Рішення

від 16.02.2024 по справі 760/17306/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/17306/22 2/760/1568/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2024 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Усатової І.А.

за участю секретаря- Омелько Г.Т.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління реконструкції та будівництва Акціонерного товариства »Київметробуд» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача:

- заборгованість по заробітній платі у сумі 39000 грн;

- моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Посилається в позові на те, що 08.06.1995 згідно наказу № 243 від 08.06.1995 прийнята в ремонтно - експлуатаційне управління акціонерного товариства ПАТ «Київметробуд», що в подальшому перейменоване на АТ «Київметробуд».

Наказом АТ «Київметробуд»№ 319 від 08.12.2020 найменування підприємства змінено на управління реконструкції та будівництва Акціонерного товариства »Київметробуд»

Наказом № 13о/с від 20.07.2022 була звільнена з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України .

Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем ій була нарахована, але не виплачена заробітна плата, зокрема, за період з лютого 2022 по 20.07.2022 у сумі 39000 грн.

На підтвердження факту існування заборгованості надає виписку з рахунку відкритому в АТ «Альфа банк», яка надана за період з 01.01.2022 по 04.08.2022 з якої вбачається , що остання виплата заробітної плати УРБ АТ «Київметробуд» на її користь відбулася 09.02.2022.

Ні в день звільнення, ні на момент звернення до суду розрахунок з нею проведений не був, роботодавцем не надано розрахунку та відомостей про нараховану заробітну плату , а тому відсутня можливість про вести точний розрахунок.

У зв`язку з цим просить за основу розрахунку заборгованості по заробітній платі взяти мінімальну заробітну плату у розмірі 6500 грн , а всього за 6 місяців стягнути 39000 грн.

Крім цього, внаслідок порушення відповідачем її законних прав, а саме у зв`язку з невиплатою заробітної плати, було порушено звичний для нього спосіб життя та завдано моральних страждань, які виразилися у відмові від певних життєвих благ та в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином, вона зазнала втрат немайнового характеру, тобто завдано моральну шкоду.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких вона зазнала, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100 000, 00 грн, оскільки саме така сума є достатньою для сприяння відновленню порушених прав.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 22.11.2022 та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 28 листопада 2022 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов за адресою його місцезнаходження.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата працівникам виплачується у строки, передбачені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць.

За змістом ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Тобто, законодавство України прямо покладає на власника обов`язок повного розрахунку з працівником з виплатою йому всіх сум, що йому належать, в день звільнення.

Судом встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 1995 року, остання займана посада - сторожа.

Наказом № 13о/с від 20.07.2022 була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України .

Звертаючись до суду, позивач зазначила, що в порушення вимог ст.ст.115, 116 КЗпП України з лютого 2022 по 20.07.2022 року їй не виплачувалася заробітна плата і в день звільнення розрахунок також проведений не був.

Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем ій була нарахована, але не виплачена заробітна плата, зокрема, за період з лютого 2022 по 20.07.2022 у сумі 39000 грн.

Позивачка на підтвердження факту існування заборгованості надає виписку з рахунку відкритому в АТ «Альфа банк», яка надана за період з 01.01.2022 по 04.08.2022 з якої вбачається, що остання виплата заробітної плати УРБ АТ «Київметробуд» на її користь відбулася 09.02.2022 .

Позивач, звертачись до суду, з урахуванням ненадання їй довідки про розмір зборгованості та непроведення розрахунку при звільненні, ставить питання про визначення суми заборгованості, виходячи з мінімальної заробітної плати.

Частинами 4, 7 ст.43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Стаття 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачають, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частинами 1,2 ст.96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інформація про припинення діяльності відповідача, його ліквідацію, банкрутство чи інші будь-які додаткові відомості, відсутня.

З точки зору закону позивач при зверненні до суду має довести перед судом розмір заробітної плати, що встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У матеріалах справи відсутні докази того, що у період, за який позивач просить стягнути заробітну плату, вона не виконувала свої трудові обов`язки.

Згідно виписки з рахунку, відкритому у банку вбачається, що позивачці сплачено заробітну плату за січень у сумі 2598 грн 04 коп.

Суд враховує, що за діючою в площині цивільного судочинства презумпції винуватості відповідача тягар доказування виконання своїх зобов`язань перед працівником лежить саме на відповідачеві.

У ході судового розгляду відповідачем не надано відомостей про виплату позивачеві заборгованості по заробітній платі за вказаний нею період та не спростовано суму до виплати, що заявлена у позові.

На думку суду, відсутність у позивача можливості подання довідки про заборгованість по заробітній платі, неподання відповідачем до органу Пенсійного фонду відомостей про нараховану заробітну плату, не може тлумачитися на шкоду працівнику та бути підставою обмеження права на отримання заробітної плати, яка є джерелом її існування.

Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового Кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу. Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами). Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування заробітної плати військовим збором. Ставка військового збору складає 1,5% об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 180/683/13 від 25 липня 2018 року роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді заробітної плати, присудженої до стягнення, середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки 39000 грн заробітної плати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом даної норми закону підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 03 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

В свою чергу, виходячи з розміру заборгованої заробітної плати на момент звільнення, тривалість часу з моменту звільнення позивача з роботи та тривалості порушення її трудових прав на оплату праці, з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині в розмірі 10 000, 00 гр.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно д п.1 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Крім цього, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 992, 40 грн за вимогу в частині стягнення заробітної плати.

Керуючись ст.ст. 38, 94, 115, 116, 237-1 України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління реконструкції та будівництва Акціонерного товариства «Київметробуд» (ЄДРПОУ 03035, адреса: м.Київ, вул.Сурикова, 3, корпус 8Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 39000 грн. заробітної плати та 10 000, 00 грн. відшкодування моральної шкоди / за вирахуванням визначених законом податків та зборів /.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Управління реконструкції та будівництва Акціонерного товариства «Київметробуд» (ЄДРПОУ 03035, адреса: м.Київ, вул.Сурикова, 3, корпус 8Б) на користь держави 992,40 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Усатова І.А.