Ухвала

від 02.02.2024 по справі 179/31/24

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/31/24

1-кс/179/34/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2024 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі слідчого судді ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Новомосковської окружної прокуратури ОСОБА_3 , старшого слідчого СВ Відділення поліції № 1 Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка клопотання старшого слідчого СВ Відділення поліції № 1 Новомосковського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 12024041470000007, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду надійшло клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Новомосковського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про накладення арешту на майно, яке погоджено прокурором Новомосковської окружної прокуратури у кримінальному провадженні № 12024041470000007 внесеному до ЄРДР 05 січня 2024 року, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до клопотання, 05 січня 2024 року до ЧЧ № 1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, надійшов рапорт, про те, що під час проведення моніторингу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, було встановлено, що невстановленою групою осіб, всупереч діючому законодавству, 14 листопада 2023 року, було самовільно зайнято земельну ділянку на території Личківської сільської ради Новомосковського району, Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1222381100:05:001:1132 площею 422,0852 га.

За даним фактом розпочато кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041470000007, та визначено кваліфікацію, як ч. 2 ст. 197-1 КК України.

08 січня 2024 року слідчим було надано запит в порядку ст. 93 КПК України до Личківської сільської об`єднаної територіальної громади щодо надання детальної інформації з приводу рішення 22 сесії VIII скликання №1377-22/VIII від 22 серпня 2023 року.

У відповідь на вищевказаний запит було отримано копію рішення з номером №1377-22/VIII від 22 серпня 2023 року, копію витягу з протоколу.

У зазначеному листі Личківської сільської ОТГ було зазначено, що Личківською сільською радою було прийнято рішення сесії на 22 черговому засіданні VIIIскликання №1377-22VIII від 22 серпня 2023 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у постійне користування відділу освіти, культури молоді та спорту Виконавчого комітету Личківської сільської ради».

Також, Виконавчий комітет Личківської сільської ради у наданій відповіді зазначає, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222381100:05:001:1132 площею 422,0852 га Личківською сільською радою не укладався.

Однак, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна Виконавчого комітету Личківської сільської ради виніс рішення №1377-22VIII від 22 серпня 2023 року на підставі якого 23.10.2023 уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ «ГВІДОС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43174334) терміном на 7 років з можливістю пролонгації.

В ході досудового розслідування встановлено, що зміст рішення сесії на 22 черговому засіданні VIIIскликання №1377-22VIII від 22 серпня 2023 року не відповідає відомостям, які знаходяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо надання земельної ділянки з кадастровим номером 1222381100:05:001:1132 площею 422,0852 га в оренду ТОВ «ГВІДОС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43174334), узв`язку з чим є підстави вважати, що в діях вказаної вище юридичної особи вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до вимог ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, на даний момент земельна ділянка з площею 422,0852 га, з кадастровим номером 1222381100:05:001:1132, є фактично речовим доказом в рамках даного кримінального провадження та за відсутності документів, що підтверджують право користування ТОВ «ГВІДОС ПЛЮС», яким являється договір оренди, відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Крім того, відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16 квітня 2004 року, відповідно до статей 90, 95, 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Враховуючи викладене, виникла необхідність забезпечити збереження речового доказу у кримінальному провадженні, а саме земельної ділянки до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України під час розгляду клопотання слідчим суддею фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала, прохала суд накласти арешт на вказану земельну ділянку.

Старший слідчий СВ відділення поліції № 1 Новомосковського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 клопотання підтримав, прохав суд його задовольнити.

Дослідивши матеріали клопотання та вислухавши думку учасників, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Арешт майнає одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбаченихстаттею 131 Кримінального процесуального кодексу України, суть якого полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або судуправа на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягаєспеціальній конфіскаціїу підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб,конфіскаціїу юридичної особи, для забезпеченняцивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (частина перша статті 170 КПК України).

Арешт майна застосовується зметою забезпечення:

?збереження речових доказів;

?спеціальної конфіскації;

?конфіскації майнаяк виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

?відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Накладення арешту на вищевказані речі є за своєю сутністю обмеженням права власності, котре за вимогами ст. 16 КПК України не може бути здійснено без судового рішення. У зв`язку з чим виникла необхідність здійснити їх арешт, на підставі ст. 170 КПК України, забезпечивши таким чином виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Враховуючи вище викладене,виявлені та вилучені речі та предмети в ході обшуку є речовим доказом, як матеріальний об`єкт оскільки дані речі можуть бути предметом кримінального правопорушення на яких в свою чергу може міститися слідча інформація або інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин того, що буде встановлено під час подальшого кримінального провадження та не можуть бути поверненими, оскільки можуть бути приховуваними, пошкодженими, знищеними або відчуженими.

Згідно ч. 1 ст. 100 КК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Вислухавши прокурора, дослідивши наданні до клопотання матеріали, суд вважає, що клопотання про арешт майна, вилучене під час огляду місця події, підлягає задоволенню, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що під час розслідування кримінального провадження виникла необхідність накласти арешт на вищевказані речі та предмети як дані речові докази мають суттєве значення для швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні і не можуть бути поверненими, оскільки можуть бути приховуваними, пошкодженими, знищеними або відчуженими.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 172-173 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого СВ Відділення поліції № 1 Новомосковського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 пронакладення арештуна майнопо кримінальномупровадженню №12024041470000007,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідувань 05січня 2024року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.197-1КК України задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 422,0852 га, з кадастровим номером 1222381100:05:001:1132, власником якої відповідно до наказу №4-3522/15-19-4 від 08 листопада 2019 року Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області являється територіальна громада Личківської сільської об`єднаної територіальної громади Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області в особі Виконавчого комітету Личківської сільської ради, код ЄДРПОУ: 42714998, шляхом заборони будь-яким особам, розпоряджатися будь-яким чином, вказаною земельною ділянкою з кадастровим номером 1222381100:05:001:1132 та використовувати її, а також заборонити вносити будь-які зміни до Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та проводити дії щодо реєстрації (перереєстрації), об`єднання чи поділу земельної ділянки, проводити на ній будь-які будівельні роботи, сільськогосподарські роботи вигляді обробітку, посівних та інших робіт, заборонити реєстрацію декларацій про початок будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації, для недопущення її подальшого псування чи перетворення.

Роз`яснити, щовідповідно до частини 1статті 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, захисником, потерпілим його представником протягом п`яти діб з дня її винесення.

Подача апеляції не зупиняє виконання ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1