Ухвала

від 20.02.2024 по справі 337/918/24

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

20.02.2024

ЄУН 337/918/24

Провадження №2-н/337/132/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м.Запоріжжя

Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Сидорова М.В., розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВЕРНІСАЖ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, електропостачання, холодного водопостачання та водовідведення, теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024р. до суду надійшла вказана заява, в якій Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВЕРНІСАЖ» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, електропостачання, холодного водопостачання та водовідведення, теплопостачання, які надавались боржнику за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.08.2022р. по 31.01.2024р. в розмірі 16564,00грн.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 162 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Загальні правила підсудності визначені статтями 26-30 ЦПК України.

Зокрема, частиною 1 статті 27 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (загальна територіальна підсудність).

Разом з цим, статтею 30 ЦПК України визначено виключну підсудність справ.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при зверненні до суду інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності.

Так, відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

ЦК України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Згідно з частиною 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і розглядати їх необхідно у сукупності.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна і стосуються будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19) дійшла, зокрема, таких висновків:

- нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;

- майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав;

- виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У п. 7.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 вказано, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

У зв`язку з цим, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном (п. 7.23. вищевказаної постанови).

У постанові від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зробив висновок, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, при зверненні до суду заявником заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкової території, житлово-комунальних послуг, що надавалися боржнику за адресою: АДРЕСА_1 , що за адміністративно-територіальним поділом відноситься до Київського району м. Харкова. Зазначена адреса не віднесені до територіальної юрисдикції Хортицького районного суду міста Запоріжжя, а знаходиться в межах територіальної юрисдикції Київського районного суду м.Харкова.

З урахуванням наведеного, дана заява про видачу судового наказу має пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності, тобто до Київського районного суду м. Харкова.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

Згідно з частиною 2 статті 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

За вказаних обставин, беручи до уваги, що адреса надання послуг територіально відноситься до Київського району м.Харькова, заява про видачу судового наказу не підсудна Хортицькому районному суду м. Запоріжжя, а тому у видачі судового наказу слід відмовити.

Відповідно до ст.164 ЦПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Положеннями частини 1 статті 166 ЦПК України визначено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 30, 161,162, 165,259-261,353 ЦПК Українисуд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ВЕРНІСАЖ» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, електропостачання, холодного водопостачання та водовідведення, теплопостачання.

Роз`яснити, що відповідно до ч.1 ст.166ЦПКУкраїни відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1, 2, 2-1 8, 9 ч.1ст.165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ІІ розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М.В. Сидорова