення факту шлюбних відносин у грудні 2019 року до суду було надано копію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року, з якого вбачається, що позовна заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу надійшла до суду у грудні 2019 року.

Зазначає, що відповідач в період вирішення питання про розірвання шлюбу з власної ініціативи без відома позивача відступив право на укладення основного договору купівлі-продажу квартири іншій особі та використав отримані спільні грошові кошти, що були сплачені як забезпечувальний платіж, на свій розсуд не в інтересах сім`ї. Факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує на те, що посилання апелянта про припинення шлюбних відносин до укладення договору про заміну сторони у зобов`язанні є надуманими та не підтвердженими. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року про розірвання шлюбу не встановлено конкретної дати та року з якого сторони не проживають спільно, не ведуть спільного господарства та не ведуть спільного бюджету.

В судовому засіданні 31.01.2024 року, 07.02.2024 року представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

В судовому засіданні 31.01.2024 року представник ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення різниці вартості майна суд першої інстанції виходив із того, що договір про заміну сторони в зобов`язанні був укладений 03.02.2020 року, шлюб між сторонами було розірвано 15.07.2020 року та рішенням суду не встановлено, що сторони припинили сімейно-шлюбні стосунки до 03.02.2020 року. А тому суд позбавлений можливості встановити, що кошти отримані за договором від 03.02.2020 року не були використані в інтересах сім`ї, відтак вказані кошти не можуть бути об`єктом поділу як спільне майно подружжя.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.05.2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_4 .

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.07.2020 року (справа №761/47109/19) шлюб між сторонами було розірвано (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90738255).

06.08.2011 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу квартири придбав квартиру АДРЕСА_1 .

Сторони не заперечували що вказана квартира є спільним майном подружжя.

Також з матеріалів справи вбачається, що 15.08.2016 року між ТОВ «КУА «КрісталЕссет Менеджмент» та ОСОБА_2 був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири за умовами якого сторони зобов`язувались в майбутньому, але не пізніше 30.09.2018 року, укласти Договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ТОВ «КУА «КрісталЕссет Менеджмент» зобов`язується передати у власність квартиру АДРЕСА_4 , а ОСОБА_2 зобов`язується прийняти цей об`єкт та належним чином оплатити його вартість в обсязі, визначеному цим Попереднім Договором.

Згідно з умовами договору, ОСОБА_2 мав сплатити забезпечувальний платіж у розмірі 1 326 749,73 грн.

Крім того, як вбачається ОСОБА_1 , як дружина, 15.08.2016 року надала нотаріально посвідчену згоду на укладення правочинів, спрямованих на придбання квартири АДРЕСА_4 . Згода зареєстрована в реєстрі нотаріальних дій за №1058.

З довідки (а.с.143) вбачається, що ОСОБА_2 сплатив ТОВ «КУА «КрісталЕссет Менеджмент» 1 395 187,22 грн на виконання умов договору.

03.02.2020 року між ТОВ «КУА «КрісталЕссет Менеджмент», ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було укладено Договір про заміну сторони за яким була замінена сторона в попередньому договорі купівлі-продажу квартири від 15.08.2016 року на нового Покупця - ОСОБА_7 .

Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_4 16.09.2020 року зареєстрована за ТОВ «КУА «КрісталЕссет Менеджмент».

При зверненні до суду з позовом, позивач зазначала, що за попереднім договором купівлі-продажу квартири відповідач сплатив гарантійний платіж.

Також позивач зазначила, що після укладення договору переуступки майнових прав на квартиру відповідач використав кошти на власні потреби.

Статтею 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт в судовому порядку.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вимогами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 15.08.2016 року між ТОВ «КУА «КрісталЕссет Менеджмент» та ОСОБА_2 був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири.

За умовами договору забезпечувальний платіж складає 1 326 749,73 грн, який сплачено ОСОБА_2 30.11.2016 року (а.с. 143).

Отже, кошти були набуті та витрачені в період перебування сторін у шлюбі.

Договір про заміну сторони в зобов`язанні укладено 03.02.2020 року.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_1 вказувала про те, що фактично шлюбні відносини між сторонами припинились з 06 грудня 2019 року та відповідачем відступлено право на квартиру без згоди позивача, та використано кошти не в інтересах сім`ї.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2020 року шлюб між сторонами розірвано, водночас дату припинення між сторонами шлюбних відносин рішенням суду чітко не встановлено.

Разом із цим, із вказаного судового рішення вбачається, що із позовною заявою про розірвання шлюбу ОСОБА_1 звернулась до суду в грудні 2019 року. Вказувала, що протягом останніх декількох років стосунки між сторонами зіпсувались, відсутнє взаєморозуміння, більше року шлюбні стосунки не підтримують.

Отже, колегія суддів виходить із того, що звертаючись із позовом про розірвання шлюбу в грудні 2019 року шлюбні стосунки між сторонами фактично вже були припинені.

Водночас, договір про відступлення право на укладення основного договору купівлі-продажу квартири із забудовником ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент» за будівельною адресою: АДРЕСА_2 укладено 03 лютого 2020 року.

Тобто, відповідач в період вирішення питання про розірвання шлюбу, з власної ініціативи відступив право на укладення основного договору купівлі-продажу нерухомо майна.

Вказана обставина свідчить про бажання відповідача приховати спільне майно та уникнути його поділу з іншим подружжям.

Посилання відповідача на нотаріальну згоду ОСОБА_1 від 15.08.2016 року на придбання відповідачем квартири та укладання відповідних договір купівлі-продажу не може бути підтвердженням надання згоди позивача на заміну сторони договору, враховуючи погіршення відносин між сторонами та наявності позову про розірвання шлюбу.

Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За змістом наведених норм, факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц.

Оскільки, грошові кошти набуті в період шлюбу, які відповідачем витрачено проти волі іншого з подружжя, та відповідачем не доведено факту використання коштів в інтересах сім`ї колегія суддів приходить до висновку, що вказані кошти є спільним сумісним майном подружжя та підлягають поділу відповідно до ст. 70 СК України.

Відтак, в порядку поділу майна подружжя ОСОБА_1 слід виділити спільних грошових коштів, що становить 663 374,86 грн

Посилання на перебування ОСОБА_2 у відрядженні в Африці до лютого 2020 року не спростовує факту припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.(Постанова від 04 грудня 2019 року, справа № 917/1739/17).

Неправильне зазначення позивачем правової норми на обґрунтування позову та некоректне формулювання позовної вимоги не є визначальним для суду для вирішення спірних правовідносин у справі(відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року, справа № 522/13762/14-ц).

В уточненій позовні заяві ОСОБА_1 просила:

- визнати за нею право власності квартиру АДРЕСА_5 (вартість якої становить 1 292 358 грн, що підтверджується звітом про оцінку майна (а.с. 68 т.1));

- стягнути із відповідача різницю вартості квартири та забезпечувального платежу при укладання попереднього договору купівлі-продажу в розмірі 51 414,61 грн.

Отже, загальна сума позовних вимог становить 1 313 772,61 грн.

Колегія суддів виходить із некоректного формулювання позовних вимог, оскільки зі змісту заявлених вимог, слідує, що позивач оспорює за собою право власності на частини квартири АДРЕСА_5 та право власності частину грошових коштів, внесених як забезпечувальний платіж при укладанні попереднього договору купівлі-продажу квартири, та шляхом взаємозаліку ОСОБА_1 заявлено вимоги у редакції уточненої позовної заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить виділити їй 663 374,86 грн, що є спільних грошових коштів.

Відтак, заявлена в апеляційній скарзі вимога про не є виходом за межі позовних вимог.

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року в частині відмови у задоволенні в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «КрісталЕссет Менеджмент» про стягнення різниці вартості майна і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_1 спільних грошових коштів у сумі 663374,86 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач

Судді