Рішення

від 16.02.2024 по справі 760/26284/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/26284/21 2/760/1588/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Усатової І.А.

з участю секретаря судового засідання Омелько Г. Т.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київбудмоноліт»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегралінвест» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Київбудмоноліт», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Інтегралінвест», в якому просить суд визнати за нею майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на квартиру № 140 ( 1 кімната), загальна площа 34кв.м., поверх 12, секція №1, яка занаходиться в житловому будинку « АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між Між ОСОБА_1 та ТОВ «Київбудмоноліт» укладений Договір N 428/КБ купівлі-продажу майнових прав від 07.10.2018, відповідно до якого ТОВ «Київбудмоноліт» зобовязувався передати протягом 2-го кварталу 2019 року ОСОБА_2 у власність окрему квартиру АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:69:136:0013, право на спорудження якого виникло у ТОВ «Київбудмоноліт» на підставі Договору N 11/15 часткової участі у будівництві укладеному 13.11.2015 між ТОВ «Київбудмоноліт» та ТОВ «Інтегралінвест».Так згідно Довідки від 17.10.2018, виданої ТОВ «Київбудмоноліт» Позивач на 100% виконала свої зобов`язання за вказаним Договором, тобто сплатила вартість вказаної квартири.Проте ТОВ «Київбудмоноліт» не виконало свої зобов`язання перед Позивачем, у власність вказане майно не передавало, та й взагалі вказаний будинок до сих пір не введений в експлуатацію.

Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.

У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки позовної заяви, а тому ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 травня 2022 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без повідомлення ( виклику) сторін.

20.06.2023 до суду від відповідача ТОВ «Київбадмоноліт» надійшов відзив, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує, вважаючи їх незаконними, необґрунтованими та такими, що суперечать нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що 07.10.2018 між ТОВ «Київбудмоноліт» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 428/КБ від 07.10.2018, відповідно до якого позивач зобов`язується передати протягом у власність Покупця однокімнатну квартиру, будівельний АДРЕСА_4 , право на спорудження якого виникло у ТОВ «Київбудмоноліт» монтаж на підставі договору № 11/15 часткової участі у будівництві, укладеному 13.11.2015 між ТОВ «Київбудноліт» та ТОВ «Інтегралінвест». Відповідно до п. 3.1. Договору «Майнові права на Об`єкт нерухомості за цим Договором закріплюються за Покупцем у момент видачі Довідки про оплату 100% вартості Майнових прав». Відповідно до п. 3.2. Договору «Після отримання Продавцем на Об`єкт капітального будівництва сертифікату, що підру рі отро готовність до експлуатації, Продавець надсилає Покупцю письмове повідомлення із дати (протягом 30 календарних днів з дня відправлення відповідного повідомлення) коли Покупець має з`явитися та фізично прийняти Об`єкт нерухомості, підписавши Акт прийому-передачі Обёєкта нерухомості та Договір на утримання та обслуговування Обёєкту нерухомості». Відповідно до п. 3.3. Договору «Об`єкт нерухомості передається Продавцем Покупцю шляхом підписання Акт прийому передачі Об`єкта нерухомості». На підтвердження виконання своїх обов`язків за договором №428/КБ від 07.10.2018 відповідач зазначає, що видав позивачу довідку від 07.10.2018, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок укласти з позивачем основний договір купівлі-продажу квартири та передати її за актом при`мання-передачі. Однак, на момент подачі позовної заґви до суду вказаний будинок по АДРЕСА_2 не введений в експлуатацію.

Таким чином, враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що позивач не може визнати майнові права на квартиру в будинку АДРЕСА_2 до введення будинку в експлуатацію.

Крім того, зазначає, що відповідно до умов Договору та вимог діючих нормативно-правових актів передбачено проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічного паспорту на Об`єкт нерухомості. Однак, позивач не надав технічний паспорт оформлений БТІ згідно Договору, що передбачено останнім, а також не надав доказів про звернення до відповідача з приводу виготовлення технічного паспорту на об`єкт нерухомості. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено факту того, що фактична площа квартири із будівельним АДРЕСА_4 відповідає проектній площі і останній сплатив у відповідвості до умов Договору 100% вартості майнових прав на об`єкт нерухомості згідн цього Договору за вказану квартиру.

Також на підтвердження виконання своїх обов`язків за Договором № 428/КБ від 07.10.2018 позивач надав довідку від 07.10.2018, що на переконання відповідача, є неналежним доказом.

Враховуючи вищенаведене, просить відмовити у задоволенні позову.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Київбудмоноліт» (продавець) укладено договір №428/КБ купівлі-продажу майнових прав від 07 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно зі змістом пункту 2.2 договору сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_2 з наступними характеристиками: об`єкт - квартира, будівельний №140; кількість кімнат - 1; загальна площа - 34 кв. м; поверх - 12; секція - 1, примітка - дана площа проектна.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що загальна площа об`єкту нерухомості, вказана в п.2.2 договору, є проектною та підлягає уточненню за даними технічного паспорту, оформленого БТІ згідно договору.

За змістом п.п.2.6, 2.7 договору плановий термін закінчення будівництва - 4 квартал 2018 року. Плановий термін введення в експлуатацію - 1 квартал 2019 року.

Майнові права на об`єкт нерухомості за цим договором закріплюються за покупцем у момент видачі довідки про оплату 100 % майнових прав. Довідка підписується продавцем не пізніше 3-х робочих днів з дати здійснення покупцем 100% оплати вартості майнових прав, що визначена у п. 4.2 цього договору (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору після отримання продавцем на об`єкт капітального будівництва сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, продавець надсилає покупцю повідомлення із зазначенням дати (протягом 30 календарних днів з дня відправлення відповідного повідомлення), коли покупець повинен з`явитись та фізично прийняти закінчений будівництвом об`єкт нерухомості, підписавши акт прийому-передачі об`єкта нерухомості та договір на утримання та обслуговування об`єкта нерухомості.

Пунктом 3.3 визначено, що об`єкт нерухомості передається продавцем покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі об`єкта нерухомості.

Згідно з п.3.5 договору реєстрація права власності покупця на об`єкт нерухомості здійснюється покупцем самостійно та за власний рахунок на підставі документів, отриманих від продавця. За згодою сторін продавець може здійснити оформлення права власності покупця на об`єкт нерухомості за кошти покупця, про що укладається окрема угода.

Після реєстрації свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості, у порядку встановленому чинним законодавством України, покупець має право володіти, користуватись та розпоряджатись об`єктом нерухомості без обмежень (п.3.6 договору).

У пункті 4.2 договору сторонами узгоджено орієнтовну загальну вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в день складання цього договору, яка складає - 771732 грн, в тому числі ПДВ 20% - 128622 грн.

Якщо за результатами обмірів БТІ, фактична загальна площа об`єкту нерухомості більша, ніж загальна площа за проектом, і ця різниця становить більше 0,5 кв.м, покупець зобов`язаний протягом 20 банківських днів з моменту отримання відповідного повідомлення сплатити вартість майнових прав на додаткові квадратні метри об`єкту нерухомості за поточною ціною майнових прав на об`єкт нерухомості на дату сплати на поточний рахунок продавця, вказаний в повідомленні, а в разі якщо в повідомленні рахунок не вказаний, на рахунок зазначений в реквізитах цього договору (4.5.1 договору).

Відповідно до п.4.7 договору після повної сплати покупцем вартості майнових прав за об`єкт нерухомості, визначений в п.4.2 та з урахуванням п.4.5.1, 4.5.2 даного договору, продавець видає покупцю довідку про оплату 100% вартості майнових прав на об`єкт нерухомості згідно цього договору. У такому випадку попередня довідка 100% оплати анулюється автоматично та не несе юридичної сили.

У пункті 5.2 договору визначено обов`язки продавця, зокрема:

- продавець закріплює за покупцем майнові права на об`єкт нерухомості в момент підписання сторонами договору на строк дії цього договору (пп.5.2.1);

- приймати оплату за майнові права на об`єкт нерухомості, що здійснюється покупцем, в порядку та на умовах цього договору (пп.5.2.2 договору);

- після оплати покупцем 100% вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, направити покупцю повідомлення про необхідність з`явитись для отримання довідки про оплату 100% майнових прав, відповідно до п.3.1 цього договору (пп.5.2.3 договору);

- здійснювати організацію об`єкту капітального будівництва та введення його в експлуатацію (пп.5.2.6).

У п.5.4 договору визначено обов`язки покупця, зокрема:

- здійснити оплату вартості майнових прав в порядку та на умовах, передбачених даним договором (пп.5.4.1 договору);

- отримати довідку про оплату 100% вартості майнових прав та прийняти від продавця майнові права в порядку та на умовах, передбачених договором (п.п.5.4.3 договору).

Відповідно до п.8.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами або їх уповноваженими представниками і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором, якщо він не буде припинений раніше у відповідності до положень цього договору та чинного законодавства України.

17 жовтня 2018 року ТОВ «Київбудмоноліт» видана довідка про 100% фінансування згідно з договором №428/КБ купівлі-продажу майнових прав від 07.10. 2018 року ОСОБА_1 в тому, що вона відповідно до умов договору сплатила продавцю грошові кошти у розмірі 771732грн, в тому числі ПДВ 20% у розмірі 128622 грн, що складає 100 відсотків вартості майнових прав на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , а продавець прийняв їх та після завершення будівництва гарантує передачу квартири у 1 секції, на 12 поверсі, номер 140, 1-кімнатної, загальною площею 34 кв.м, вказана площа - проектна.

Оскільки позивач повністю виконав умови укладеного між сторонами договору, сплативши зазначені у ньому суми коштів в повному обсязі та у встановлений договорами строк, а відповідач покладені на нього зобов`язання перед позивачем не виконав, у власність вказане майно не передав, а сам будинок досі не введений в експлуатацію, тому позивач звернувся до суду із позовом про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, порядок набуття права власності на об`єкт нерухомого майна після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначений законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі №755/8933/18 (провадження №61-4251св19).

Виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами ЦК України не передбачено.

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі №6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі №6-318цс15, від 18 листопада 2015 року у справі №6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року у справі №6-2124цс15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року №761/5156/13-ц суд зазначив, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна. Майновим правом на об`єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач обрав такий спосіб захисту порушеного права, який, на його думку, є ефективним і не заборонений законом.

Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити його права позивач не міг. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачем способу захисту його прав як визнання за ним майнових прав на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 27 лютого 2019 року у справі №761/32696/13-ц (провадження №14-606цс18) та від 20 березня 2019 року у справі №761/20612/15-ц (провадження №14-39цс19) у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено право на справедливий суд. З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства. Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява №31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява №10972/05). У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, №10741/84).

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду зазначила висновок, що установивши під час розгляду справи, що відповідач не виконав належним чином узятих за договором зобов`язань, не визнає майнових прав позивача на спірне нерухоме майно, хоч він і сплатив пайові внески в повному обсязі, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачем майнових прав на спірну квартиру. При цьому суди правильно вважали, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є ефективним, не заборонений законом, оскільки іншим шляхом він не може захистити свої права.

Позивач уклав з відповідачем договір №428/КБ від 07 жовтня 2018 року за яким сплатив відповідачу 771732грн вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, а відповідач в свою чергу у встановлені договором строки зобов`язався закінчити будівництво, здати об`єкт капітального будівництва в експлуатацію та за актом прийму-передачі об`єкта нерухомості, шляхом його підписання сторонами, передати позивачу об`єкт нерухомості.

Частинами другою-третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Відповідно до положень статей 626-629, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Між сторонами виникли відносини на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав і предметом договірного зобов`язання за цими договорами є вчинення конкретних дій сторін зі сплати грошових коштів та передавання майнових прав, а після завершення будівництва передання об`єкту нерухомості. Матеріальними об`єктами договірних зобов`язань є наприкінці майно і гроші, що їх сторони мають передати одна одній, саме вони є предметом виконання за договором, з урахуванням інтересу кожної зі сторін та відповідної мети договору.

Верховний Суд у своїй практиці визначає майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно у майбутньому.

Отже, майнові права є самостійним об`єктом цивільних прав та підлягають захисту у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Майнові права визначаються як суб`єктивні права учасників цивільних правовідносин, пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей та обміну речей, робіт, послуг.

Майнові права виникають з юридичних фактів, передбачених ЦК України, іншими актами законодавства. За будь-яким договором про передавання речі боржник має передати річ, а кредитор має право вимоги передавання такої речі, яке є майновим.

Як передбачено статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі статтями 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статей 509, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, сплативши на користь відповідача повну суму вартості майнових прав у встановлений в договорах строк, що підтверджується довідками про 100% оплату вартості майнових прав та копіями відповідних квитанцій. Отже, відповідні договори набули чинності, вважаються укладеним та діють до повного виконання сторонами взятих за себе зобов`язань.

Виконання грошових зобов`язань за договором, а саме повна сплата вартості майнових прав об`єкта нерухомості, підтверджує вчинення позивачем дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на цей об`єкт нерухомості, отримання від відповідача об`єктів нерухомості за актом прийому-передачі після завершення будівництва та після цього набуття можливості державної реєстрації свого права власності на об`єкт будівництва.

При цьому, за змістом укладеного між сторонами договору, підтвердженням набуття покупцем права власності на майнові права об`єкта нерухомості є акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується сторонами. Однак, копія такого акту в матеріалах справи відсутня і у позові позивач стверджує, що відповідач не передавав йому майнові права. Доказів протилежного відповідачем суду не наданою та судом не встановлено.

Таким чином, фактично склалась ситуація, за якої позивач має підтвердження оплати ним 100 % вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, однак відсутнє належне підтвердження переходу цих прав від відповідача до позивача, та відповідно належне оформлення набуття останнім права власності на майнові права щодо об`єктів нерухомості.

Як стверджує позивач, у вказаний в договорах строк об`єкт будівництва в експлуатацію введений не був, будівництво не завершене та на даний час не ведеться, приміщення у власність позивачу не передане, а дата введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію не відома.

Таким чином, відповідач порушив встановлений договором строк введення будинку в експлуатацію, внаслідок чого позбавив позивача того, на що він розраховував, укладаючи відповідний договір, а саме що відповідач у встановлений термін здійснить введення будинку в експлуатацію і відповідно позивач матиме можливість набути право власності на нежитлові приміщення у 1 кварталі 2019 року.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами стало підставою для звернення позивача до суду з позовом для визнання за ним майнових прав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ухвалюючи відповідне рішення суд також ураховує відсутність на державному рівні будь-яких реєстрів, у яких би в повній мірі відображались та реєструвались майнові права, що сприяло би запобіганню порушенню таких прав, недопущенню реалізації недобросовісної поведінки відчужувачів майнових прав на користь декількох осіб, тому права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача, оскільки в межах даного спору доведено факт порушення з боку відповідача договірних зобов`язань в частині передачі покупцю майнових прав на об`єкти нерухомості, що є предметом договорів, при цьому суд враховує, що на даний час запланований термін будівництва та здачі об`єкту капітального будівництва в експлуатацію, який погоджений сторонами у пунктах 2.6, 2.7 договорів (4 квартал 2018 року, 1 квартал 2019 року), сплинув, додаткових угод, які передбачали зміну умов договорів, в тому числі в частині визначення інших строків здачі будинку в експлуатацію, між сторонами не укладено, ці обставини не спростовано відповідачем ТОВ «Київбудмоноліт».

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання за позивачем майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва. Натомість, суд не вбачає підстав для визнання за позивачем права на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва спірного об`єкта нерухомості, як про це зазначено у прохальній частині позову, оскільки в даному конкретному випадку наявні законодавчо обґрунтовані підстави для набуття майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, а не права власності на даний об`єкт. Процедура отримання в натурі та оформлення у власність даного об`єкта нерухомості буде доступною для позивача лише після завершення будівництва, введення його в експлуатацію та отримання всіх необхідних правовстановлюючих документів на нього.

Тобто необхідно визнати за позивачем майнові права на об`єкт незавершеного будівництва на квартиру АДРЕСА_5 .

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 3086,00 грн.

Керуючись ст. 4, 12-13, 141, 258-259, 265, 268, 280-281, 284, 289, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київбудмоноліт»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегралінвест» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 ) майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, а саме на квартиру АДРЕСА_5 .

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київбудмоноліт»</a> (ЄДРПОУ 39825226, адреса: 01001, м.Київ, провулок Музейний, 8, оф.27) на користь держави судовий збір у розмірі 3086,00.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Усатова І.А.