Ухвала

від 14.02.2024 по справі 757/317/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/317/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника заявника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання представника заявника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ТОВ "ДАДІАНІ", про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

Представник заявника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ТОВ "ДАДІАНІ", звернувся до слідчого судді з клопотанням, у якому просить скасувати арешт з майна.

В обґрунтування вимог клопотання заявник зазначає, що арешт накладений необґрунтовано.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти скасування арешту майна.

У судовому засіданні особа, яка звернулась з клопотанням, клопотання підтримала, просила задовольнити.

Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Під час розгляду клопотання встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 369 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва №757/30553/23-к від 19.07.2023 року клопотання задоволено та накладено арешт на майно.

Згідно ч.1 ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляду клопотання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна може бути скасований повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Також, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчий суддя виходить з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, виходячи з даних, що були здобуті під час розслідування кримінального провадження, а також тієї обставини, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що арешт накладений необгрунтовано та істотно порушує права власника, оскільки розгляд клопотання про арешт майна відбувся без участі власника арештованого майна та як наслідок, не досліджено надані ним докази, що зроблено слідчим суддею під час розгляду клопотання про скасування арешту майна.

На спростування посилань клопотання прокурором, органом досудового розслідування не надано належних та допустимих доказів, обґрунтованих тверджень щодо того, що майно ТОВ «ДАДІАНІ» є об`єктом кримінально протиправних дій.

Наразі посадові особи підприємства вважаються непричетними до вчинення ймовірного кримінального правопорушення, оскільки жодній посадовій особі ТОВ «ДАДІАНІ» не повідомлено про підозру, цивільний позов не заявлено, досудове слідство у кримінальному провадженні № 62019100000001170 здійснюється з 20.08.2019 р., тобто більше ніж 4 роки. Єдиною підставою для накладення арешту послугувало визнання майна речовим доказом, яке не відповідає таким критеріям. Визначення слідчим чи прокурором того, чи іншого майна речовими доказами за відсутності передбачених законом критеріїв не тягне безумовного обов`язку слідчого судді у накладені арешту. Крім того, майно не підпадає під жодну з ознак, визначених ч.1 ст. 96-2 КК України, та таке обтяження є неспівмірним з метою та завданнями кримінального провадження, у якому на час розгляду даного клопотання не встановлено причетність власників майна до скоєного кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що обмеження володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року Series A № 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» заява № 48191/99, п.п. 49-62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідність балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A № 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series А № 98). Зі змісту ухвали випливає, що при накладенні арешту на майно заявника, питання законності і розумності, пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти не досліджувалось взагалі.

Тому позбавлення власника майна права розпоряджатися власним майном за умови недоведеності його причетності до вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 року та його невідповідності критеріям ст. 98 КПК України є втручанням у його право володіти своїм майном.

Слідчий суддя не може залишити поза увагою і наявність правозастосовуючої практики ЄСПЛ , яка свідчить про неможливість визначення національним судом незаконності передачі майна Федерації професійних спілок України.

Оскільки, практика Європейського суду з прав людини визнає незаконним (непропорційним) посягання держави на право власності осіб, що набули у власність об`єкти нерухомості від ПрАТ «Укрпрофоздоровниця».

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ у справі «Батьківська турбота» проти України» від 09.10.2018 р. зазначив, що роль суду не полягає у визначенні чіткого статусу майна, переданого Укрпрофоздоровниці.

Проте Суд вказав, що в Україні не було закону, який би регулював правовий статус майна всесоюзних громадських організацій колишнього Радянського Союзу.

Відсутність такого законодавства, у свою чергу, призвела до різного розуміння національними судами того, яке майно належало таким організаціям та, чи входила до цього майна також власність профспілкових організацій.

Відтак, Європейський суд зазначив, що він має серйозні сумніви щодо того, чи має держава законні підстави претендувати на майно ФПУ.

Цей факт, а також те, що майно було вилучено без адекватної компенсації через багато років після його набуття, лягли в основу аргументації ЄСПЛ. У результаті Суд констатував порушення права власності Благодійного фонду.

У 2019 році Велика Палата Верховного Суду, на виконання рішення ЄСПЛ, відновила право власності Благодійного фонду на будинок, придбаний в Укрпрофоздоровниці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340; провадження № 12-14звг19).

Таким чином, з урахуванням вказаних висновків Європейського суду з прав людини Великою Палатою Верховного Суду, починаючи з 2019 року, було визнано помилковість раніше застосовуваних правових підходів до розгляду судових справ, предметом розгляду яких було питання права власності на об`єкти нерухомості, придбані третіми особами в АТ «Укрпрофоздоровниця».

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.2, ст. 174 КПК України

У Х В А Л И В :

Клопотання представника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ТОВ "ДАДІАНІ", про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2023 у справі № 757/30553/23-к, в частині накладення арешту у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 із забороною відчуження, розпорядження та користування на нерухоме майно, власником якого є ТОВ «ДАДІАНІ» код ЄДРПОУ 44917638, а саме, об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1642526551101, який розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Бернардацці, будинок 4/6.

Скасувати заборону державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав ( але не виключно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного нерухомого майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1