Рішення

від 14.02.2024 по справі 902/1409/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2024 р.Cправа № 902/1409/23

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.

За участю представників сторін:

позивача Браславець Я.Ю., ордер АВ №1098750 від 10.11.2023,

відповідача Дудчик О.М., ордер АВ №1100192 від 18.02.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод" (вул. Механізаторів, буд. 74, м. Гайсин, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 23700)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДАГРОХІМ ГРУП" (вул. Довженка О., 113, м. Козятин, Козятинський р-н., Вінницька обл., 22100)

про: стягнення 632 630,09 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДАГРОХІМ ГРУП" про стягнення 632 630,09 грн заборгованості, з яких 500 000,00 грн - основного боргу, 100 000,00 грн - компенсаційних коштів, 30 238,89 грн - пені та 2 391,20 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №25 від 30.09.2022 року та Додаткової угоди до нього.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 14.11.2023 справу передано для розгляду судді Маслію І.В.

Ухвалою суду від 16.11.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків: 10 днів з дня отримання даної ухвали.

20.11.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.11.2023 відкрито провадження у справі № 902/1409/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.12.2023.

18.12.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження.

На визначену судом дату в судове засідання 18.12.2023 з`явився представник відповідача.

За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 22.01.2024 о 10:30 год., про що повідомлено представника відповідача під розписку, а представника позивача телефонограмою, наявною в матеріалах справи.

16.01.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній частково визнає позовні вимоги, а саме основний борг та частину компенсаційних коштів, в решті позову просить відмовити, крім того до відзиву відповідачем долучено доказ сплати основного боргу в розмірі 500 000,00 грн. після відкриття провадження у справі.

На визначену судом дату в судове засідання 22.01.2024 з`явились представники сторін.

За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 14.02.2024 о 10:00 год.

31.01.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує щодо тверджень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням здійсненої відповідачем оплати основного боргу.

На визначену судом дату в судове засідання 14.02.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням здійсненої відповідачем оплати основного боргу.

Представник відповідача визнав позовні вимоги частково, з підстав викладених у відзиві, крім того заявив усне клопотання про те, що докази понесених відповідачем витрат на послуги адвоката будуть подані до суду протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у справі на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.02.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод" (позивач, в договорі Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Козятин Агрохім» (зміна найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДАГРОХІМ ГРУП") (відповідач, в договорі Постачальник) укладено Договір поставки №25 (далі Договір), згідно із п. 1.1. якого у строки, передбачені цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, визначений Сторонами у специфікаціях до даного Договору (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором (Специфікаціями до нього).

Предметом поставки є визначений Товар з найменуванням, у кількості та за ціною, зазначеними у специфікаціях, підписаних Постачальником та Покупцем, які є невід`ємними частинами цього Договору. Ціна товару, вказана у Специфікаціях, визначена на дату їх складання (п. 1.2. Договору).

Загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається загальною кількістю Товару, зазначеною у всіх Специфікаціях (видаткових накладних), підписаних в рамках цього Договору (п. 2.1. Договору).

Ціна Товару, що є предметом даного Договору, вказується у Специфікаціях до даного Договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість Товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у іноземній валюті (доларах США або ЄВРО). Загальна сума Договору складається із суми всіх Специфікацій (видаткових накладних), підписаних в рамках цього Договору (п. 3.1. та п. 3.2. Договору).

Поставка Товару Покупцю здійснюється Постачальником на умовах ЕХW у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), якщо інше не передбачено у Специфікації (п. 4.1. Договору).

Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товар у строки, що визначені у Специфікаціях, при умові належного виконання Покупцем своїх зобов`язань щодо порядку та строків оплати Товару, передбачених даним Договором та Специфікаціями до нього. Товар може поставлятися Покупцю достроково, а також партіями в кількості, визначеній Постачальником на свій розсуд. Конкретна дата поставки Товару в межах строків поставки, передбачених цим Договором та Специфікаціями до нього, повідомляється Постачальником Покупцю після виконання останнім своїх зобов`язань в частині оплати вартості Товару за номером телефону, вказаним у реквізитах до цього Договору (п. 4.4 Договору).

Порядок та строки оплати Товару визначаються у відповідних Специфікаціях щодо умов поставки такого Товару (п. 5.5. Договору).

Підписанням видаткової накладної Покупець засвідчує факт передачі йому Постачальником Товару, вказаного у відповідній видатковій накладній, а також разом з Товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікатів якості (відповідності), інструкції щодо використання та застосування даного Товару. Датою фактичної передачі Товару Покупцю є дата, зазначена у видатковій накладній (п. 6.8. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до « 31» грудня 2022 року Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від обов`язку виконати зобов`язання за ним, які виникли під час його дії. Невід`ємними додатками до цього Договору є Специфікації, додаткові угоди та інші додатки, укладені Сторонами протягом дії цього Договору у письмовій формі за підписами обох Сторін (п. 9.1. та 9.2. Договору).

Будь-які зміни та доповнення за цим Договором є невід`ємною частиною цього Договору та мають юридичну силу лише у випадку їх письмового оформлення та скріплення підписами повноважних осіб і печатками (п. 9.4. Договору).

Даний договір обопільно підписаний та скріплений печатками сторін.

19.07.2023 року в рамках дії Договору між Покупцем та Постачальником укладено Специфікацію № 14 до Договору. За специфікацією сторони Договору визначили, що Постачальник передає в повну власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар в кількості, номенклатурі, ціні, строках та умовах поставки, а саме: СЕЛІТРА АМІАЧНА PULAN, загальною вагою 1 000 т., з доставкою у господарство до 10.08.2023 року, на загальну суму поставки 17 500 008,00 грн разом з ПДВ.

Позивач на виконання умов Договору та специфікації до нього здійснив оплату товару на суму 17 500 008,00 грн, дана обставина сторонами не заперечується.

Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову поставку товару і станом на 18.09.2023 не поставленим залишився товар на суму 4 588 502,06 грн.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивач 18.09.2023 направив на адресу відповідача лист №85 з вимогою повернути кошти в сумі 4 588 502,06 грн. за недопоставлений товар згідно Договору №25 від 30.09.2022 та Специфікації №14 від 19.07.2023.

Відповідач 18.09.2023 повернув позивачу 588 502,06 грн та 22.09.2023 ще 600 000,00 грн.

Таким чином станом на 23.09.2023 не повернутими залишились кошти в розмірі 3 400 00,00 грн.

В зв`язку з не повним виконанням відповідачем вимог листа №85 від 18.09.2023 позивач направив відповідачу претензійну заяву від 27.09.2023 № 28, в якій просив у триденний строк з моменту отримання цієї претензії підготувати та надати для ознайомлення примірники додаткової угоди про розірвання договору поставки № 25 від 30.09.2022 року, із обов`язковим зазначенням: 1) умови повернення сплачених грошових коштів, щодо яких не було поставлено товар, та які підлягають поверненню Покупцю, із обов`язковим зазначенням граничних строків повернення, на загальну суму 3 400 000,00 грн. 2) умови добровільної сплати штрафних санкцій та обов`язкових платежів, які розраховуються згідно умов Договору та норм Цивільного кодексу України у зв`язку з їх невиконанням у односторонньому порядку, із обов`язковим зазначенням граничних строків їх сплати, на загальну суму 474 088,56 грн.

29.09.2023 між сторонами підписано Додаткову угоду №2 до Договору поставки №25 від 30.09.2022 року, про наступне:

1. Розглянувши лист Покупця № 85 від 18 вересня 2023 року, провівши переговори відносно взаємної зацікавленості у продовженні ведення господарських операцій за Договором поставки. Сторони досягнули взаємної домовленості про дострокове розірвання (припинення) Договору поставки № 25 від ЗО вересня 2022 року із 29 вересня 2023 року.

2. Підписанням цієї додаткової угоди Сторони погодили, шо внаслідок розірвання Договору поставки Постачальником має бути повернутий Покупцеві залишок грошових коштів в сумі 3 400 000 (три мільйони гривень) 00 коп., на банківський рахунок Покупця, зазначений у реквізитах Договору поставки наступним чином: - 1 000 000.00 (один мільйон) гривень 00 коп.. у день підписання цієї додаткової угоди; - 2 400 000,00 (два мільйони чотириста тисяч) гривень 00 коп., у термін не пізніше ніж 06 жовтня 2023 року (включно).

3. За домовленістю Сторін, окрім суми визначеної у п. 2. цієї додаткової угоди. Постачальник додатково сплачує на користь Покупця кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп., в якості компенсації (відшкодування) інфляційних втрат та усіх інших без виключення можливих фінансових, матеріальних збитків, упущеної вигоди, платежів які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права та/або інтересу, і т.і., які виникли або могли виникнути у Покупця в результаті взаємовідносин сторін за Договором поставки № 25 від 30 вересня 2022 року.

4. Підписанням цієї Додаткової угоди Покупець підтверджує повну відсутність у нього будь-яких претензій до Постачальника, щодо виконання останнім усіх без виключення умов Договору поставки, а усі зобов`язання Постачальника є припиненими з дати його дострокового розірвання.

5. Усі спори, що виникають з цієї додаткової угоди, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.

6. Ця додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Якщо будь-які положення Договору поставки будуть суперечити цій Додатковій угоді, то до правовідносин Сторін застосовуються положення цієї Додаткової угоди, а Договір поставки має тлумачитись у відповідності до умов, мети та спрямованості цієї Додаткової угоди.

7. Після набрання чинності цієї додаткової угоди всі попередні переговори за нею. листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості Сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору поставки, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні її умов.

8. Усі правовідносини, шо виникають з цієї додаткової угоди або пов`язані із нею. у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цієї додаткової угоди, тлумаченням її умов, визначенням наслідків недійсності або порушення додаткової угоди, регламентуються Договором, цією додатковою угодою та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

9. Кожна зі Сторін свідчить, що ця Додаткова угода підписана з її боку уповноваженим на те представником, представниками Сторін отримано всі необхідні для підписання погодження, які передбачені Статутами Сторін чи будь-якими іншими документами Сторін та жодна із Сторін не буде посилатися на відсутність або обмеженість повноважень їх представників на підписання цієї Додаткової угоди в майбутньому як на підставу її недійсності.

10. Сторони розуміють правові наслідки підписання цієї Додаткової угоди, не існує жодних обставин, які могли б вплинути на мету цієї Додаткової угоди та умови її підписання. Сторони підтверджують, що вищевикладені в цій Додатковій угоді умови відповідають їх волевиявленню і породжують настання бажаних наслідків, які відповідають дійсним інтересам Сторін.

11. Ця додаткова угода складена при повному розумінні Сторонами її умов та термінології українською мовою у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - но одному для кожної із Сторін.

Дана додаткова угода підписана та скріплена печатками сторін.

На виконання Додаткової угоди №2 відповідач 29.09.2023 перерахував позивачу 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2563193694 від 29.09.2023.

За твердженнями позивача, викладеними в позовній заяві, станом на 07.10.2023 за відповідачем рахувалась заборгованість з повернення коштів в сумі 2 400 000,00 грн згідно п. 2 та 100 000,00 грн згідно п. 3 Додаткової угоди №2.

Разом з тим, 10.10.2023 та 11.10.2023 відповідачем на підставі видаткових накладних №442, №443, №444 та №445 здійснено поставку товару на загальну суму 1 575 000,72 грн, що враховано позивачем в погашення заборгованості за п. 2 Додаткової угоди №2.

Також, відповідно до платіжної інструкції №54 від 26.10.2023 відповідачем на рахунок позивача було перераховано 324 999,28 грн, згідно вимог Додаткової угоди №2.

З огляду на викладене за твердженням позивача, з 26.10.2023 за відповідачем рахується заборгованість 500 000,00 грн згідно п. 2 та 100 000,00 грн згідно п. 3 Додаткової угоди №2.

Дані обставини стали підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 632 630,09 грн заборгованості, з яких 500 000,00 грн - основного боргу, 100 000,00 грн - компенсаційних коштів, 30 238,89 грн - пені та 2 391,20 грн - 3% річних.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заборгованість відповідачем визнається частково, а саме у сумі 500 000,00 грн. - визнається у повному обсязі та наразі погашені перед позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №2563193819 від 14.12.2023 на суму 500 000,00 грн.

Компенсація у сумі 100 000,00 грн. відповідачем визнається частково, у сумі 70 000,00 грн., оскільки, після укладання сторонами Додаткової угоди № 2 від 29 вересня 2023 року до Договору поставки № 25 від 30 вересня 2022 року, між сторонами були проведені переговори щодо внесення змін до її умов. Зокрема, відповідачем була зроблена пропозиція зменшити розмір компенсації, передбаченої у п. 3 Додаткової угоди, зі 100 000,00 грн. до 70 000,00 грн., а Позивачем така пропозиція була акцептована. На підтвердження досягнення таких домовленостей позивач надав відповідачу лист за вих. № 3 від 18 жовтня 2023 року, зокрема наступного змісту: «Так, за результатом переговорів між керівництвом Сторін Угоди, на сьогодні між ТОВ «Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод» та ТОВ «Козятин Агрохім» досягнуто домовленості щодо зменшення розміру грошових коштів, встановлених у пункті 3 Угоди. Тому, цим листом ТОВ «Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод» підтверджує наявність та погодження обумовлених домовленостей щодо зменшення розміру грошових коштів, встановлених у пункті 3 Угоди, а саме: зі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп. до 70 000 (сімдесят тисяч) гривень 00 коп., які підлягають сплаті у найкоротший строк ТОВ «Козятин Агрохім» на рахунок ТОВ «Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод». Зміст даного листа, за твердженням відповідача, вказує на укладення сторонами правочину щодо зменшення розміру належної до сплати компенсації зі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп. до 70 000 (сімдесят тисяч) гривень 00 коп. При цьому, конкретний строк (термін) сплати вказаної компенсації сторони не погодили, а тому у даному випадку застосуванню підлягають норми ст. 530 ЦК України, з огляду на це на переконання відповідача відповідні позовні вимоги наразі є недоведеними та необґрунтованими, оскільки на момент звернення позивача до суду з позовом його права в цій частині не порушені.

Пеня у сумі 30 238,89 грн. та 3% річних у сумі 2 391,20 грн. відповідачем не визнаються повністю, оскільки, за твердженнями відповідача у вказаній додатковій угоді сторони не визначали можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань за нею та не визначали розмір пені. Крім того, у п. 3 Додаткової угоди, з урахуванням подальших домовленостей, щодо досягнення яких йдеться у листі Позивача за вих. № 3 від 18 жовтня 2023 року, сторони погодили розмір компенсації, яка охоплює усі можливі (окрім основного боргу) майнові претензії Позивача до Відповідача у зобов`язаннях між сторонами. Закон не забороняє у встановлений спосіб врегульовувати наслідки неналежного виконання учасниками господарських правовідносин зобов`язань, у зв`язку з чим Позивачем нарахування пені та 3% річних зроблені всупереч досягнутих між сторонами домовленостей, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність таких позовних вимог.

Позивач у відповіді на відзив, не заперечує сплату відповідачем основної суми боргу в розмірі 500 000,00 грн після відкриття провадження у справі, разом з тим спростовує доводи відповідача щодо неправомірності стягнення 100 000,00 грн - компенсаційних коштів, 30 238,89 грн - пені та 2 391,20 грн - 3% річних та просить їх задовольнити у повному обсязі.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір поставки та Додаткову угоду №2 до нього.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №25 від 30.09.2022 не до поставлено позивачу оплачений товар, визначений в Специфікації №14 від 19.07.2023.

В подальшому, 29.09.2023 між сторонами підписана Додаткова угода №2 до Договору поставки №25 від 30.09.2022, згідно з якою сторони дійшли згоди про дострокове розірвання (припинення) Договору поставки №25 від 30.09.2022 з моменту підписання даної Додаткової угоди, а саме з 29.09.2023 року.

Крім того, в даній Додатковій угоді сторони погодили, що внаслідок розірвання Договору поставки Постачальником має бути повернуто Покупцю грошові кошти за оплачений та не поставлений товар в сумі 3 400 000,00 грн. Кошти мають бути повернуті наступним чином: - 1 000 000,00 грн. у день підписання цієї додаткової угоди та 2 400 000,00 грн., у термін не пізніше ніж 06 жовтня 2023 року (включно).

Також, за домовленістю Сторін, окрім суми коштів за оплачений та не поставлений товар Постачальник додатково сплачує на користь Покупця кошти в сумі 100 000,00 грн., в якості компенсації (відшкодування) інфляційних втрат та усіх інших без виключення можливих фінансових, матеріальних збитків, упущеної вигоди, платежів які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права та/або інтересу, і т.і., які виникли або могли виникнути у Покупця в результаті взаємовідносин сторін за Договором поставки № 25 від 30 вересня 2022 року.

Відповідач (Постачальник) взяті на себе за Додаткова угода №2 зобов`язання виконав частково та не у строки визначені у Додатковій угоді, за таких обставин, на день подачі позовної заяви до суду у відповідача рахувалась заборгованість в сумі 500 000,00 грн. основного боргу та 100 000,00 грн. компенсації визначених в п. 2 та п. 3 Додаткової угоди.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2563193819 від 14.12.2023, доданої відповідачем до відзиву на позовну заяву. В даному платіжному дорученні вказано призначення платежу повернення коштів згідно дог. Поставки №25 від 30.09.2022. Крім того, представник позивача підтвердив даний фак в судовому засіданні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За наведених обставин, з урахуванням поданих сторонами доказів проведення відповідачем оплати, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 500 000,00 грн., у зв`язку із чим провадження у справі в частині основного боргу підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням витрат на сплату судового збору в цій частині на відповідача.

Разом з тим, відповідачем не здійснено оплати 100 000,00 грн. компенсації визначеної в п. 3 Додаткової угоди.

Твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, щодо домовленості між сторонами про зменшення компенсаційних з 100 000,00 грн до 70 000,00 грн та те, що в Додатковій угоді не визначено терміну сплати компенсаційних, а позивачем на підставі ст. 530 ЦК України не направлено вимоги про їх сплату судом оцінюються критично, оскільки в листі №3 від 18.10.2023 про зменшення компенсаційних з 100 000,00 грн до 70 000,00 грн, на який посилається відповідач, позивачем визначено що дані компенсаційні кошти мають бути сплачені відповідачем в найкоротші строки.

Однак, як встановлено судом та зазначено позивачем у відповіді на відзив, відповідач замість оплати даної компенсації направив позивачу підписаний та скріплений своєю печаткою примірник Додаткової угоди №3 до Договору поставки №25 від 30.09.2022, в якій повторно зазначив про розірвання Договору поставки №25 від 30.09.2022 з 31 жовтня 2023 року (при тому, що сторони в Додатковій угоді №2 вже розірвали даний догів з 29.09.2023), змінив строк повернення залишку коштів в сумі 500 000,00 грн за оплачений та не поставлений товар до 03.11.2023 (включно) та змінив суму компенсації визначену в п. 3 Додаткової угоди з 100 000,00 грн до 70 000,00 грн.

Додаткової угоди №3 до Договору поставки №25 від 30.09.2022 зі сторони позивача підписана не була, а відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому п. 9.4. Договору сторони встановили, що будь-які зміни та доповнення за цим Договором є невід`ємною частиною цього Договору та мають юридичну силу лише у випадку їх письмового оформлення та скріплення підписами повноважних осіб і печатками, тому Додаткова угода №3 не має юридичної сили.

Також суд звертає увагу відповідача на те, що останнім в Додатковій угоді №3 самостійно визначено термін повернення коштів позивачу 03.11.2023 (включно), разом з тим у визначений термін відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, крім того позивачем позовну заяву до суду подано 14.11.2023, тобто після визначеного відповідачем терміну повернення коштів, дані обставини розцінюються судом як недобросовісне виконання відповідачем господарських зобов`язань.

В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 100 000,00 грн - компенсаційних коштів є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 30 238,89 грн - пені та 2 391,20 грн - 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4ст. 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас ч.6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом. Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Як вбачається з п. 6 Додаткової угоди №2 від 29.09.2023 до Договору поставки №25 від 30.09.2022 сторонами погоджено, що ця додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Якщо будь-які положення Договору поставки будуть суперечити цій Додатковій угоді, то до правовідносин Сторін застосовуються положення цієї Додаткової угоди, а Договір поставки має тлумачитись у відповідності до умов, мети та спрямованості цієї Додаткової угоди.

