Рішення

від 19.02.2024 по справі 905/1329/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.02.2024р. Справа №905/1329/23

за позовом Акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», м.Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бердянський кабельний завод», м.Маріуполь

про стягнення 1624384,52 грн., з яких: передоплата у сумі 850463,10 грн., штрафні санкції у сумі 619137,14 грн. та неустойка у сумі 154784,28 грн.

Суддя Левшина Г.В.

за участю секретаря судового засідання Ревенко Д.С.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

1. Стислий зміст позовних вимог:

Акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», м.Харків, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бердянський кабельний завод», м.Маріуполь, про 1624384,52 грн., з яких: передоплата у сумі 850463,10 грн., штрафні санкції у сумі 619137,14 грн. та неустойка у сумі 154784,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки продукції виробничо-технічного призначення №СШ/395-20 від 24.12.2020р.

2. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом:

Ухвалою суду від 05.10.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1329/23; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.11.2023 року о 12:00 год.; запропоновано відповідачу надати відповідно до ст.165 ГПК України відзив на позовну заяву і всі письмові докази (які можливо доставити до суду), протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання; явку сторін у підготовче засідання визнано не обов`язковою.

21.11.2023р. на електронну адресу суду від відповідача надійшли пояснення по справі, за змістом яких останній, зокрема, просить суд:

- встановити строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових доказів (які можливо доставити до суду) після закінчення воєнного стану в Україні та/або деокупації міста Маріуполь;

- розгляд справи по суті почати після закінчення воєнного стану в Україні та/або деокупації міста Маріуполь з урахуванням строку необхідного на подання відзиву, доказів та вчинення інших процесуальних дій.

У підготовче засідання 22.11.2023р. в режимі відеоконференції з`явився представник позивача, надав пояснення по суті справи, просив суд надати додатковий час з метою підготовки заперечень на пояснення відповідача.

Ухвалою суду від 22.11.2023р. відкладено підготовче засідання на 18.12.2023 року о 14:00 год.; встановлено позивачу в строк до 11.12.2023р. надати суду обґрунтований розрахунок пені та неустойки із зазначенням конкретного періоду нарахування останніх; відповідь на відзив.

05.12.2023р. через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній не погоджується із доводами відповідача, викладеними у поясненнях на позовну заяву. Зокрема, позивач звертає увагу суду на наявний в матеріалах справи лист відповідача від 02.05.2023р., в якому останній повідомив свою актуальну електронну адресу, на яку позивачем було сумлінно направлено матеріали позовної заяви.

У підготовче засідання 18.12.2023р. в режимі відеоконференції з`явився представник позивача, просив суд закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 18.12.2023р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.01.2024 року об 11:30 год.

У судове засідання 23.01.2024р. в режимі відеоконференції з`явився представник позивача, надав пояснення по суті справи.

В судове засідання 19.02.2024р. сторони не з`явилися.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи наявні у справі докази обізнаності сторін з розглядом справи та наявність у матеріалах останньої доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог.

4. Встановлені судом обставини справи:

24.12.2020р. між Акціонерним товариством «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» (далі - покупець, позивач), від імені та за рахунок якого діє ТОВ "Корум Груп" (далі - повірений) на підставі договору доручення №CG/004-19 від 02.01.2019р., та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бердянський кабельний завод» (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки №СШ/395-20 (далі - договір), згідно з п.1.1 якого в порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення кабельно-провідникова продукція, код ДК: 44320000-9, в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами у цьому договорі і специфікаціях, що є невід`ємними частинами до цього договору.

24.12.2020р. сторони підписали протокол розбіжностей до договору поставки №СШ/395-20 від 24.12.2020р.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що строк поставки продукції - протягом 20 календарних днів з дати здійснення покупцем передоплати за продукцію, якщо інше не зазначено у відповідній специфікації до договору.

Умови поставки продукції - СРТ - склад перевізника м.Харків, згідно "Інкотермс-2010", з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому договорі і/або відповідних специфікаціях до договору. Погоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов`язані з поставкою продукції, до моменту поставки в погоджене місце призначення (п.4.3 договору).

Загальна сума договору визначається сумою усіх специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору (п.5.1 договору).

У відповідності до п.5.4 договору розрахунки по цьому договору проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку: 100% вартості продукції за відповідною специфікацією, здійснюється у формі передоплати, на підставі рахунку, виставленого до оплати постачальником.

Згідно п.6.12 договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору) у випадку одержання передоплати постачальником та не виконання своїх зобов`язань постачальником по поставці продукції, передбаченої цим договором або у разі відмови покупцем від поставки продукції з вини постачальника, постачальник зобов`язується повернути передоплату покупцю по його першій письмовій вимозі протягом 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги від покупця.

Сторона, для якої стало неможливим виконання зобов`язань за даною угодою з причин, передбачених пунктом 7.1 цього договору, зобов`язана в строк не більше 5 днів письмово сповістити іншу сторону (листом). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищезгадану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (пункти 7.3, 7.4 договору).

Згідно п.8.1 договору, останній вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021р., а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами грошових зобов`язань.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2021р. до договору №СШ/395-20 від 24.12.2020р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2022 року.

Договір, протокол розбіжностей та додаткова угода до нього підписані повноважними представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Як свідчать матеріали справи, сторонами було узгоджено специфікації №17 від 18.01.2022р. на загальну суму 750748,80 грн. та №18 від 31.01.2022р. на загальну суму 99714,30 грн., в яких сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну та строк поставки.

На виконання умов договору відповідачем було виставлено рахунки для оплати №10714 від 18.01.2022р. на суму 750748,80 грн. та №20351 від 04.02.2022р. на суму 99714,30 грн.

Позивач здійснив оплату виставлених рахунків. Згідно специфікації №17, було проведено оплату на суму 750748,80 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними інструкціями №0000002596 від 04.02.2022р. на суму 500000,00 грн. та №0000004047 від 18.02.2022р. на суму 250748,80 грн. Відповідно до специфікації №18, здійснено оплату на суму 99714,30 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0000004200 від 11.02.2022р.

Обставини щодо перерахування коштів позивачем на рахунок відповідача сторонами у справі не заперечуються.

Як зазначалось, згідно специфікації №17 товар має бути поставлено протягом 35 календарних днів після отримання передоплати за товар, отже, строк поставки товару - до 25.03.2022р. включно.

За умовами специфікації №18 поставка товару проводиться протягом 10 днів після передоплати, отже, строк поставки товару - до 21.02.2022р. включно.

Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару у передбачений термін не виконав.

В матеріалах справи міститься лист №01/08-07 від 02.05.2023р., яким відповідач повідомив про фактичну адресу місцезнаходження останнього у Київській області, м. Вишневе, вул. Київська, 15. Окрім того, у зазначеному листі міститься посилання на електронну пошту підприємства - bkz@bkz.com.ua.

18.07.2023р. позивач направив відповідачу на вищезазначену адресу претензію №1032 від 14.07.2023р. з вимогою повернення передоплати у розмірі 850463,10 грн. за товар, який не було поставлено покупцю.

Вказана претензія 26.07.2023р. була повернута на адресу позивача із відміткою "адресат відмовився". Кошти позивачу не повернуті.

Вважаючи порушеним своє право, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача передоплати у сумі 850463,10 грн., штрафних санкцій у сумі 619137,14 грн. та неустойки у сумі 154784,28 грн.

5. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 193 Господарського кодексу України регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оцінивши зміст договору №СШ/395-20 від 24.12.2020р., на підставі якого між сторонами виникли господарські правовідносини, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, підписаний представниками сторін без зауважень і скріплений відтисками печаток підприємств, на час розгляду справи у судовому порядку недійсним не визнаний.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договору, об`ємів поставки товару та її якості, а також ціною та строками виконання зобов`язань.

Як передбачено ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору здійснив перерахування відповідачу попередньої оплати за товар за специфікаціями №17 та №18 на загальну суму 850463,10 грн.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом(ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з приписів договору сторонами погоджено строк в який має бути поставлений товар відповідачем.

Окрім того, пунктом 4.9 договору сторони погодили, що зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в погодженому місці призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені сторонами в договорі і специфікаціях до договору. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції.

Тому суд вважає, що обрахування строку поставки товару пов`язане виключно з моментом сплати попередньої оплати та будь-яких додаткових дій з боку позивача, крім здійснення такої оплати, не вимагається.

У зв`язку із перерахуванням 18.02.2022р. позивачем відповідачу останньої частини передплати за специфікацією №17, зважаючи на умови цієї специфікації, поставка товару мала відбутися до 25.03.2022р. включно.

Перерахування позивачем відповідачу передплати за специфікацією №18 відбулось 11.02.2022р., тому зважаючи на умови цієї специфікації, поставка товару мала відбутися до 22.02.202022р. включно.

Доказів поставки відповідачем позивачу товару за специфікаціями №17 та №18 матеріали справи не містять.

Як наслідок, за відсутності доказів протилежного, суд приходить до висновку, що в узгоджений сторонами строк поставка товару відповідачем здійснена не була.

Приписами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. Зокрема, у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019р. у справі №912/2275/17.

В претензії №1032 від 14.07.2023р. АТ«Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» вимагало від ТОВ «Торговий дім «Бердянський кабельний завод» повернути передплату у розмірі 850463,10 грн. за товар, який не було поставлено покупцю.

Проте, відповідачем зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим АТ«Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» було вимушене звернутися до суду з даним позовом.

Оскільки відповідач не надав суду доказів повернення позивачу суми попередньої оплати, а товар поставлений не був, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати розмірі 850463,10 грн. та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача пені у сумі 619137,14 грн. та неустойки у сумі 154784,28 грн., суд виходить з такого.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). При цьому такий порядок обрахування штрафних санкцій не поставлено в залежність від того, яке зобов`язання порушене - грошове чи не грошове.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість визначення сторонами в договорі окремої від визначених в статті 549 Цивільного кодексу України форм неустойки штрафних санкцій, в тому числі можливість застосування за порушення негрошового зобов`язання штрафної санкції, порядок обчислення якої встановлено сторонами аналогічно до порядку обчислення пені - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Вказана правова позиція щодо можливості застосування договірної санкції, яка не передбачена ст. 549 Цивільного кодексу України узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема в постановах: від 25.07.2018р. у справі №904/7589/17, від 25.07.2018р. у справі №904/8299/17, від 03.09.2018р. у справі №908/2411/17.

Пунктом 6.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору) сторони погодили, що у разі непоставки, недопоставки продукції або її поставки з порушенням строків, передбачених договором або відповідною специфікацією, постачальник несе наступну відповідальність: сплачує покупцеві неустойку у вигляді пені у розмірі 0,4 % від вартості не поставленої (недопоставленої) продукції або продукції, поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення.

На підставі п.6.2 договору позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в загальній сумі 619137,14 грн., зокрема:

- за непоставлений товар за специфікацією №17 від 18.01.2022р. на суму 750748,80 грн. за період з 25.02.2022р. по 25.08.2022р. в сумі 546545,13 грн.;

- за непоставлений товар за специфікацією №18 від 31.01.2022р. на суму 99714,30 грн. за період з 21.02.2022р. по 21.08.2022р. в сумі 72592,01 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його невірним, оскільки позивачем з огляду на встановлені судом граничні строки поставки товару, невірно визначено початок періоду прострочення.

Як було вже зазначено судом, поставка товару за специфікацією №17 мала відбутися до 25.03.2022р. включно, а за специфікацією №18 - до 22.02.202022р. включно.

Відповідно до ст.ст.251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, період прострочення виконання зобов`язання починається з наступного дня за днем, в який боржник мав виконати зобов`язання.

Враховуючи вказане правильним буде нарахування пені:

- за специфікацією №17 за період з 26.03.2022р. по 25.08.2022р. (враховуючи межі визначеного позивачем граничного періоду розрахунку) у сумі 459458,27 грн.;

- за специфікацією №18 за період з 22.02.2022р. по 21.08.2022р. (враховуючи межі визначеного позивачем граничного періоду розрахунку) у сумі 72193,15 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в сумі 531651,42 грн.

Окрім того, у відповідності до п.6.13 договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору) за прострочення повернення передоплати понад строк, встановлений договором, постачальник, зобов`язаний повернути покупцю суму передплати та сплатити неустойку у розмірі 0,1 % від суми передплати за кожен день прострочення.

На підставі вищенаведеного пункту договору, позивачем заявлено до стягнення неустойку в загальній сумі 154784,28 грн., зокрема:

- за непоставлений товар за специфікацією №17 від 18.01.2022р. на суму 750748,80 грн. за період з 25.02.2022р. по 25.08.2022р.;

- за непоставлений товар за специфікацією №18 від 31.01.2022р. на суму 99714,30 грн. за період з 21.02.2022р. по 21.08.2022р.

Поряд із цим, за змістом п.6.12 договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору) у випадку одержання передоплати постачальником та не виконання своїх зобов`язань постачальником по поставці продукції, передбаченої цим договором або у разі відмови покупцем від поставки продукції з вини постачальника, постачальник зобов`язується повернути передоплату покупцю по його першій письмовій вимозі протягом 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги від покупця.

18.07.2023р. позивач направляв відповідачу претензію №1032 від 14.07.2023р. з вимогою повернення передоплати у розмірі 850463,10 грн. за товар, який не було поставлено покупцю.

Вказана претензія 26.07.2023р. була повернута на адресу позивача із відміткою "адресат відмовився", що підтверджується наявним в матеріалах справи конвертом з відповідними відмітками.

Таким чином, сторони чітко визначили строк повернення попередньої оплати на вимогу позивача у разі не виконання зобов`язань постачальником по поставці продукції - протягом 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги від покупця.

При цьому суд зазначає, що вимога направлялася відповідачу на адресу, яку останній повідомив у листі №01/08-07 від 02.05.2023р. Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі № 800/547/17).

Враховуючи вищенаведені висновки в сукупності, відповідач був зобов`язаний повернути позивачу суму попередньої оплати у строк до 09.08.2023р. включно (з урахуванням вихідних днів), а отже право на стягнення неустойки виникло у позивача з 10.08.2023р.

Як вже було зазначено судом, позивач самостійно визначив період стягнення неустойки, за специфікацією №17 - по 25.08.2022р., за специфікацією №18 - по 21.08.2022р.

Разом з тим, суд враховує приписи ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

На підставі наведеного, враховуючи визначені позивачем межі граничного періоду нарахування неустойки, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення останньої.

Як визначає ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 1382114,52 грн., з яких: передоплата у сумі 850463,10 грн. та пеня у сумі 531651,42 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 165, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бердянський кабельний завод», м.Маріуполь про стягнення 1624384,52 грн., з яких: передоплата у сумі 850463,10 грн., штрафні санкції у сумі 619137,14 грн. та неустойка у сумі 154784,28 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бердянський кабельний завод» (87552, Донецька обл., м.Маріуполь, провулок Єрмака, буд. 44а, код ЄДРПОУ 20332460) на користь Акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» (61001, м.Харків, вул. Світло Шахтаря, буд. 4/6; код ЄДРПОУ 00165712) передоплату в сумі 850463,10 грн., пеню в сумі 531651,42 грн., всього заборгованість в сумі 1382114,52 грн., судовий збір в сумі 20731,71 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 19.02.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 20.02.2024р.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Г.В. Левшина