Постанова

від 14.02.2024 по справі 373/1679/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 373/1679/23 Головуючий у суді І інстанції Опанасюк І.О.

Провадження № 22-ц/824/1449/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року у справі за позовом виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Студениківської сільської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, спричиненої адміністративним правопорушенням пов`язаним з корупцією,

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах держави в особі виконавчого комітету Студениківської сільської ради, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області «Про встановлення складових заробітної плати сільського голови» № 892-XIX-VIII від 24 грудня 2021 року в частині встановлення Студениківському сільському голові щомісячного преміювання відповідно до особистого вкладу в результати роботи у розмірі 150 відсотків посадового окладу; стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Студениківської сільської ради шкоду, спричинену корупційним адміністративним правопорушенням у розмірі 54 000 грн, а також стягнути з відповідачки на користь Київської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Прокурор як на підставу своїх вимог посилався на обставини, що встановлені і доведені судом під час розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 , займаючи посаду Студениківського сільського голови, як суб`єкт на якого поширюються вимоги пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі також - Закон № 1700-VII), вчинила дію в умовах реального конфлікту інтересів та 24 грудня 2021 року на засіданні дев`ятнадцятої сесії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області VIIІ скликання взяла участь у голосуванні під час розгляду питання щодо встановлення складових заробітної плати сільському голові на 2022 рік, всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 35-1 Закону № 1700-VII та ч. 1 ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні.

Добровільно завдана місцевому бюджету майнова шкода у вигляді отриманих відповідачкою щомісячних премій за січень-березень 2022 року у розмірі 54 000 грн останньою не відшкодована, а виконавчим комітетом Студениківської сільської ради відповідні заходи, спрямовані на стягнення такої шкоди, не вживались.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області «Про встановлення складових заробітної плати сільського голови» № 892-XIX-VIII від 24 грудня 2021 року в частині встановлення Студениківському сільському голові щомісячного преміювання відповідно до особистого вкладу в результати роботи у розмірі 150 відсотків посадового окладу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Студениківської сільської ради шкоду, спричинену корупційним адміністративним правопорушенням у розмірі 54 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 5 368 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачка в особі представника - адвоката Чичиркіна А.О. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні не надав належної оцінки доводам сторони відповідача щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу деліктного правопорушення в розумінні статті 1166 ЦК України.

Рішення Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 892-XIX-VIII від 24 грудня 2021 рокуприймалось колегіально, що свідчить про відсутність наслідків участі безпосередньо ОСОБА_1 в голосуванні і, як наслідок, відсутності причинно-наслідкового зв`язку між прийнятим рішенням і діями відповідачки, адже її голос при прийнятті цього рішення не був визначальним.

В даному випадку представник відповідачки вважає, що будь-який склад цивільно-правового делікту, як і інші склади правопорушень на кшталт кримінального чи адміністративного, повинен містити чотири обов`язкові ознаки, такі як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення означеного вище: наявність шкоди; протиправної поведінки заподіювана шкоди; причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вини.

Під час судового розгляду справи зверталась увага саме на відсутність об`єктивної сторони, як складу цивільно-правового делікту в його загальній формі (соrpus delikti сіvile), що має специфіку наявності такого причинно-наслідкового зв`язку.

У відповідності до результату поіменного голосування «За» прийняття оспорюваного рішення, крім відповідачки проголосувало ще 15 депутатів Студениківської сільської ради із 22, з якими є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

З огляду на ту обставину, що рішення про преміювання голови сільської ради було прийнято на підставі голосів вказаних осіб, то за логікою прокуратури до такого прийняття причетні й інші депутати, які проголосували «За», так як по суті єдиний чи окремий голос відповідачки на цьому голосуванні не міг та не був би підставою для прийняття відповідного рішення радою. В такому випадку самостійний голос сільського голови не тягне за собою прийняття будь-якого рішення, а отже і здійснення преміювання у вимірі фінансового виразу.

Отже, саме по собі корупційне правопорушення, в якому визнано винною відповідачку, яке, до речі має формальний склад, не тягне настання наслідків чи подій у виді додаткової винагороди за роботу сільському голові окремо як дія однієї особи, а отже не містить складу цивільно-правового делікту.

Для правильного розуміння матеріальної складової цих подій, представником відповідачки на підготовчому судовому засіданні було заявлене клопотання про залучення в якості третіх осіб всіх депутатів, які проголосували позитивно за встановлення премії відповідачці, але судом у задоволенні цього клопотання було відмовлено із справедливих та зрозумілих причин, серед яких якраз і є відсутність причинно-наслідкового зв`язку окремо кожного депутата з призначенням премії сільському голові. Саме їх спільна дія, як колегіального органу уповноваженого на прийняття відповідних рішень, і є наслідком преміювання сільського голови.

У відзиві на апеляційну скаргу виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської областіпросить у задоволенні апеляційної скарги відповідачки відмовити, посилаючись на те, що її представника доводи є необґрунтованими, оскільки постановою суду від 29 березня 2023 року у справі № 373/206/23 встановлено факт наявності в діях ОСОБА_1 складу відповідного адміністративного правопорушення, між діями відповідачки та наслідками (спричиненням майнової шкоди) наявний причинно-наслідковий зв`язок, оскільки незаконне рішення про власне преміювання спричинило привласнення ОСОБА_1 коштів місцевого бюджету у розмірі 54 000 грн.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідачки - адвокат Чичиркін А.О. підтримав апеляційну скаргу та аргументи, викладені в ній, просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Прокурор Постемський А.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанціїбез змін.

Виконавчий комітет Студениківської сільської ради явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив та відзиву на апеляційну скаргу не подав, тому колегія суддів дійшла висновку, що його неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідачки та прокурора в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї,колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року, яка набрала законної сили у справі № 373/206/23, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-7 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

Вказаною вище постановою у справі про адміністративне правопорушення та наданими суду письмовими доказами підтверджено, що рішенням Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 2-І-VІІІ від 11 листопада 2020 року «Про початок повноважень Студениківського сільського голови» ОСОБА_1 визнано обраною на посаду Студениківського сільського голови.

Відповідно до запису в особовій картці (форма П-2ДС) ОСОБА_1 02 січня 2018 року прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування, а 11 листопада 2020 року - присягу сільського голови.

11 листопада 2020 року ОСОБА_1 як посадова особа місцевого самоврядування була належним чином попереджена про встановлені Законом України «Про запобігання корупції» обов`язки та обмеження.

Відповідно до протоколу пленарного засідання дев`ятнадцятої сесії VІІІ скликання Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 24 грудня 2021 року дев`ятнадцятим питанням порядку денного було встановлення складових заробітної плати сільському голові на 2022 рік.

Участь у голосуванні 24 грудня 2021 року ОСОБА_1 по питанню щодо встановлення складових заробітної плати сільському голові на 2022 рік на засіданні дев`ятнадцятої сесії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області VIIІ скликання підтверджено результатами поіменного голосування з системи «Рада Голос».

В результаті розгляду питання, участь у розгляді якого брала і ОСОБА_1 , про встановлення складових заробітної плати сільському голові на 2022 рік, ОСОБА_1 нарахована та виплачена щомісячна премія за її особистий вклад в результати роботи в розмірі 150 відсотків посадового окладу.

Прийняте рішення Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області «Про встановлення складових заробітної плати сільського голови» № 892-XIX-VIII від 24 грудня 2021 року в частині встановлення Студениківському сільському голові щомісячного преміювання відповідно до особистого вкладу в результати роботи в розмірі 150 відсотків посадового окладу, стало підставою для нарахування відповідачці премій: за січень 2022 року - 18 000 грн, за лютий 2022 року - 18 000 грн і за березень 2022 року - 18 000 гривень, а загалом 54 000 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що суперечність між приватним інтересом ОСОБА_1 та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення нею дій під час виконання зазначених повноважень при розгляді та прийнятті Студениківською сільською радою 24 грудня 2021 року рішення щодо її оплати праці, з огляду на нову редакцію статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції Закону № 1258-ІХ від 19 лютого 2021 року) - наявна, як наявний і склад цивільно-правового делікту.

За вказаних обставин і враховуючи, що виконавчому комітету Студениківської сільської ради майнова шкода у розмірі 54 000 грн завдана внаслідок вчинення ОСОБА_1 адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-7 КУпАП, а саме її особистої участі, як посадової особи (очільника) органу місцевого самоврядування, всупереч вимогам статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» у прийнятті рішення про її ж преміювання, за наявності реального конфлікту інтересів, а також те, що між діями відповідачки та настанням майнової шкоди існує безпосередній причинно-наслідковий зв`язок, місцевий суд вважав, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже підставою цивільно-правової відповідальності, як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до статті 66 Закону України «Про запобігання корупції» збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом порядку.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Тобто, встановлення прямого причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі випадків наявності підстав звільнення від доказування.

Представник відповідачки в апеляційній скарзі посилається на те, що у даному випадку в діях ОСОБА_1 відсутній склад деліктного правопорушення в розумінні статті 1166 ЦК України, оскільки рішення Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області «Про встановлення складових заробітної плати сільського голови» № 892-XIX-VIII від 24 грудня 2021 року приймалось колегіально, що свідчить про відсутність наслідків участі безпосередньо відповідачки в голосуванні і, як наслідок, відсутності причинно-наслідкового зв`язку між прийнятим рішенням і діями відповідачки, адже її голос при прийнятті цього рішення не був визначальним.

Таким чином, на переконання сторони відповідача, саме по собі корупційне правопорушення, в якому визнано винною ОСОБА_1 , не тягне настання наслідків чи подій у виді додаткової винагороди за роботу сільському голові окремо як дія однієї особи, а отже не містить складу цивільно-правового делікту.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 442/730/17 (провадження № 14-557цс18) з метою формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування вимог статей 28, 35, 67 Закону № 1700-VII Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

«При вирішенні питання про наслідки прийняття рішення органом місцевого самоврядування в умовах конфлікту інтересів у депутата відповідного органу необхідно застосовувати вимоги Закону № 280/97-ВР. З аналізу норм цього Закону вбачається, що ним урегульовано питання організації роботи органу місцевого самоврядування, яким є сільська рада, визначено обсяг повноважень та порядок діяльності вказаного органу.

