Рішення

від 12.02.2024 по справі 911/3589/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/3589/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадження матеріли справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек Стар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар Транс Карго»

про стягнення 12 337,38 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тек Стар» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар Транс Карго» про стягнення 12 337,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач вчасно не подав під розвантаження автомобіль на адресу вивантаження. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 12 337,38 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2023 було відкрито провадження у справі № 911/3589/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.12.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Святоюріївська, буд. 30, кв. 145, м. Вишневе, Бучанський район, Київська обл., 08133.

Однак зазначене поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою працівника поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Суд також враховує, що представник відповідача 26.12.2023 ознайомився з матеріалами справи № 911/3589/23.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи № 911/3589/23 Господарським судом Київської області та про його право подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В, починаючи з 14.02.2024 до 18.02.2024 включно перебувала у відрядженні, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

12.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тек Стар» (далі експедитор-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пульсар Транс Карго» (далі експедитор-2, відповідач) укладено договір надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному автомобільному сполученні та по території України № 1209/2023 (далі договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що цей договір регулює взаємовідносини сторін щодо організації міжнародних та внутрішніх перевезень і транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) вантажів автомобільним транспортом, коли ініціатором таких перевезень являється одна із сторін, що виступає за дорученням замовника (надалі експедитор-1), та друга сторона що виступає за дорученням перевізника (надалі експедитор-2), з якими вони уклали відповідні договори чи працюють за окремими дорученнями, заявками та замовленнями.

За змістом п. 2.1 вказаного правочину, перевезення, транспортно-експедиторських послуг виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КПВ), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (конвенція МДП), Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), а також інших нормативно-правових актів (українських та міжнародних), що регулюють порядок здійснення автомобільних перевезень та надання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до п. 2.3 договору, на кожну транспортно-експедиторську послугу оформляється транспортне замовлення (заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора-2 і передається експедитору-1 в тому числі за допомогою факсимільного зв`язку або по електронній пошті. Замовлення (заявка) є невід`ємною частиною даного договору. Замовлення (заявки) передані по факсу чи електронній пошті мають силу оригіналу, без обов`язкового передання їх оригіналів у майбутньому.

Згідно з п. 2.4 договору, всі водії, що перевозять вантаж відповідно до даного договору, є уповноваженими представниками експедитора-2, і виконують обов`язки, передбачені даним договором. За дії та бездіяльність водіїв несе відповідальність експедитор-2. Документи, підписані водіями, створюють, припиняють або змінюють обов`язки для експедитора-2.

Пунктом 3.1 договору передбачені обов`язки експедитора-1, який виступає за дорученням замовника перевезення: а) надавати експедитору-2 повну інформацію згідно пунктів визначених в заявці і інформувати не пізніше, ніж за 24 години до початку перевезення за графіком подачі транспортних засобів; б) забезпечувати завантаження (розвантаження) транспортного засобу, а також митне оформлення протягом 48 годин з моменту подачі транспортних засобів під завантаження (розвантаження); в) забезпечувати своїми силами, в межах своїх повноважень, та силами вантажовідправника і свого клієнта своєчасне, повне і правильне оформлення у встановленому порядку товарно-транспортних, товаросупроводжувальних і митних документів; г) забезпечувати, силами вантажовідправника, завантаження автотранспорту до повного використання його об`єму, але не більше від його номінальної вантажопідйомності та не допускати завантаження транспорту понад встановлені норми. Забезпечувати, силами вантажоодержувача, упакування, маркування, кріплення вантажу відповідно до умов, що забезпечують зберігання вантажу протягом перевезення; д) забезпечувати, силами вантажоодержувача, розвантаження автотранспорту у місці розвантаження вантажу; e) намагатись не допускати простоїв автопоїздів під навантаженням або розвантаженням понад встановлені норми часу.

В пункті 3.2 договору передбачені обов`язки експедитора-2: a) письмово підтверджувати приймання заявки до виконання; б) забезпечувати подачу під завантаження транспортного засобу, придатного і повністю готового до перевезення обумовленого вантажу, в узгоджені сторонами строки; в) забезпечити доставку вантажу, переданого вантажовідправником до перевезення згідно з накладною CMR до місця призначення і передати його тільки вантажоодержувачам, зазначеним у накладній CMR. Здача вантажу оформляється печаткою та підписом одержувача або уповноваженої ним особи в накладній CMR; г) негайно інформувати експедитора-1, про будь-які затримки з доставкою вантажу. д) нести повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення до передання його вантажоодержувачу. е) мати у наявності дійсний на дату завантаження поліс страхування відповідальності експедитора-2. ж) мати у наявності дійсний на дату завантаження поліс страхування відповідальності автоперевізника наземним транспортом (CMR-страхування) по кожному залученому автомобілю при здійсненні кожного перевезення та надавати його копію експедитору-1; з) у випадку ймовірності настання наднормативного простою транспортного засобу в місці навантаження/розвантаження, інформувати експедитора-1 до кінця робочого дня місцевого часу на першу добу навантаження/розвантаження. Невиконання цього пункту експедитором-2 звільняє експедитора-1 від обов`язку оплати штрафних санкцій за понаднормовий простій.

Відповідно до п 4.1 договору, розмір плати за перевезення визначається за згодою сторін та вказується в транспортному замовленні (заявці) і може змінюватися за взаємною письмовою згодою сторін в залежності від зміни умов перевезення вантажу, виходячи із ситуації на транспортному ринку.

Згідно з п. 4.2 договору, розрахунки між сторонами за даним договором відбуваються в безготівковому порядку, шляхом оплати експедитором-1, за рахунок коштів свого клієнта, однак не залежно від їх одержання, виставлених експедитором-2 рахунків протягом 30-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів наступних, оформлених належним чином, документів: - рахунок на виконані послуги; - оригінал CMR з підписом і печаткою вантажоодержувача та датою розвантаження (зазначенням браку/недостачі якщо вони мали місце) та митних органів (при міжнародних перевезеннях); - акт виконаних робіт; - податкова накладна (якщо експедитор платник ПДВ); - контрольний лист прибуття/відбуття.

У випадку, якщо в CMR вантажоодержувачем зазначено про виявлення браку/недостачі і, у випадку його складання, складений акт виявлення браку/недостачі і, у випадку його складання, складений акт виявлення браку/недостачі, експедитор-2 зобов`язаний надати даний акт експедитору-1. В цьому випадку, навіть за умови надання усіх необхідних для оплати документів, експедитор-1 має право відкласти оплату до з`ясування всіх обставин, що спричинили брак/недостачу та пред`явлення претензій зацікавленими сторонами.

За змістом п. 4.3 договору, експедитор-1 зобов`язаний виписувати рахунок фактуру, податкову накладну та акт виконаних робіт на день розвантаження, відповідно до записів в CMR. В іншому випадку зазначені документи вважаються неналежно оформленими та до оплати не приймаються.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами, на виконання п. 2.3 договору, складена та підписана заявка на перевезення вантажу № 000134 до договору № 1209/2023 від 12.09.2023, якою сторони узгодили основні умови товарно-транспортної послуги, а саме: державні реєстраційні номера транспортного засобу: BL79034/WE359AR. Дані водія та його контакти;

Завантаження: відправник: Langowski SP; адреса завантаження (з коментарем): PL 05-800, Logistics Parzniewska 18, Pruszkow; дата та місцевий час завантаження: 15.09.2023; спосіб завантаження: довільний; погрузочний номер: 000134 TS.

Характеристика вантажу (опис, вага, обсяг, кількість місць): харчовий ароматизатор, АДР клас, 2,7 т/12 куб. м/ 6 пал. Адреса оформлення ЕХ-1 (Т-1), TIR: не завантажені. Адреса митного оформлення: ЕА/Київ;

Розвантаження: отримувач: МАНЕ; адреса вивантаження (з коментарем): Вишневе, вул. Київська, 6; термін доставки: 22.09.2023; спосіб розвантаження: довільний.

Заявкою передбачені обов`язкові вимоги для експедитора-2 (пп. 1-8 заявки № 000134).

Відповідно до п. 1, 2 основних умов заявки № 000134, при розбіжності умов заявки з умовами договору між сторонами, пріоритетними вважаються умови заявки.

Перевізник гарантує наявність чинного поліса страхування відповідальності перевізника або експедитора (CMR-страхування) для даного перевезення з лімітом відповідальності по одному страховим випадком не менш як 200 000 EUR, а також факт надання під навантаження тільки власного рухомого складу.

За змістом п. 3 основних умов заявки № 000134, для даного перевезення розрахунковою одиницею часу для вантажно-розвантажувальних робіт, митного оформлення, митного очищення і розвантажувальних робіт є один робочий день і визначається, як проміжок місцевого часу з 09:00 до 18:00 включно. Нормативний час на навантаженні, це сума робочих днів включає: по одному дню на кожен з пунктів вантаження і по одному дню для митного оформлення на кожному з пунктів вантаження. Нормативний час на розвантаження, це сума робочих днів включає: по одному дню для митного оформлення кожного з вантажів і по одному дню для розвантажувальних робіт кожного з вантажів. Час руху від пункту навантаження до пункту оформлення документів (або іншого пункту навантаження) і час руху від пункту митного очищення (СТ3 або ПТО) до пункту розвантаження (або до іншого пункту митного очищення) в розрахунок простоїв не включається. Розрахунок ведеться з моменту вибуття з місця навантаження до кінця робочого дня (18:00), і що години залишилися резервуються для оформлення або для розвантаження відповідно протягом наступного робочого дня. У разі прибуття на будь-який з пунктів після 10-00 за місцевим часом, днем прибуття буде вважатися вже наступний робочий день. Вихідні та святкові дні включаються в рахунок простоїв тільки в разі, якщо нормативний час вже минув до початку вихідних або святкових днів.

Пунктом 4 основних умов заявки № 000134 сторони узгодили, що за прострочення доставки вантажів, перевізник сплачує клієнту штраф у розмірі 100 EUR за кожний день запізнення на території ЄС і СНД і 40 EUR на території України. Прибуття на СТЗ (ПТО) в день доставки по заявці або на навантаження в день навантаження по заявці після 12:00 за місцевим часом розцінюється, як запізнення на один день.

Іншими умовами заявки № 000134 передбачено: - сума фрахту складає 500 євро по курсу на день розвантаження; - умови оплати: банківський переказ, 1-2 дні по вивантаженню авто; - необхідні для оплати документи: оригінали: CMR (ТТН), рахунок, акт виконаних робіт; копії: CMR - завірена печаткою перевізника; - адреса для надсилання документів: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича 86-д.

Вказана заявка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відтисками їх печаток без зауважень та заперечень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання положень договору між позивачем та відповідачем було підписано заявку на перевезення вантажу № 000134 від 12.09.2023, за умовами якої узгодженно перевезення вантажу з Польщі до України, вантажоотримувач МАН Україна. Перевезення мало бути виконане автомобілем, д.р.н. НОМЕР_1 /WE359AR. Датою розвантаження погоджено 22.09.2023.

Проте, як стверджує позивач, відповідач, всупереч укладеному договору та заявці № 000134 від 12.09.2023, не подав у погоджений сторонами строк 22.09.2023, під розвантаження вказаний у заявці автомобіль ТОВ «Пульсар Транс Карго» д.р.н. НОМЕР_1 /WE359AR на погоджену адресу вивантаження.

За ствердженням позивача, автомобіль відповідача прибув на розвантаження 29.09.2023, що підтверджується відміткою в CMR, на підтвердження чого позивачем долучено до позовної заяви міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 236554 від 15.09.2023.

Отже позивач стверджує, що відповідачем неналежним чином виконано зобов`язання за договором та заявкою № 000134 в частині своєчасної подачі автомобіля у погоджені сторонами строки під розвантаження та допущено прострочення доставки вантажу, яке становить 8 днів.

Таким чином, згідно тверджень позивача, з огляду на те, що прострочення доставки вантажу становить 8 днів та враховуючи п. 4 основних умов заявки № 000134, штраф за таке запізнення становить 320 євро.

Як зазначив позивач, 03.11.2023 ТОВ «Тек Стар» звернулось до відповідача з претензією вих. № 31/10 від 31.10.2023 щодо сплати штрафу, якою повідомило про неналежне виконання відповідачем умов договору та заявки в частині подачі автомобіля під розвантаження у погоджені сторонами строки, у зв`язку із чим допущено прострочення доставки вантажу, яке становить 8 днів. У претензії позивач, керуючись ст. 629, 525, ч. 1 ст. 526 та ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, просив відповідача протягом двох календарних днів з дати отримання претензії сплатити штраф у розмірі 320,00 євро за прострочення доставки вантажу за заявкою № 00134 від 12.09.2023 у перерахунку на гривню на дату здійснення платежу на розрахунковий рахунок позивача. На підтвердження направлення вказаної претензії позивач долучив до позовної заяви опис вкладення у цінний лист за № 0312720087725 та поштову накладну за відповідним номером.

Проте, як зазначив позивач, відповіді на претензію відповідач не направив, суму штрафу в добровільному порядку станом на дату звернення до суду не сплатив.

З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми штрафу, нарахованого на підставі п. 4 заявки на перевезення вантажу № 000134, за прострочення доставки вантажу, яке становить 8 днів, у розмірі 320 євро (з розрахунку 40 євро за кожний день запізнення на території України*8 днів прострочення), що за офіційним курсом НБУ станом на 29.09.2023 становить 12 337,38 грн.

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір набирає сили з моменту підписання і діє весь період співробітництва сторін. Кожна зі сторін може розірвати даний договір, проінформувавши в письмовому вигляді іншу сторону за 30 днів до фактичної дати розірвання. Якщо за місяць до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не виявить письмового бажання його розірвати, та даний договір уважається продовженим ще на один календарний рік, на тих самих умовах. При цьому договір вважається розірваним після завершення всіх зобов`язань експедитора-2, прийнятих до повідомлення про розірвання договору, і розрахунків за здійснення перевезень.

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами про розірвання договору в прядку, передбаченому п. 9.1 договору, господарський суд дійшов висновку, що договір є чинним.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному автомобільному сполученні та по території України № 1209/2023 від 12.09.2023, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своїми основними ознаками є договором перевезення вантажу автомобільним транспортом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, приписами ст. 909 Цивільного кодексу України та ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування, зазначені в статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Так, за змістом частин 11, 12, 13 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України № 57-V від 01.08.2006 також передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику.

Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було встановлено судом раніше та передбачено сторонами в п. 2.3 договору, на кожну транспортно-експедиторську послугу оформляється транспортне замовлення (заявка), що складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора-2 і передається експедитору-1 в тому числі за допомогою факсимільного зв`язку або по електронній пошті. Замовлення (заявка) є невід`ємною частиною даного договору. Замовлення (заявки) передані по факсу чи електронній пошті мають силу оригіналу, без обов`язкового передання їх оригіналів у майбутньому.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами, на виконання вищенаведеного пункту договору, складена та підписана заявка на перевезення вантажу № 000134 до договору № 1209/2023 від 12.09.2023, якою сторони узгодили основні умови товарно-транспортної послуги, а саме: державні реєстраційні номера транспортного засобу: BL79034/WE359AR. Дані водія та його контакти;

Завантаження: відправник: Langowski SP; адреса завантаження (з коментарем): PL 05-800, Logistics Parzniewska 18, Pruszkow; дата та місцевий час завантаження: 15.09.2023; спосіб завантаження: довільний; погрузочний номер: 000134 TS.

Характеристика вантажу (опис, вага, обсяг, кількість місць): харчовий ароматизатор, АДР клас, 2,7 т/12 куб. м/ 6 пал. Адреса оформлення ЕХ-1 (Т-1), TIR: не завантажені. Адреса митного оформлення: ЕА/Київ.

Розвантаження: отримувач: МАНЕ; адреса вивантаження (з коментарем): Вишневе, вул. Київська, 6; термін доставки: 22.09.2023; спосіб розвантаження: довільний.

Пунктом 4 основних умов заявки № 000134 сторони узгодили, що за прострочення доставки вантажів, перевізник сплачує клієнту штраф у розмірі 100 EUR за кожний день запізнення на території ЄС і СНД і 40 EUR на території України. Прибуття на СТЗ (ПТО) в день доставки по заявці або на навантаження в день навантаження по заявці після 12:00 за місцевим часом розцінюється, як запізнення на один день.

Іншими умовами заявки № 000134 передбачено: - сума фрахту складає 500 євро по курсу на день розвантаження; - умови оплати: банківський переказ, 1-2 дні по вивантаженню авто; - необхідні для оплати документи: оригінали: CMR (ТТН), рахунок, акт виконаних робіт; копії: CMR - завірена печаткою перевізника; - адреса для надсилання документів: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича 86-д.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання положень договору між позивачем та відповідачем було підписано заявку на перевезення вантажу № 000134, за умовами якої узгоджено перевезення вантажу з Польщі до України, вантажоотримувач МАН Україна. Перевезення мало бути виконане автомобілем, д.р.н. НОМЕР_1 /WE359AR. Датою розвантаження погоджено 22.09.2023.

Проте, як стверджує позивач, відповідач, всупереч укладеному договору та заявці № 000134, не подав у погоджений сторонами строк 22.09.2023, під розвантаження вказаний у заявці автомобіль ТОВ «Пульсар Транс Карго» д.р.н. НОМЕР_1 /WE359AR на погоджену адресу вивантаження.

За ствердженням позивача, автомобіль відповідача прибув на розвантаження 29.09.2023, що підтверджується відміткою в CMR, на підтвердження чого позивачем долучено до позовної заяви міжнародну автомобільну накладні (CMR) № 236554 від 15.09.2023.

Отже позивач стверджує, що відповідачем неналежним чином виконано зобов`язання за договором та заявкою № 000134 в частині своєчасної подачі автомобіля у погоджені сторонами строки під розвантаження та допущено прострочення доставки вантажу, яке становить 8 днів.

Таким чином, згідно тверджень позивача, з огляду на те, що прострочення доставки вантажу становить 8 днів та враховуючи п. 4 основних умов заявки, штраф за таке запізнення становить 320 євро (з розрахунку 40 євро за кожний день запізнення на території України*8 днів прострочення), що за офіційним курсом НБУ станом на 29.09.2023 становить 12 337,38 грн.

Як зазначив позивач, 03.11.2023 ТОВ «Тек Стар» звернулось до відповідача з претензією вих. № 31/10 від 31.10.2023 щодо сплати штрафу, проте відповіді на претензію відповідач не направив, суму штрафу в добровільному порядку станом на дату звернення до суду не сплатив.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження неналежного виконання відповідачем умов договору, заявки на перевезення вантажу № 000134 та допущення прострочення доставки вантажу, яке становить 8 днів, судом встановлено та зазначається наступне.

Як було встановлено судом раніше та узгоджено сторонами в заявці на перевезення вантажу № 000134, завантаження здійснюється відправником Langowski SP за адресою завантаження: PL 05-800, Logistics Parzniewska 18, Pruszkow. В заявці сторонами узгоджено, що дата завантаження: 15.09.2023.

Так зі змісту наявної в матеріалах справи міжнародної автомобільної накладної (CMR) № 236554 від 15.09.2023 вбачається, що 15.09.2023 перевізник прибув на адресу завантаження, що підтверджується відміткою відправника Langowski SP, яка міститься у п. 22 накладної (CMR) № 236554 від 15.09.2023.

Також вказана накладна (CMR) № 236554 від 15.09.2023 містить відмітку митного контролю Волинської митниці ДФС від 21.09.2023.

У заявці на перевезення вантажу № 000134 сторони узгодили, що термін доставки 22.09.2023, отримувач вантажу МАНЕ, адреса вивантаження (з коментарем): Вишневе, вул. Київська, 6.

Позивач стверджує, що відповідач, всупереч укладеному договору та заявці № 000134, не подав у погоджений сторонами строк 22.09.2023, під розвантаження вказаний у заявці автомобіль ТОВ «Пульсар Транс Карго» д.р.н. НОМЕР_1 /WE359AR на погоджену адресу вивантаження.

За ствердженням позивача, автомобіль відповідача прибув на розвантаження 29.09.2023, що підтверджується відміткою в міжнародній автомобільній накладній (CMR) № 236554 від 15.09.2023.

Дослідивши надану позивачем міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 236554 від 15.09.2023 на підтвердження прострочення відповідачем строків доставки вантажу, суд зазначає, що в п. 24 вказаної накладної (CMR) № 236554 від 15.09.2023 міститься печатка вантажоотримувача «МАН Україна» та підпис представника вантажоотримувача.

Водночас суд зазначає, що надана позивачем накладна (CMR) № 236554 від 15.09.2023 на підтвердження несвоєчасного прибуття автомобіля відповідача на розвантаження 29.09.2023 та, як наслідок, допущення прострочення термінів доставки вантажу на 8 діб, не містить ні дати розвантаження, ні дати доставки вантажу 29.09.2023, про що позивач стверджує у позові.

Судом було зазначено раніше про те, що в п. 4.2 договору сторони дійшли згоди, що розрахунки між сторонами за даним договором відбуваються в безготівковому порядку, шляхом оплати експедитором-1, за рахунок коштів свого клієнта, однак не залежно від їх одержання, виставлених експедитором-2 рахунків протягом 30-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів наступних, оформлених належним чином, документів: - рахунок на виконані послуги; - оригінал CMR з підписом і печаткою вантажоодержувача та датою розвантаження (зазначенням браку/недостачі якщо вони мали місце) та митних органів (при міжнародних перевезеннях); - акт виконаних робіт; - податкова накладна (якщо експедитор платник ПДВ); - контрольний лист прибуття/відбуття.

Також п. 4.3 договору передбачено, що експедитор-1 (тобто позивач у дані справі) зобов`язаний виписувати рахунок фактуру, податкову накладну та акт виконаних робіт на день розвантаження, відповідно до записів в CMR. В іншому випадку зазначені документи вважаються неналежно оформленими та до оплати не приймаються.

Разом з тим суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких інших документів, складених між сторонами на виконання п. 4.2, 4.3 договору за наслідками виконання заявки на перевезення вантажу № 000314, на підставі яких суд може встановити, що відповідачем було виконано зобов`язання за договором та заявкою № 000134 неналежним чином та фактично доставлено вантаж саме 29.09.2023, про що стверджує позивач.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, враховуючи відсутність в наданій позивачем міжнародній автотранспортній накладній (CMR) № 236554 від 15.09.2023 дати доставки вантажу, та з урахуванням відсутності в матеріалах справи первинних документів, складених між сторонами на виконання п. 4.2, 4.3 договору за наслідками виконання заявки на перевезення вантажу № 000314, неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині своєчасної доставки вантажу та, як наслідок, допущення відповідачем прострочення доставки вантажу, яке становить 8 діб.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що з поданих позивачем документів в цілому неможливо встановити, що подана позивачем міжнародна автотранспортна накладна (CMR) № 236554 від 15.09.2023, була складена саме на виконання укладеної між позивачем та відповідачем заявки на перевезення вантажу № 000134 та на підставі укладеного між сторонами у справі договору надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному автомобільному сполученні та по території України №1209/2023 від 12.09.2023.

Згідно із частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 4 основних умов заявки сторони узгодили, що за прострочення доставки вантажів, перевізник сплачує клієнту штраф у розмірі 100 EUR за кожний день запізнення на території ЄС і СНД і 40 EUR на території України. Прибуття на СТЗ (ПТО) в день доставки по заявці або на навантаження в день навантаження по заявці після 12:00 за місцевим часом розцінюється, як запізнення на один день.

З урахуванням того, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів неналежного виконання відповідачем умов договору та заявки № 000134 від 15.09.2023 в частині своєчасної доставки вантажу та, як наслідок, допущення відповідачем прострочення доставки вантажу, яке становить 8 діб, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача штрафу у розмірі 100 EUR за кожний день запізнення на підставі п. 4 основних умов заявки № 000134 від 15.09.2023 та стягнення з відповідача штрафу у розмірі 320 євро (з розрахунку 40 євро за кожний день запізнення на території України*8 днів прострочення), що за офіційним курсом НБУ станом на 29.09.2023 становить 12 337,38 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Тек Стар» не доведено в установленому порядку обставини, які ним повідомлені, та не надано належних доказів на підтвердження відомостей, повідомлених останнім, у зв`язку із чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тек Стар» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар Транс Карго» штрафу за прострочення доставки вантажу у розмірі 320 євро, який станом на 29.09.2023 становить 12 337,38 грн, нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко