Вирок

від 19.02.2024 по справі 619/3655/23

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/3655/23

провадження № 1-кп/619/95/24

ВИРОК

іменем України

19 лютого 2024 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі Харківської області кримінальне провадження №12023221230001101 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працевлаштованого, раніше судимого: 05.08.2022 року вироком Котелевського районного суду Полтавської області за ч.1 ст.309 КК України до штрафу 17000 гривень, 14.09.2023 вироком Дергачівського районного суду Харківської області за ч.2 ст.309, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, у відповідності ст.75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком 3 роки; вироком Харківського апеляційного суду від 01.02.2024 вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 14.09.2023 скасовано, призначено покарання за ч.2 ст.309, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70 КК України 5 років позбавлення волі, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№ 2101-IX), відповідно до пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено воєнний стан, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Так, ОСОБА_4 діючи з раптово виниклим умислом спрямованим на таємне викрадення чужого майна, 02.05.2023 року близько о 23 год. 45 хв. прийшов за адресою: АДРЕСА_2 , до території підприємства Філія «Харківська №109» ДП «СГПДКВСУ (№115)».

В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, упевнившись, що його подальші дії ніким помічені не будуть, пройшов на неогороджену територію підприємства Філія «Харківська №109» ДП «СГПДКВСУ (№115)», де неподалік від ангару на землі помітив деформований лист алюмінію.

Після чого ОСОБА_4 , за допомогою заздалегідь принесених з собою ножиць по металу, відрізав даний лист від бетону до якого він був приєднаний.

В подальшому, бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 утримуючи при собі викрадене майно, а саме лист з алюмінію, який вже був у вжитку, розмірами 2,20х1,30 метри та вагою 14,95 кілограмів, залишившись непоміченим, покинув місце скоєння злочину розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв підприємству Філії «Харківська №109» ДП «СГПДКВСУ (№115)» матеріальну шкоду на загальну суму 627 гривень 90 копійок.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, пояснивши суду про обставини викладені вище.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованогокримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції,суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, роз`яснивши при цьому учасникам судового провадження положення ч.3 ст.349КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку. Таким чином, суд обмежився дослідженням доказів, поясненнями обвинуваченого та вивченням даних про його особу, без дослідження інших письмових доказів, які стосуються фактичних обставин справи.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 є доведеною, дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.4 ст.185КК України - тобто у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Суд, вивчивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановив, що він раніше судимий 05.08.2022 вироком Котелевського районного суду Полтавської області за ч.1 ст.309 КК України до штрафу 17000 гривень, 14.09.2023 вироком Дергачівського районного суду Харківської області за ч.2 ст.309, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, у відповідності ст.75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком 3 роки; вироком Харківського апеляційного суду від 01.02.2024 вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 14.09.2023 скасовано, призначено покарання за ч.2 ст.309, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70 КК України 5 років позбавлення волі, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо.

При призначенні покарання суд, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире розкаяння у скоєному злочині, визнання вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого у відповідності до ст.67 КК України суд визнає рецидив злочину.

У відповідності дост.8 ч.1 Конституції Українив України діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду якджерело права.

Згідно ст.46 Конвенції та ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 50КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно до ст.17Закону Українивід 23лютого 2006року «Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно п.1 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24.10.2003року №7« Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимогст.65КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 24.10.2003року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, за змістом ст.12КК України, є кримінальним правопорушенням, наслідки вчиненого кримінального правопорушення, вчинення даного кримінального правопорушення до постановлення вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 14.09.2023, який скасовано вироком Харківського апеляційного суду від 01.02.2024, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, дані про його особу, відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення, а також вимогист.50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі.

На думку суду таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Крім того, на думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.

Так, вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 14.09.2023 ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.309, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, у відповідності ст.75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком 3 роки; вироком Харківського апеляційного суду від 01.02.2024 вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 14.09.2023 скасовано, призначено покарання за ч.2 ст.309, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70 КК України 5 років позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України 02.05.2023, тобто до ухвалення вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 14.09.2023.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами передбаченими в статті 72 цього кодексу.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому суд застосовує правила ч.4 ст.70 КК України, оскільки злочин скоєний до постановлення вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 14.09.2023.

Строк відбування покарання рахувати з часу взяття під варту, тобто після вступу вироку в законну силу.

З урахуванням вимог статей 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі.

Остаточне покарання визначити за правилами ч.4ст.70 КК Україниза сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком Харківського апеляційного суду від 01.02.2024, остаточно визначивши ОСОБА_4 покарання у виді п`яти років і трьох місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з часу взяття під варту, тобто після вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1