Постанова

від 23.01.2024 по справі 910/6624/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. Справа№ 910/6624/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко О.В.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 23.01.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/6624/23 (суддя Чинчин О.В. повний текст складено та підписано 19.07.2023)

за позовом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ ЕЛЕГАНС"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 681 870 грн. 00 коп

ВСТАНОВИВ:

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 681 870 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/6624/23 позов Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню у розмірі 150 000 грн. 00 коп., штраф у розмірі 150 000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 4 500 грн. 00 коп. В іншій частині позову - відмовлено.

Судом задоволено позовні вимоги з огляду на їх обґрунтованість; водночас, за висновком суду, наявні виняткові обставини для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а тому клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій частково задоволено та зменшено розмір штрафних санкцій на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням суду першої інстанції, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 по справі №910/6624/23 у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги Фонду соціальної захисту осіб з інвалідністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЄЛЕГАНС» на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції в сумі 50 728,05 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЄЛЕГАНС» на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права;

- суд, зменшивши розмір неустойки за клопотанням відповідача на 92% не врахував, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань мало негативний вплив на виконання позивачем його соціальних функцій;

- судом не обґрунтовано наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 551 ЦК України.

10.08.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/6624/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/6624/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 15.08.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/6624/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/6624/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

28.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надійшло клопотання про долучення платіжної інструкції №196 від 22.08.2023 про сплату судового зору.

30.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6624/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/6624/23 та призначено до розгляду на 03.10.2023.

19.09.2023 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, у задоволенні якої просить суд відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

- належні до сплати штрафні санкції були надмірно великими та з урахуванням чисельних об`єктивних та поважних обставин, які мають істотне значення, були достатні підстави для їх зменшення судом першої інстанції;

- в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок невиконання договору відповідачем.

Також відповідач просить прийняти як доказ Розпорядження Київської міської військової адміністрації №548 «Про відповідність критеріям та визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» таким, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення територіальної громади міста Києва в особливий період» та визнати поважною причиною пропуску строку для подання такого доказу.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3989/23 від 03.10.2023, у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 апеляційну скаргу Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/6624/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі та призначено на 21.11.2023.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував у щорічній відпустці з 20.11.2023 по 08.12.2023, тому судове засідання, яке призначене на 21.11.2023 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 розгляд апеляційної скарги Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/6624/23 призначено на 23.01.2024.

19.01.2024 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач зазначає, що в перший рік війни в умовах повного блокування морських портів та сполучень, катастрофічного порушення логістичних ланцюгів збоку російських загарбників, масове вилучення транспортних засобів на потреби армії, позбавило Відповідача можливості своєчасно виконувати свої зобов`язання по поставці автомобілів. Однак, з часом були винайдені та побудовані нові логістичні ланцюги поставки товарі, що надало змогу Відповідачу нехай і з порушенням строків постачання, але все ж таки виконати в повному обсязі свої договірні зобов`язання.

У судове засідання 23.01.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення.

Щодо наданого відповідачем доказу - Розпорядження Київської міської військової адміністрації №548 «Про відповідність критеріям та визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» таким, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення територіальної громади міста Києва в особливий період» суд зазначає наступне.

За змістом частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 2 3,4 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною восьмою статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За змістом частин 1-3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З наведеного вбачається, що законодавець встановив чіткий порядок та строки подання доказів та подання заяв чи клопотань.

Разом з тим, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Колегія суддів враховує, що в апеляційному порядку переглядається рішення у даній справі від 12.07.2023, натомість як наданий відповідачем доказ - Розпорядження Київської міської військової адміністрації №548 «Про відповідність критеріям та визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» датоване 02.08.2023.

Судова колегія звертає увагу, що саме лише твердження щодо отримання таких документів після ухвалення рішення судом не можуть бути достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску строку на їх подання та поновлення такого строку.

У процесі апеляційного провадження апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК України має визначені межі перегляду справи, а тому судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про визнання поважними причин неподання нового доказу та відповідно поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказу.