В пункті 3 даної Додаткової угоди визначено, що за домовленістю Сторін, окрім суми визначеної у п. 2. цієї додаткової угоди. Постачальник додатково сплачує на користь Покупця кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп., в якості компенсації (відшкодування) інфляційних втрат та усіх інших без виключення можливих фінансових, матеріальних збитків, упущеної вигоди, платежів які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права та/або інтересу, і т.і., які виникли або могли виникнути у Покупця в результаті взаємовідносин сторін за Договором поставки № 25 від 30 вересня 2022 року.

Тобто, даною Додатковою угодою сторонами змінено умови відповідальності за не виконання Договору поставки №25 від 30.09.2022, та визначено її у сталій сумі компенсації в розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, Закон не забороняє у встановлений спосіб врегульовувати наслідки неналежного виконання учасниками господарських правовідносин зобов`язань.

З огляду на викладене сторони в Додатковій угоді №2 від 29.09.2023 дійшли домовленостей та взаємної згоди щодо визначення розміру компенсації, яка охоплює усі можливі (окрім основного боргу) майнові претензії які виникли у позивача в результаті взаємовідносин сторін за Договором поставки № 25 від 30 вересня 2022 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у задоволенні позову в частині стягнення 30 238,89 грн - пені та 2 391,20 грн - 3% річних слід відмовити як безпідставно заявлених.

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати пов`язані із сплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в частині задоволення та закриття провадження у справі покладаються на відповідача, в частині відмови покладаються на позивача.

Крім того, в позовній заяві позивачем зазначено про понесення витрат на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати позивача на правову допомогу підтверджуються копіями:

- Договору про надання правової допомоги №11/23-г/2 від 06.11.2023, відповідно до умов якого Клієнт - ТОВ "Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод" доручає, а Адвокат - Браславець Я.Ю. приймає на себе виконання обов`язків з надання правової допомоги, в частині консультування, підготовки необхідних документів та представництва інтересів Клієнта щодо питань які виникають у зв`язку з поверненням коштів за договором поставки №25 від 30.09.2022 та додаткової угоди №2 від 29.09.2023. Гонорар Адвоката за послуги що надаються на підставі цього договору у суді першої інстанції має фіксовану ціну 8 000,00 грн. Клієнт сплачує фіксований гонорар впродовж 3 робочих днів з моменту укладення цього договору.

- Виписки по банківському рахунку Адвоката, згідно якої ТОВ "Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод" 07.11.2023 перерахував на користь Адвоката 8 000,00 грн, з призначенням платежу «надання правової допомоги за договором №11/23-г/2 від 06.11.2023».

- Детального розрахунку суми судових витрат, які понесено позивачем на отримання професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

- Свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія ВН №000486 від 22.05.2019.

- Ордера серії АВ №1098750 від 10.11.2023.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таку правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Крім того, у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Даний висновок викладений у постанові Верховного суду по справі №640/18402/19 від 28.12.2020 р.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Дослідивши докази, надані позивачем в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат понесених позивача на професійну правничу допомогу адвоката, дане клопотання також не міститься у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, вимоги задоволено частково з урахуванням вимог за якими закрито провадження у справі, тому з відповідача підлягає стягненню 7 587,37 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, решту витрат (412,63 грн) слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 126, 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 500 000,00 грн. основного боргу закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДАГРОХІМ ГРУП" (вул. Довженка О., 113, м. Козятин, Козятинський р-н., Вінницька обл., 22100, код ЄДРПОУ 43835001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод" (вул. Механізаторів, буд. 74, м. Гайсин, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 23700, код ЄДРПОУ 00686411) 100 000,00 грн. - компенсаційних витрат, 9 000,00 грн - витрат на сплату судового збору та 7 587,37 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

4. У частині стягнення 30 238,89 грн пені та 2 391,20 грн - 3% річних відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 489,46 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 412,63 грн - залишити за позивачем.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Примірник рішення направити сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 20 лютого 2024 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи