Рішення

від 20.02.2024 по справі 910/18845/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2024Справа № 910/18845/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" (Дніпропетровська обл., смт Магдалинівка)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві-Ай-Пі Сістемс Україна" (м. Київ)

про стягнення 1 053 560,46 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві-Ай-Пі Сістемс Україна" про стягнення 1 053 560,46 грн, з яких: 965 413,36 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за договором поставки №552-ПУ від 15.08.2023, 46 540,35 грн пені та 41 606,75 грн 30% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві-Ай-Пі Сістемс Україна" (Покупець) укладено Договір поставки № 552-ПУ (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець - прийняти та оплатити Товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у рахунках-фактурах та накладних (товарно-транспортних або видаткових), що виписуються на кожну партію Товару.

Товаром, згідно з п. 1.2. Договору, є куряча продукція.

Як вказує позивач, починаючи з 13.09.2023 він систематично здійснював поставки Товару відповідачу на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 3 календарних днів з моменту підписання Покупцем видаткової накладної на товар.

Якщо день сплати припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то оплата повинна бути здійснена в останній робочий день, що передує такому вихідному, святковому або неробочому дню. Сторони домовились, що незалежно від призначення платежу, вказаного покупцем в платіжному дорученні, отримані Постачальником від Покупця грошові кошти в рахунок оплати за товар можуть бути зараховані Постачальником в оплату поставленого товару відповідно до черговості виникнення зобов`язань з оплати, в тому числі за іншій договорами, що укладені Сторонами (п. п. 2.5., 2.6. Договору).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що він всього здійснив 6 поставок товару відповідачу, на загальну суму 1 555 439,12 грн.

Поставлений за видатковими накладними: від 13.09.2023 на суму 9 164,56 грн, від 29.09.2023 на суму 140 180,04 грн, від 05.10.2023 на суму 420 680,16 грн відповідач оплатив вчасно, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.09.2023 на суму 9 164,56 грн, від 02.10.2023 на суму 140 181,00 грн та від 09.10.2023 на суму 420 680,16 грн.

Проте поставлений позивачем у період з 12.10.2023 по 13.10.2023 товару за видатковими накладними: № 4/718897 від 13.10.2023 на суму 174 769,92грн; № 4/718803 від 12.10.2023 на суму 420 540,12 грн; № 4/718837 від 12.10.2023 на суму 390 104,32 грн відповідач вчасно та в повному розмірі не оплатив.

07.11.2023 відповідач сплатив на рахунок позивача сума 20 000,00 грн, проте решта вартості поставленого товару відповідачем залишається несплаченою.

Таким чином позивач стверджує, що за поставками, здійсненими в період з 12.10.2023 по 13.10.2023 за видатковими накладними № 4/718897 від 13.10.2023, № 4/718803 від 12.10.2023, № 4/718837 від 12.10.2023 загальна сума заборгованості відповідача, після зарахування останньої оплати 07.11.2023 у розмірі 20 000,00 грн, загальна сума боргу на дату розгляду справи становить 965 413,40 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків ..

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за Договором становить 965 413,36 грн.

Оскільки відповідачем зобов`язання зі сплати позивачу грошових коштів у розмірі 142.930,59 грн належним чином в обумовлений сторонами строк не виконано, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості, а також 46 540,35 грн пені та 41 606,75 грн 30% річних.

Згідно з п. 6.2. Договору в разі порушення строків оплати вартості поставленого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Окрім цього, Покупець сплачує на користь Постачальника 30% річних за користування чужими грошовими коштами, від суми заборгованості, що нараховуються за кожний день прострочення (ст. 692 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені та 30% річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві-Ай-Пі Сістемс Україна" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 11, корпус А, офіс 509; ідентифікаційний код 25404359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" (51100, Дніпропетровська область, Новомосковський район, селище міського типу Магдалинівка, вулиця Центральна, будинок 2; ідентифікаційний код 25522107) 965 413 (дев`ятсот шістдесят п`ять тисяч чотириста тринадцять) грн 36 коп. заборгованості, 46 540 (сорок шість тисяч п`ятсот сорок) грн 35 коп. пені, 41 606 (сорок одну тисячу шістсот шість) грн 75 коп. 30% річних та 15 803 (п`ятнадцять тисяч вісімсот три) грн 41 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко