Постанова

від 12.10.2010 по справі 2а-12488/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

в порядку скороченого провадження

м. Київ

 12 жовтня 2010 року           10:01           № 2а-12488/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді  Блажівської Н. Є. розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу

За позовом                          

Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

до

Дочірнього підприємства "Гаражне підприємство № 2" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд"

предмет адміністративного позову

стягнення з Відповідача орендної плати з юридичних осіб в розмірі 8 287 грн. 21 коп.

В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про плату за землю», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про систему оподаткування», Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 року № 266.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначено Законом України «Про плату за землю».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про плату за землю»податок –обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом (частина 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю»).

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про плату за землю»власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів –учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Порядок обчислення і строки сплати земельного податку визначено Розділом 6 Закону України «Про плату за землю».

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про плату за землю»власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно із довідкою Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва № 5613/9/24-138 від 4 серпня 2010 року заборгованість Дочірнього підприємства "Гаражне підприємство № 2" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" по орендній платі з юридичних осіб становить 8 287 грн. 21 коп.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (стаття 14 Закону України «Про плату за землю»).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, процедуру оскарження дій органів стягнення визначено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року  № 2181-III  (надалі –також «Закон № 2181»).

Статтею 4 Закону № 2181 визначено порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань.

Порядок визначення податкового зобов'язання контролюючим органом визначено пунктом 4. 2 Закону № 2181.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.  (підпункт 4.2.2 статті 4 Закону № 2181).

Відповідно до підпункту 5.2.1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Пунктом 6.1 статті 5 Закону № 2181 визначено, що у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Перша податкова вимога від 9 січня 2009 року № 1/5 відправлена Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва рекомендованим листом з повідомленням Відповідачу, однак була повернута без вручення.

6 липня 2009 року Позивачем складено Акт № 945 про незнаходження фактичного місця розташування платника податків, в якому зазначено про те, що за останнім відомим місцем знаходження платника податків Дочірнього підприємства "Гаражне підприємство № 2" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд", якому надіслано поштою податкову вимогу, відсутній, про що свідчить повернення надісланої вимоги рекомендованим листом з повідомленням. Вказану податкову вимогу розміщено на дошці податкових оголошень.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (пункт 6.2.1 статті 6 Закону № 2181).

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення (підпункт 6.2.4 статті 6 Закону № 2181).

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (пункт 6.2.4 статті 6 Закону № 2181).

Друга податкова вимога від 6 серпня 2009 року № 2/1640 відправлена Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва рекомендованим листом з повідомленням Відповідачу, однак була повернута без вручення.

6 серпня 2009 року Позивачем складено Акт № 2/982 про незнаходження юридичного місця розташування платника податків, в якому зазначено про те, що за останнім відомим місцем знаходження платника податків Дочірнього підприємства "Гаражне підприємство № 2" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд", якому надіслано поштою податкову вимогу, відсутній, про що свідчить повернення надісланої першої податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням і складено акт № 945 від 6 липня 2009 року. Другу податкову вимогу 6 серпня 2009 розміщено на дошці податкових оголошень і вважається врученою.

Як підтверджується поясненнями представника Позивача та матеріалами справи, станом на час розгляду даної адміністративної справи податковий борг Відповідача в сумі 8 287 грн. 21 коп. є непогашеним.

Відповідно до пункту 3.1.1 статті 3 Закону N 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Суду не було надано доказів на підтвердження того, що Відповідачем оскаржувалися податкові вимоги Позивача в судовому порядку.

Відтак, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та доводів представника Позивача.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки  і  збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.     

Докази, які б спростовували доводи Позивача, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та  такими, що підлягають задоволенню.

        Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 158, 159, 160, 161, 162, 1832 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

                                         П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позов задовольнити повністю.

1. Стягнути з Дочірнього підприємства "Гаражне підприємство № 2" Акціонерного товариства Холдингової компанії "Київміськбуд" (м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код ЄДРПОУ 24081902) орендну плату з юридичних осіб в розмірі 8 287 грн. 21 коп. на р/р 33212812700004 УДК у Деснянському районі м. Києва ГУ ДКУ в м. Києві, ідент. номер 26077891, МФО 820019, код платежу 13050200;

2. Постанова підлягає негайному виконанню в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

            Суддя                                                                                              Н. Є.  Блажівська