Ухвала

від 20.02.2024 по справі 917/261/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

20.02.2024 Справа № 917/261/24

Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош, розглянувши заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ МОЛЛ МЕНЕДЖМЕНТ» про забезпечення позову до подання позову,

УСТАНОВИВ:

06.08.2019ТОВ «СІТІ МОЛЛ МЕНЕДЖМЕНТ» (надалі - TOB «СММ», Кредитор) та ТОВ «Економ-Схід» (далі - Боржник) уклали Договір № 2 суборенди нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.10.2023у справі № 917/1673/22 позов ТОВ «СММ» до ТОВ «Економ-Схід» про стягнення коштів по Договору суборенди задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Економ-Схід» на користь ТОВ «СММ» 1 872 584,02 грн основного боргу з орендної плати, 28 088,76 грн відшкодування витрат з оплати судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 у справі № 917/1673/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Молл Менеджмент» про розподіл судових витрат задоволено частково.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Економ-Схід» про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Економ-Схід» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Молл Менеджмент» 17 442,82 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 18.01.2024 у справі № 917/1673/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Економ - Схід» задоволено частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2023 у справі № 917/1673/22 залишено без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 у справі № 917/1673/22 змінено: абзац 3 додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 у справі № 917/1673/22 викладено в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Економ-Схід» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Молл Менеджмент» 14 473,66 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В решті додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 у справі № 917/1673/22 залишено без змін.

Як зазначає Заявник, TOB «СММ» завершує підготовку позовної заяви для подальшого звернення до Господарського суду Полтавської області з вимогою про стягнення з ТОВ «Економ-Схід» 3 % річних, інфляційних втрат за Договором суборенди у розмірі 319 456,82 грн.

Заявник звертає увагу суду на твердження Боржника в заяві про зупинення виконання рішення та постанови судів у справі № 917/1673/22 стосовного того, що виконання відносно відповідача судового рішення фактично заблокує його діяльність, що також вплине і на роботу підприємства в цілому, оскільки мова йде про працівників, про оплату їм заробітної плати, а також про людей.

Як вважає Заявник, з наведеного слідує що, ТОВ «Економ-Схід» визнає, що добровільна або примусова сплата боргу за рішенням суду у справі № 917/1673/22 фактично заблокує його діяльність, тобто Боржник не заперечую факту наявності у нього можливих фінансових труднощів зі сплати коштів за рішенням суду або у разі задоволення позову в іншій справі.

Крім того, Заявник зазначає, що статутний капітал ТОВ «Економ - Схід» становить 37 500,00 грн, що додатково може підтверджувати існування дійсної ймовірності того, що невжиття обраного ТОВ «СММ» заходу забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення у разі задоволення позову ТОВ «СММ» про стягнення штрафних санкцій за Договором суборенди.

Отже, ураховуючи те, що ТОВ «Економ-Схід», порушуючи вимоги статті 762 Цивільного Кодексу України, ухиляється від виконання своїх обов`язків передбачених Договором суборенди (рішення Господарського суду у справі № 917/1673/22) Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать ТОВ «Економ-Схід» та знаходяться на рахунках відкритих у банківських установах, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення з ТОВ «Економ-Схід» 3 % річних, інфляційних втрат за Договором суборенди у розмірі 319 456,82 грн.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі N 753/22860/17).

Суд зазначає, що для забезпечення позову має бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі N 917/453/23, від 26.09.2023 у справі N 911/1518/22, від 18.10.2023 у справі N 922/1864/23, від 11.01.2024 у справі N 916/3599/23 від 12.01.2024 № 910/3268/22).

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення (такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 у справі N 910/6804/23, від 18.10.2023 у справі N 922/1864/23).

Разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі N 917/453/23, від 26.09.2023 у справі N 911/1518/22).

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі N 917/453/23).

Суд зазначає, що заявник не посилається на будь-які докази у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження обставин ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог (зокрема, але не виключно, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, вчинення дій, що можуть призвести до банкрутства відповідача, відомостей про фінансовий стан відповідача, або інших доказів, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, тощо).

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом майбутнього позову буде стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за Договором суборенди у розмірі 319 456,82 грн.

Наявність статутного фонду ТОВ «Економ - Схід» в сумі 37 500,00 грн, що є меншою ніж сума позовних вимог, не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

До матеріалів заяви про забезпечення позову позивач не надав жодного доказу того, що дійсно існує суттєвий ризик невиконання рішення суду про стягнення грошових коштів. Самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Заявником не надано суду доказів відмови відповідача від погашення боргу, наявності у відповідача коштів на рахунках у банківських установах чи майна, за рахунок яких може бути погашена заборгованість.

Тобто всі доводи позивача, викладені у заяві про забезпечення позову, не підтверджені жодними доказами та є лише його припущеннями.

Отже, заявником не надано суду належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Непогашення заборгованості відповідачем не свідчить про можливість утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття судом заходів забезпечення позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову .

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову слід покласти на Заявника.

Відповідно до частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ МОЛЛ МЕНЕДЖМЕНТ» про забезпечення позову до подання позову (вх. № 281/24 від 16.02.2024).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до статті 255 Господарського процесуального кодексу України в строк та порядку, встановленому статтям 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 20.02.2024.

Суддя Дмитро СІРОШ