Постанова

від 14.02.2024 по справі 910/13819/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2024 р. Справа№ 910/13819/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Андросович Г. С.

від відповідача: Дерев`янчук В. Л.

від третьої особи-1: Андросович Г. С.

від третьої особи-2: не з`явився

від третьої особи-3: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

"Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH) та Акціонерного товариства "Гоу Інвест АГ"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.09.2023 (про закриття провадження) (повна ухвала складена 19.09.2023)

у справі № 910/13819/22 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом "Вірткон ГМБХ"

до ОСОБА_1

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Гоу Інвест АГ" (третя особа-1)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (третя особа-2);

2) Акціонерне товариство "Гоу Ост Інвест АГ" (третя особа-3)

про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2023 року "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH) (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (відповідач) про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (ТОВ "Євротранстелеком"), укладеного між Іноземною компанією "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH) в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фісенко Т. П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами загального провадження; залучено до участі у справі ТОВ "Євротранстелеком" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; підготовче засідання призначено на 21.02.2023.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.03.2023.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2023 залучено до участі у справі Акціонерне товариство "Гоу Інвест АГ" (АТ "Гоу Інвест АГ") та Акціонерне товариство "Гоу Ост Інвест АГ" (АТ "Гоу Ост Інвест АГ") в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору у справі на стороні позивача; відкладено підготовче засідання на 16.05.2023.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 16.05.2023, від 18.05.2023 оголошено перерву у підготовчому засіданні на 30.05.2023.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2023 оголошено перерву у підготовчому засіданні на 13.06.2023.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2023 позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору АТ "Гоу Інвест АГ" залишено без руху.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2023 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, АТ "Гоу Інвест АГ" до ОСОБА_1 про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі; вимоги за цим позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у цій справі №910/13819/22; підготовче засідання призначено на 18.07.2023.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2023 відмовлено у задоволенні заяви "Вірткон ГМБХ" про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2023 оголошено перерву у підготовчому засіданні на 29.08.2023.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2023 оголошено перерву у підготовчому провадженні на 12.09.2023.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2023 оголошено перерву у підготовчому провадженні на 19.09.2023.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2023 відмовлено ОСОБА_3 у відкритті провадження у справі про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2023, яка є предметом апеляційного провадження, закрито провадження у справі № 910/13819/22 за позовом "Вірткон ГМБХ" до ОСОБА_1 про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі; закрито провадження у справі № 910/13819/22 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Акціонерного товариства "Гоу Інвест АГ" про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі.

Постановляючи ухвалу суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства). Суд першої інстанції в ухвалі послався на те, що: спірний акт складений на виконання договору купівлі-продажу частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" від 04.09.2022, не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, відтак не може бути визнаний недійсним; позивачем та третьою особою обрано неналежний спосіб захисту прав та інтересів.

Не погодившись з ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у цій справі № 910/13819/22, "Вірткон ГМБХ" та АТ "Гоу Інвест АГ" звернулись до Північного апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами, у яких просять її скасувати, матеріали справи передати до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Підставою для скасування судового рішення скаржники зазначають помилкове застосування судом норм процесуального права (зокрема п. 1. ч. 1 ст. 231 ГПК України).

Апеляційні скарги обґрунтовані посиланням на те, що:

місцевий суд вийшов за межі своїх повноважень під час підготовчого засідання;

обрання невірного способу захисту не може бути підставою для закриття провадження у справі, а може слугувати лише в подальшому для відмови у позові;

з`ясування обставин справи та дослідження доказів за приписами чинного ГПК України відбуваються на стадії розгляду справи по суті, а не на стадії підготовчого провадження;

позивач не позбавлений права до закінчення підготовчого судового засідання у справі змінити предмет або підстави позову;

місцевим надано передчасну, безпідставну та неналежну правову оцінку акту приймання-передачі, який посвідчений нотаріусом і має усі ознаки правочину;

договір купівлі-продажу частки (частини частки) у статутному капіталі товариства від 04.09.2022 сторонами не укладався.

спір у цій справі належить до юрисдикції господарського суду.

Відповідачем через систему "Електронний суд" подані письмові пояснення, в яких він просить відмовити в їх задоволенні.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 (судді Ходаківська І.П. - головуюча, Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH) та АТ "Гоу Інвест Аг" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/13819/22 та призначено їх до розгляду на 20.12.2023.

Розгляд справи 20.12.2023 не відбувся з технічних причин.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 розгляд апеляційних скарг у справі призначено на 24.01.2024 та продовжено строк їх розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у зв`язку з повітряною тривогою та загрозою ракетних ударів справу перепризначено на 14.02.2024.

У судовому засіданні 14.02.2024 взяли участь представник "Вірткон ГМБХ" та АТ "Гоу Інвест АГ", який підтримав апеляційні скарги і просив їх задовольнити, скасувати оскаржену ухвалу суду першої інстанції, а матеріали справи передати до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

У судовому засіданні 14.02.2024 взяв участь представник відповідача, який у розгляді апеляційних скарг поклався на розсуд суду і просив винести законне рішення.

ТОВ "Євротранстелеком" та АТ "Гоу Ост Інвест АГ" явку своїх представників у судове засідання 14.02.2024 не забезпечили. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

До визначеної дати проведення судового засідання від вказаних учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційних скарг, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 14.02.2024.

Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю вказаних учасників справи, які не забезпечили явку своїх представників.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 14.02.2024 колегією суддів було відмовлено у задоволенні клопотання про відмову від апеляційної скарги АТ "Гоу Ост Інвест АГ", підписаної Жоржиком Стояновим на підставі довіреності від 05.07.2021 № 5927, посвідченої нотаріусом та зареєстрованої за № 478. Судом враховані обставини, викладені у висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг, затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 4168/5 від 18.11.2021 і ту обставину, що апеляційну скаргу від імені АТ "Гоу Ост Інвест АГ" підписано його іншим повноважним представником - адвокатом Андросович Г.С., який у судовому засіданні заперечив проти задоволення зазначеного клопотання.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою суд закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України на стадії підготовчого провадження, з підстав неналежності обраного позивачем та третьою особою способу захисту прав і того, що спірний акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України.

У силу статей 6, 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року" (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.12.1997 №9-зп у справі щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) роз`яснив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України також передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. У наведених статтях закріплені переліки способів захисту прав і законних інтересів. При цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до положень статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені у статті 20 ГПК України. Так, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

Водночас у разі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі. При цьому за вимогами частини 2 зазначеної статті, якщо провадження у справі закривається із зазначеної підстави, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Законодавство наділяє суд можливістю здійснити процесуальну дію у вигляді закриття провадження у справі як в підготовчому засіданні в разі наявності підстав для цього, так і під час розгляду справи по суті.

Співставляючи стадії процесу доказування та стадії судового процесу, судова колегія враховує, що згідно із статтею 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання

За змістом статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Колегія суддів враховує, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі була проголошена на стадії підготовчого провадження, тоді як положеннями статей 177, 181, 182 ГПК України не передбачено дослідження та встановлення обставин справи під час підготовчого провадження.

Дослідження доказів та встановлення обставин справи здійснюється під час розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 209 ГПК України передбачено, що суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються.

Частиною 3 статті 46 ГПК передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви

Враховуючи, що в контексті конкретних обставин цієї справи суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України з посиланням на неналежний спосіб захисту прав позивача та третьої особи, виходячи із завдань підготовчого провадження, встановлених ГПК України та з огляду на неможливість дослідження обставин справи на даній стадії судового процесу, колегія суддів вважає слушними доводи скаржників, що суд першої інстанції був позбавлений можливості надавати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту змісту порушеного права, характеру його правопорушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. А тому, за відсутності повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідження наданих учасниками справи доказів та надання оцінки всім аргументам учасників справи, що здійснюється судом саме під час розгляду справи по суті, будь-які висновки суду першої інстанції щодо наявності чи відсутності порушення права, за захистом якого звернулися позивач та третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, а також належності та ефективності обраного ними способу захисту на стадії підготовчого провадження є передчасними.

Суд першої інстанції також не врахував, що обрання неналежного способу захисту права та інтересу є достатньою та самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина друга статті 20 Господарського кодексу України встановлює, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі №915/1299/18, на яку посилається скаржник.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

Як вже зазначалось, дослідження доказів та встановлення обставин справи здійснюється під час розгляду справи по суті.

Отже посилання суду першої інстанції в оскарженій ухвалі на те, що спірний акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України є також передчасним.

За таких обставин, суд першої інстанції неправильно застосував положення пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас, частиною 4 цієї статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункт 4 частини першої статті 280 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, ухвала господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/13819/22 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до господарського суду міста Києва.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 282 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що в даному випадку справа направляється для продовження розгляду, розподіл судових витрат по сплаті судового збору судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH) та Акціонерного товариства "Гоу Інвест АГ" задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі №910/13819/22 скасувати.

Матеріали справи № 910/13819/22 передати до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 19.02.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко