Рішення

від 20.02.2024 по справі 909/1167/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1167/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику представників сторін, справу № 909/1167/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" про стягнення 167637,00 грн

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" про стягнення 167637,00 грн, з яких: 131307,00 грн - пеня, 36330,00 грн штраф, котрі нараховані за несвоєчасне виконання зобов`язань з поставки товару.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідач порушив умови п. 4.1 договору № 569 від 10.12.2021 та п. 5 специфікації до цього договору в частині дотримання строків поставки товару.

При цьому, датою поставки вважається дата підписання сторонами накладної (п. 4.5 договору), яку було підписано відповідачем 29.09.2022, а позивачем 05.10.2022. Таку дату поставки встановлено і рішенням Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 та постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 у справі № 916/1296/23, які мають преюдиційне значення.

За порушення строків постачання у п. 8.2 договору передбачено відповідальність у вигляді пені та штрафу, які позивач просить стягнути з відповідача.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позов від 11.01.2024 (вх. № 685/24 від 12.01.2024) заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що видаткова накладна, яка була підписана позивачем і відповідачем в день поставки товару - 17.02.2022, була втрачена, тому з метою відновлення первинних документів 29.09.2022 бухгалтером відповідача було створено та відправлено на підпис позивача електронну видаткову накладну.

Відповідачем було складено та зареєстровано відповідні податкові накладні від 04.01.2022 (на підставі отриманої передоплати) та від 17.02.2022 (на підставі передачі товару).

Між сторонами 17.04.2022 складено та підписано акт підтвердження приймання-передачі товару згідно договору № 569 від 10.12.2021, в якому зазначено про постачання та передачу товару в асортименті та кількості, які визначені видатковою накладною ЕТП РТ1702/002 від 17.02.2022.

Також сторони поквартально підписували акти звірки взаєморозрахунків, у яких позивач визнавав датою отримання від відповідача товару 17.02.2022.

Позивач не надав жодного документа про транспортування товару від позивача, хоча згідно з п. 3 Специфікації товару поставка товару здійснюється на умовах самовивозу.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2023, для розгляду справи № 909/1167/23 призначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційні технології ЛТД до розгляду, відкрито провадження у справі № 909/1167/23; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Копію ухвали від 27.12.2023 про відкриття провадження у справі суд вручив сторонам згідно з вимогами ст. 120, 242 ГПК України, шляхом надіслання її в електронній формі до електронних кабінетів сторін.

Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія ухвали від 27.12.2023 про відкриття провадження у справі доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 27.12.2023 о 16:18 год.

В контексті викладеного, позивач та відповідач були належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлені про розгляд даної справи та отримали копію ухвали суду про відкриття провадження у справі.

11.01.2024 відповідач, з дотриманням процесуальних строків, через підсистему (модуль) ЄСІТС Електронний суд подав відзив на позовну заяву (вх. № 685/24 від 12.01.2024). До відзиву долучено докази, подані відповідачем на спростування позовних вимог.

Копія відзиву з додатками направлена позивачу в його електронний кабінет 11.01.2024 о 18:10 год.

06.02.2024 позивач, через підсистему (модуль) ЄСІТС Електронний суд подав до суду додаткові пояснення у справі (вх. № 2009/24 від 06.02.2024), в яких виклав доводи по суті своїх позовних вимог та на спростування заперечень відповідача, викладених у відзиві.

Зазначені додаткові пояснення не надійшли до суду у строк, встановлений для відповіді на відзив, позивач не заявляв суду клопотання про продовження строку подання відповіді на відзив, а тому в суду відсутні підстави розцінювати дані додаткові пояснення як відповідь на відзив.

При ухваленні рішення суд не брав до уваги подані позивачем додаткові пояснення у справі (вх. № 2009/24 від 06.02.2024).

Суд керується тим, що відповідно до частини першої статті 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Право учасників справи подавати суду пояснення, передбачене п. 3 ч. 1 статті 42 ГПК України сторони мають реалізовувати у спосіб, визначений частиною першою статті 161 ГПК України, тобто в заявах по суті справи.

Суд звертає увагу сторін, що згідно з частиною п`ятою статті 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Суд в ухвалі від 27.12.2023 надав учасникам справи можливість та встановив строки для подання суду заяв по суті спору. Позивач не скористався можливістю подати суду відповідь на відзив у встановлені судом строки, не обґрунтував неможливості подання відповіді на відзив у встановлений судом строк - протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання відзиву на позовну заяву. Суд не надавав сторонам дозволу на подання додаткових пояснень, і сторони з такими клопотаннями до суду не звертались.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включаються також обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб`єктивних прав позивача.

