Рішення

від 20.02.2024 по справі 910/15284/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2024Справа № 910/15284/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця

вул. Стрілецька, 87,м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21015

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРБУД"

вул. Ушакова Миколи, 1Д, офіс 161, м. Київ, 03179

про стягнення 46 748,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРБУД" (далі-відповідач) про стягнення 355 769,74 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15284/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

01.11.2023 відповідачем подано до суду заяву про зменшення штрафних санкцій та додаткові докази по справі у зв`язку із сплатою останнім частини суми основної заборгованості.

02.11.2023 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку із сплатою відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 309 021,59 грн.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В той же час, ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

З огляду на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, зокрема до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу, а також зважаючи на те, що вказана заява подана до суду до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду відповідну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову у сумі 46 748,15 грн.

06.11.2023 позивачем подано заяву про повернення сплаченої суми судового збору.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

25 березня 2021 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця (далі - Позивач, Сторона 1, КЕВ м. Вінниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центрбуд» (далі - Відповідач, Сторона 2, ТОВ «Центрбуд») укладено договір №25/3-21 (далі - Договір), згідно якого Сторона 1 на виконання умов договору підряду №362/7/20/177 від 06.10.2020 року, що укладений між Міністерством оборони України та ТОВ «Центрбуд», надає можливість Стороні 2 підключення до комунальних послуг (електропостачання, водопостачання) необхідних для виконання будівельних робіт Стороною 2 на об`єкті «Реконструкція технічної території військової частини A1119 в м. Калинівка, вул. Арсенальна. 1. Вінницької області», а Сторона 2 відшкодовує витрати за Послуги понесені Стороною 1.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що облік використання Послуг ведеться на підставі показників лічильника з обліку спожитих Стороною 2 комунальних водопостачання та водовідведення, електропостачання;, прилади обліку встановлюються Стороною 2. опломбовуються Стороною 2 та є власністю Сторони 2.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що тарифи на послуги встановлюються постачальними організаціями по договорам, укладеним між Стороною 1 та Постачальниками послуг, згідно чинного законодавства.

Відповідно до підпункту 2.2.1. Договору, Сторона 2 зобов`язується не пізніше 25 числа поточного місяця, вносити на рахунок Сторони 1 суму відшкодування витрат на підставі виставленого Стороною 1 рахунку.

Відповідно до підпункту 2.2.2. Договору. Сторона 2 зобов`язується провести попередню оплату в розмірі 100% вартості обсягів місячного споживання.

Відповідно до пункту 4.3. Договору, розрахунок проводиться по виставлених рахунках шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Сторони 1.

Позивачем на виконання умов договору надавались Відповідачу рахунки та акти наданих послуг (підписані зі сторони Позивача у двох примірниках), зокрема, за березень 2023 року на суму 89 831,10 грн. надіслано листом №573/945 від 27.03.2023 р., за квітень 2023 року на суму 88 737,07 грн. надіслано листом №573/1304 від 27.04.2023 р., за травень 2023 року на суму 86 535,67 грн. надіслано листом №573/1675 від 31,05.2023р.. за червень 2023 року на суму 18 141.55 грн. надіслано листом №573/1926 від 29.06.2023 р.. за липень 2023 року на суму 13 618,18 грн. надіслано листом №573/2228 від 28.07.2023 р„ за серпень 2023 року на суму 12 158.02 грн. надіслано листом №573/2324 від 30.08.2023 р.

Однак, після отримання вищевказаних рахунків. Відповідач заборгованість не погасив.

З метою досудового врегулювання спору, у вищевказаних листах №573/945 від 27.03.2023 р.. №573/1304 від 27.04.2023 р.. №573/1675 від 31.05.2023р.. №573/1926 від 29.06.2023 р., №573/2228 від 28.07.2023 р.. №573/2324 від 30.08.2023 р., що надсилались Позивачем на адресу Відповідача (03179. м. Київ, вул. Миколи Ушакова, буд. ІД. офіс 161) попереджено про наявність заборгованості, вимагалось її погашення, а також попереджалось про стягнення штрафних санкцій, індексу інфляції, 3 процентів річних.

У зв`язку із сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 309 021,59 грн., позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до котрої нова ціна позову становить 46 748,15 грн.

Позивачем, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено до стягнення із відповідача 3% річних у розмірі 2 826,27 грн. та пені у розмірі 43 921,88 грн.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.6 Договору узгоджено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 43 921,88 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено до стягнення із відповідача 3% річних у розмірі 2 826,27 грн. Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2 826,27 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 196 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, Відповідач, як юридична особа яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з Позивачем договір на постачання продукції для державних потреб оборони, усвідомлювало, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у Специфікації до договору (додаткової угоди), з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки та те, що договір укладався вже під час запровадження карантинних обмежень.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.19. по справі № 916/4692/15.

У вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Наразі, обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення пені відповідач посилається на скрутне фінансове становище, скорочення виробничих потужностей у зв`язку із введенням воєнного стану на території України. Також вказує, що в зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач не поніс збитків.

З тверджень відповідача вбачається, що з початку війни видатки Міністерства оборони України на контракти з реконструкції військових частин зменшились, в зв`язку з чим, Міністерство оборони України на 2022 та 2023 роки, згідно Державних оборонних контрактів уклало додаткові угоди про встановлення на 2022 та 2023 роки грошових зобов`язань у розмірі 0 (нуль) гривень. Однак, Виконавця (ТОВ «ЦЕНТРБУД») від виконання робіт за Державними контрактами не звільнено, виконання робіт продовжується та здійснюється за власні обігові кошти підприємства.

Оцінюючи вказані доводи відповідача судом враховано, що згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1ст. 74 Кодексу.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.93.

Захищене ст. 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.3 3 Рішення віл 27.10.93. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п. 26 рішення від 15.05.08. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог та звертаючись до суду із заявою про зменшення розміру пені та штрафу посилається на відсутність його вини та ту обставину, що у зв`язку з веденням на території України з 24.02.2022 воєнного стану підприємство зазнало значних фінансових обмежень.

Суд зауважує, що відсутність у Підприємства коштів для оплати комунальних втрат не звільняє останнього від обов`язку сплати такі кошти.

Проте, наразі відповідачем доказово не обґрунтовано суду дійсного скрутного фінансового становища, як і не доведено наявності інших обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру неустойки.

Окрім того, суд зауважує, що оскільки проценти та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, суд не має правових підстав для їх зменшення, тому відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання в цій частині.

Суд вважає, що відповідач не довів наявність виняткових обставин у справі, не навів доводів щодо неспівмірності пені з розмірами збитків, понесених позивачем, що може бути підставою для зменшення штрафних санкцій.

Таким чином, за висновками суду, жодних підстав для звільнення Підприємства від оплати нарахованих позивачем сум пені немає.

З огляду на вищевикладене, заява відповідача про зменшення пені залишена судом без задоволення як така, що позбавлена належного доказового обґрунтування.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розрахунок штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленої продукції є обґрунтованим, арифметично правильним та відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідачем заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку не наведено.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені у розмірі 43 921,88 грн. та 3% річних у розмірі 2 826,27 грн.

Стосовно розподілу судових витрат та клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Виходячи з остаточної ціни позову, що становить 46 748,15 грн. судом встановлено з платіжного доручення №383 від 21.09.2023, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5 337,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

За приписами ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п. 5 Наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів", у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду.

Ухвала суду подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (у разі знаходження оригіналу документа на переказ, який підтверджує зарахування судового збору до бюджету, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду).

Ураховуючи наведене та приймаючи до уваги, що позивачем під час розгляду справи було зменшено розмір заявлених позовних вимог, зайво сплачений судовий збір складає 4635,72 грн. та відповідно підлягає поверненню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 701,28 грн., відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРБУД" (вул. Ушакова Миколи, 1Д, офіс 161, м. Київ, 03179, код ЄДРПОУ 31092950) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21015, код ЄДРПОУ 08320218) 43 921,88 грн. пені, 2 826,27 грн. 3% річних, та 701,28 грн. судового збору.

3. Повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця (вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21015, код ЄДРПОУ 08320218) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4635,72 грн., сплачений за платіжним дорученням №383 від 21.09.2023.

4. Повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця (вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21015, код ЄДРПОУ 08320218)оригінал платіжного доручення №383 від 21.09.2023, замінивши відповідною копією у матеріалах заяви.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.О. Лиськов