Рішення

від 12.02.2024 по справі 916/5477/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5477/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Шпак І.А.,

розглянувши справу № 916/5477/23

за позовом Одеського квартирно-експлуатаційного управління (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Армійська, 18; код ЄДРПОУ 08038284)

до відповідача: Громадської організації «Спортивна федерація бодібілдингу Одеської області» (65076, Одеська обл., м. Одеса, вул. Радісна, буд. 23, кв. 106; код ЄДРПОУ 36288848)

про стягнення 90 750,95 грн;

представники сторін:

від позивача Андрієвська А.О.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Одеське квартирно-експлуатаційне управління, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації «Спортивна федерація бодібілдингу Одеської області» з позовом про стягнення 90 750,95 грн, з яких: 41 959,23 грн основного боргу, 33 958,83 грн пені, 2 515,04 грн 3% річних, 12 317,85 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором про відшкодування витрат на надання комунальних послуг (електропостачання) № 14 від 23.04.2019.

Ухвалою від 20.12.2023 позовну заяву (вх. № 6060/23 від 15.12.2023) Одеського квартирно-експлуатаційного управління прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5477/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.01.2024, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подачі.

Протокольною ухвалою від 22.01.2024 розгляд справи відкладено на 12.02.2024.

У судовому засіданні, яке відбулось 12.02.2024, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

12.02.2024, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

23.04.2019 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 14 про відшкодування витрат на надання комунальних послуг (електропостачання) (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач забезпечує надання послуг відповідачу електричної енергії в будівлі, що розташовані у нежитловому приміщенні площею 425,65 кв.м адміністративної будівлі № 7 на території військового містечка № 224 за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18, а відповідач, у свою чергу, у відповідності з п. 1.1.1. Договору забезпечує своєчасне відшкодування втрат позивачу за надані комунальні послуги (електропостачання) згідно щомісячних показників електричного лічильника.

Обов`язками позивача, передбаченими п. 2.1. Договору, є: надання відповідачу комунальних послуг (електричної енергії) за діючими розцінками і тарифами згідно постанов НКРЕ (п/п 2.1.1.); своєчасне надання відповідачу рахунків про відшкодування витрат за надану електричну енергію та технологічних витрат, згідно фактично використаних послуг (п/п 2.1.2.).

Пунктом 2.2. Договору визначено обов`язки відповідача, якими є: надання позивачу щомісячно 29 (30) числа довідки про фактично спожиту електроенергію (п/п 2.2.1.); отримання з 5 по 15 число кожного місяця рахунків на оплату спожитої електроенергії згідно показів лічильника та здійснення їх оплати не пізніше 10 банківських днів з дня отримання рахунків (п/п 2.2.2.); своєчасне відшкодування позивачу витрат за надану електричну енергію та технологічних витрат, згідно затверджених тарифів ТОВ «ООЕК» кожен місяць (п/п 2.2.6.) тощо.

Відповідно до п/п 2.2.7. п. 2.2. Договору, при несвоєчасному внесенні плати за отримані комунальні послуги (електроенергію) відповідач зобов`язаний сплачувати пеню в розмірі облікової ставки, що діє на день сплати.

Згідно з п/п 3.2.1. п. 3.1. Договору позивач має право в установленому порядку стягнути прострочену заборгованість по платежам, що наведені в п/п 2.2.6. Договору.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 4.2. Договору).

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання, послуги надаються згідно п. 3 ст. 631 ЦКУ з моменту підписання і діє до моменту заключення договору з ТОВ «ООЕК» в частині надання послуг, але не більше ніж до 31.12.2019, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 6.1. Договору).

У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п. 6.4. Договору).

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату електроенергії, копії яких наявні у матеріалах справи, а саме: № 403 за лютий 2021 р. на суму 7 048,72 грн; № 2074 за жовтень 2021 р. на суму 15 370,25 грн; № 145 за січень-лютий 2022 р. на суму 19 540,26 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 41 959,23 грн основного боргу за відшкодування витрат по оплаті електроенергії, 33 958,83 грн пені, 2 515,04 грн 3% річних, 12 317,85 грн інфляційних втрат.

Як вказав позивач, відповідач свої зобов`язання за Договором щодо здійснення оплати за комунальні послуги (електроенергія) не виконує в повному обсязі, у зв`язку з чим має заборгованість за лютий 2021 р., жовтень 2021 р. та лютий 2022 р., що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених у даній справі позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 908/288/20).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписи частини 1 статті 903 ЦК України передбачають, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із статтею 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий договір про відшкодування витрат на надання комунальних послуг (електроенергії).

Як встановлено судом з аналізу матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання належним чином та у спірному періоді (лютий та жовтень 2021 р., лютий 2022 р.) забезпечив відповідача послугами з надання електроенергії на загальну суму 41 959,23 грн, що відповідачем не заперечується. При цьому обов`язок з отримання рахунків на оплату електроенергії за умовами Договору лежить саме на відповідачеві, у зв`язку з чим обізнаність відповідача із виставленими позивачем за спірний період рахунками судом презюмується.

Більше того, у матеріалах справи наявний лист відповідача № 85 від 19.06.2023, адресований позивачу, в якому відповідач фактично визнає наявність заборгованості у розмірі 41 959,23 грн, але, посилаючись на важкий стан економіки в країні та відсутність достатнього прибутку, просить позивача почекати з виплатою боргу та зазначає, що зобов`язується його сплатити найближчим часом.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 41 959,23 грн заборгованості вважаються судом обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За порушення відповідачем строку відшкодування витрат за надану електроенергію, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 33 958,83 грн пені, 2 515,04 грн 3% річних, 12 317,85 грн інфляційних втрат.

Щодо відсотків річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 2 515,04 грн 3% річних, 12 317,85 грн інфляційних втрат, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, суд зазначає таке.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив представлений позивачем розрахунок пені та встановив, що пеню нараховано виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, в той час як в Договорі сторонами визначено, що при несвоєчасному внесенні плати за отримані комунальні послуги (електроенергію) відповідач зобов`язаний сплачувати пеню в розмірі облікової ставки, яка діє на день сплати. Відтак, нарахування позивачем пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, є помилковим, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені, відповідно до якого її розмір становить 16 979,42 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 16 979,42 грн.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Одеського квартирно-експлуатаційного управління (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Армійська, 18; код ЄДРПОУ 08038284) до Громадської організації «Спортивна федерація бодібілдингу Одеської області» (65076, Одеська обл., м. Одеса, вул. Радісна, буд. 23, кв. 106; код ЄДРПОУ 36288848) про стягнення 90 750,95 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації «Спортивна федерація бодібілдингу Одеської області» (65076, Одеська обл., м. Одеса, вул. Радісна, буд. 23, кв. 106; код ЄДРПОУ 36288848) на користь Одеського квартирно-експлуатаційного управління (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Армійська, 18; код ЄДРПОУ 08038284) 41 959,23 грн основного боргу, 16 979,42 грн пені, 2 515,04 грн 3% річних, 12 317,85 грн інфляційних втрат, 2 181,83 грн витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 12 лютого 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 19 лютого 2024 р.

Суддя Р.В. Волков