Відтак, оскільки апеляційний господарський суд відмовляє у поновленні строку на подання доказу, то такий доказ, а саме - Розпорядження Київської міської військової адміністрації №548 «Про відповідність критеріям та визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» від 02.08.2023 не приймається судом апеляційної інстанції до розгляду.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.11.2021 року між Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити спецавто відповідної якості та комплектації у строки згідно з графіком поставки до виконавчих органів міських рад (крім міст, що є обласними центрами, та міст обласного значення), сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад (далі - Отримувачі), а Замовник - оплатити спецавто відповідно до видаткової накладної, рахунку-фактури та трьохстороннього Акту приймання-передачі спецавто. (т.1 а.с.11-18)

Ціна Договору становить 29 692 500,00 грн. (двадцять дев`ять мільйонів шістсот дев`яносто дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ - 4 948 750,00 грн. (п.3.1 Договору)

Згідно з п.4.1 Договору оплата Постачальнику здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів через банк на поточний рахунок Постачальника. Форми, порядок оплати: часткова попередня оплата (аванс) та остаточна оплата. Розмір Авансу становить не більше 30% (тридцяти відсотків) від ціни Договору та сплачується Постачальнику протягом 10 (десяти) банківських днів з дати надання Постачальником Рахунку. Остаточна оплата здійснюється Покупцем протягом 10 (десяти ) банківських днів з дати з моменту підписання Сторонами трьохстороннього Акту приймання-передачі спецавто, за цінами, зазначеними в Специфікації в національній валюті України, шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, який зазначений у цьому Договорі.

Оплата Замовником за поставлені спецавто буде проводитись з урахуванням фактичного фінансування видатків (та/або надходження коштів) з державного бюджету на зазначені цілі Замовника. (п.4.2 Договору)

Згідно з п.5.1 Договору поставка спецавто Постачальником здійснюється залізничним/автомобільним транспортом або власним ходом у місця поставки в строки визначені умовами цього Договору згідно графіка поставки.

Сторони засвідчують поставку спецавто шляхом підписання видаткової накладної та трьохстороннього Акту приймання-передачі. (п.5.3 Договору)

Відповідно до п.5.5 Договору право власності на спецавто виникає у Отримувача з моменту фактичного отримання спецавто. При передачі спецавто Постачальник повинен передати Отримувачу експлуатаційну документацію на спецавто (інструкцію з експлуатації, гарантійну та сервісну книжку (за наявності), інші документи й приналежності) рахунок-фактуру та видаткову накладну на спецавто (інші необхідні документи).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що Постачальник у разі невиконання або неналежного виконання умов цього Договору несе відповідальність згідно із статтями 230, 231 Господарського кодексу України.

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (далі по тексту - форс-мажорних обставин). (п.8.1 Договору)

Згідно з п.8.2. Договору Сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 10 (десяти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону в письмовій формі та протягом 30 (тридцяти) днів, але не раніше строку визначеного законом (іншим нормативно-правовим актом) для надання відповідного документу, підтвердити вказані обставини у передбачений п. 8.3. Договору спосіб.

Виникнення обставин непереборної сили та строк їх дії підтверджується висновком Торгово-Промислової Палати України чи іншою довідкою, процесуальним документом, виданих компетентним органом. (п.8.3 Договору)

Специфікацією до Договору про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року Сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну, загальну суму 29692500 грн. 00 коп. (т.1 а.с.16)

Графіком поставки спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, що є Додатком №3 до Договору, сторони узгодили дату поставки 31.12.2021 року. (т.1 а.с.18)

Додатковою угодою №1/145 від 05.11.2021 року до Договору про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року Сторони внесли зміни до розділу 4 договору. (т.1 а.с.19)

Додатковою угодою №176 від 17.12.2021 року до Договору про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року Сторони виклали додатки №№1,2 до договору в новій редакції. (т.1 а.с.20-26)

Листом від 17.12.2021 вих. №12/15 Відповідач надав Позивачу лист представника виробника автомобілів ТОВ «Пежо Сітроєн Україна» щодо затримки в постачанні автомобілів через кризову ситуацію щодо виробництва напівпровідників. (т.1 а.с.27-28)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року Позивач перерахував на користь попередню оплату у розмірі 29 692 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №37 від 21.12.2021 року. (т.1 а.с.29)

Листом №21-09/1 від 28.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» повідомило Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю про обставини непереборної сили у зв`язку із кризовою ситуацією щодо виробництва напівпровідників та надав копію заяви до ТПП про надання висновку. (т.1 а.с.30-34)

Додатковою угодою №187 від 31.12.2021 року до Договору про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року Сторони виклали п.12.1 в новій редакції: «Договір набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31.03.2022, а в частині виконання зобов`язань, до повного їх виконання». (т.1 а.с.35)

Листом від 20.02.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» надіслало на адресу Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю копію висновку про істотну зміну обставин та наявність підстав для зміни умов Договору щодо строків поставки. (т.1 а.с.36-51)

02 березня 2022 року Відповідач листом №12/20/8.01/001-22 повідомив Позивача про тимчасове призупинення господарської діяльності через військову агресію рф та введення воєнного стану та зобов`язалось виконати умови Договору у найкоротші строки після завершення обставин непереборної сили. (т.1 а.с.52-53)

Листом №24 від 22.03.2022 року Позивач повідомив Управління державної казначейської служби України у Подільському р-ні м. Києва про наявність форс мажорних обставин при виконанні Відповідачем умов Договору. (т.1 а.с.54-55)

12 травня 2022 року листом за №12/20/8.05/025-22 Відповідач повідомив Позивача про примусове вилучення у ТОВ «Пежо Сітроен Україна» понад 300 автомобілів, які призначались в т.ч. для Позивача. На підтвердження надано листи ТОВ «Пежо Сітроен Україна» та Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів. (т.1 а.с.56)

18 липня 2022 року на адресу Позивача від Управління державної казначейської служби України у Подільському р-ні м. Києва надійшло попередження від 11 липня 2022 року №27 про неналежне виконання бюджетного законодавства, яке обґрунтовано закінченням 22.03.2022 строку погашення попередньої оплати по Договору. (т.1 а.с.58-59)

18 липня 2022 року Позивачем на адресу Відповідача направлено лист щодо виконання умов Договору та стану використання отриманої згідно із його умовами попередньої оплати.

10 серпня 2022 року за вих. №21/01-54 Відповідач звернувся до Позивача із пропозицією укласти додаткову угоду до Договору щодо застосування п. 7 ч. 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» (істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни). Перерахунку вартості ціни товару відповідно до запропонованої формули. Пролонгації строків постачання товару до 31.12.2022. (т.1 а.с.60-61)

15 серпня 2022 року на адресу Позивача надійшов лист ТОВ «Пежо Сітроен Україна» №002-09082022 від 09.08.2022 року, яким повідомлено про неможливість ввезти в Україну та поставити Відповідачу автомобілі Citroen Jumper без збільшення вартості. (т.1 а.с.62-64)

17 серпня 2022 року Позивач надав інформацію щодо виконання Договору Міністерству соціальної політики України, як органу, який здійснює контроль за діяльністю Фонду. (т.1 а.с.67-71)

Листом №06-01/15-1594/11 від 16 вересня 2022 року Позивач повідомив Відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку, на підставі п. 8.6 р. 8 Договору з вимогою повернути кошти. (т.1 а.с.75-76) У відповідь на який останній листом від 29 вересня 2022 року за №12/20/8.05/040-22 повідомив про прийняття пропозиції про розірвання Договору та повернення коштів. (т.1 а.с.77-92)

23 вересня 2022 року за №06-01/15-1636/11 Позивач направив Відповідачу Претензію №6 щодо сплати пені та штрафних санкцій у сумі 3 681 870,00 грн., що підтверджується копіями фіскального чеку від 23.09.2022 р., опису вкладення у цінний лист. (т.1 а.с.93-96) У відповідь на який останній листом №12/20/8.05/041-22 від 30.09.2022 р. повідомив про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 30.09.2022 р. (т.1 а.с.97-112)

30 вересня 2022 року за №3127/0/290-22/14 Позивач отримав Висновок щодо обґрунтованості коментарів до аудиторського звіту про результати позапланового внутрішнього аудиту окремих питань діяльності Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. (т.1 а.с.113-145)

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» перерахувало на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю перераховану суму попередньої оплати у розмірі 29 692 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №3 від 28.09.2022 року на суму 21070146 грн. 16 коп., №5 від 17.10.2022 року на суму 4303854 грн. 06 коп., №6 від 21.10.2022 року на суму 2168499 грн. 33 коп., №7 від 27.10.2022 року на суму 2150000 грн. 00 коп. (т.1 а.с.146-149)

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив поставку товару у передбачені договором строки. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» на його користь пеню у розмірі 1 603 395 грн. 00 коп. та штраф у розмірі 2 078 475 грн. 00 коп.

Заперечуючи проти позову, відповідач просив суд зменшити розмір неустойки відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України на 99%.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Внаслідок укладення Договору про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року Позивач перерахував на користь попередню оплату у розмірі 29 692 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №37 від 21.12.2021 року. (т.1 а.с.29)

Сторони засвідчують поставку спецавто шляхом підписання видаткової накладної та трьохстороннього Акту приймання-передачі. (п.5.3 Договору)

Відповідно до п.5.5 Договору право власності на спецавто виникає у Отримувача з моменту фактичного отримання спецавто. При передачі спецавто Постачальник повинен передати Отримувачу експлуатаційну документацію на спецавто (інструкцію з експлуатації, гарантійну та сервісну книжку (за наявності), інші документи й приналежності) рахунок-фактуру та видаткову накладну на спецавто (інші необхідні документи).

Графіком поставки спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, що є Додатком №3 до Договору, сторони узгодили дату поставки 31.12.2021 року. (т.1 а.с.18)

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар

Таким чином, враховуючи умови Договору про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року Відповідач повинен був здійснити поставку товару на суму в розмірі 29 692 500 грн. 00 коп. у строк по 31.12.2021 року.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення поставки товару Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на суму в розмірі 29 692 500 грн. 00 коп. у строк по 31.12.2021 року відповідно до Договору про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року.

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (далі по тексту - форс-мажорних обставин). (п.8.1 Договору)

Згідно з п.8.2. Договору Сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 10 (десяти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону в письмовій формі та протягом 30 (тридцяти) днів, але не раніше строку визначеного законом (іншим нормативно-правовим актом) для надання відповідного документу, підтвердити вказані обставини у передбачений п. 8.3. Договору спосіб.

Виникнення обставин непереборної сили та строк їх дії підтверджується висновком Торгово-Промислової Палати України чи іншою довідкою, процесуальним документом, виданих компетентним органом. (п.8.3 Договору)

Листом №21-09/1 від 28.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» повідомило Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю про обставини непереборної сили у зв`язку із кризовою ситуацією щодо виробництва напівпровідників та надав копію заяви до ТПП про надання висновку. (т.1 а.с.30-34)

Листом від 20.02.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» надіслало на адресу Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю копію висновку про істотну зміну обставин та наявність підстав для зміни умов Договору щодо строків поставки. (т.1 а.с.36-51)

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів внесення Сторонами змін до Договору про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року в частині здійснення строку поставки товару, а тому Відповідач повинен був здійснити постачання товару - спецавто відповідної якості та комплектації у строк по 31.12.2021 року.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, всупереч умов Договору про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» не була здійснена поставка товару на загальну суму в розмірі 29 692 500 грн. 00 коп. у строк по 31.12.2021 року.

Як було зазначено вище, при зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.01.2022 р. по 23.02.2022 р. у розмірі 1 603 395 грн. 00 коп. та 7% штрафу у розмірі 2 078 475 грн. 00 коп. на підставі ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, колегія суддів наголошує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що Постачальник у разі невиконання або неналежного виконання умов цього Договору несе відповідальність згідно із статтями 230, 231 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

За ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зазначає, що за наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас за змістом ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Так, за п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

З аналізу положень ст. 231 ГК України вбачається, що ця норма передбачає можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, які мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, ч. 2 ст. 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина 3 цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у ч. 2 ст. 231 ГК України.

Частина 4 ст. 231 ГК України передбачає застосування штрафних санкцій у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення ч. 6 ст. 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, ч. 2 ст. 231 ГК України, у ч. 6 цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Судом враховує, що у даному випадку умовами Договору про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року інший розмір штрафних санкцій не передбачено, порушено господарське зобов`язання, виконання якого фінансується за рахунок Державного бюджету України, допущено прострочення виконання саме негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу, а тому в даному випадку підлягають застосуванню штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України.

Отже, перевіривши розрахунок пені, нарахованої у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 01.01.2022 р. по 23.02.2022 р. у розмірі 1 603 395 грн. 00 коп. судова колегія погоджується з судом першої інстанції в тому, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також суд першої інстанції, перевіривши розрахунок 7% штрафу у розмірі 2 078 475 грн. 00 коп. на підставі абзацу третього частини другої статті 231 ГК України, прийшов до правильного висновку, що вказані позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Наведені обставини сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не оспорюються.

Разом з цим, суд першої інстанції, врахувавши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України на 99%, дійшов висновку про його часткове задоволення та зменшення розміру заявлених санкцій.

Однак, з наведеними висновками не погоджується позивачем, у зв`язку з чим звернувся з даною апеляційною скаргою у відповідній частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕЖО СІТРОЕН УКРАЇНА» було укладено Дилерський договір №2021/7/С, відповідно до умов якого Уповноважений дилер (Відповідач) здійснює продаж продукції CITROEN (автомобілі, запасні частини, аксесуари) лише за умови замовлення і придбання такої продукції виключно у Офіційного імпортера.

На виконання умов Дилерського договору №2021/7/С, 05.11.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» оформило заявку на поставку автомобілів №ECe-001232/2021 від 05.11.2021 на придбання 23 базових автомобілів CITROEN JUMPER FG L3H2 BHDi 160 435 для їх подальшого переобладнання і постачання Позивачу.

21.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕФОРМ» було укладено Договір №21124, згідно з умовами якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника на свій ризик відповідно до умов Договору та Технічної специфікації виконати роботи по виготовленню спеціально обладнаних автомобілів REFORM для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату, та інших маломобільних груп населення на базі автомобіля Citroen JUMPER FG L3H2 BHDi 160 435 в кількості 23 (двадцять три) одиниці (далі - Автомобіль), включаючи поставку необхідних матеріалів, обладнання та комплектуючих (надалі - роботи) та здати їх Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов Договору.

Загальна вартість матеріалів та робіт за даним Договором становить 8 622 353 грн. 39 коп. (вісім мільйонів шістсот двадцять дві тисячі триста п`ятдесят три гривні 39 копійок) з ПДВ, на момент підписання даного Договору, що є еквівалент 280 255,00 євро з ПДВ. (п.2.1 Договору)

На виконання умов Договору №21124 від 21.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕФОРМ» попередню оплату у розмірі 8622353 грн. 39 коп., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 29.12.2021 року.

Проте, листом від 17.12.2021 вих. №12/15 Відповідач надав Позивачу лист представника виробника автомобілів ТОВ «Пежо Сітроєн Україна» щодо затримки в постачанні автомобілів через кризову ситуацію щодо виробництва напівпровідників.

Листом №21-09/1 від 28.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» повідомило Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю про обставини непереборної сили у зв`язку із кризовою ситуацією щодо виробництва напівпровідників та надав копію заяви до ТПП про надання висновку. (т.1 а.с.30-34) 02 березня 2022 року Відповідач листом №12/20/8.01/001-22 повідомив Позивача про тимчасове призупинення господарської діяльності через військову агресію рф та введення воєнного стану та зобов`язалось виконати умови Договору у найкоротші строки після завершення обставин непереборної сили.

Листом №12/20/8.01/002-22 від 18.03.2022 року Відповідач повідомив Позивача про призупинення господарської діяльності й гарантував у найкоротші строки після завершення обставин непереборної сили виконати взяті на себе зобов`язання за договором.

Листом №12/20/8.05/025-22 від 12.05.2022 року Відповідач повідомив Позивача, що з початку введення воєнного стану у суб`єктів господарювання відчужено тисячі автомобілів та інших транспортних засобів, які були передані на потреби Збройних Сил України, правоохоронних органів, територіальної оборони, Державної служби з надзвичайних ситуацій, медичних закладів, органів місцевого самоврядування і так далі. Переважна більшість примусово відчужених автомобілів були новими, які іще не пройшли державну реєстрацію транспортного засобу. Вони безпосередньо вилучалися у дистриб`юторів і дилерів із терміналу в порту міста Чорноморськ, а також із логістичних центрів у Калинівці, Копилові, Нових Петрівцях, та інших. Вказана проблема (примусове відчуження автомобілів військовими) набула розмаху, що стала причиною окремого звернення двадцяти одного представництва офіційних імпортерів автомобілів в України, які входять до складу Всеукраїнської Асоціації автомобільних імпортерів і дилерів (ВААІД) до прем`єр-міністра України (Дениса Шмигаля) та керівника Офісу Президента України (Андрія Єрмака). Згідно з наданою офіційною інформацією від імпортерів загальний розмір збитків становить більше 3 млрд. грн. в цінах зафіксованих на 24.02.2022р. ТОВ «ВІДІ ЕЛЕГАНС» від Імпортера автомобілів Peugeot, Citroen в Україні ТОВ «ПЕЖО СІТРОЕН УКРАЇНА» отримано листа вих. 0023-10052022 від 10.05.2022, у якому останній повідомив, що лише в ТОВ «ПЕЖО СІТРОЕН УКРАЇНА» з початку введення воєнного стану було вилучено понад 300 автомобілів, а такі моделі, як мінівени, вантажно-пасажирські, малотоннажні фургони - це пріоритетні транспортні засоби, які вилучалися у першу чергу (незважаючи на будь-які протести зі сторони представників Імпортера, на те що вказані автомобілі призначалися для державних органів, установ, організацій: Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, АТ «УКРПОШТА», Міністерства охорони здоров`я («швидкі допомоги»), банківським установам, газовим та комунальним підприємствам, поліції, тощо). Враховуючи викладене, ТОВ «ВІДІ ЕЛЕГАНС» просило Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю віднестися з розумінням до ситуації, що склалася на автомобільному ринку України у цей нелегкий час. Та разом з цим, ТОВ «ВІДІ ЕЛЕГАНС» як виробник спеціалізованих автомобілів, що має високу ділову репутацію на ринку спецтехніки, гарантує Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у найкоротші строки, після отримання автомобілів від ТОВ «ПЕЖО СІТРОЕН УКРАЇНА» здійснити їх переобладнання та виконати взяті на себе зобов`язання по Договору № 144 від 05.11.2021.

Листом №06-01/15-1594/11 від 16 вересня 2022 року Позивач повідомив Відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку, на підставі п. 8.6 р. 8 Договору з вимогою повернути кошти. У відповідь на який останній листом від 29 вересня 2022 року за №12/20/8.05/040-22 повідомив про прийняття пропозиції про розірвання Договору та повернення коштів.

Після отримання вказаного листа Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» звернулося з листами №12/20/8.05/039-22 від 28.09.2022 року, №12/20/8.05/044-22 від 24.10.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕФОРМ» про перерахування на казначейський рахунок Відповідача попередньої оплати за Договором про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» перерахувало на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю перераховану суму попередньої оплати у розмірі 29 692 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №3 від 28.09.2022 року на суму 21070146 грн. 16 коп., №5 від 17.10.2022 року на суму 4303854 грн. 06 коп., №6 від 21.10.2022 року на суму 2168499 грн. 33 коп., №7 від 27.10.2022 року на суму 2150000 грн. 00 коп.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором, наслідків порушення зобов`язання, вжиття останнім всіх заходів до виконання зобов`язання, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, Відповідачем вживались заходи щодо своєчасного виконання умов Договору про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року в частині здійснення поставки товару.

Проте, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України неодноразово продовжувався вказаний строк.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Отже, суд враховує, що в процесі виконання умов Договору про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року виникли обставини, що зумовлені введенням в дію в Україні воєнного стану, що спричинили неможливість виконання Відповідачем його зобов`язань за договором, що встановлено Судом під час розгляду даної справи.

Також судом враховано, що АТ «Укрпошта» у листі №412-2688 від 02.05.2023 р., Державне бюро розслідувань у листі №9812/11-12/114/23 від 15.06.2023 р., листі б/н б/д, Комунальний заклад Київської обласної ради «Київське обласне бюро судово - медичної експертизи» у листі, Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» у листі від 15.06.2023 р. підтвердили факт належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» умов договорів щодо поставки 1860 одиниць переобладнаних фургонів, з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів, щодо поставки вантажних автомобілів, поставки легкових автомобілів, купівлі - продажу мототранспортних вантажних засобів.

Разом з цим, як вбачається з бухгалтерських довідок Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» №12/20/8.01/009-23 від 15.06.2023 року, №12/20/8.01/010-23 від 15.06.2023 року, останнє в період з 24.02.2022 по 15.06.2023 на безоплатній основі виконало гарантійні ремонти автомобілів Citroen: для Збройних Сил України - на суму 708 224 грн. 84 коп., для правоохоронних органів - на суму 236903 грн. 52 коп., для медичних установ - на суму 689 807 грн. 24 коп.; було відремонтовано 7441 транспортний засіб, в тому числі автомобілі, що використовуються для потреб військових частин та органів управління ЗСУ, частина послуг була надана безкоштовно. Згідно з бухгалтерськими довідками Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» №12/20/8.01/011-23 від 15.06.2023 року, №12/20/8.01/012-23 від 15.06.2023 року, за період з 24.02.2022 по 15.06.2023 було сплачено податків до бюджетів усіх рівнів на загальну суму 21497000 грн., а розмір кредиторської заборгованості перед контрагентами становить 29462366 грн. 62 коп.

Як встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Київської міської військової адміністрації №301 від 30.05.2023 року «Про затвердження змін до Критеріїв, за якими здійснюється визначення підприємств, установ, організацій, які мають важливе значення для задоволення потреб територіальної громади міста Києва в особливий період» доповнено Критерії новими пунктами такого змісту, зокрема, п.32 здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобільних засобів та основним видом економічної діяльності згідно з КВЕД Національного класифікатора є діяльність за КВЕД 45.20 обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (за КВЕД 45.20).

Отже, враховуючи розпорядження Київської міської військової адміністрації №301 від 30.05.2023 року «Про затвердження змін до Критеріїв, за якими здійснюється визначення підприємств, установ, організацій, які мають важливе значення для задоволення потреб територіальної громади міста Києва в особливий період», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» відноситься до підприємств, установ, організацій, які мають важливе значення для галузі національної економіки чи задоволення потреб територіальної громади міста Києва в особливий період.

Таким чином, з огляду на викладені обставини в їх сукупності, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором, наслідків порушення зобов`язання для кредитора, поведінки сторін, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Дослідивши наявні матеріали справи, доводи відповідача, враховуючи надані Відповідачем докази вжиття всіх можливих заходів щодо належного виконання умов Договору про закупівлю спеціально обладнаних автомобілів для перевезення осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають порушення опорно - рухомого апарату, та інших маломобільних груп населення №144 від 05.11.2021 року, докази затримки постачання автомобілів, що не залежали від боржника, враховуючи початок військової агресії рф, а також беручи до уваги інтереси позивача, відсутність доказів, які підтверджували наявність у Позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме Відповідача, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України, а тому клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ЕЛЕГАНС» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 681 870 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення пені в розмірі 150 000 грн. 00 коп. та в частині стягнення штрафу в розмірі 150 000 грн. 00 коп., у зв`язку із зменшенням розміру неустойки за клопотанням відповідача.

Судова колегія, перевіривши доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права дійшла висновку, що такі твердження не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/6624/23.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/6624/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/6624/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/6624/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/6624/23 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.02.2024.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

О.В. Тищенко