Рішення

від 06.02.2024 по справі 643/4875/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/4875/20

Провадження № 2/638/1029/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- Теслікової І.І.

за участі секретарів судових засідань - Кисловської О.О., Цицори К.В., Кріцак А.М., Осіпової Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Акціонерне товариство «Правекс-Банк» звернулось до Московського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувало тим, що між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 21.08.2006 було укладено кредитний договір №12206-123/06Р.

У відповідності до умов кредитного договору Позивач надав кредитні кошти ОСОБА_1 у розмірі 60000 доларів США., а ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути їх в повному обсязі та оплатити відповідну плату за користування кредитом.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит в повному обсязі в валюті кредиту в строк до 21.08.2027 на рахунок в ПАТ КБ «Правекс-Банк» зі сплатою 12% річних.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язується своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним.

Станом на 18.02.2020 відповідачкою ОСОБА_1 не виконані зобов`язання за кредитним договором та існує заборгованість у розмірі 101732 доларів США 94 центи, а саме: заборгованість по кредиту 38818,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.02.2020 становить 948929,30 грн., заборгованість по відсоткам 28969,85 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.02.2020 становить 708185,37 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 12730,40 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.02.2020 становить 311202,27 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 21214,69 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.02.2020 становить 518605,83 грн.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_2 та позивачем було укладено договір поруки № 12206-123/06Р від 21.08.2006.

Відповідно до п.1.1 договору поруки ОСОБА_2 зобов`язується нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штраф, пені), вчасного та у повному обсязі та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 21.08.2027 у розмірі 60000 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості. Згідно з пунктом 4.1 договору поруки вона діє до 21.07.2030.

З огляду на викладене та вимоги законодавства позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором №12206-123/06Р у розмірі 101732 доларів США 94 центи.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03 липня 2020 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2021 року було закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м. Полтави.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 17 січня 2023 року у вказаній справі відкрито загальне позовне провадження, розгляд справи розпочато зі стадії розгляду по суті та призначено судове засідання.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 09 лютого 2023 року цивільну справу № 643/4875/20 за позовом Акціонерного товариства «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу передано за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 22 березня 2023 року цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд Дзержинського районного суду м. Харкова.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2023 в провадження судді Теслікової І.І. надійшла вищевказана справа.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 24 квітня 2023 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 19 вересня 2023 року в задоволенні клопотання від 25 серпня 2023 року про приєднання доказів до матеріалів справи відмовлено. Письмові докази, долучені до вказаного клопотання від 25 серпня 2023 року, до розгляду судом не прийнято, повернуто особі, що їх подала.

Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника АТ «Правекс-Банк» про поновлення строку на подання доказів. Докази, долучені до клопотання АТ «Правекс-Банк» від30 жовтня 2023 року не прийнято до розгляду та повернуто позивачуАТ «Правекс-Банк». Відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідачів адвокат Ярмака С.В. про поновлення строку на подання доказів. Докази, долучені до клопотання адвоката Ярмака С.В. від27 листопада 2023 року не прийнято до розгляду та повернуто представнику відповідачів адвокату Ярмаку С.В.

Представник відповідачів адвоката Ярмака С.В. подав відзив на позовну заяву та відповідачами подані заяви про застосування строків позовної давності. У відзиві представник відповідачів зазначив, що відповідачі не визнають заявлені позовні вимоги та вважає, що цей позов не може бути задоволений судом. У відзиві представник відповідачів зазначив, що підставами для відмови у задоволенні позову є: сплив строків позовної давності; недоведеність видачі кредиту у повному розмірі та у вказаній валюті й сумі; недоведеність факту виконання позивачем своїх власних зобов`язань та порушення відповідачами своїх та припинення поруки ОСОБА_2 .

Представником позивача подано заяву про заперечення строків позовної давності, зазначаючи, що строк на подання позовної заяви було пропущено лише на 5 днів з поважних причин, а саме у зв?язку з тим, що в Україні, починаючи з березня 2020 р. розпочалася епідемія коронавірусної інфекції COVID-19, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N? 211 з 12 березня 2020 року на всій території України було запроваджено жорсткі карантинні обмеження, які були зокрема пов?язані із забороною пересуватись громадським транспортом, відвідувати публічні місць, в тому числі суди, відділи поштового зв?язку тощо. Такі обмеження об?єктивно перешкоджали реалізувати Позивачу АТ «ПРАВЕКС-БАНК» своє право на звернення до суду у строки.

У судове засідання 06.02.2024 учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Представник відповідачів подав до суду клопотання, в якому просив суд розглядати справу без його участі, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки позивач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористались, заяв та клопотань від його представників не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником всіх прав та обов`язків є якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», та ОСОБА_4 уклали кредитний договір № 12206-123/06Р.

Доказів того, що вказаний кредитний договір визнано недійсним, суду надано не було, тому суд виходить з презумпції дійсності правочину.

У відповідності до умов кредитного договору позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті у розмірі 60000 доларів США., а ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути його в повному обсязі та оплатити відповідну плату за користування кредитом.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит в повному обсязі в валюті кредиту в строк до 21.08.2027 на рахунок в ПАТ КБ «Правекс-Банк» зі сплатою 12% річних.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язується своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним.

З огляду на п. 1.3 Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору розмір відсоткової ставки збільшується на 1% річних.

Пунктом 4.4 кредитного договору передбачено, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості з кредитом та/або за сплатою процентів за користування кредитними коштами строк користування кредитом, визначений пунктом 1.2 цього договору, припиняється достроково на десятий день місяця, наступного за місяцем, в якому виник факт прострочки. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

Відповідно до пункту 6.1.7 Кредитного договору позичальник зобов`язується у разі виникнення подій, зазначених у п.п. 4.4, 9.3, 9.4, 9.7 даного договору, достроково сплатити заборгованість за кредитом та відсотками у повному обсязі, а також сплатити пеню та штраф.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між ОСОБА_2 та позивачем було укладено договір поруки № 12206-123/06Р від 21.08.2006.

Відповідно до п.1.1 договору поруки ОСОБА_2 зобов`язується нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штраф, пені), вчасного та у повному обсязі та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 21.08.2027 у розмірі 60000 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості. Згідно з пунктом 4.1 договору поруки вона діє до 21.07.2030.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 вказаного договору поруки поручитель стверджував, що він ознайомлений зі змістом зобов`язання, яке забезпечено порукою за цим Договором, та не має претензій до умов Кредитного договору, а також дав свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим Договором зобов`язання Позичальника.

Банком було виконано свої зобов`язання і передано Відповідачу кошти. Даний факт під час судового розгляду відповідачами не спростовано, та доказується з урахуванням того, що відповідачем ОСОБА_1 у період часу з 21.08.2006 по 31.01.2014 здійснювалось погашення за кредитним договором.

Разом з тим, станом на 18.02.2020 відповідачем ОСОБА_1 не були виконані зобов`язання за кредитним договором та існує заборгованість у розмірі 101732 доларів США 94 центи, а саме: заборгованість по кредиту 38818,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.02.2020 становить 948929,30 грн., заборгованість по відсоткам 28969,85 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.02.2020 становить 708185,37 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 12730,40 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.02.2020 становить 311202,27 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 21214,69 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.02.2020 становить 518605,83 грн.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості банкущодо погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 12206-123/06Р від 21.08.2006за період з 01.08.2006 по 09.02.2020 останній платіж по кредитному договору№ 12206-123/06Р здійсненний відповідачем ОСОБА_1 31.01.2014, постійна заборгованість відповідача виникла з 10.02.2014.

З огляду на предмет та підстави позову, а також характер спірних правовідносин суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми та судову практику.

За частиною першоюстатті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, щоякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно достатті 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до положеньстатті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У силустатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання та захисту майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов`язання боржником закон передбачає спеціальні заходи - визначає окремі види забезпечення виконання зобов`язання: неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток або інші види, встановлені договором або законом (ст. 546 ЦК України).

Статтею 553 ЦК Українивстановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом частини статті 559 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строкувиконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одногороку від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першоїстатті 251 ЦК Українистроком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина першастатті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина другастатті 252 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю(частина 1 стаття 258 ЦК України).

Статтею 259 ЦК України передбачено, щопозовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (постанова КЦС ВС від 13.02.2020 усправі № 140/2015/17).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20.09.2011 («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22.10.1996 («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51).

У постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) вказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними. Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

У Постанові ВП ВС від 22.05.2018 по справі №369/6892/15-ц(14-96цс18) зазначено, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України»).

Частиною 1 ст. 264 ЦК України передбачено, щоперебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Сплив позовної давності виключає можливість її переривання (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24.04.2019 у справі 569/8314/14-ц).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто, в результаті аналізу правових норм та судової практики, з огляду на встановлені у ході розгляду справи обставини суд приходить до наступних висновків.

Так, з наданих суду доказів вбачається, що з боку відповідача ОСОБА_1 дійсно мала місце заявлена позивачем заборгованість за кредитом, на постійній основі з 10.02.2014.

У справі, що розглядається, пунктом 4.4 кредитного договору визначено, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у пункті 1.2 цього договору, припиняється достроково на 10-ий день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

Згідно з пунктом 6.1.7 зазначеного договору, позичальник зобов`язався у разі виникнення подій, зазначених, зокрема у п. п. 4.4 цього договору, достроково погасити заборгованість за кредитом та відсотками у повному обсязі, а також сплатити пеню і штраф.

Отже, сторони кредитних правовідносин на власний розсуд врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання у відповідності до статті 1050 ЦК України.

Аналіз змісту пункту 4.4 кредитного договору свідчить, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом.

Отже, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов`язання, така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін, а подальше направлення чи не направлення банком вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту на цю зміну строку не впливає.

Судовим розглядом встановлено, щопочинаючи з 10.01.2014 ОСОБА_1 повинна була сплачувати щомісячний платіж у розмірі 238 дол. США до 09 числа наступного місяця.

Такий обов`язок ОСОБА_1 у січні 2014 року не виконала, у зв`язку з чим у позичальника 10 лютого 2014 року виникло прострочення з погашення заборгованості за кредитом.

Крім того, у справі, що розглядається, у пункті 4.4 кредитного договору сторони, за обопільною згодою, дійшли згоди про дострокове припинення строку користування кредитом увипадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом.

Якщо кредитор змінює строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. У такому разі кредитор зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Отже, судом встановив, щострок виконання зобов`язання змінився на 10 березня 2014 року, тому позовна давність щодо повернення кредиту у повному обсязі має обраховуватися саме з цієї дати.

Тлумачення п. 4.4 (9.2 у іншої редакції договору) умов типового договору АТ «Правекс Банк» неодноразово перебувало предметом перегляду Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц (провадження 61-14987сво19) зазначено, щоз аналізу змісту пункту 9.2 кредитного договору слідує, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, так як у такому повідомленні банк не вимагає дострокового виконання зобов`язань. Виходячи з наведеного, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов`язання та така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, якщо сторони договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 381/4598/16-ц, від 24 листопада 2021 року у справі 554/14426/15-ц.

Враховуючи вищевикладене доводи позивача про те, що обов`язковою умовою для зміни строку виконання основного зобов`язання є направлення банком письмової вимоги є необґрунтованими.

На підставі пункту 4.4 кредитного договору 10 березня 2014 року строк користування кредитом припинився.

Отже, відповідно до умов договору, змінився й строк виконання зобов`язання у зв`язку з невиконанням позичальником його умов.

У постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року (справа № 6-1174цс16) міститься правовий висновок про те, що, якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення і позичальник повинен звернутися до суду на захист свого порушеного права протягом трьох років саме з цієї дати.

Після зміни строку виконання зобов`язання (10 березня 2014 року) всі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.4 кредитного договору позичальник зобов`язаний був повернути кредит у повному обсязі до цієї дати.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Обставини порушення боржником зобов`язань щомісячного платежу за кредитом до 09 лютого 2014 року сторонами не оспорені.

АТ «Правект-Банк» скористався своїм правом на звернення до суду з позовом до позичальника та поручителя, та у 2016 році звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 лютого 2017 року у задоволенні позову ПАТ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Правекс-Банк» на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 лютого 2017 року вважається неподаною та повернута апелянту.

Таким чином, строк позовної давності АТ «Правекс-Банк» перервався у 2016 році у зв?язку з подачею позовної заяви до суду, та розпочався 17 березня 2017 року, коли заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 лютого 2017 року набуло законної сили.

З даним позовом АТ «Правекс-Банк» звернувся 24 березня 2020 року, з пропуском трирічного строку позовної давності про застосування якої просили відповідачі та їх представник.

Разом з тим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ.

Вказаним законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 № 1236 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 до 01.10.2021 на всій території України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 карантин продовжено до 31.12.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" від 19.08.2022 № 928 було продовжено до 31.12.2022 на всій території України карантин через COVID-19 та режим надзвичайного стану.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду із позовом 24.03.2020, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, суд дійшов до висновку, що звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 відбулось у межах строку позовної давності.

Проте,після спливустроку кредитуванняв порядкучастини другоїстатті 1050ЦК Україниу позивачавідсутнє правонараховувати процентиза кредитом,та пенютому вимогипозивача простягнення процентів,та пеніякі нарахованіпісля 10березня 2014року,є необґрунтованими,що єпідставою длявідмови взадоволенні позовнихвимог вцій частині.Пеня запрострочення зобов`язанняза кредитнимдоговором можестосуватися платежів,строк діїяких наставв межахперіодичних платежівпід часстроку кредитуваннята начас йогоспливу:неповернутого тілакредиту включаючиту частинуплатежів,строк сплатияких наставчерез достроковеприпинення строкукористування кредитнимикоштами всилу умовдоговору танарахованих відсотківна часнастання строкуповернення кредитуза умовиякщо таківідсотки небули сплаченіпозичальником. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак таких вимог банк не заявляв.

Що стосується позовних вимог до поручителя ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Термін дії Договору поруки - до 21 липня 2030 року, що визначено у п. 4.1. вищевказаного Договору.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

Згідно із ч.4 ст. 559 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строкувиконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одногороку від дня укладення договору поруки.

Строк, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, передбачений частиною ч.4 ст. 559 ЦКУкраїни у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованостіза платежами, якіпозичальникбув зобов`язанийзгідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Проте, якщо кредитор змінює строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. В такому разі кредитор зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору та виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитним договором, строк дії кредитного договору і виконання основного зобов`язання було змінено на підставі умов договору (пункт 4.4. кредитного договору) до 10 вересня 2014 року, і на момент звернення до суду із позовом у 2016 році та даним позовом (24 березня 2020 року) порука припинилася, що є підставою відмови у позові до поручителя.

Отже, суд відмовляє із цих підстав у позові в частині вимог позивача до ОСОБА_2 .

Разом з тим, позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом позивачем було подано в межах строку позовної давності, тому у суду відсутні підстави для відмови у позові із підстав пропуску строку позовної давності.

Обрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_1 перед позивачем належними та допустимими доказами спростовано не було.

Доказів погашення спірної заборгованості суду також не було надано.

А отже,суд задовольняєізцих підставпозов вчастині вимогпозивача до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитом урозмірі 38818,00дол.США,що закурсом НБУстаном на18.02.2020становить 948929,30грн., відсотків за користування ним до зміненої дати кінцевого строку кредитування (10.03.2014) у розмірі 762,10 дол. США, що за курсом НБУ станом на 18.02.2020 становить 18629,99 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту до зміненої дати кінцевого строку кредитування (10.03.2014) у розмірі 4,44 дол. США, що за курсом НБУ станом на 18.02.2020 становить 108,54 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків до зміненої дати кінцевого строку кредитування (10.03.2014) у розмірі 7,46 дол. США, що за курсом НБУ станом на 18.02.2020 становить 182,36 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов АТ «Правекс-Банк» задоволено на 38,92%, відповідно судовий збір підлягає стягненню у розмірі 38,92% від сплаченої суми, тобто 14518,65 грн.

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

З урахуванням викладеного, у відповідності до Пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ст.ст.251-254, 257, 261, 267, 509, 526, 530, 553-554, 559, 599,610, 626, 628-629, 638, 654, 1050, 1054 ЦК України,ст.ст. 4, 5, 12, 18, 76-82, 141, 247, 259, 263-268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Акціонерноготовариства «Правекс-Банк»заборгованість закредитним договором№12206-123/06Ру розмірі38818,00доларів США,що закурсом НБУстаном на18.02.2020становить 948929(дев`ятсотсорок вісімтисяч дев`ятсотдвадцять дев`ять)грн 30коп., відсотків за користування ним до зміненої дати кінцевого строку кредитування (10.03.2014) у розмірі 762,10 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.02.2020 становить 18629 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн 99 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту до зміненої дати кінцевого строку кредитування (10.03.2014) у розмірі 4,44 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.02.2020 становить 108 (сто вісім) грн 54 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків до зміненої дати кінцевого строку кредитування (10.03.2014) у розмірі 7,46 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.02.2020 становить 182 (сто вісімдесят дві) грн 36 коп.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Правекс-Банк» судовий збір у розмірі 14518 (чотирнадцять тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн 65 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство «Правекс-Банк», код ЄДРПОУ: 14360920, адреса: 01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/2;

відповідач 1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 16 лютого 2024 року.

Суддя І.І. Теслікова