У даній справі предмет доказування становлять обставини укладення та виконання сторонами договору № 569 від 10.12.2021 про постачання товару, дотримання відповідачем строків поставки товару, наявність підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу.

За змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підтвердження своїх вимог та заперечень позивач подав суду копії:

- договору № 569 від 10.12.2021;

- специфікації № 1 (додаток до договору № 569 від 10.12.2021);

- платіжного доручення № 857 від 04.01.2022;

- видаткової накладної № ЕТП РТ1702/002 від 17.02.2022 з інформацією про підписи електронного документа;

- рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2023 по справі № 916/1296/23;

- постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 по справі № 916/1296/23;

- ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.10.2023 по справі № 916/1296/23;

- рахунку-фактури № ЕТП ОД1012/009 від 10.12.2021.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень проти позову подав копії:

- акта підтвердження приймання-передачі товару №__ згідно договору № 569 від 10.12.2021, який (акт) датовано 17.04.2022 з інформацією про підписи електронного документа;

- акта звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2022 року з інформацією про підписи електронного документа;

- акта звірки взаєморозрахунків за 2 квартал 2022 року з інформацією про підписи електронного документа;

- акта звірки взаєморозрахунків за 3 квартал 2022 року з інформацією про підписи електронного документа;

- акта звірки взаєморозрахунків за 2022 рік з інформацією про підписи електронного документа;

- акта звірки взаєморозрахунків за 01.01.2023 21.04.2023 з інформацією про підписи електронного документа;

- податкової накладної від 17.02.2022 № 100346 та квитанції № 1 про її прийняття;

- податкової накладної від 04.01.2022 № 100248 та квитанції № 1 про її прийняття.

Сторони не спростовували належність, допустимість, вірогідність та достовірність доказів, поданих іншою стороною, не подавали заяв про те, що котрийсь із поданих іншої стороною доказів викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, суд визнає встановленими (спростованими) такі обставини, що є предметом доказування.

10.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (відповідач, постачальник) до Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" (позивач, покупець) укладено договір № 569 від 10.12.2021 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари, партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в специфікаціях (додатках) до цього договору (п. 1.1).

За умовами п. 4.1 договору, найменування, асортимент, кількість, ціна одиниці та загальна вартість партії товару, терміни поставки та оплати узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до цього договору, які підписані уповноваженими представниками сторін та є його невід`ємними частинами. Підписання сторонами специфікації є достатнім узгодженням умов постачання партії товару. Сторони в специфікаціях (додатках) до цього договору можуть передбачити умови, що відрізняються від умов, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 4.5 договору датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата підписання сторонами накладної.

Згідно з п. 5.1 договору оплата товару здійснюється згідно умов специфікацій.

10.12.2021 сторони підписали специфікацію № 1 (додаток до договору № 569 від 10.12.2021) (далі - специфікація), якою узгодили такі умови поставки партії товару: найменування труба ТЗР д. 40/33 зі смугою; одиниця виміру м/п; кількість 20000; ціна за од. з ПДВ в гривнях 25,95; всього з ПДВ в гривнях 519000; примітки у бухтах по 500 м.

Загальна вартість товару, що належить до поставки за цією специфікацією складає 519000 грн, в тому числі 86500 грн ПДВ (п. 1 специфікації).

У п. 2 специфікації сторони узгодили порядок розрахунків: 103800 грн покупець сплачує в порядку передоплати протягом 30-ти банківських днів з дати укладення цієї специфікації на підставі рахунку постачальника (п. 2.1); 415200 грн покупець сплачує на поточний рахунок постачальника по факту постачання протягом 60 календарних днів після отримання товару. Допускається дострокова оплата (п. 2.2).

Поставка товару здійснюється на умовах самовивозу EXW (Інкотермс 2000): Луганська область, м. Рубіжне, вул. Трудова, 1.

Згідно з п. 5 специфікації, строки поставки: 20 днів з моменту здійснення оплати згідно з п. 2.1 цієї специфікації.

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № ЕТП ОД1012/009 від 10 грудня 2021 року на суму 519000 грн на оплату даного товару.

Платіжним дорученням № 857 від 04 січня 2022 року позивач оплатив відповідачу 103800 грн за трубу згідно договору № 569 від 10.12.2021, тобто сплатив першу частину коштів згідно з умовами п. 2.1 специфікації.

Відповідач виконав свої зобов`язання щодо постачання товару, що підтверджується видатковою накладною № ЕТП РТ1702/002 від 17 лютого 2022 року, яку сторони підписали своїми електронними підписами: позивач - 05.10.2022, відповідач - 29.09.2022.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02 червня 2023 року по справі № 916/1296/23, яке залишено в силі постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023, задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" 22856,53 грн інфляційних, 34353,53 грн річних, 85883,84 грн пені та 2146,41 грн витрат зі сплати судового збору. Закрито провадження в частині вимог про стягнення 415200 грн основного боргу.

Рішенням суду встановлено, що ТОВ "Інноваційні технології ЛТД" платіжним дорученням від 13.04.2023 сплатило ТОВ "Торгівельний дім "Євротрубпласт" 415200 грн залишку основного боргу за договором постачання № 569 від 10.12.2021.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.10.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 916/1296/23 за касаційною скаргою ТОВ Інноваційні технології ЛТД на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 02 червня 2023 року.

З судових рішень по справі № 916/1296/23 слідує, що у цій справі суд вирішував спір між тими ж сторонами, спір стосувався правовідносин за тим же договором і щодо тієї ж поставки, що і в справі, що розглядається. Предметом спору було стягнення другої частини оплати за поставлений товар в сумі 415200 грн, умови сплати якої визначено у п. 2.2 специфікації, а також 3% річних, інфляційних втрат та неустойки за несвоєчасну оплату товару Товариством з обмеженою відповідальністю Інноваційні технології ЛТД.

Зазначені вище обставини учасники справи не оспорюють, такі обставини підтверджуються доказами, наданими як позивачем, так і відповідачем, і такі докази не суперечать між собою.

Спірною обставиною є, однак, дата, коли відповідач виконав свої зобов`язання з поставки товару і, відповідно, період у який відповідач допустив прострочення виконання цього зобов`язання.

У позовній заяві позивач, покликаючись на п. 4.5 договору, дату підписання електронними підписами сторін видаткової накладної № ЕТП РТ1702/002 від 17.02.2022, а також на згадані вище рішення судів, постановлені у справі № 916/1296/23, наполягає на тому, що датою поставки товару є 05 жовтня 2022 року, коли зазначена видаткова накладна була підписана електронним підписом директора позивача.

Відповідач доводить суду, що він поставив позивачу товар 17.02.2022, про що була складена видаткова накладна № ЕТП РТ1702/002 від 17.02.2022, яка була підписана сторонами. Однак ця накладна була втрачена, в зв`язку з чим він повторно оформив видаткову накладну № ЕТП РТ1702/002 від 17.02.2022, яка була підписана сторонами їх електронними підписами (позивачем 05.10.2022, відповідачем 29.09.2022). Відповідач наполягає на тому, що товар було фактично поставлено позивачу саме в дату складення видаткової накладної 17.02.2022.

Відповідно до вимог п. 3 частини четвертої статті 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів.

Положеннями статей 13, 73, 76-80 ГПК України закріплено обов`язок доказування кожною стороною обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей обов`язок слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/1

Положеннями статті 79 ГПК України на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, з дотриманням принципів господарського судочинства, а також виходячи з критеріїв оцінки доказів, наданих суду учасниками справи, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, суд визнає встановленим, що відповідач фактично поставив товар позивачу саме 17.02.2022, тобто в дату складання видаткової накладної № ЕТП РТ1702/002 від 17.02.2022.

При встановленні цієї обставини, на думку суду, копії акта підтвердження приймання-передачі товару №__ згідно договору № 569 від 10.12.2021, який (акт) датовано 17.04.2022 з інформацією про підписи електронного документа; акта звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2022 року з інформацією про підписи електронного документа; акта звірки взаєморозрахунків за 2 квартал 2022 року з інформацією про підписи електронного документа; акта звірки взаєморозрахунків за 3 квартал 2022 року з інформацією про підписи електронного документа; акта звірки взаєморозрахунків за 2022 рік з інформацією про підписи електронного документа; акта звірки взаєморозрахунків за 01.01.2023 21.04.2023 з інформацією про підписи електронного документа; податкової накладної від 17.02.2023 № 100346 та квитанції № 1 про її прийняття є більш вірогідними доказами того, що відповідач фактично поставив товар позивачу 17.02.2022, ніж сама лише інформація про дату підписання видаткової накладної № ЕТП РТ електронними підписами сторін 29.09.2022 та 05.10.2022.

Оцінюючи такі докази щодо їх вірогідності суд виходив з такого:

а) актом підтвердження приймання-передачі товару №___ згідно договору № 569 від 10.12.2021, який (акт) підписано 17.04.2022 сторони підтвердили, що відповідно до умов договору поставки № 569 від 10.12.2021 у період з 01.01.2022 по 31.03.2022 постачальник поставив, а покупець прийняв товар (продукцію) вартістю, в асортименті та кількості, передбаченій видатковою накладною ЕТП РТ1702/002 від 17.02.2022 вартістю 519 000 грн. Зазначений акт підписано електронними підписами позивача 03.06.2022, відповідача 18.04.2022. Тобто задовго до 05.10.2022, а саме 03.06.2022 позивач у зазначеному акті визнавав отримання товару за договором;

б) в актах звірки взаєморозрахунків за 1, 2, 3 квартал 2022 року, за період 2022 року та за період 01.01.2023-21.04.2023 позивач послідовно визнавав наявність у себе заборгованості перед відповідачем в сумі 415200 грн, що відповідає різниці між вартістю поставленого товару (519 000 грн) та сумою сплаченої передоплати за платіжним дорученням № 857 від 04.01.2022 (103800 грн). Зі змісту актів взаєморозрахунків слідує, що така заборгованість утворилась внаслідок дій сторін: оплата в сумі 103800 грн 04.01.2022 та продаж 17.02.2022 в сумі 519000 грн. Зазначені суми оплати та вартості поставки повністю відповідають сумам внесеної позивачем часткової передоплати (103800 грн) та вартості поставленого відповідачем товару за договором і специфікацією (519000 грн). Зазначена в актах звірки взаєморозрахунків дата оплати 103800 грн (04.01.2022) відповідає сумі і даті платіжного доручення № 857 від 04.01.2022. Отже, сторони у зазначених актах підтвердили факт поставки відповідачем позивачу товару вартістю 519000 грн саме 17.02.2022 року. Одночасно сторони визнавали наявність у позивача заборгованості перед відповідачем в сумі 415200 грн станом на 31.03.2022, 30.06.2022, 30.09.2022, 31.12.2022. У акті звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2023-21.04.2023 сторони відобразили оплату позивачем відповідачу 415200 грн, що відбулась 13.04.2023, і зазначили про відсутність заборгованості станом на 21.04.2023. Така дата сплати позивачем відповідачу 415200 грн 13.04.2023 відповідає обставинам, встановленим рішенням Господарського суду Одеської області від 02 червня 2023 року по справі № 916/1296/23. Позивач не надав жодного пояснення чи спростування цих доказів, зокрема не покликався на наявність між сторонами інших правовідносин, поставок товару тощо. Отже зазначені документи відображають рух товарів і коштів між сторонами саме у спірних правовідносинах, і підтверджують фактичну поставку відповідачем товару саме 17.02.2022;

в) відповідач склав та зареєстрував 17.02.2022 податкову накладну від 17.02.2022 № 100346 на товар, ТЗР 40/33 з смугой на загальну вартість 415200 грн. Покупцем за цією господарською операцією в податковій накладній зазначено позивача ТОВ Інноваційні технології ЛТД. На іншу частину оплати 103800 грн відповідач склав та зареєстрував податкову накладну № 100248 ще 04.01.2022, тобто в день отримання часткової передоплати на цю суму. Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість виникають за правилом першої події: або за датою отримання коштів від покупця/замовника, або за датою відвантаження товарів. Згідно з п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Дії відповідача щодо складення та реєстрації податкових накладних 04.01.2022 на суму 103800 грн та 17.02.2022 на решту суми поставки - 415200 грн повністю узгоджуються з наведеними вимогами податкового законодавства щодо виникнення податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість за правилом першої події та обов`язку зареєструвати податкову накладну. Позивач цих фактів жодним чином не пояснював та не спростовував, не заперечив включення сум ПДВ, відображених у цих податкових накладних до свого податкового кредиту.

Отже, виходячи з наведеного суд визнає встановленим, що відповідач фактично поставив товар позивачу 17.02.2022, тобто у цей день передав його у розпорядження позивача.

При цьому, зазначена обставина фактичної дати виконання відповідачем обов`язку з поставки товару відповідачу не суперечить і спростовує того, що підписання видаткової накладної № ЕТП РТ1702/002 від 17.02.2022 було завершене 05.10.2022.

Зміст п. 4.5 договору про те, що датою поставки товару вважається дата підписання сторонами накладної має значення презумпції, і не позбавляє сторін можливості доводити те, що постачальник передав в розпорядження покупця товар в іншу дату, ніж у день підписання накладної, тобто виконав свої зобов`язання з поставки товару раніше.

Щодо доводів позивача, про те що дата поставки товару 05.10.2022 встановлена рішеннями судів у справі № 916/1296/23 суд виходить з того, що відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16 зазначено, що звільнення від доказування навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарського процесуального кодексу України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Крім того, відповідно до приписів частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі, з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 910/2360/19).

Враховуючи, що предметом спору у справі № 916/1296/23 було стягнення заборгованості за поставлений товар, а також інфляційних втрат, 3% річних та неустойки, нарахованих у зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару, предметом доказування у справі були обставини, пов`язані з порушенням покупцем строків оплати придбаного товару, суди у цій справі не досліджували та не встановлювали фактів порушення постачальником строків поставки товару, наявності підстав для притягнення постачальника до відповідальності за порушення строків поставки товару, то викладений у рішеннях суду висновок що датою поставки відповідно до п. 4.5 договору є 05.10.2022 не позбавляє відповідача можливості доводити, у справі, що розглядається судом, де предметом спору є стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, що товар фактично поставлено (передано в розпорядження позивача) в інший день, ніж день підписання сторонами накладної.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

Згідно з частинами 1 та 6 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 2, 4, 5 статті 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За п. 3 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення пені в розмірі 131307,00 грн та штрафу в розмірі 36330,00 грн., нарахованих на підставі п. 8.2 договору, за порушення строків поставки товару, визначених п. 5 специфікації.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за порушення строків постачання або недопоставку товару Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцеві пеню в розмірі 0,1% вартості товару, по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більш 30 (тридцяти) днів Постачальник додатково сплачує Покупцеві штраф у розмірі 7% (семи) від вартості недопоставленого товару. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що товар не було поставлено в строк передбачений договором, і днем виконання відповідачем обов`язку щодо поставки товару, на думку позивача є 05.10.2022 день підписання позивачем видаткової накладної, що відповідно до п. 4.5 договору є датою поставки товару.

Як вище зазначив суд, за умовами п. 5 специфікації, строк поставки становить 20 днів з моменту здійснення оплати згідно з п. 2.1 специфікації.

Часткову передоплату за товар в сумі 103800 грн згідно з п. 2.1 специфікації позивач здійснив 04 січня 2022 року (платіжне доручення № 857 від 04.01.2022).

За такого, відповідач був зобов`язаний поставити товар у строк не пізніше 24 січня 2022 року.

Як вище встановив суд, відповідач виконав своє зобов`язання щодо передачі товару позивачу, фактично поставив товар і передав його у розпорядження позивача 17.02.2022.

Відповідно до частини першої статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Правовий аналіз норм ст. 255 та 549 ЦК України свідчить про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2019 по справі № 910/9078/18 та від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.

Отже, день фактичної поставки товару (17.02.2022) не включається в період нарахування пені.

За такого, період прострочення відповідачем виконання свого обов`язку з поставки товару, за який нараховується пеня, включає усі дні з 25.01.2022 по 16.02.2022 (включно), тобто загалом 23 дні.

При цьому відповідач сам наполягав та подавав суду докази, що фактично поставив товар позивачу 17.02.2022. Відповідач не надав суду жодних заперечень чи пояснень, не підтвердив такі доказами, щодо того, чому поставка товару не відбулась в обумовлений договором строк до 25.01.2022.

Тому, виходячи з встановленої в договорі ставки пені 0,1% від вартості товару, вимоги позивача щодо стягнення пені є правомірними і підлягають до задоволення в частині пені в сумі 11937,00 грн, нарахованої за 23 дні за період з 25.01.2022 по 16.02.2022 (включно) (519000 грн х 0,1% х 23 = 11937,00 грн).

Решта позовних вимог до задоволення не підлягає, оскільки при обрахунку штрафних санкцій суд виходить саме з встановленого судом фактичного дня, коли відповідач виконав своє зобов`язання з поставки товару, тобто передав товар у розпорядження позивача, коли позивач фактично отримав товар та зміг використовувати його у своїй господарській діяльності.

Тому вимога про стягнення штрафу до задоволення не підлягає, оскільки відповідач не прострочив строк постачання товару більш ніж на 30 днів. Також не підлягає до стягнення пеня, нарахована за період з 17.02.2022 і після цієї дати, оскільки дослідженими судом доказами підтверджується, що товар фактично поставлено позивачу 17.02.2022, і саме 17.02.2022 є днем, коли відповідач виконав передбачений договором обов`язок з поставки товару.

Наведені вище судом положення ст. 549, 611 ЦК України та ст. 230 ГК України свідчать, що неустойка одночасно виступає і способом забезпечення виконання зобов`язання, і видом відповідальності (санкцією) за його порушення.

Стягнення неустойки є однією із форм господарсько-правової відповідальності. Необхідною умовою господарсько-правової відповідальності є протиправність поведінки господарюючого суб`єкта.

У договірних правовідносинах, коли підставою покладення господарсько-правової відповідальності є умови договору, протиправність поведінки полягає у порушенні стороною умов укладеного нею договору.

Тому умовою застосування неустойки (стягнення пені, штрафу) є встановлення факту порушення стороною свого договірного зобов`язання.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

За загальним правилом засади справедливості, добросовісності та розумності, які, відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, є загальними у цивільному законодавстві, встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин та втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Положення п. 4.5 договору про те, що датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата підписання сторонами накладної не можуть тлумачитись в такий спосіб, що постачальник вважається таким, що прострочив обов`язок з поставки товару у всі дні після настання у нього обов`язку з поставки товару і до дня підписання сторонами накладної. Підписана обома сторонами накладна підтверджує виконання постачальником обов`язку з поставки товару, проте не є визначальною щодо настання прострочення виконання постачальником свого обов`язку з поставки товару. Тривалість та час складання залежить від постачальника та від покупця товару, і на відповідача не можуть бути покладені негативні наслідки лише пізнього підписання накладної, за встановлених судом обставин фактичного постачання товару.

Покладення на відповідача обов`язку сплатити позивачу штраф та пеню виходячи лише з технічного підрахунку строку від дати настання обов`язку поставити товар і до дати підписання сторонами накладної, без врахування обставин фактичної передачі товару в розпорядження покупця не відповідатиме принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, суд не може не звернути увагу і на те, що за п. 3 Специфікації, поставка товару здійснюється на умовах самовивозу EXW (Інкотермс 2000): Луганська область, м. Рубіжне, вул. Трудова, 1. Тобто саме позивач мав забрати товар за його місцезнаходженням.

В матеріалах справи відсутні докази, що в період з 17.02.2022 і по 05.10.2022, позивач, який сплатив часткову передоплату за товар в сумі 103800 грн, звертався до відповідача з листами, вимогами, претензіями щодо невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару, що відповідач перешкоджає позивачу забрати товар за вказаним в специфікації місцезнаходженням.

Очевидно, що сплативши часткову передоплату за товар в сумі 103800 грн, і отримавши право з 25.01.2022 отримати товар, позивач не задовольнявся б простим очкуванням в період аж до 05.10.2022 щодо передачі йому купленого товару.

Тому суд задовольняє вимоги частково і стягує з відповідача пеню за несвоєчасну поставку товару в період прострочення з 25.01.2022 по 16.02.2022 (включно).

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн (платіжні інструкція від 18.12.2023 № 21).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи що суд частково задовольнив позовні вимоги (11937,00 грн із загальної ціни позову 167637 грн, що становить 7,12%), судовий збір в сумі 191,10 грн суд стягує з відповідача в користь позивача, пропорційно до розміру задоволених вимог, а в сумі 2492,90 грн покладає на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" про стягнення 167637,00 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (77300, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, м. Калуш, вул. Промислова, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи: 33090871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології ЛТД" (65045, Одеська обл., м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 48, кв. 47, ідентифікаційний код юридичної особи: 35567199) 11937 (одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн 00 коп. пені та 191 (сто дев`яносто одну) грн 10 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 119370,00 грн пені та 36330,00 грн штрафу.

Судові витряти зі сплати судового збору у розмірі 2492,90 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк