Рішення

від 16.02.2024 по справі 357/12900/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/12900/23

Провадження № 2/357/190/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

16 лютого 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Нізовій А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Розаліївський» про конфіскацію земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2023 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Денис Антонюк звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом, в якому просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області 1/3 частини земельної ділянки, яка на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з кадастровим номером 3220485800:03:013:0044 площею 3,32 га, яка знаходиться на території Узинської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Білоцерківською окружною прокуратурою за результатами вивчення питання законності використання громадянкою російської федерації ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Узинської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, виявлено порушення земельного законодавства. А саме, було встановлено, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №4539 від 07.12.2016 року, набула права власності на 1/3 частки земельної ділянки із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220485800:03:013:0044 площею 3,32 га, яка знаходиться на території Узинської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області та 07.12.2016 року зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення 32778770 від 07.12.2016). Разом із цим, окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки. Позивач, зазначає, що відповідач, будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 07.12.2016 р. по даний час) не відчужила її, а тому наявні підстави для її конфіскації у власність держави.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2023 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 27 жовтня 2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23 листопада 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор Білоцерківської окружної прокуратири Самборук Олександр Сергійович надав суду заяву, яка була зареєстрована канцелярією суду 17.01.2024 року за вх..№3195, в якій просив судові засідання проводити у відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про виклик відповідача. Враховуючи вимоги частини 11 статті 128 ЦПК України «з опублікуванням оголошення про виклик, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Однак, відповідач своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористалася, заяв та клопотань не надіслала.

Третя особа в судове засідання представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належно. Пояснення щодо позову, заяви та клопотання до суду не направила, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами у визначених законом випадках.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Обґрунтування наведені прокурором в позові щодо представництва в суді суд вважає достатніми для його звернення у суд, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, набула право власності на 1/3 частки земельної ділянки із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220485800:03:013:0044 площею 3,32 га, яка розташована за адресою: Розаліївська сільська рада Білоцерківського району Київської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстрованого у реєстрі за № 4539, виданого 07.12.2016 року державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Малькевич Л.В.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №346045381 право власності на 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3220485800:03:013:0044 зареєстровано за ОСОБА_1 07.12.2016 року.

ОСОБА_1 надала в оренду належну її 1/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3220485800:03:013:0044, у розмірі 1,106 га. Від загальної площі 3,32 га. Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Розаліївський» строком на 15 років, що підтверджується договором оренди землі від 30.10.2017 року.

Також, судом встановлено, що заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури направив Головному управлінню Держгеокадастру у м. Киві та Київській області листа № 50-9636вих-23 від 21.09.2023 року, в якому повідомив про виявлені порушення ст. ст. 81, 145 Земельного кодексу України із вимогою вжити заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку, однак уповноваженим державним органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито, листом № 10-10-0.61-9638/2-23 від 17.10.2023 р. повідомлено окружну прокуратуру про неможливість звернення до суду із відповідним позовом, у зв`язку з неможливістю сплати судового збору.

Також, заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звертався із запитом № 50-7982вих-23 від 09.08.2023 року до Центрального міжрегіонального управління ДМС України в м.Києві та Київській області, щодо надання інформації про наявність громадянства України, втрати громадянства України, у зв`язку з набуттям іноземного громадянства, зокрема, стосовно відповідача ОСОБА_1 та отримано відповідь, в якій зазначено, що інформація, стосовно наявності громадянства України, втрати громадянства України, у перелічених у запиті осіб, відсутня.

У цій справі існує спір про перебування у власності іноземного громадянина особливо цінних земель сільськогосподарського призначення, що охороняються державою.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України. а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних земель.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини 4 статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно в ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст. 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Підстави набуття права власності на землю громадянами визначені у ст. 81 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 2, ч.3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки вищевказаних категорій з наступних підстав: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Отже, єдиною законною підставою отримання у власність іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення є прийняття спадщини.

Водночас, положення ч.4 ст. 81 Земельного кодексу України містить обмеження щодо володіння землями сільськогосподарського призначення, прийнятими у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, та зобов`язує їх протягом року здійснити відчуження таких земель. Дане положення Закону було чинним на час набуття відповідачем права власності на 1/3 частки спірної земельної ділянки.

Вказана вище норма Закону є імперативною, і не дотримання таких приписів тягне за собою цивільну відповідальність, передбачену Законом.

Так, за нормами земельного законодавства не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом України, є підставою для припинення права власності на земельну ділянку (пункт «е» ч.1 ст. 140 ЗК України).

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до пункт «в» ч.1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (ч.2 ст. 145 ЗК України).

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92цс 13), основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення ЄС від 11.03.2003р. «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Нормами Земельного кодексу України чітко визначені права іноземців щодо спадкування земельних ділянок сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.

Захищаючи права іноземців на отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність шляхом спадкування, українським законодавством встановлений річний термін на відчуження такої земельної ділянки.

При цьому, слід зазначити, що пункт 15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення ч.4 ст. 81 Земельного кодексу України є імперативними. (Лист-роз`яснення Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013р. № 10-71/0/4-13).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №4539 від 07.12.2016 року, набула права власності на 1/3 частки земельної ділянки із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220485800:03:013:0044 площею 3,32 га, яка знаходиться на території Узинської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області. Однак, протягом року після державної реєстрації права власності (07.12.2016 року) добровільно не відчужила земельну ділянку.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконала вимоги ч.4 ст.81 Земельного кодексу України та протиправно залишається власником земельної ділянки, яка не може перебувати у власності відповідача згідно законодавства України.

Пунктом 10 ч.1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно ч.1 ст. 354 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що право власності відповідача на 1/3 частки земельної ділянки із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220485800:03:013:0044 площею 3,32 га, яка знаходиться на території Узинської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області - підлягає примусовому припиненню, шляхом конфіскації вказаної земельної ділянки.

Отже, позовні вимоги заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури підлягають задоволенню.

При поданні позову за рахунок бюджетних коштів Київської обласної прокуратури, було сплачено судовий збір у розмірі 2684,00,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь платника судового збору у відповідності до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 10-13, 56, 76-81, 89, 259, 263-265, 280- 282, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Розаліївський» про конфіскацію земельної ділянки, - задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області 1/3 частини земельної ділянки, яка на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з кадастровим номером 3220485800:03:013:0044 площею 3,32 га, яка знаходиться на території Узинської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 2684,00 грн., за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ: 2909996, МФО: 820172 (Державна казначейська служба України у м. Києві), р/р: UA08201720343190001000015641.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Білоцерківська окружна прокуратура, адреса: вул. Шолом-Алейхема, буд. 38-А, м. Біла Церква, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , країна громадянства російська федерація, паспорт громадянина російської федерації серії та номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація.

Третя особа: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Розаліївський», ЄДРПОУ: 03755383, адреса: вул. Народна, буд. 71-Б, с. Розаліївка, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09144.

Суддя Б. І. Кошель