Рішення

від 20.02.2024 по справі 904/6512/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6512/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрактор" (м. Дніпро)

до Фізичної особи-підприємця Симоненка Олександра Олександровича (Дніпропетровська обл., м. Павлоград)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімтекс" звернулось з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 44804,98грн, з якої: 44156,00грн основного боргу, 35,64грн інфляційних втрат, 613,34грн трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №22/1181 від 14.12.2022 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи приписи ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 ГПК України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

04.01.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" представник відповідача звернувся з клопотанням про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за договором поставки №22/1181 від 14.12.2022 в розмірі 44156,00грн у зв`язку з відсутністю предмету спору. На підтвердження зазначених обставин відповідач надав копію платіжної інструкції №4500011563 від 22.12.2023. Також, просить зменшити розмір витрат на адвоката до 1000,00грн.

Станом на 20.02.2024 позивач не надав пояснень на клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивноcті господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність сторін про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Таким чином, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

14.12.2022 між Приватним акціонерним товариством "Камет-Сталь" (далі покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімтекс" (далі постачальник, позивач) укладено договір поставки №22/1181 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується виготовити і передати, а покупець - прийняти і оплатити товар (надалі - товар) на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору кількість, номенклатура товару вказуються в специфікаціях (додатках) до цього договору, що є невід`ємною частиною договору (далі - «специфікації»).

Поставка товару здійснюється видами транспорту, зазначеними в специфікаціях (п. 3.1 договору).

Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки, зазначених в специфікаціях, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року (п. 3.2 договору).

Строки поставки товару вказуються в специфікаціях (п. 3.3 договору).

Постачальник має право здійснити поставку товару в інші терміни виключно на підставі попередньої письмової згоди покупця (п. 3.4 договору).

Право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару (п. 3.6 договору).

Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначених в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з постачанням товару (п. 4.1 договору).

Ціна на товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до цього договору або специфікації. Зміна ціни після підписання договору сторонами не допускається, якщо інше не зазначено в специфікації (п. 4.2 договору).

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до доданих до неї специфікацій (п. 4.3 договору).

Оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі (п. 5.1 договору).

Оплата за поставлений товар буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з дати поставки товару та надання документів, зазначених в п. 6.3 цього договору (п. 5.2 договору).

Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3 договору).

Покупець має право здійснити оплату товару до настання термінів оплати (п. 5.4 договору).

За згодою сторін можливі інші форми оплати, що не суперечать чинному законодавству України (п. 5.5 договору).

Покупець має право відмовитися від приймання поставленого товару до надання документів, зазначених в п.6.3 цього договору (п. 6.4 договору).

У випадку поставки товару, який не відповідає умовам договору (за якістю, комплектністю, номенклатурою, упаковкою) або супровідним документам, а також товару, пошкодженого внаслідок невідповідної упаковки і/або маркування, порушень правил транспортування (при доставці транспортними засобами постачальника або перевізника за договором з постачальником), товар приймається покупцем на зберігання (п. 6.5 договору).

Пунктом 6.6 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний за свій рахунок протягом 3 (трьох) календарних днів або в інший термін, узгоджений сторонами, з дати відправлення в порядку, передбаченому п. 10.3 договору, відповідного повідомлення покупця, виконати зазначені в повідомленні вимоги про усунення виявлених недоліків (дефектів) товару, про доукомплектування товару, про заміну товару, про відшкодування покупцеві всіх понесених ним витрат і збитків, пов`язаних з постачанням товару неналежної якості (в т.ч. витрат зі зберігання, транспортування, утилізації всього або частини товару, усунення його недоліків).

За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 7.1 договору).

У випадку порушення більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені (п. 7.2 договору).

Згідно з п. 11.4 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог).

Цей договір діє до 13.12.2024, але в будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань, в тому числі гарантійних, за цим договором (п. 11.5 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку. При цьому, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору.

14.12.2022 між сторонами укладено специфікацію №1, відповідно до змісту якої, сторони визначили найменування товару, його технічні характеристики, ОЗМ, одиницю виміру, кількість, ціну та вартість товару, яка складає 82918,92грн з ПДВ. Умовами специфікації також визначено строк оплати та порядок розрахунків: оплата товару 100% за фактом поставки протягом 20 календарних днів на підставі виставленого рахунку. Термін поставки січень 2023 року (а.с. 22 том 1).

10.04.2023 між сторонами укладено специфікацію №4, відповідно до змісту якої, сторони визначили найменування товару, його технічні характеристики, ОЗМ, одиницю виміру, кількість, ціну та вартість товару яка складає 595220,73грн з ПДВ. Умовами специфікації також визначено строк оплати та порядок розрахунків: оплата товару 100% за фактом поставки протягом 20 календарних днів на підставі виставленого рахунку. Термін поставки поз.№1 серпень, поз.№2 квітень, поз.№3 квітень, поз.№4 135075,6кг квітень, 3000кг серпень, поз.№5 квітень (а.с. 23 том 1).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 599037,00грн з ПДВ, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні:

№49 від 19.01.2023 на суму 64875,00грн;

№114 від 17.02.2023 на суму 247305,60грн;

№287 від 21.04.2023 на суму 286856,40грн (а.с. 24-26 том 1).

Господарський суд зазначає, що видаткові накладні №49 від 19.01.2023, №114 від 17.02.2023, №287 від 21.04.2023 та товарно-транспортні накладні №Р49 від 19.01.2023, №Р114 від 17.02.2023, №Р287 від 21.04.2023 підписані відповідачем без будь-яких зауважень чи заперечень.

Позивач виставив відповідачу рахунки:

№50 від 19.01.2023 на суму 64875,00грн;

№166 від 17.02.2023 на суму 247305,60грн;

№379 від 21.04.2023 на суму 286856,40грн (а.с. 27-29 том 1).

Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково у сумі 554881,00грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 33-36 том 1), у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 44156,00грн, що і стало причиною звернення до суду.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар, а також інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав стягнення штрафних санкцій.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару. Усі видаткові накладні підписані відповідачем без зауважень.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за спірними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з п. 5.2 договору та умов специфікацій №1, №4, покупець зобов`язується оплатити вартість отриманого товару 100% за фактом поставки протягом 20 календарних днів на підставі виставленого рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем товару на суму 44156,00грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Таким чином, враховуючи викладене, а також визначений контрагентами у пункті 5.2 договору та специфікацій №1 і №4 порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за спірними видатковими накладними, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав:

08.02.2023 за видатковою накладною №49 від 19.01.2023 на суму 64875,00грн, прострочка з 09.02.2023;

09.03.2023 за видатковою накладною №114 від 17.02.2023 на суму 247305,60грн, прострочка з 10.03.2023;

11.05.2023 за видатковою накладною №287 від 21.04.2023 на суму 286856,40грн, прострочка з 12.05.2023.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за поставлений товар в сумі 44156,00грн слід визнати обґрунтованими.

Однак, під час розгляду справи відповідач звернувся із клопотанням про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 44156,00грн у зв`язку з її оплатою 22.12.2023.

Як свідчать наявні у справі докази (а.с. 61 том 1) відповідач здійснив погашення основної заборгованості на суму 44156,00грн згідно з платіжною інструкцією №4500011563 від 22.12.2023.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

З огляду на викладене, а також враховуючи дату звернення позивача з позовом (14.12.2023) та відкриття провадження у справі (19.12.2023), суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача про закриття провадження у справі та закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 44156,00грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 35,64грн та 3% річних у розмірі 613,34грн, які розраховані на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до розрахунку (а.с. 5, 6 том 1).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у сумі 35,64грн за період з червня 2023 року по жовтень 2023 року із суми заборгованості 44156,00грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом порушень не встановлено.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних розраховані у сумі 613,34грн за період з 31.05.2023 до 15.11.2023 із суми заборгованості 44156,00грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що він здійснений вірно.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача 3% річних у сумі 613,34грн та інфляційних втрат - 35,64грн.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00грн.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 2684,00грн та витрат на правничу допомогу у загальній сумі 5000,00грн.

Відповідно до частин першої третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач у клопотанні про закриття провадження у справі просив зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до 1000,00грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані копії договору №28-08/2023 про надання правової допомоги від 28.08.2023, акту виконаних робіт (наданих послуг) від 16.11.2023, платіжної інструкції в національній валюті №3296 від 31.10.2023, додатку №1 до договору «опис і вартість правової допомоги (який включає у вартість робіт за складання претензії), рахунку-фактури №СФ-2808 від 28.08.2023 (а.с. 41-45 том 1).

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку.

Здійснюючи аналіз заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Оцінюючи розмір зазначених витрат у контексті критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає їх завищеними з огляду на неспівмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг): справа не відноситься до складної категорії, а є малозначною, що розглядається у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Відтак, з огляду на викладене, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 3500,00грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 2684,00грн витрат по сплаті судового збору та 3500,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтекс" до Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 44804,98грн, з якої: 44156,00грн - основного боргу, 35,64грн - інфляційних втрат, 613,34грн - трьох відсотків річних задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтекс" 44156,00грн основного боргу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Соборна, буд. 18Б; ідентифікаційний код 05393085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтекс" (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Січеславський шлях, буд. 97; ідентифікаційний код 43005892) 613,34грн - інфляційних втрат, 35,64грн - 3% річних, 2684,00грн - витрат по сплаті судового збору та 3500,00грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 20.02.2024.

Суддя В.О. Татарчук