Визначено правовий статус депутата місцевої ради. Передбачено обов`язки кожного депутата та порядок дій ради, органів ради у випадку конфлікту інтересів.

З аналізу частини другої статті 59-1 Закону № 280/97-ВР убачається, що обов`язки щодо попередження конфлікту інтересів у депутата місцевої ради покладено не лише на такого депутата, але і на відповідну постійну комісію інших депутатів відповідної ради.

При виникненні конфлікту інтересів у депутата сільської ради він має діяти не лише у відповідності до правила, передбаченого у статті 59-1 Закону № 280/97-ВР, згідно з яким сама можливість брати участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою пов`язана з виконанням ним такої умови: самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання, але і з врахуванням вимог статті 35 Закону № 1700-VII.

У частині другій статті 35 Закону № 1700-VII зазначено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

У пункті 1.1.2 Методичних рекомендацій зазначено, що за частиною другою статті 35 Закону № 1700-VII член колегіального органу, у разі виникнення у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів, не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом, а його заява про конфлікт інтересів заноситься в протокол засідання колегіального органу.

Тобто, орган, наділений спеціальною компетенцією, НАЗК, відповідно до пункту 15 статті 11 Закону № 1700-VII витлумачив застосування положень статті 59-1 Закону № 280/97-ВР та частини другої статті 35 Закону № 1700-VII, зазначивши, що у такій ситуації перевагу має спеціальний закон, яким є Закон № 1700-VII.

Крім того, у частині другій статті 35 Закону № 1700-VII передбачено, що про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. З урахуванням вимог статті 59-1 та 47 Закону № 280/97-ВР про наявність такого конфлікту інтересів мав заявити і депутат відповідної постійної комісії сільської ради, до обов`язків якої входить урегулювання конфлікту інтересів у депутатів сільської ради чи будь-який депутат сільської ради, який обізнаний про те, що депутат відповідної та особа, щодо якої вирішується питання про передачу прав чи надання привілеїв, є близькими особами у розумінні Закону № 1700-VII.

Згідно з частиною першою статті 67 Закону № 1700-VII нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства з питань запобігання корупції, органу місцевого самоврядування.

Корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції ООН проти корупції.

У контексті вимог Конвенції ООН проти корупції частину першу статті 67 Закону № 1700-VII не можна розглядати окремо і без співставлення з вимогами статі 35 названого Закону щодо імперативної заборони, у тому числі і депутату місцевої ради, брати участь у прийнятті рішення органом у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того, не лише депутат місцевої ради зобов`язаний запобігати конфлікту інтересів. Такий обов`язок прямо покладено на відповідну постійну комісію місцевої ради та на кожного депутата місцевої ради, який обізнаний з наявністю конфлікту інтересів у іншого депутата місцевої ради (статті 59-1 та 47 Закону № 280/97-ВР).

Отже, для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом.

Прийняте в умовах реального конфлікту інтересів у одного з депутатів рішення органу місцевого самоврядування компрометує, спаплюжує таке рішення, та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому.».

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

У справі, що переглядається, постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 року, яка набрала законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 , займаючи посаду Студениківського сільського голови, вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, взявши участь у голосуванні на засіданні дев`ятнадцятої сесії Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області VIIІ скликання від 24 грудня 2021 року під час розгляду питання щодо встановлення складових заробітної плати сільському голові на 2022 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-7 КУпАП.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 442/730/17, та встановлення постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2023 рокуу справі № 373/206/23 порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» під час прийняття рішення Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області «Про встановлення складових заробітної плати сільського голови» № 892-XIX-VIII від 24 грудня 2021 року в частині встановлення Студениківському сільському голові ОСОБА_1 щомісячного преміювання відповідно до особистого вкладу в результати роботи у розмірі 150 відсотків посадового окладу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачки у вчиненні корупційного правопорушення та майновою шкодою, завданою виконавчому комітету Студениківської сільської ради, внаслідок прийняття незаконного рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку наявні підстави, передбачені статтею 66 Закону України «Про запобігання корупції» та статтею 1166 ЦК України, для покладення на ОСОБА_1 обов`язку відшкодувати виконавчому комітету Студениківської сільської ради матеріальну шкоду, спричинену корупційним адміністративним правопорушенням, у вигляді виплачених та отриманих нею щомісячних премій за січень-березень 2022 року на підставі вказаного вище рішення, у загальному розмірі 54 000 грн.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні стороною відповідача спірних правовідносин та положень законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що місцем судом зроблено висновки, які є недоведеними та/або які не відповідають обставинам справи, що передбачено статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги відповідачки.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У такому разі розподіл судових витрат відповідачки не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 лютого 2024 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній