Рішення

від 12.02.2024 по справі 908/2765/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/88/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2024 Справа № 908/2765/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 64, ідентифікаційний код 41202432)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедконсалтинг» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158, офіс 630, ідентифікаційний код 30850867)

про стягнення 750 600,00 грн.

представники сторін

від позивача: Симбірцев Є.В., дов. № б/н 16.12.2022 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. б/н від 28.08.2023 (вх. №2994/08-07/23 від 31.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім КИЇВХЛІБ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмедконсалтинг суму передплати в розмірі 219 000,00 грн та неустойку в розмірі 531 600,00 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору, не здійснив передачу товару та не повернув суму попередньої оплати, чим порушив свої зобов`язання за Договором перед позивачем.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 31.08.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2765/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 05.09.2023 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 18.09.2023 включно.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 05.09.2023.

Ухвалою суду від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2765/23; присвоєно справі номер провадження 19/88/23, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

23.11.2023 ухвалено розгляд справи № 908/2765/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 21.12.2023.

Ухвалою суду від 21.12.2023 підготовче засідання відкладено на 16.01.2024.

Ухвалою суду від 16.01.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 12.02.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Заявив про намір подати заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`являвся, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом надсилання на його адресу вказану у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ухвал суду, які повертались з відміткою на довідці АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній». Крім того, суд повідомляв відповідача про судове засідання, шляхом надсилання ухвали суду на відому адресу електронної пошти.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2765/23.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у справі № 908/2765/23 не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним було вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2765/23, а його неявка не перешкоджала розгляду даної справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

01.07.2023 між Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмедконсалтинг» (далі - Постачальник) був укладений Договір поставки № 01Н-07/22 (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар - (надалі - Товар) на умовах, визначених цим Договором та Специфікаціями, що узгоджені Сторонами та є невід`ємною частиною цього Договору (надалі - Специфікації). В кожній Специфікації Сторони повинні погодити наступні умови: повна назва Товару (відповідно нормативній документації), асортимент Товару, ціна за одиницю Товару, місце поставки Товару, строк (термін) поставки Товару, місце поставки, вимоги до якості та безпечності Товару, поставку якого зобов`язується здійснити Постачальник та інші умови за погодженням Сторін. Специфікація вважається погодженою Сторонами щодо всіх істотних умов, якщо вона підписана уповноваженими представниками Сторін та скріплена печатками Сторін.

18.05.2023 сторонами Договору укладено Специфікацію № 5 до Договору, відповідно до якої сторонами узгоджено найменування та характеристику товару, кількість, склад Покупця, період поставки та ціну.

Відповідно до Специфікації № 5 від 18.05.2023, сума товару складає 438 000,00 грн з ПДВ. Строк поставки узгоджено 18.07.2023, найменування товару: поставка, монтаж, налаштування та введення в експлуатацію льодогенератора BREMA MUSTER 800 A.

Обов`язки з постачання Товару виникають у Постачальника з моменту отримання погодженої Специфікації. Постачальник зобов`язаний поставити Товар відповідно до умов Договору та погодженої Специфікації, а також надавати на кожну партію товару належним чином оформлені супровідні документи (видаткова, товарно-транспортна та податкова накладні (зареєстрована в електронному вигляді згідно чинного законодавства України), рахунок-фактура, сертифікат якості (якісне посвідчення) та інші документи, які є обов`язковими згідно умов цього Договору, Специфікації або чинного законодавства України). Якщо супровідні документи не будуть надані разом з Товаром або містять недоліки, Покупець може на власний розсуд застосувати до Постачальника наступну санкцію: або не приймати Товар, або прийняти Товар та відстрочити розрахунок за поставлену з порушенням партію Товару на час, відповідний часу надання належних документів. В разі, якщо жодна санкція, передбачена цим пунктом, не буде застосована Покупцем, Постачальник в будь-якому випадку несе відповідальність за відсутність необхідних супровідних документів у Покупця. Ціна, асортимент та інші характеристики Товару, що постачається, відображаються у накладній, яка має відповідати погодженій Сторонами Специфікації (п.п. 2.3, 2.4 Договору).

Пунктами 4.1-4.3 Договору передбачено, що загальна ціна цього Договору складається з вартості Товару, який постачається згідно Специфікацій до цього Договору протягом його дії. До вартості Товару включається вартість доставки Товару до пункту, зазначеному в Специфікації, а також вартість тари, маркування та інших можливих супутніх витрат. Оплата Товару здійснюється в національній валюті України безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в цьому Договорі. Вартість Товару не може бути змінена після підписання сторонами відповідної Специфікації без письмової згоди Покупця, яка викладена шляхом підписання нової Специфікації.

Відповідно до п. 4.4 Договору, оплата здійснюється Покупцем у наступному порядку: 50 % передплата, 50 % відтермінування 14 к.д.

З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2023 Покупець сплатив Постачальнику 219 000,00 грн передплату, відповідно до рахунку № СФ-43 від 19.05.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № ДТ005363 від 21.05.2023.

Позивач посилався на те, що відповідач товар, в узгоджений сторонами строк не поставив.

Позивач вказав, що 05.06.2023 на електронну пошту відповідача, яка зазначена у Договорі, направив лист з проханням прискорити поставку льодогенератора. 14.06.2023 у відповідь на вищевказаний лист, Відповідач надіслав лист № 1127 від 14.06.2023, яким повідомив, що льодогенератор виробляється заводом-виробником під замовлення та має чіткий часовий процес виробництва, компанія відповідача не має змоги прискорити постачання.

18.07.2023 на електрону пошту позивача від відповідача надійшов лист, відповідно якого зазначено, що ним прийняте рішення про тимчасове обмеження відвантаження товарів, якщо відсутня 100% оплата партії Товару та запропоновано укласти тимчасову Додаткову угоду на зміну умов договору щодо оплати Товару.

Доказів укладення відповідної Додаткової угоди матеріали справи не містять.

Позивачем 10.08.2023 поштовим зв`язком надіслано на адресу відповідача лист-вимогу № 85 від 10.08.2023, відповідно до якого Покупець вимагав виконати зобов`язання щодо поставки товару в строк до 18.08.2023, або повернути передплату в розмірі 219 000,00 грн.

Відповіді відповідача на вказаний вище лист-вимогу матеріали справи не містять.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми попередньої оплати та неустойки.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що Договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань. Продовження строку дії Договору оформлюється у письмовій формі, шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до вимог ст.ст. 662,663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що після виставлення відповідачем рахунку-фактури № СФ-000043 від 19.05.2023, позивач здійснив в повному обсязі попередню оплату в розмірі 219 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № ДТ005363 від 21.05.2023.

Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав на адресу відповідача лист-вимогу вих. № 85 від 10.08.2023, відповідно до якої останній вимагав виконати зобов`язання щодо поставки льодогенератора в строк до 18.08.2023 або повернути суму попередньої оплати в розмірі 219 000,00 грн.

Відповіді відповідача на вказаний вище лист-вимогу матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем товар не поставлено, суму попередньої оплати позивачу не повернуто.

Таким чином, судом встановлено, що неповернута відповідачем сума попередньої оплати склала 219 000,00 грн.

Судом встановлено, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у вигляді попередньої оплати за непоставлений товар належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 219 000,00 грн попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення суму неустойки в розмірі 531 600,00 грн, а саме: за період з 19.07.2023 по 29.07.2023 в розмірі 6 000,00 грн та 525 600,00 грн за період з 30.07.2023 по 23.08.2023 за непоставлений товар.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1 Договору встановлено, що в разі несвоєчасної поставки погодженого у Специфікації Товару, Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення поставки Товару. Від вартості (ціни) несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення поставки. Якщо прострочення поставки Товару перевищує 10 (десять) календарних днів, Постачальник зобов`язується починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня прострочення сплатити Покупцю неустойку у розмірі 5% від вартості (ціни) несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення поставки Товару. У разі несвоєчасної поставки погодженого у Специфікації Сторонами Товару, Покупець має право відмовитись від прийняття Товару та/або від цього Договору, в односторонньому порядку.

Як вже було встановлено вище, сторонами у Специфікації узгоджено, що строк поставки товару 18.07.2023.

Натомість п. 4.4 Договору встановлено, що оплата здійснюється Покупцем в наступному порядку: 50 % передплата, 50 % відтермінування 14 к.д.

Матеріали справи не містять доказів оплати позивачем товару в повному обсязі.

Крім того, матеріали справи містять лист відповідача вих. № 1807/1 від 18.07.2023 наступного змісту:

«ТОВ «УКРМЕКОНСАЛТИНГ» веде взаємовідносини з Вашим підприємством з липня 2022 року і сумлінно виконує всі зобов`язання перед Вашим підприємством. З боку Вашого підприємства ми маємо постійні порушення умов Договору.

Ми не мусимо і не будемо випрошувати оплати за поставлений товар, так як умови оплати прописані обома сторонами в Договорі Поставки №01Н-07/22 від 07 липня 2022 року. Ми постійно витребуємо оригінали або підписані скан-копії видаткових накладних для реєстрації податкових зобов`язань, але отримуємо їх з великими проблемами, що призводить до боргових зобов`язань по сплаті податків та реєстрації податкових накладних.

Виходячи з вищеописаного, у зв`язку с систематичним порушенням п. 4.4 Договору Поставки №01Н-07/22 від 07 липня 2022 року, а саме - затримку оплат за поставлений товар, у зв`язку с систематичним порушенням документообігу між нашими підприємствами мною прийнято рішення про тимчасове обмеження відвантаження товарів, якщо відсутня 100% (Сто) оплата партії товару.

Зі свого боку пропоную Вам укласти тимчасову Додаткову угоду на зміну п. 4.4 Договору Поставки №01Н-07/22 від 07 липня 2022 року на 100% до встановлення довірчих відносин між нашими підприємствами.».

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що оскільки з боку позивача була відсутня оплата у розмірі 100 %, відповідачем не було поставлено товар.

Посилання позивача на те, що пунктом 4.4 Договору встановлено відтермінування оплати товару 14 к.д. саме з моменту поставки товару, матеріалами справи не підтверджено, а враховуючи зміст вищевикладеного листа відповідача вих. № 1807/1 від 18.07.2023, останнім не поставлено товар, в зв`язку з відсутністю з боку позивача повної оплати за такий товар.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що підстави для стягнення з відповідача неустойки в розмірі 531 600,00 грн, а саме: за період з 19.07.2023 по 29.07.2023 в розмірі 6 000,00 грн та 525 600,00 грн за період з 30.07.2023 по 23.08.2023 за непоставлений товар, відсутні.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 531 600,00 грн, а саме: за період з 19.07.2023 по 29.07.2023 в розмірі 6 000,00 грн та 525 600,00 грн за період з 30.07.2023 по 23.08.2023, в зв`язку з його необґрунтованістю та безпіставністю.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедконсалтинг» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158, офіс 630, ідентифікаційний код 30850867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 64, ідентифікаційний код 41202432) 219 000 (двісті дев`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедконсалтинг» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158, офіс 630, ідентифікаційний код 30850867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КИЇВХЛІБ» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 64, ідентифікаційний код 41202432) 3 285 (три тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 20.02.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.