Рішення

від 12.02.2024 по справі 452/3139/23

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/3139/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"12" лютого 2024 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Галина В.П.,

секретар судового засідання Задорожна В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Самборі Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області та Самбірського РВП ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

за участю представника позивача адвоката Мацея А.М.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 02.08.2023 року звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області та Самбірського РВП ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовна заява мотивована тим, що постановою відповідача серії ЕАС №7389404 від 24 липня 2023 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що він нібито 24 липня 2023 року керуючи транспортним засобом NISSAN LEAF BC7402ET в м. Самборі Львівської області по вул. Валовій, 3, здійснив зупинку де відстань між автомобілем і суцільною лінією не менше трьох метрів, чим порушив п. 15.9.д. ПДР України.

Вказане правопорушення 24 липня 2023 року він не вчиняв і жодний вимог правил дорожнього руху не порушував.

Відповідно до п. 15.9.д. ПДР України: «Зупинка забороняється у місцях, де відстань між суцільною лінією відмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і тринспортним засобом, що зупинився, менше 3 м».

В оскаржуваній постанові відповідач вказав, що він «здійснив зупинку де відстань між автомобілем і суцільною лінією не менше трьох метрів».

Отже, із оскаржуваної постанови вбачається, що він не порушував п. 15.9.д. ПДР України.

Вказаною постановою стосовно позивача застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. Позивач вважає таку постанову незаконною, оскільки не містить посилання на докази, які б доводили наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, а навпаки містить посилання які доводять відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. За таких обставин позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАПу зв`язку з чим просить скасувати постанову, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою судді від 08.08.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків (а.с.10-11).

29.08.2023 року позивач усунув зазначені судом недоліки, про що подав відповідну заяву (а.с.14, 15-20).

Ухвалою суду від 30 серпня 2023 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області та Самбірського РВП ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, яку розглянути за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача адвокат Мацей А.М. в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав позовні вимоги, викладені позивачем, просив задовольнити. Посилався на те, що під час судового розгляду відповідач не надав жодного належного, допустимого, достатнього доказу, які б спростовували обставини і підстави поданого позову. Не надано жодного доказу того, що позивач здійснив зупинку автомобіля не менше ніж три метри до суцільної лінії. Існує стала практика суду про те, що доказами є виключно заміри, які мають бути закріплені в матеріалах адміністративної справи, які розглядав сам поліцейський. На жаль фото, відеоспостереження, замірів, які б дали можливість суду зробити висновок про те, що було здійснено зупинку автомобіля менше ніж за три метри до суцільної лінії, відповідач не надав. За таких обставин вважає, що позов є обгрунтований який просить задовільнити, оскаржувану постанову скасувати і закрити провадження. Крім того просив стягнути з відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області понесені позивачем судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу). Повідомив, що докази на підтвердження розміру витрат, які позивач поніс на правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позивач в судове засідання 12 лютого 2024 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку п. 1 ч. 3 ст. 124 КАСУ, відзив на позовну заяву не надав.

Представник відповідача Самбірського районноговідділу поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїу Львівськійобласті в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку

п. 1 ч. 3 ст. 124 КАСУ, відзив на позовну заяву не надав.

З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків є правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи без участі зазначених осіб, на підставі наявних у справі даних чи доказів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що інспектором Самбірського РВП ГУНП України у Львівській області лейтенантом поліції Каперизом І.Я. 24 липня 2023 року винесено постанову серії ЕАС №7389404 від 24 липня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с.7).

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 24 липня 2023 року о 10:55 год. в в м. Самборі Львівської області по вул. Валовій, 3, керуючи транспортним засобом NISSAN LEAF BC7402ET, здійснив зупинку де відстань між автомобілем і суцільною лінією не менше трьох метрів, чим порушив п. 15.9.д. ПДР України. Від отримання копії постанови ОСОБА_1 відмовився (а.с.7).

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7389404 від 24 липня 2023 року протиправною, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Так, відповідно до ч. 1, 2 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50- 55 рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Також у справі "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 р., заява

№ 7460/03) ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності.

Згідност. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зіст. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАПвстановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно достатті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ч. ч. 1, 2, 6 ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами, далі Правила)

Відповідно п. 15.9 «д» Зупинка забороняється -у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м.

Відповідно до ч.1ст.122 КУпАПпередбачено адміністративнувідповідальність запорушення правилпроїзду перехресть,зупинок транспортнихзасобів загальногокористування,проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 заперечує факти, викладені у постанові інспектора, посилаючись на те, що відповідач вказав, що він «здійснив зупинку де відстань між автомобілем і суцільною лінією не менше трьох метрів», отже, що він не порушував п. 15.9.д. ПДР України.

Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами частини 3статті 283 КУпАПчітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно правовій позиції ВС, викладеній у Постанові від 26.04.2018 у справі № 338/855/17 зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено саме на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.

Проте, відповідачі не надали суду ані відзив на позов, ані належних та допустимих доказів по справі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАС №7389404 від 24 липня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

ОСОБА_1 при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі 536,80 грн. (а.с.21).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, з відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області (як юридичної особи) підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.

Разом з тим, представником позивача адвокатом Мацей А.М. у відповідності до вимог ч. 7 ст. 139 КАС України зроблено заяву про можливе подання доказів на підтвердження розміру витрат, внаслідок понесених витрат позивачем, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Керуючись статтями 77, 94, 139, 241-247, 250-251, 268-272, 286, 295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАС № 7389404 від 24 липня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в сумі 340 грн. 00 коп.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області сплачений ним судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено копію рішення після його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Відповідач 1: Головне управління Національної поліції у Львівській області, юридична адреса: площа Генерала Григоренка, 3, Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 40108833.

Відповідач 2: Самбірський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області у Львівській області, юридична адреса: вул. Степана Бандери,4, м. Самбір, Львівська область, 81400, код ЄДРПОУ 34219657.

Повний текст рішення буде виготовлений 19.02.2024 року.

Суддя