Рішення

від 20.02.2024 по справі 917/2119/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024 Справа № 917/2119/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аестівум"

про стягнення 239 961,97 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аестівум" про стягнення 239 961,97 грн відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП в порядку суборгації.

Відповідач у відзиві (а.с. 138-140) позовні вимоги не визнає, посилаючись на наступне:

- заявлена позивачем сума збитків не підтверджена належним чином;

- при звернення із претензією позивач направив до відповідача непідписані договір та рахунки, отже станом на 18.11.2022 - дату скоєння ДТП договір добровільного страхування наземного транспорту № 389/22-Т/П4 від 26.08.2022 був не укладений, оскільки був не підписаний сторонами); також не підписані рахунки-фактури від 22.11.2022 та від 09.01.2023; позивач не надав невід`ємну частину договору - додаток № 1 заяву на страхування,

- позивач вже звертався до суду з таким позовом, який був повернутий судом з підстав не подання доказів в підтвердження характеру та ступеню пошкодження транспортного засобу; подавши повторно позов із додатковими доказами позивач зловживає своїм процесуальним правом;

- рахунки від 22.11.2022 та від 09.01.2023 позивач оплатив з простроченням;

- зазначені в акті виконаних робіт від 18.11.2022 сума вартості робіт та ПДВ не співпадають із сумою, наведеними у рахунку 22.11.2022;

- за договором страхування проводилося щодо автомобіля 2022 року випуску, а за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - автомобіль 2021 року випуску;

- страховик не надав доказів ознайомлення третьої особи, яка була допущена до керування автомобілем, із умовами договору, тому не мав сплачувати спірні кошти; огляд водія на сп`яніння не був проведений, що суперечить розділу 25 договору;

- у страхових актах не вказано відомостей про складення акту огляду ТЗ; при первісному зверненні до суду вказаний акт доданий не був, отже він був зроблений після винесення ухвали суду про повернення позову в іншій справі;

- позивач не надав висновку експерта, який би підтверджував причинний зв`язок між пошкодженнями, спричиненими ДТП та витратами на ремонт застрахованого автомобіля;

- страхове відшкодування було виплачене особі, яка не є стороною договору;

- у порядку суборгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Позивач не виплачував страхувальнику ( ОСОБА_1 ) страхове відшкодування, отже права страхувальника не перейшли до позивача;

- позивач не надав належних доказів фактичного понесення заявлених у позові витрат на професійну правничу допомогу;

- сума судових витрат, понесених відповідачем складає 20000,00 грн.

Відзив відповідач подав в установлений судом строк.

Ухвалою від 12.12.2023 суд встановив позивачу строк у 10 днів з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив (а.с.59-60).

Відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» відзив (відправлення за рекомендованим номером 050513369905) вручено позивачу 29.12.2023. Отже, останнім днем подачі суду відповіді на відзив є 08.01.2024.

Позивач відповідь відзив до суду не подав. Встановлені строки для її подання закінчилися.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2023 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с. 45-46).

Ухвалою від 05.12.2023 (а.с. 49-50) суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с. 54-57, 63-72).

Ухвалою від 12.12.2023 суд відкрив провадження у справі № 917/2119/23, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 59-60).

Вказана ухвала суду надсилалась позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети у підсистемі "Електронний суд" та їм доставлена (довідки про доставку електронного листа від 12.12.2023, а.с. 59, 60).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 12.12.2023 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для надання можливості сторонам подати докази та пояснення щодо спірних правовідносин, для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об`єктивного дослідження обставин справи, в зв`язку з відпусткою та відрядженням на навчання судді, прийняття рішення суд відклав на розумний строк.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - страховик, ПрАТ «СК «Арсенал страхування», позивач) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 389/22-Т/П4 від 26.08.2022 року (далі - Договір; а.с. 8-22).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У ч.2 ст. 207 ЦК України вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Наданий до матеріалів примірник договору добровільного страхування наземного транспорту № 389/22-Т/П4 від 26.08.2022 (в засвідченій копії) містить підписи сторін цього договору страховика - ПрАТ «СК «Арсенал страхування» та страхувальника - ОСОБА_1 .

Отже, твердження відповідача про те, що вказаний договір непідписаний і є неукладеним не підтверджені.

Відповідач вказує, що йому з разом з претензією був надісланий непідписаний примірник договору, з чого відповідач робить висновок, що на дату направлення претензії від 18.04.2023 і на дату ДТП 18.11.2022 вказаний договір не був укладений.

Проте суд не погоджується з вказаними висновками відповідача, оскільки направлення відповідачу непідписаного примірника договору само по собі не спростовує існування іншого примірника договору, який належно підписаний сторонами.

Жодного належного доказу в підтвердження того, що фактично договір був підписаний після дати настання ДТП, в матеріали справи не надано, отже вказані обставини не доведені належним чином.

З огляду на викладене, заперечення відповідача проти позову з підстав неукладення договору суд визнає необґрунтованими.

В п. 22.1 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 389/22-Т/П4 від 26.08.2022 року (а.с. 8-22) сторони домовилися, страховик (ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») бере на себе зобов`язання відшкодувати страхувальнику (вигодонабувачу) прямі збитки, які є наслідком настання певних подій (страхових ризиків), що наведені у п. 22.2 цього договору.

Відповідно до п. 2 та п. 3 Договору страхувальником та вигодонабувачем є ОСОБА_1 .

Згідно з п. 22.2 підп. 22.2.2 до страхових ризиків відносяться, зокрема, «збитки внаслідок ДТП» - будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу (далі - ТЗ), його окремих конструктивних елементів (складових частин) чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

В п. 5 Договору вказана інформація про застрахований ТЗ - тип: легковий, марка, модель: Mercedes-Benz GLE 350D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , реєстраційне свідоцтво СТТ 527556, рік випуску 2022, колір чорний, НОМЕР_2 .

Згідно з п. 10.1 Договору страхова сума по ТЗ становить 3789000,00 грн, сума франшизи по збиткам внаслідок ДТП - нуль гривень (п. 12.3 Договору).

Згідно з п. 16 Договору строк дії договору з 27.08.2022 по 26.08.2023.

У постанові Октябрського районного суду міста Полтави від 02.12.2022 у справі № 554/14441/22 (а.с. 32) суд встановив, що 18 листопада 2022 року, о 10 годині 00 хв, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Nissan X-Trail» д.н.з. НОМЕР_3 по вул. Майдан Незалежності, 1-а, у м. Полтаві, порушив п.10.2 ПДР, а саме виїжджаючи з прилеглої території на вул. Театральну не надав дорогу транспортному засобу «Mercedes Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вул. Театральній від вул. Сковороди в напрямку вул. Балакіна, та здійснив зіткнення з ним. Внаслідок автопригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

У постанові суд вказав, що ОСОБА_2 працює директором в ТОВ «Аестівум».

Постановою Октябрського районного суду міста Полтави від 02.12.2022 у справі № 554/14441/22 (а.с. 32) ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на останнього штраф у розмірі 850 грн.

На вказані постанові наявна відмітка про набрання нею законної сили.

Вказані обставини також встановлені у Відповіді від НПУ (а.с.33-34), де Національна поліція України зафіксувала вказану дорожньо-транспортну подію 18 листопада 2022 року та встановила її учасників.

У матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 39), з якого вбачається, що власником транспортного засобу «Мерседес» д.н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , а також наявне посвідчення водія, що керував транспорним засобом 18.11.2022 (т.1 а.с.22-23).

18.11.2022 потерпіла внаслідок ДТП особа звернулась до страховика (позивача) із заявою від 18.11.2022 по настання події, що має ознаки страхового випадку (а.с.40).

У заяві від 18.11.2022 по настання події, що має ознаки страхового випадку (а.с.40), страхувальник в рядку «Форма виплати страхового відшкодування» вказав одержувача - ПрАТ «Полтава Авто».

18.11.2022 представником ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та довіреною особою власника ТЗ був складений Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 18.11.2022 (а.с.37-38), де описані характер та види пошкоджень транспортного засобу «Мерседес» д.н. НОМЕР_1 , назви деталей, що потребують заміни, ремонту та окраски, вказано опис пошкоджень.

В цьому Акті вказано, що пошкоджений ТЗ був направлений на СТО - ПрАТ «Полтава Авто», вказане СТО обране для проведення відновлювального ремонту відповідно до п. 17 та п.п.27.11.1,27.11.2 Договору та погоджене.

ПрАТ «Полтава Авто» стосовно ремонту транспортного засобу «Мерседес» д.н. НОМЕР_1 виставило;

- рахунок-фактуру № РА-0001541 від 22.11.2022 (а.с.27) на оплату ремонтних робіт та запчастин на загальну суму 384 951,29 грн, а також склало акт виконаних робіт (дата відкриття 18.11.2022, дата закриття 11.04.2023) на суму 384951,29 грн (а.с.29-30).

- рахунок-фактуру № РА-0000020 від 09.01.2023 на оплату ремонтних робіт та запчастин на загальну суму 15 010,68 грн (а.с. 28), а також склало акт виконаних робіт (дата відкриття та дата закриття 27.03.2023) на суму 15010,68 грн (а.с.31).

Позивач провів Розрахунок страхового відшкодування від 29.11.2022 та від 13.01.2023 (а.с.23, 24), згідно з якими визначив розмір страхового відшкодування у сумі 384 951,29 грн та 15 010,68 грн відповідно.

Позивач у страхових актах № 006.01719622-1 від 02.12.2022 (а.с. 25) та № 006.01719622-2 від 13.01.2023 (а.с. 26) позивач визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 384 951,29 грн та 15 010,68 грн відповідно, одержувачу - ПрАТ «Полтава Авто»

Позивач сплатив страхові виплати на рахунок ПрАТ "Полтава-Авто" відповідно до платіжного доручення № 64370313 від 06.12.2022 у сумі 384 951,29 грн (а.с. 35) та платіжного доручення № 2391874 від 16.01.2023 у сумі 15 010,68 грн (а.с. 36).

У відповіді від НПУ про ДТП від 18.11.2022, отриману із Централізованої бази МТСБУ, яка містить інформацію про учасників ДТП, зазначено, що власником транспортного засобу «Nissan X-Trail» д.н.з. НОМЕР_3 , учасника ДТП, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Аестівум" (а.с. 33-34).

У відповіді від НПУ про ДТП від 18.11.2022 також вказано, що водієм транспортного засобу «Nissan X-Trail» д.н.з. НОМЕР_3 , учасником ДТП, був ОСОБА_2 . Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 02.12.2022 року по справі № 554/14441/22 встановлено, що ОСОБА_2 працює директором в ТОВ «Аестівум».

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «Аестівум» є ОСОБА_2 .

Зазначені обставини відповідач у відзиві не заперечує.

Вказане дає підстави вважати, що водій ОСОБА_2 під час ДТП виконував службові обов`язки.

У відповіді від НПУ про ДТП від 18.11.2022 вкзазано, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Nissan X-Trail» д.н.з. НОМЕР_3 застрахована в ПрАТ «СК «Саламандра» за полісом АР № 5943049

Як свідчить наявний в матеріалах справи витяг з бази МТСБУ, поліс АР № 5943049, діючий на 18.11.2022, цивільну відповідальність водія автомобіля «Nissan X-Trail» д.н.з. НОМЕР_3 , було застраховано в ПрАТ «СК «Саламандра», ліміт за шкоду майну встановлений в розмірі 160 000,00 грн (а.с. 65).

Позивач звернувся до ПрАТ «СК «Саламандра» з претензією від 09.12.2022 про виплату відшкодування у сумі 384 951,29 грн за полісом АР № 5943049 (а.с. 66-67)

Відповідно до платіжного доручення від 04.04.2023 № ЗНО0093805 ПрАТ «СК «Дім Страхування» (код ЄДРПОУ 21870998) сплатило на рахунок ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" страхове відшкодування у розмірі 160 000 грн за ремонт автомобіля згідно страхового акту № 0043188.12.22/1 за полісом АР № 5943049 (а.с.68).

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «СК «Дім Страхування» (код ЄДРПОУ 21870998) змінило свою назву на ПрАТ «СК «Саламандра» (код ЄДРПОУ 21870998).

Відповідно до рахунку № РА-0001541 від 22.11.2022 (а.с.27) на суму 384 951,29 грн та рахунку № РА-0000020 від 09.01.2023 на суму 15 010,68 грн (а.с. 28), загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу склала 399 961,97 грн (384 951,29 грн + 15 010,68 грн).

Позивач у позові зазначає, що має право вимоги ПрАТ "СК "Саламандра" в межах ліміту 160000,00 грн, вказана сума була виплачена позивачу; не відшкодована частина заподіяного збитку складає 239961,97 грн (з розрахунку: 399961,97 - 60000,00 = 239961,97 грн).

Позивач звертався до відповідача з претензією про відшкодування складає 239961,97 грн збитків (а.с.87). Оскільки вказані збитки відповідач не відшкодував, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Положення цієї статті кореспондується з частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування", за змістом якої договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а страховим випадком - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до п. 27.15 Договору страхове відшкодування перераховується на рахунок СТО, вказаний страхувальником (вигодонабувачем) у Заяві на виплату страхового відшкодування, згідно з належним чином оформленими документами наданими відповідними підприємствами, про вартість відновлення ТЗ в результаті заподіяних збитків (наряд-замовлення, рахунок, акт виконаних робіт, тощо), якщо інше не погоджено між страховиком та страхувальником (вигодонабувачем). Вказані документи повинні містити повний перелік робіт, їх вартість, а також вартість конструктивних елементів (складових частин) та матеріалів, використаних під час ремонту.

У заяві від 18.11.2022 по настання події, що має ознаки страхового випадку (а.с.40), страхувальник в рядку «Форма виплати страхового відшкодування» вказав одержувача - ПрАТ «Полтава Авто».

Позивач сплатив страхові виплати на рахунок ПрАТ "Полтава-Авто" відповідно до платіжного доручення № 64370313 від 06.12.2022 у сумі 384 951,29 грн (а.с. 35) та платіжного доручення № 2391874 від 16.01.2023 у сумі 15 010,68 грн (а.с. 36).

Таким чином, твердження відповідача про виплату відшкодування особі, яка не передбачена договором, не відповідають поданим доказам.

Звертаючись з позовом, ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування", як страховик, надав докази виплати страхового відшкодування на користь узгодженої у договорі особи.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічні положення містить стаття 993 ЦК України.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Зміст ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої особи (визначеного у заяві СТО) страхового відшкодування, є такими, що засновані на суброгації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Внутрішні договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.

Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з метою організації обміну інформацією про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.

Оператором єдиної централізованої бази даних є МТСБУ. Користування інформаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є інформацією обмеженого доступу.

Як свідчить наявний в матеріалах справи витяг з бази МТСБУ, поліс АР № 5943049, діючий на 18.11.2022, цивільну відповідальність водія автомобіля «Nissan X-Trail» д.н.з. НОМЕР_3 , було застраховано в ПрАТ «СК «Саламандра», ліміт за шкоду майну встановлений в розмірі 160 000,00 грн, франшиза - нуль гривень (а.с. 65).

Відповідно до приписів п.22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (ПрАТ «СК «Саламандра») в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На заяву позивача про виплату страхового відшкодування, направлену ПрАТ «СК «Саламандра», позивачу відповідно до платіжного доручення від 04.04.2023 № ЗНО0093805 було сплачене страхове відшкодування у розмірі 160 000,00 грн за ремонт автомобіля згідно страхового акту № 0043188.12.22/1 за полісом АР № 5943049 (а.с.68)

Тобто, відшкодування було проведено в межах ліміту, встановленого у полісі АР № 5943049.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц зазначила, якщо фактичний розмір майнової шкоди, заподіяної під час ДТП, охоплюється лімітом відповідальності юридичної особи - страховика, такий страховик, а не страхувальник, є відповідачем у спорі про відшкодування завданої пошкодженням автомобіля шкоди.

У постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши таке.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72 постанови ВП ВС).

Суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), де вказано, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

За приписами ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Визначаючи межі відповідальності винної особи в такому випадку, суд звертається до положень ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги саме яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги саме в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

При цьому, вказівка "у межах витрат", означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Згідно з ч. 1 ст. 6 та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, його складові та порядок обрахування встановлюються повністю на розсуд сторін такого договору.

Як встановлено судом, відповідно до рахунку № РА-0001541 від 22.11.2022 (а.с.27) на суму 384 951,29 грн та рахунку № РА-0000020 від 09.01.2023 на суму 15 010,68 грн (а.с. 28), загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу склала 399 961,97 грн (384 951,29 грн + 15 010,68 грн).

06.12.2022 та 16.01.2023 позивач за платіжним дорученням № 64370313 (а.с. 35) та платіжним дорученням № 2391874 (а.с. 36) було здійснено платежі за ремонт транспортного засобу потерпілої особи у сумі 384 951,29 грн та у сумі 15 010,68 грн відповідно безпосередньо на рахунок ПрАТ "Полтава-Авто".

Предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аестівум» про стягнення суми шкоди в розмірі 239 961,97 грн, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації.

Отже, відповідач як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, згідно із статтями 1187, 1194 ЦК України зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідач у відзиві стверджує, що страхове відшкодування не повинно було б проводитися, оскільки за договором старування проводилося щодо автомобіля 2022 року випуску, а за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - автомобіль 2021 року випуску.

Суд враховує, що в п. 5 Договору вказана інформація про застрахований ТЗ - тип: легковий, марка, модель: Mercedes-Benz GLE 350D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , реєстраційне свідоцтво СТТ 527556, рік випуску 2022, колір чорний, НОМЕР_2 .

У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 39) вказані наступні ідентифікуючі ознаки автомобіля - тип: легковий, марка, модель: Mercedes-Benz GLE 350D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , реєстраційне свідоцтво СТТ 527556, рік випуску 2021, колір чорний, ідентифікаційний номер ТЗ: НОМЕР_2 .

Саме такі ідентифікуючі ознаки автомобіля (тип: легковий, марка, модель: Mercedes-Benz GLE 350D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір чорний, номер кузова, шасі: НОМЕР_2 ) вказані у довідці НПУ про ДТП, у рахунках та актах виконаних робіт СТО - ПрАТ «Полтава Авто».

Отже, матеріалами справи підтверджується проведення відшкодування щодо пошкодження належного транспортного засобу.

Відповідача у відзиві стверджує також про те, що позивач безпідставно виплатив страхове відшкодування, оскільки страховик не надав доказів ознайомлення третьої особи, яка була допущена до керування автомобілем, із умовами договору, огляд водія на сп`яніння не був проведений.

Проте за умовами Договору вказані відповідачем обставини не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування (п. 28.3 підп. 28.3.1 - 23.3.26 договору).

Відповідач у відзиві також вказує, що позивач неправильно розрахував суму збитків та не надав висновку експерта, який би підтверджував причинний зв`язок між пошкодженнями, спричиненими ДТП та фактично проведеними витратами на ремонт автомобіля.

У правовідносинах, що виникли між страхувальником та страховиком відповідно до договорів добровільного страхування майна, розрахунок суми страхового відшкодування здійснюється згідно із умовами договору, вимогам спеціального законодавства.

При цьому суд враховує постанову Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 755/518/19.

У п. 26.4 договору добровільного страхування наземного транспорту № 389/22-Т/П4 від 26.08.2022 року (а.с. 8-22) вказано, що розмір завданих збитків визначається страховиком на підставі:

- документа, де визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених конструктивних елементів (складових частин) або в цілому ТЗ (дефектної відомості, акту огляду ТЗ),

- документа, складеного компетентними органами, про обставини, час, місце страхового випадку із зазначенням знищеного пошкодженого або викраденого ТЗ або його конструктивних елементів (складових частин)

- документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію заподіяних збитків (кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза або оцінка тощо).

Таким чином, вищевказані заперечення відповідача є необгрунтованими, оскільки висновок експерта не є єдиним доказом на підставі якого проводиться страхове відшкодування, а договором передбачені й інші докази, які й додані позивачем до справи (акт огляду ТЗ, калькуляція СТО, довідка НПУ про ДТП, розрахунок страхового відшкодування), які у своїй сукупності підтверджують вид пошкоджень транспортного засобу внаслідок ДТП, їх види та вартість відновлювального ремонту.

У постанові від 19.08.2018р. у справі №753/21177/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що у разі вирішення питання про відшкодування реальних збитків, належними доказами можуть бути платіжні документи та інші документи, які підтверджують факт понесення таких витрат і пов`язаність таких витрат з усуненням заподіяної шкоди.

У постанові Октябрського районного суду міста Полтави від 02.12.2022 у справі № 554/14441/22 (а.с. 32) встановлено, що внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповіді від НПУ (а.с.33-34) вказано, що внаслідок дорожньо-транспортної події 18 листопада 2022 року автомобіль Mercedes-Benz GLE 350D, реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав пошкодження передньої правої частини та передньої центральної частини.

У Акті огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 18.11.2022 (а.с.37-38), описані характер та види пошкоджень транспортного засобу «Мерседес» д.н. НОМЕР_1 , назви деталей, що потребують заміни, ремонту та окраски, вказано опис пошкоджень.

В цьому Акті вказано, що пошкоджений ТЗ був направлений на СТО - ПрАТ «Полтава Авто», вказане СТО обране для проведення відновлювального ремонту відповідно до п. 17 та п.п.27.11.1,27.11.2 Договору та погоджене.

ПрАТ «Полтава Авто» стосовно ремонту транспортного засобу «Мерседес» д.н. НОМЕР_1 виставило рахунок-фактуру № РА-0001541 від 22.11.2022 (а.с.27) на оплату ремонтних робіт та запчастин на загальну суму 384 951,29 грн, а також склало акт виконаних робіт (дата відкриття 18.11.2022, дата закриття 11.04.2023) на суму 384951,29 грн (а.с.29-30); рахунок-фактуру № РА-0000020 від 09.01.2023 на оплату ремонтних робіт та запчастин на загальну суму 15 010,68 грн (а.с. 28), а також склало акт виконаних робіт (дата відкриття та дата закриття 27.03.2023) на суму 15010,68 грн (а.с.31).

У вказаних актах та рахунках описані характер та види робіт, необхідні для відновлення транспортного засобу «Мерседес» д.н. НОМЕР_1 , назви деталей, що потребують заміни, ремонту та окраски, вказано опис пошкоджень.

Позивач провів Розрахунки страхового відшкодування від 29.11.2022 та від 13.01.2023 (а.с.23, 24), згідно з якими визначив розмір страхового відшкодування у сумі 384 951,29 грн та 15 010,68 грн відповідно.

Позивач у страхових актах № 006.01719622-1 від 02.12.2022 (а.с. 25) та № 006.01719622-2 від 13.01.2023 (а.с. 26) визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 384 951,29 грн та 15 010,68 грн відповідно, одержувачу - ПрАТ «Полтава Авто»

Позивач сплатив страхові виплати на рахунок ПрАТ "Полтава-Авто" відповідно до платіжних доручень № 64370313 від 06.12.2022 у сумі 384 951,29 грн (а.с. 35) та № 2391874 від 16.01.2023 у сумі 15 010,68 грн (а.с. 36).

Отже, матеріалами справи підтверджується належними доказами факт понесення позивачем вказаних витрат у загальній сумі 399 961,97 грн і пов`язаність таких витрат з усуненням заподіяної шкоди.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, де вказано, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Відповідач не довів належними доказами, що розрахунок такої суми здійснений із порушенням умов договору або правил спеціального законодавства, та не надав до матеріалів справи жодного доказу в спростування обставин, зазначених позивачем, та поданих позивачем доказів.

Посилання відповідача у відзиві на неправильний розрахунок шкоди не підтверджується матеріалами справи.

Відповідач у відзиві вказує, що позивач вже звертався до суду з таким позовом, який був повернути судом з підстав не подання доказів в підтвердження характеру та ступеню пошкодження транспортного засобу; на думку відповідача, подавши повторно позов із додатковими доказами позивач зловживає своїм процесуальним правом.

Як свідчать матеріали справи, позивач подавав до Господарського суду Полтавської області позов до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, в порядку суброгації в розмірі 239961,97 грн (а.с.95).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.10.2023р. по справі № 917/1944/23 вказаний позов був залишений без руху на підставі п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, оскільки у позові відсутнє посилання на докази, які свідчать про характер та ступінь пошкодження транспортного засобу, та докази наявності причинного зв`язку між пошкодженнями, спричиненими ДТП за участі відповідача та фактично проведеними витратами та ремонт застрахованого транспортного засобу (висновок експерта і т. ін.); відсутнє посилання на докази, які свідчать про фактичне понесення витрат по оплаті страхового відшкодування на суму 399961,97 грн та їх обґрунтований розрахунок.

У зв`язку з тим, що позивач не усунув недоліки, суд повернув позовну заяву позивачеві за ухвалою від 16.11 2023р. по справі № 917/1944/23 (а.с.96).

У ч 4 ст. 174 ГПК України вказано, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. У ч.8 ст. 174 ГПК України зазначено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Отже, право повторного звернення з позовом, який суд повернув з підстав невиконання вимог ухвали про залишення позову без руху, прямо передбачений положеннями ч. 8 ст. 174 ГПК України, тому висновки відповідача про зловживання позивачем в цій частині процесуальними правами є безпідставним.

Інші заперечення відповідача не впливають на оцінку правомірності позову. Суд не повинен давати відповідь на кожен аргумент сторони.

Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача витрати на сплату судового збору, понесені ним у цій справі.

Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 3599,43 грн судового збору за платіжною інструкцією № 53012023 від 19.10.2023 (а.с. 7). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджене випискою від 24.10.2023 (а.с. 47).

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю.

На момент ухвалення рішення в справі відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу між сторонами витрат на правничу допомогу, оскільки позивач не заявив їх фактичний розмір та не надав докази на підтвердження фактичного розміру таких витрат.

Керуючись статтями 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аестівум» (вул. Гоголя, буд. 12, офіс 608, м. Полтава, 36020; ідентифікаційний код 39138630) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (вул. Борщагівська, буд. 154, м. Київ, 03056; ідентифікаційний код 33908322) 239 961 грн 97 коп. шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3599 грн 43 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 20.02.2024.

Суддя Т. М. Безрук