Вирок

від 20.02.2024 по справі 344/17725/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/17725/23

Провадження № 11-кп/4808/121/24

Категорія ч.4 ст.187 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023091010002130 за апеляційною скаргою прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_12 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2023 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 29.03.2022 Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.357 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , жителя АДРЕСА_3 , раніше судимого:

- 16.07.2019 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, -

в с т а н о в и л а :

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України та призначено покарання:

- за ч.4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч.1 ст. 357 КК України 3 роки обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з дня затримання 01 липня 2023 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без змін.

ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначено покарання, із застосуванням ст.69 КК України, 4 (чотири) роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з дня затримання 12 липня 2023 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без змін.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану; вимагання та заволодіння офіційним документом з корисливих мотивів.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_9 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану

Кримінальні правопорушення скоєно за наступних обставин.

Так, 01.07.2023 року близько 07 год ОСОБА_9 , перебуваючи на привокзальній площі у місті Івано-Франківську, познайомився із потерпілим ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_13 запропонував спільно розпити алкогольні напої, та на купівлю яких вручив ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 500 гривень, чим дав зрозуміти про свою платоспроможність.

У подальшому, під час розпивання алкогольних напоїв, ОСОБА_9 побачив в руках ОСОБА_13 мобільний телефон, який останній періодично витягував з одягу та йому стало відомо про те, що потерпілий подобово орендує квартиру в хостелі за адресою: АДРЕСА_4 .

Цього ж дня близько 12 год, після того як ОСОБА_13 пішов до місця свого тимчасового проживання, на привокзальній площі у місті Івано-Франківську ОСОБА_9 зустрівся із своїм знайомим ОСОБА_8 . При спілкуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у них сформувався спільний умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном ОСОБА_13 , поєднаного із проникненням у житло.

Знаючи зі слів ОСОБА_9 , де перебував ОСОБА_13 , з метою реалізації протиправного наміру, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , попрямували до місця тимчасового проживання потерпілого, а саме за адресою: АДРЕСА_4 .

Цього дня, близько 12 год 30 хв, у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про-введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, востаннє внесеними Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 20.05.2023 року 05 години 30 хвилин строком на 90 діб (тобто до 18.08.2023), після того як ОСОБА_13 відчинив їм двері, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров`я потерпілого у момент заподіяння, кулаком правої руки наніс потерпілому удар в ліву частину ділянки щелепи (виличної дуги), від якого той одразу впав на підлогу, чим заподіяв тілесні ушкодження у вигляді перелому виличної дуги зліва, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Далі ОСОБА_8 знову вчинив насильство, небезпечне для життя чи здоров`я потерпілого у момент заподіяння, а саме правою ногою наніс ОСОБА_13 3-4 удари у ділянку лівої сторони грудної клітки, чим заподіяв тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки з переломом 4-6 ребер зліва, синцем в цій ділянці, які згідно висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

У той момент як ОСОБА_13 намагався піднятись, ОСОБА_9 , з метою реалізації їх спільного протиправного наміру та подолання супротиву потерпілого, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров`я потерпілого у момент заподіяння, різко та несподівано для останнього наніс кулаком правої руки 5-6 ударів по його голові, обличчю, в тому числі по носі, чим заподіяв тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозково-лицевої травми з струсом головного мозку, переломами кісток носа, синцем в ділянці правого ока, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Після цього ОСОБА_9 із ОСОБА_8 підняли ОСОБА_13 на ноги. ОСОБА_8 запитав про місце знаходження мобільного телефону та грошових коштів, на що отримав відповідь від потерпілого про грошові кошти знаходяться на його банківській картці.

У подальшому ОСОБА_9 , діючи умисно, повторно поставив вимогу ОСОБА_13 щодо надання коштів та сказав, щоб той не обманював, бо особисто бачив у нього в руках мобільний телефон під час спільного розпивання спиртних напоїв на привокзальній площі у місті Івано-Франківську, нанісши останньому ще один удар по обличчю, таким чином застосовуючи насильство з метою реалізації протиправного наміру та подолання супротиву потерпілого та спричинивши останньому, згідно висновку експерта легке тілесне ушкодження, яке викликало короткочасний розлад здоров`я.

Через декілька хвилин потому, почувши звук працюючого телефону, ОСОБА_8 направився на кухню та реалізуючи спільний протиправний намір, відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілого марки «Iphone 6s» сірого кольору, місткістю 64 GB, ІМЕІ НОМЕР_1 , вартістю 893 гривні, та, тримаючи його в руках, повернувся в кімнату, де особисто зняв із руки потерпілого чоловічий наручний годинник чорного кольору марки «Skmei 1540» із маркуванням «skmeiwater resistant 5 atn battery» вартістю 243 гривні.

У подальшому, ОСОБА_9 з ОСОБА_8 покинули приміщення квартири хостелу, а чужим майном розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілому майнову шкоду на суму 1136 гривень.

Крім цього, 01.07.2023 року близько 12 год 30 хв ОСОБА_8 , перебуваючи у квартирі хостелу по АДРЕСА_4 , спільно з ОСОБА_9 , вчиняючи розбійний напад відносно ОСОБА_13 , маючи на меті незаконне збагачення, не отримавши від останнього грошові кошти, миттєво сформував умисел на заволодіння чужими документами - банківською карткою потерпілого. На висловлену вимогу ОСОБА_8 , яка не охоплювалась спільним умислом з ОСОБА_9 , ОСОБА_13 надав йому банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , емітовану на його ім`я, повідомивши пароль до неї.

Таким чином ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, заволодів банківською карткою АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію» № 2657-Х11 від 02.10.1992, ст. 14, пп.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346 III від 05.04.2001, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-1 від 07.12.2000, ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003 є електронним платіжним засобом - офіційним документом, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

В апеляційній скарзі прокурор Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_15 , не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вважає вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2023 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинувачених внаслідок м`якості та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування апеляційних доводів посилається на те, що суд при призначенні покарання обвинуваченим безпідставно застосував положення ст. 69 КК України, врахувавши такі пом`якшуючі обставини як щире каяття, визнання вини, що було висловлено тільки під час судового розгляду кримінального провадження. При цьому, суд зазначив, однак не врахував при призначенні покарання наявність обставин, що обтяжують покарання, а саме, щодо ОСОБА_8 рецидив злочинів та вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а ОСОБА_9 вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

На думку прокурора, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність призвело до призначення особам покарання, що за розміром є явно несправедливим через свою м якість.

Також вказує, що суд недостатньо врахував дані про особу обвинувачених, зокрема те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності. Так, ОСОБА_8 востаннє засуджено вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29.03.2022 року за ч. 3 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, а ОСОБА_9 востаннє засуджено вироком Івано-Франківського міського суду від 16.07.2019 року за ч. 2 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення. Вважає, що неодноразове притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності свідчить про їх схильність до вчинення злочинів, небажання виправитись.

Просить скасувати вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2023 року в частині призначених покарань. Ухвалити новий вирок, яким:

- ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України та призначити покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 357 КК України 2 роки обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та за ч. 4 ст. 187 КК України призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

В решті вирок залишити без змін.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_11 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора. Вважає зазначену скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Просить вирок Івано-Франківського міського суду від 20.11.2023 року залишити в силі, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_12 та просив її задовольнити;

- обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та їхні захисники заперечили щодо задоволення апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розгляд даного кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, відповідно фактичні обставини вчинених обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, доведеність їхньої вини та кваліфікація дій за ч.4 ст.187, ч.1 ст.357 КК України та відповідно за ч.4 ст.187 КК України, у поданій апеляційній скарзі не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється

Перевіряючи вирок суду в частині справедливості призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , колегія суддів вважає, що посилання прокурора на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених внаслідок м`якості та безпідставне застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні покарання, ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Зі змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який неодружений, в КПН «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» наркологічну допомогу не отримував, до КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я» не звертався, амбулаторну допомогу не отримував, негативне ставлення обвинуваченого до вчиненого, а також обставини, що пом`якшують покарання повне визнання обвинуваченим вини, щире каяття у вчиненому, відсутність претензій з боку потерпілого, вчинення кримінальних правопорушень внаслідок збігу тяжких особистих обставин та обставини, що обтяжують покарання рецидив злочинів та вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп`яніння.

Суд визнав вказані обставини та дані про особу ОСОБА_8 такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та призначив покарання за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, а саме нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією цієї статті без конфіскації майна, та в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який неодружений, негативно ставиться до вчиненого, а також обставини, що пом`якшують покарання його повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, відсутність претензій з боку потерпілого, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин, та обставини, що обтяжують покарання вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Суд першої інстанції визнав вказані обставини та дані про особу ОСОБА_9 такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та призначив покарання за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, а саме нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією цієї статті без конфіскації майна.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст. 187 КК України, всупереч вимогам ст.69 КК України, не навів достатніх мотивів прийняття такого рішення, не зазначив яким чином, визнані судом у вироку обставини, які пом`якшують покарання істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та перебувають в такому співвідношенні одна з одною, щоб можна було впевнено стверджувати про доцільність призначення обвинуваченому покарання більш м`якого, ніж передбачено законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинувачених, а тому вирок суду в цій частині підлягає скасуванню, з постановленням нового вироку.

Відповідно до ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Частина 1 статті 421 КПК України визначає, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, тільки у випадку, якщо за цими підставами апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий або його представник.

Апеляційний суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до вимог ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином та проступком, особу винного, який повністю визнав вину у вчиненні правопорушень та щиро розкаявся у вчиненому і визнає вищевказані обставини такими, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 .

Разом з тим, колегія суддів визнає обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_8 рецидив злочинів та вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи вищезазначені обставини, у їх сукупності, колегія суддів вважає що ОСОБА_8 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, та в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 необхідно призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, яке буде справедливим та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_9 , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, особу винного, який неодружений, негативно ставиться до вчиненого.

Колегія суддів визнає обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_9 повне визнання вини, щире каяття у вчиненому.

Колегія суддів визнає обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_9 вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи вищезазначені обставини, у їх сукупності, колегія суддів вважає що ОСОБА_9 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, яке буде справедливим та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного обвинуваченим покарання та постановити в цій частині новий вирок.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,408,418,419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_12 задовольнити.

Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2023 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати в частині призначення покарання та постановити новий вирок.

Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України та призначити покарання:

- за ч.4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років з конфіскацією майна;

- за ч.1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років з конфіскацією майна.

Визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією майна.

В решті вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2023 року залишити без змін.

Вирок Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5