Рішення
від 20.02.2024 по справі 904/6460/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6460/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична Компанія "Грін Енержі" (Чернівецька обл., Чернівецький р-н, село Молодія)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВЖ-Групп" (м. Дніпро)

про стягнення сплаченої передплати за товар та інфляційних збитків

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична Компанія "Грін Енержі" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВЖ-Групп" про стягнення сплаченої передплати за товар та інфляційних збитків в загальному розмірі 284520,35грн, з якої: 218889,61грн - основного боргу, 65630,74грн - інфляційних збитків. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №05 від 24.12.2021 в частині повернення попередньої оплати за договором.

За розпорядженням керівника апарату суду від 15.12.2023 №640 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи", відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку із перебуванням на лікарняному судді Васильєва О.Ю., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2023 для розгляду позовної заяви призначено суддю Татарчука В.О.

Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи приписи ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 ГПК України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялася ухвала суду від 20.12.2023 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49032, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Білоріченська, буд. 78, кв. 2.

Однак, поштовий конверт з ухвалою суду від 20.12.2023 був повернутий працівниками поштового зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 52-54 том 1).

Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку і її повернення до суду "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 23.01.2024, оскільки 08.01.2024 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачу ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов`язано надати відповідача відзив на позов.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило, поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.

Станом на 20.02.2024 відповідач відзив на позов не надав.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

24.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВЖ-Групп" (далі постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична Компанія "Грін Енержі" (далі покупець, позивач) укладено договір поставки №05 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, що визначається у відповідній специфікації до договору, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити постачальникові його вартість.

Поставка товару відбувається па підставі специфікацій до договору, які підписуються повноважними представниками сторін, та є невід`ємною частиною договору, в яких сторонами узгоджуються ціна, кількість, умови поставки, умови оплати, інші необхідні умови поставки конкретного погодженого об`єму товару (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - кількість товару, що поставляється постачальником на підставі однієї видаткової накладної або товарно-транспортної накладної. Погоджений об`єм (у цьому договорі - об`єм) - погоджена постачальником та покупцем кількість товару, що поставляється згідно відповідної специфікації до договору. Об`єм в залежності від кількості товару поставляється як однією, так і декількома партіями.

Загальна вартість товару, що буде поставлено за умовами договору складається з суми вартостей всіх партій товару, поставлених за весь термін дії договору (п. 2.1 договору).

Вартість (ціна) об`єму товару і вартість (ціна) одиниці виміру товару визначається у відповідній специфікації, і урахуванням податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства України. Ціна товару вказана у специфікації є договірною та відповідає рівню звичайної ціни (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору узгоджено, що оплата товару проводиться покупцем в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі. Строки оплати партії товару узгоджується сторонами в специфікації.

Сума договору визначається як сума вартості всіх партій товару, що поставлені в період строку дії договору (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору сторони домовилися, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах, що погоджені сторонами у відповідній специфікації на кожну поставку товару.

При тлумаченні умов договору сторони застосовують Міжнародні правила тлумачення термінів ІНКОТЕРМС (у редакції 2020 року), за винятком застережень, прямо передбачених договором, та з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером договору (п. 3.2 договору).

Строки поставки кожної партії товару узгоджується сторонами в специфікаціях (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 8.4 договору у разі затримки поставки товару на строк більше 10 календарних днів, покупець має право відмовитися від поставки товару, а якщо за товар покупцем була здійснена передплата, постачальник зобов`язаний повернути отриману передплату протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання письмової вимоги від покупця.

У випадку неповернення, не повного повернення постачальником отриманої передплати від покупця після отримання вимоги покупця відповідно до п. 8.4 договору, постачальник зобов`язаний сплатити за користування коштами покупцю 15% річних від суми неповернутої передплати за весь час користування (п. 8.5 договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2022 року включно, але у будь якому разі діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 11.2 договору).

24.12.2021 між сторонами укладено специфікацію №1 до договору поставки, відповідно до змісту якої, сторони визначили найменування товару, його технічні характеристики, одиницю виміру, кількість, ціну та вартість товару яка загалом складає 120528,00грн з ПДВ.

Умовами специфікації, окрім іншого, визначено:

4. Поставка товару здійснюється у строк на протязі 7 днів після попередньої оплати.

7. Відповідно до договору покупець здійснює оплату за товар у наступному порядку: передплата у розмірі 100% від вартості товару, що складає 120528,00грн (а.с. 15 том 1).

24.12.2021 між сторонами укладено специфікацію №2 до договору поставки, відповідно до змісту якої, сторони визначили найменування товару, його технічні характеристики, одиницю виміру, кількість, ціну та вартість товару яка загалом складає 165048,00грн з ПДВ.

Умовами специфікації, окрім іншого, визначено:

4. Поставка товару здійснюється у строк на протязі 7 днів після попередньої оплати.

7. Відповідно до договору покупець здійснює оплату за товар у наступному порядку: передплата у розмірі 100% від вартості товару, що складає 165048,00грн (а.с. 16 том 1).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору та укладених специфікацій він здійснив попередню оплату товару на підставі виставлених відповідачем рахунків на загальну суму 218889,61грн, що підтверджується платіжними інструкціями в національній валюті:

№1826 від 05.01.2022 на суму 27648,00грн;

№1862 від 14.01.2022 на суму 165048,00грн;

№2004 від 15.02.2022 на суму 12873,60грн;

№2005 від 15.02.2022 на суму 13320,01грн (а.с. 17-20 том 1).

Позивач зазначає, що відповідач поставку оплаченого товару не здійснив, у зв`язку з чим на його адресу були відправлені претензії про повернення здійсненої передплати у загальній сумі 218889,61грн (а.с. 21-26 том 1).

Як зазначає позивач відповідач передплату у розмірі 218889,61грн не повернув, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з дотриманням відповідачем договірних зобов`язань щодо повернення суми передплати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України).

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №912/2275/17.

Також, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 22.09.2020 по справі №918/631/19 дійшла висновку, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.

Господарський суд зазначає, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами строку поставки, визначеного сторонами у специфікаціях №№1, 2, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Згідно з п. 1.3 договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - кількість товару, що поставляється постачальником на підставі однієї видаткової накладної або товарно-транспортної накладної. Погоджений об`єм (у цьому договорі - об`єм) - погоджена постачальником та покупцем кількість товару, що поставляється згідно відповідної специфікації до договору. Об`єм в залежності від кількості товару поставляється як однією, так і декількома партіями.

Таким чином, приймаючи до уваги п. 1.3 договору та умови специфікацій №1 та №2, у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з:

13.01.2022 на суму 27648,00грн, сплаченої за платіжною інструкцією в національній валюті №1826 від 05.01.2022 на оплату товару за специфікацією №1;

22.01.2022 на суму 165048,00грн, сплаченої за платіжною інструкцією в національній валюті №1862 від 14.01.2022 на оплату товару за специфікацією №2;

23.02.2022 на суму 12873,60грн, сплаченої за платіжною інструкцією в національній валюті №2004 від 15.02.2022 на оплату товару за специфікацією №1;

23.02.2022 на суму 13320,01грн, сплаченої за платіжною інструкцією в національній валюті №2005 від 15.02.2022 на оплату товару за специфікацією №1.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повернення позивачу суми попередньої оплати у загальному розмірі 218889,61грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 218889,61грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 65630,74грн, які розраховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (розрахунок - а.с. 6-9 том 1).

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до встановлених обставин справи, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у загальній сумі 65630,74грн за загальний період з січня 2022 року по жовтень 2023 року, за кожною здійсненою попередньою оплатою.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом порушень не встановлено.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 284520,35грн., з якої: 218889,61грн - основна заборгованість, 65630,74грн - інфляційні втрати.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 4267,82грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична Компанія "Грін Енержі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВЖ-Групп" про стягнення сплаченої передплати за товар та інфляційних збитків в загальному розмірі 284520,35грн, з якої: 218889,61грн - основного боргу, 65630,74грн - інфляційних збитків задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВЖ-Групп" (49032, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Білоріченська, буд. 78, кв. 2, ідентифікаційний код 44547047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична Компанія "Грін Енержі" (60415, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, село Молодія, вул. Головна, буд. 43, офіс 2, ідентифікаційний код 41789643) 218889,61грн основного боргу, 65630,74грн інфляційних втрат та 4267,82грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 20.02.2024.

Суддя В.О. Татарчук

СудГосподарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення20.02.2024
Оприлюднено22.02.2024
Номер документу117103591
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —904/6460/23

Судовий наказ від 20.03.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Татарчук Володимир Олександрович

Рішення від 20.02.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Татарчук Володимир Олександрович

Ухвала від 20.12.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Татарчук Володимир Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні