Ухвала

від 20.02.2024 по справі 463/2337/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/2337/23

Провадження № 2-к/461/1/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Кротової О.Б.,

за участі: секретаря судового засідання Старовецької С.І.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Ощипок Оксана Зіновіївна, заінтересована особа ОСОБА_3 , про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішень іноземного суду на території України,

в с т а н о в и в:

представник стягувача ОСОБА_4 адвокат Ощипок О.З. 31.03.2023 звернулась до Личаківського районного суду м.Львова із клопотанням, у якому просила визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Районного суду «Донауштадт» м. Відень (Республіка Австрія) від 25.06.2014 у справі 3PU82/14р про утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого: починаючи з 01.03.2014 боржник ОСОБА_3 виплачує аліменти в розмірі 500 євро - раз у місяць; починаючи з 25.06.2014 боржник ОСОБА_3 виплачує заборговані виплати у розмірі 926 євро - одноразова виплата; починаючи з 01.07.2014 боржник ОСОБА_3 виплачує проценти у розмірі 500 євро - раз у місяць; починаючи з 01.08.2014 боржник ОСОБА_3 оплачує медичне страхування у розмірі 550 євро - раз у місяць. У випадку запізнення виплати на суми, які підлягають сплаті, нараховуються проценти у величині 4 % річних. Окрім цього, просить визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Районного суду «Донауштадт» м. Відень (Республіка Австрія) від 29.04.2016 у справі 3С 8/13у про утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого: починаючи з 20.12.2016 боржник ОСОБА_3 виплачує заборговані виплати у розмірі 43 510,35 євро - одноразова виплата; починаючи з 28.02.2013 боржник ОСОБА_3 виплачує проценти у розмірі 4% від 40725,68 євро. У випадку запізнення виплати на суми, які підлягають сплаті, нараховуються проценти у величині 4 % річних.

В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що 25.06.2014 Районним судом «Донауштадт» м.Відень (Республіка Австрія) було прийнято рішення у справі 3PU82/14р про утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата вступу рішення у виконавчу силу - 25.06.2014. 29.04.2016 року Районним судом «Донауштадт» м. Відень (Республіка Австрія) було прийнято рішення у справі 3С 8/13у про утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата вступу рішення у виконавчу силу - 20.12.2016. Відповідно до рішення у справі 3PU82/14р, починаючи з 01.03.2014 боржник ОСОБА_3 виплачує аліменти в розмірі 500 євро - раз у місяць; починаючи з 25.06.2014 боржник ОСОБА_3 виплачує заборговані виплати у розмірі 926 євро - одноразова виплата; починаючи з 01.07.2014 боржник ОСОБА_3 виплачує проценти у розмірі 500 євро - раз у місяць; починаючи з 01.08.2014 боржник ОСОБА_3 оплачує медичне страхування у розмірі 550 євро - раз у місяць. У випадку запізнення виплати на суми, які підлягають сплаті, нараховуються проценти у величині 4 % річних. Відповідно до рішення у справі 3С 8/13у, починаючи з 20.12.2016 боржник ОСОБА_3 виплачує заборговані виплати у розмірі 43 510,35 євро - одноразова виплата; починаючи з 28.02.2013 боржник ОСОБА_3 виплачує проценти у розмірі 4% від 40725,68 євро. У випадку запізнення виплати на суми, які підлягають сплаті, нараховуються проценти у величині 4 % річних. Оскільки боржник ОСОБА_3 добровільно аліменти не сплачує, проживає на території України, рішення іноземного суду потребують визнання та примусового виконання на території України. Україна та Республіка Австрія є учасниками Конвенції «Про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання» від 23.11.2007, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання» від 11.01.2013, а тому зазначає, що визнання рішень судів Республіки Австрія на території України проводиться саме на підставі цієї Конвенції. ОСОБА_6 звернулась із заявою про визнання та примусове виконання рішень, що набрали законної сили, до Міністерства юстиції України, яке за Законом України «Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання» забезпечує виконання обов`язків, покладених Конвенцією на центральний орган. У подальшому, у відповідності до Інструкції про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.09.2017 №2904/5, уповноважено адвоката Ощипок О.З. (Координаційний центр з надання правової допомоги) представляти інтереси ОСОБА_7 під час розгляду заяви про визнання та виконання рішень австрійського суду про стягнення аліментів в судах України, з усіма правами, наданими стороні в судовому процесі. Враховуючи наведене вище, представник стягувача, із покликанням на ст. ст. 462, 463, 467 ЦПК України та ст. ст. 81, 82 Закону України «Про міжнародне приватне право», просить клопотання задоволити.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 06.11.2023 клопотання про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішень іноземного суду на території України передано за територіальною підсудністю на розгляд Галицькому районному суду м.Львова.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2023, визначено головуючого суддю для розгляду клопотання ОСОБА_8 .

Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішень іноземного суду суд повідомив боржника ОСОБА_9 за місцем реєстрації його місця проживання та за місцем його праці і запропонував йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Разом з тим, у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання, заперечення на це клопотання від ОСОБА_9 не було подано.

Ухвалою від 31.01.2024 призначено зазначене вище клопотання до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.02.2024.

У судовому засіданні представник заявника (стягувача) адвокат Ощипок О.З. клопотання підтримала та просила його задоволити.

Заінтересована особа (боржник) ОСОБА_10 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду такого.

Заслухавши думку представника заявника, дослідивши клопотання та додані до нього письмові матеріали, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до преамбули Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Згідно пункту 10 частини першої статті 1 зазначеного Закону визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.

У відповідності до статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України (стаття 82 Закону).

Порядок здійснення цивільного судочинства встановлено цивільним процесуальним кодексом (стаття 1 ЦПК України).

Умови визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, визначені главою 1 Розділу IXЦПК України.

Відповідно до статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Згідно статті 463 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Статтею 464 ЦПК України передбачено, що питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Відповідно до статті 465 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.

Згідно частини першої-третьої статті 466 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:1) ім`я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; 2) ім`я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання.

До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); 3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи; 4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); 5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником); 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Згідно із Конвенцією про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (далі Конвенція), підписаною у м.Гаага 23.11.2007 та ратифікованою Україною 11.01.2013, учасниками якої є Україна та Австрія, метою цієї Конвенції є забезпечення ефективного міжнародного стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, зокрема шляхом: а) створення всеосяжної системи співробітництва між органами Договірних держав; b)забезпечення доступностізаяв,які подаютьсядля винесеннярішень проутримання; c)забезпечення визнаннята виконаннярішень проутримання,а також d) передбачення ефективних заходів для негайного виконання рішень про утримання.

Статтею 20 Конвенції передбачені підстави для визнання та виконання рішення, винесеного в одній Договірній державі в інших Договірних державах.

Відповідно до ст. 25 Конвенції до заяви про визнання та виконання відповідно достатті 23або статті 24 повинні додаватися:

a) повний текст рішення;

b) документ, у якому зазначається, що рішення є таким, що підлягає виконанню в державі походження, та, якщо це рішення адміністративного органу, документ, у якому зазначається, що вимогипункту 3 статті 19виконані, якщо така держава не визначила відповідно достатті 57, що рішення її адміністративних органів завжди відповідають цим вимогам;

c) якщо відповідач не з`явився та не був представлений у провадженні в державі походження, документ або документи, які засвідчують, залежно від обставин, що відповідач був належним чином повідомлений про провадження та мав можливість бути заслуханим, або що відповідач був належним чином повідомлений про рішення та мав можливість оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону;

d) у разі необхідності документ про суму будь-яких заборгованостей і дату, на яку ця сума нарахована;

e) у разі необхідності стосовно рішення, яке передбачає автоматичне корегування шляхом індексації, документ з інформацією, необхідною для проведення відповідних розрахунків;

f) у разі необхідності документація, яка показує обсяг безоплатної правової допомоги в державі походження, яку отримав заявник.

Інструкцією про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 15.09.2017 №2904/5, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.09.2017 за №1150/31018 (далі Інструкція), визначено порядок виконання в Україні Конвенції.

Згідно із п. 7 ІІІ Розділу Інструкції у разі подання заяви, передбаченої підпунктом 1 пункту 1 або підпунктом 1 пункту 2 цього розділу, до неї додаються такі документи:

1) копія рішення, засвідчена компетентним органом у державі його винесення;

2) документ, у якому зазначається, що рішення є таким, що підлягає виконанню в державі його винесення, та (якщо це рішення адміністративного органу) документ, у якому зазначається, що рішення може бути переглянуто в адміністративному чи судовому порядку і що воно має таку саму силу, як і рішення суду з такого самого питання відповідно до законодавства держави його винесення, за винятком випадків, коли така держава визначила у заяві відповідно достатті 57Конвенції, що рішення її адміністративних органів завжди відповідають цим вимогам;

3) якщо відповідач не з`явився та не був представлений у судовому процесі в державі винесення рішення, документ або документи, які засвідчують залежно від обставин, що відповідач був належним чином повідомлений про провадження та мав можливість бути заслуханим або був належним чином повідомлений про винесене рішення та мав можливість його оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону;

4) за наявності заборгованості з аліментів - документ з розрахунком такої заборгованості і датою, на яку сума заборгованості з аліментів нарахована;

5) стосовно рішення, яке передбачає автоматичне коригування розміру аліментів шляхом індексації, - документ з інформацією, необхідною для проведення відповідних розрахунків;

6) документи, які містять інформацію про обсяг безоплатної правової допомоги в державі винесення рішення, якщо заявник її отримував.

Згідно із клопотанням, заявником (стягувачем) Л.Філюковою зазначено про ухвалення Районним судом «Донауштадт» м. Відень (Республіка Австрія) двох рішень, а саме від 25.06.2014 у справі 3PU82/14р та від 29.04.2016 у справі 3С 8/13у, у яких стягувачем є ОСОБА_6 , а боржником є ОСОБА_3 , який проживає на території України, відтак просить визнати та надати дозвіл на примусове виконання таких рішень на території України.

В п.12постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.12.1999 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражі про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного-комерційного арбітражу на території України»зазначено, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

До клопотання заявником долучено переклад на українську мову повного тексту рішення Районного суду «Донауштадт» м. Відень (Республіка Австрія) від 29.04.2016 у справі 3С 8/13у, однак згідно із вказаним рішенням сторона позивача (Лідія Філюкова) повинна протягом 14 діб з подання позовної заяви заплатити стороні відповідача ( ОСОБА_11 ), на руки призначеному державою процесуальному представнику заборгованість за аліментами, процентами та інші витрати, що суперечить доводам заявника про ухвалення зазначеного рішення такого ж змісту на її користь.

Такі розбіжності позбавляють суд встановити зміст рішення Районного суду «Донауштадт» м. Відень (Республіка Австрія) від 29.04.2016 у справі 3С 8/13у, про визнання і виконання якого просить стягувач на території України.

Окрім цього, до клопотання заявником не долучено повного тексту рішення від 25.06.2014 у справі 3PU82/14р, що суперечить ст.25 Конвенції та п.7ІІІ Розділу Інструкції про виконання в Україні Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.09.2017 №2904/5.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» № 12 від 24.12.1999, виклик у судове засідання може підтверджуватись оригіналом або засвідченою копією документа, за допомогою якого мав здійснюватися виклик згідно з міжнародним договором або законодавством держави, де розглядалася справа.

Оскільки до матеріалів клопотання не долучено повний текст рішення від 25.06.2014 у справі 3PU82/14р, суд позбавлений можливості встановити будь-які відомості про участь боржника у такому судовому провадженні чи належне повідомлення (виклик) про розгляд справи, що відповідає вимогам наведених вище норм національного та міжнародного законодавства.

До клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішень іноземного суду стороною стягувача (заявника) було долучено документ повідомлення про вручення у справі 3PU82/14р, у якому в графі «Сповіщення відповідача» зазначено «Відповідача було згідно з законом сповіщено щодо провадження, йому було надано можливість бути заслуханим». Однак, такий документ суд оцінює критично, оскільки такий не засвідчений ані судом, який його склав, ані компетентним органом у державі походження, у вказаному документі відсутні відомості про те яким чином і коли ОСОБА_10 був повідомлений про розгляд справи Районним судом «Донауштадт» м. Відень (Республіка Австрія).

Згідно ч.1ст. 468 ЦПК Україниклопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 468 ЦПК Україниякщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні.

Як зазначалось вище, статтею 463 ЦПК Українивизначено, що рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Статтею 32 Конвенції передбачено, що будь-який строк давності стосовно стягнення заборгованості визначається законом держави походження рішення або законом запитуваної держави, залежно від того, який закон передбачає триваліший строк давності.

В даному випадку заявник (стягувач) просить визнати та надати дозвіл на виконання рішень, ухвалених у 2014 та 2016 роках, які містять, як одноразові виплати, так і періодичні платежі стягнення аліментів, медичне страхування та проценти. Разом з тим, аналізуючи додані до клопотання документи, суд позбавлений можливості встановити чи на момент надходження клопотання припинився строк нарахування періодичних платежів у справі 3PU82/14р, якщо так, то коли саме. Окрім цього, із клопотання неможливо встановити строк давності (пред`явлення до виконання), визначений законом держави походження рішень у обох справах, для можливості застосування тривалішого строку давності (пред`явлення до виконання), ніж три роки, як це передбачено законодавством України.

Також до клопотання не додано офіційних документів про те, що на території Австрії рішення не виконувались, що встановлює у якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягають виконанню (якщо вони вже виконувалося раніше).

Частиною 4 статті 466 ЦПК Українипередбачено, що суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.

Оскільки клопотання не відповідає вимогам ст. ст. 463, 466 ЦПК України, суд приходить до висновку про неможливість постановлення ухвали по суті, а зважаючи на наведені обставини, з метою забезпечення прав стягувача на отримання (стягнення) заборгованості, вважає за доцільне застосувати положення ч.4ст.466 ЦПК України. Таким чином, клопотання слід залишити без розгляду та повернути його разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.

Керуючись ст.ст. 462-469 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Ощипок Оксана Зіновіївна, заінтересована особа ОСОБА_3 , про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішень іноземного суду на території України - залишити без розгляду та повернути разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Суддя Кротова О.Б.