Ухвала

від 13.02.2024 по справі 487/1076/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/1076/24

Провадження № 2-о/487/65/24

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2024 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, про встановлення факт постійного догляду,

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2024 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла сформована в підсистемі «Електронний суд» представником заявника ОСОБА_2 , заява ОСОБА_1 , в якій він просить встановити факт, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що його потребує відповідно до законодавства України.

06 лютого 2024 року вказану заяву передано судді Сухаревич З.М.

Вивчивши подану заяву, додані до неї документи, вважаю, що слід відмовити у відкритті провадження у справі, виходячи з такого.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що В чинному законодавстві відсутня адміністративна послуга з отримання документу, який би підтверджував факт того, що Заявник самостійно доглядає та утримує свого батька. Відповідно даний факт, може бути встановлений виключно рішенням суду, прийнятим в порядку непозовного цивільного судочинства. Від встановлення цього факту залежить виникнення його прав та обов`язків, визначених Законом України від 19 червня 2003 року №966-ІV «Про соціальні послуги», Законом України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХП «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №588 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» та інших.

Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами похилого віку, у тому числі і за особами, що потребують постійного стороннього догляду визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 р. № 1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 859.

Вказані нормативно-правові акти визначають порядок отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Факт постійного надання соціальних послуг (догляду) інвалідам та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, може бути встановлений структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за місцем проживання/перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі із дотриманням Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Пунктом 3 частини 6 статті 13 вказаного Закону передбачено, що для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього закону, передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, проте, для отримання відповідного статусу,

Формування Реєстру, відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону, здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 32 Порядку формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 р. № 99, внесення до розділу Надавачі соціальних послуг - фізичні особи Реєстру відомостей про фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду, забезпечує суб`єкт реєстрації на підставі звернень щодо отримання компенсацій відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 859 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 79, ст. 2531), і порядку виплати компенсації фізичним особам, які здійснюють догляд на професійній основі, визначеного законодавством.

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 859, визначено, що призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, таких документів: заяв а про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; заява про згоду отримувати соціальні послуги; копії свідоцтва про народження дитини (уразі надання дитині соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі); висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ.

Компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (пункт 3 Порядку).

Відповідно до частин 2, 4 ст. 19 Закону України «Про соціальні послуги», підставою для розгляду питання про надання соціальних послуг надавачами соціальних послуг недержавного сектору (крім соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів) є подані їм заява, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг, передбачені частиною першою цієї статті.

Порядок подання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг визначається Порядком організації надання соціальних послуг.

Отже необхідність постійного стороннього догляду та сам факт його здійснення певною особою, встановлюється уповноваженим органом на підставі поданих документів.

Тобто, законом визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою яка потребує постійного стороннього догляду, про встановлення якого просить заявник, у зв`язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні.

Суд розглядає справи про встановлення фактів, зазначених у ч.1 ст.315 ЦПК України. В судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України).

У пунктах 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Суди при вирішенні питання про підвідомчість справи мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено позасудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №287/167/18-ц від 30.01.2020 року зазначено, що вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу, а якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.

Оскільки судом встановлено, що законодавчими актами передбачено посадовий порядок встановлення факту здійснення особою постійного догляду, його заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Заявник має право звернутися до відповідних уповноважених органів з дотриманням вимог законодавства та у разі незгоди із прийнятим рішенням, оскаржити його в судовому порядку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням вищевикладеного, вважаю, що відповідно до ст. 186 ЦПК України у відкритті провадження по справі слід відмовити, а позовну заяву разом зі всіма доданими до неї документами повернути заявнику.

Керуючись ст.ст. 186, 260-261, 293-294, 353-355 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, про встановлення факт постійного догляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена 13 лютого 2024 року.

Суддя: З.М. Сухаревич