Рішення

від 15.02.2024 по справі 741/2133/23

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 2/741/127/24

Єдиний унікальний номер 741/2133/23

РІШЕННЯ

іменем України

15 лютого 2024 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Багмута О.С.,

представника позивачів Яременка М.М. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виділення часток зі складу земельних ділянок та припинення права спільної часткової власності на земельні ділянки,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року представник позивачів адвокат Яременко Михайло Михайлович, представляючи інтереси позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про виділення часток зі складу земельних ділянок та припинення права спільної часткової власності на земельні ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачі та відповідач мають у спільній частковій власності по 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 7423886000:02:001:0271 площею 4,9426 га та земельної ділянки з кадастровим номером 7423886000:02:001:0272 площею 4,2832 га, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Макіївської (колишньої Степовохутірської) сільської ради Ніжинського (колишнього Носівського) району Чернігівської області.

Позивач ОСОБА_3 набула право власності на 1/3 частки вказаних земельних ділянок на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 30 липня 2019 року в порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Позивач ОСОБА_4 набув право власності на 1/3 частки вказаних земельних ділянок на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 13 березня 2020 року в порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Позивачі бажають виділити їх частки у вказаних вище земельних ділянках та виготовити технічну документацію на них, зареєструвати право власності на виділені частки як окремі земельні ділянки. Укласти нотаріально посвідчений договір поділу нерухомого майна позивачі не можуть. Відповідач відмовляється нотаріально оформити поділ земельних ділянок. Також відповідач відмовився отримати рекомендованого листа з пропозицією укласти в нотаріуса договір про поділ земельних ділянок. А тому представник позивачів просив судовим рішенням виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належні їм 1/3 частки зі складу вищевказаних земельних ділянок та припинити право спільної часткової власності на них, а також стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 14 листопада 2023 року у справі відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 28 грудня 2023 року.

Ухвалою суду від 28 грудня 2023 року закрито підготовче провадження в цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 15 лютого 2024 року.

У судове засідання позивачі не з`явилися, представник позивачів Яременко М.М. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні не визнав позовні вимоги, пояснив, що категорично відмовляється та заперечує проти виділення в натурі часток із земельних ділянок та припинення права спільної часткової власності на земельні ділянки, тому що спірні земельні ділянки належали його померлим батькам. А батьків доглядав до смерті саме він - відповідач, тому він має право на отримання орендної плати за землю за повну площу земельних ділянок або грошову компенсацію витрат, понесених на догляд за покійними батьками.

Вислухавши пояснення представника позивачів, відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд робить нижченаведений висновок.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 30 липня 2019 року ОСОБА_7 , державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори, позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем 1/3 частки в праві власності на земельну ділянку площею 4,9426 га, рілля, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області (нині Макіївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області), яка належала спадкодавцю ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Дмитренко В.М., приватним нотаріусом Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області, 08 серпня 2012 року за р. № 1091. Кадастровий номер земельної ділянки 7423886000:02:001:0271 (а. с. 10). Право власності ОСОБА_3 на 1/3 частки вищевказаної земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 175684166 від 30 липня 2019 року. Форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова (а. с. 11).

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 30 липня 2019 року Репех С.О., державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори, позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем 1/3 частки в праві власності на земельну ділянку площею 4,2832 га, рілля, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області (нині Макіївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області), яка належала спадкодавцю ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Дмитренко В.М., приватним нотаріусом Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області, 08 серпня 2012 року за р. № 1090. Кадастровий номер земельної ділянки 7423886000:02:001:0272 (а. с. 12). Право власності ОСОБА_3 на 1/3 частки вищевказаної земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 175687252 від 30 липня 2019 року. Форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова (а. с. 13).

Судом також установлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 13 березня 2020 року Гришиною В.І., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем 1/3 частки у праві власності на земельну ділянку від загальної площі 4,9426 га, рілля, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Носівський район, Степовохутірська сільська рада (нині Макіївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області), яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Дмитренко В.М., приватним нотаріусом Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області, 22 жовтня 2012 року за р. № 1619. Кадастровий номер земельної ділянки 7423886000:02:001:0271. Цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 14). Право власності ОСОБА_4 на 1/3 частки вищевказаної земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 204056010 від 13 березня 2020 року. Форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова (а. с. 15).

Крім того, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 13 березня 2020 року Гришиною В.І., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем 1/3 частки у праві власності на земельну ділянку від загальної площі 4,2832 га, рілля, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Носівський район, Степовохутірська сільська рада (нині Макіївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області), яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Дмитренко В.М., приватним нотаріусом Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області, 22 жовтня 2012 року за р. № 1617. Кадастровий номер земельної ділянки 7423886000:02:001:0272. Цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 16). Право власності ОСОБА_4 на 1/3 частки вищевказаної земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 204064430 від 13 березня 2020 року. Форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова (а. с. 17).

Судом установлено, що співвласником ще 1/3 частки земельної ділянки площею 4,9426 га, рілля, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Носівський район, Степовохутірська сільська рада (нині Макіївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області) з кадастровим номером 7423886000:02:001:0271, та 1/3 частки земельної ділянки площею 4,2832 га, рілля, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Носівський район, Степовохутірська сільська рада (нині Макіївська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області), з кадастровим номером 7423886000:02:001:0272 є відповідач ОСОБА_2 , що підтверджено і самим відповідачем у судовому засіданні.

Судом установлено, що 07 липня 2023 року позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до відповідача ОСОБА_2 із письмовою пропозицією укласти в нотаріуса договір про поділ вищевказаних земельних ділянок, що є у їх спільній частковій власності. Дана пропозиція була направлена відповідачеві рекомендованим листом за допомогою поштового зв`язку «Укрпошта» (а. с. 20, 21).

Однак, зі змісту позовної заяви убачається та підтверджено відповідачем у судовому засіданні, що відповідач ОСОБА_2 відмовився укласти нотаріальний договір про поділ спірних земельних ділянок, які належать йому та позивачам на праві спільної часткової власності.

За змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах норм чинного законодавства, які позивачі не порушують.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу від 20 березня 1952 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Положенням статті 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Частиною 3 статті 364 цього Кодексу визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Виділ часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Такий висновок зробив Верховний Суд України, розглянувши справу № 6-1443цс16, указавши також, що, виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Суд встановив, що позивачі не мають можливості виділити в натурі частки із майна (спірних земельних ділянок), що є у спільній частковій власності без нотаріально укладеного договору про поділ спільного майна, а відповідач відмовляється укладати договір про поділ майна.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а відповідно до статті 126 цього ж кодексу, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 88 Земельного кодексу України встановлено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник у спільній частковій власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Для виділу частки зі спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість. Насамперед це означає, що частка, яка виділяється, повинна бути реально окремим об`єктом нерухомого майна. При цьому частка, яка залишається в іншого власника (власників), має також бути окремим об`єктом нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України, тобто при будь-якому виділі частки з нерухомості завжди відбувається поділ цієї нерухомості на самостійні об`єкти.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127.

Вчинення нотаріальних дій щодо порядку володіння та користування спільним майном або конкретними його частинами та укладення договорів про визначення розміру часток, зміну розміру часток, а також виділення частки в натурі присвячено пункт 6 глави 1 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.

У пункті 6 глави 1 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5, зазначено, що договір про виділення частки в натурі може бути укладений між усіма учасниками спільної часткової власності або між кількома з них. Учасники спільної часткової власності вправі укладати договори про визначення розміру часток, зміну розміру часток, а також виділення частки в натурі (поділу). Договори про виділ частки в натурі майна (поділ), право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі документів, що посвідчують право власності на таке майно, або на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якщо державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено без видачі документа, що посвідчує таке право.

Частиною 3 статті 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Верховний Суд України у справі № 6-68цс14 сформулював правову позицію від 02 липня 2014 року, якою роз`яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Аналогічних висновків дійшов і 15 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в контексті справи № 345/2723/17, провадження № 61-5032св18 (ЄДРСРУ № 72793666).

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Разом з тим, статтею 367 ЦК України передбачено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, ураховуючи встановлені обставини справи, те, що відповідно до законодавства позивачі вправі вимагати виділення належних їм часток із складу земельної ділянки, наявність можливості виділення часток у натурі у праві спільної часткової власності, наявність законних підстав для припинення права спільної часткової власності, а також ураховуючи те, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам їх сімей, суд робить висновок про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Доводи відповідача щодо неможливості виділення часток із земельних ділянок та припинення права спільної часткової власності до моменту компенсації йому витрат, понесених на догляд за померлими батьками, не стосуються ніяким чином предмету спору, тому підстав ураховувати їх при постановленні цього рішення в суду немає.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами понесених у справі судових витрат, суд виходить з нижченаведеного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Отже, з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп. за подання позовної заяви (а. с. 7). А також з відповідача на користь позивача ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп. за подання позовної заяви (а. с. 8).

Разом з цим, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для захисту свого порушеного права та представництва інтересів в суді позивачами укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 02 лютого 2022 року з адвокатом Яременком М.М. Крім того, на підтвердження витрат позивачів на правову допомогу до позовної заяви додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 582 гр. Яременка М.М. (а. с. 25), розрахунок вартості наданої правничої (правової) допомоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 15 лютого 2024 року, згідно з яким загальна сума розміру гонорару за надану право (правничу) допомогу адвоката та здійснених ним витрат становить 15000 грн., додаток до вищевказаного розрахунку - детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) та понесених витрат складає 15000 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 09 лютого 2024 року про сплату ОСОБА_3 Яременку М.М. на підставі договору від 02 лютого 2022 року 7500 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера № 2 від 09 лютого 2024 року про сплату ОСОБА_4 Яременку М.М. на підставі договору від 02 лютого 2022 року 7500 грн.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, а також наявність сталої судової практики у вирішенні аналогічних справ, суд дійшов висновку, що розмір правничої допомоги є неспівмірним зі складністю справи.

Відтак, враховуючи значення справи для позивачів, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд робить висновок про зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 2000 грн. 00 коп. кожному з позивачів, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 319, 328, 358, 364, 365 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 13, 81-82, 89, 141, 142, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виділення часток зі складу земельних ділянок та припинення права спільної часткової власності на земельні ділянки задовольнити.

Виділити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , належні їй 1/3 частки зі складу земельних ділянок площею 4,9426 га, кадастровий номер 7423886000:02:001:0271 та площею 4,2832 га, кадастровий номер 7423886000:02:001:0272, рілля, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (колишньої Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області).

Виділити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , належні йому 1/3 частки зі складу земельних ділянок площею 4,9426 га, кадастровий номер 7423886000:02:001:0271 та площею 4,2832 га, кадастровий номер 7423886000:02:001:0272, рілля, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (колишньої Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області).

Припинити право спільної часткової власності на земельні ділянки площею 4,9426 га, кадастровий номер 7423886000:02:001:0271, та площею 4,2832 га, кадастровий номер 7423886000:02:001:0272, рілля, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (колишньої Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області).

Виділити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , належні йому 1/3 частки зі складу земельних ділянок площею 4,9426 га, кадастровий номер 7423886000:02:001:0271 та площею 4,2832 га, кадастровий номер 7423886000:02:001:0272, рілля, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Макіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (колишньої Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області).

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. та 2000 (дві тисячі) грн. у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. та 2000 (дві тисячі) грн. у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 15 лютого 2024 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА